Постанова 4824 № 376/543/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/8218/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 376/543/20 22 липня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Мостової Г.І. - Невідомої Т.О. при секретарі - Спеней О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2021 року, ухвалене під головуванням судді Бондаренко О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, та додаткових витрат,- в с т а н о в и в: 05 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Сквирського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, та додаткових витрат. На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 06.03.1982 року між нею та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований Березянською сільською радою Ружинського району Житомирської області. Від вказаного шлюбу вони мають сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 02.01.2001 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Рішенням Сквирського районного суду від 28.12.2002 року присуджено стягувати аліменти з ОСОБА_3 на її користь на неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходу громадян і до його повноліття, починаючи з 18.12.2002 року. Станом на сьогоднішній день, відповідач ухиляється від сплати аліментів ще до досягнення сином повноліття і з 2002 року має заборгованість за аліментами більше 93 534 грн. 07 коп. Відповідно до довідки №118/35 від 14.02.2020 року ОСОБА_2 навчається на платному, денному відділенні Київського національного торговельно-економічного університету. На даний момент син є повнолітнім, після закінчення загальноосвітньої школи з 01 вересня 2017 року продовжує навчатись у Київському національному торговельно-економічному університеті на контрактній денній формі навчання та не має змоги влаштуватись на роботу, щоб отримати заробіток. 22.08.2017 року між нею та навчальним закладом Київським національним торговельно-економічним університетом укладено договір №1869д/6к-2017 про навчання, загальна вартість освітньої послуги становить 77 970,00 грн. Згідно договору про навчання з 01.09.2017 року і до цього часу нею, за власний рахунок сплачено повністю плату за навчання сина на першому, другому курсі та половину оплати за третій курс, що становить 45 445 грн. (1-й курс=16800 грн., 2-й курс=18480 грн., 3-й курс 1-й етап=10165 грн.), а також за цей період вона провела оплату за кожний рік (1, 2,3 х5200 грн.) проживання сина в гуртожитку, що складає - 15600,00 грн. Проїзд від місця проживання до навчального закладу і в зворотному напрямку складає ( 8 грн.х20 днів=160 грн.х9 міс) 1440,00 грн. Проїзд до місця проживання матері Київ-Сквира-Київ 1 раз у місяць - 200 грн.х9міс.=1800,00 грн. Разом мінімальні витрати на навчання складають: 45445,00+1560,00+1440,00+1800,00=64285,00:50%=31692,50 грн. ( у вказаних витратах не враховано вартість харчування, одягу та взуття дитини). Необхідні підручники для навчання сина, мобільний телефон, комп`ютер купувалися за його кошти, чеки не збереглися, що може підтвердити син. Зазначає, що відповідач постійно ухиляється від оплати за навчання дитини. З метою часткової компенсації державою витрат коштів на навчання в жовтні 2019 року було розірвано договір про навчання №1869д/бк-2017 від 22.08.2017 року між ОСОБА_1 та Київським національним торговельно-економічним університетом та укладено новий договір про навчання №3157д/бп -2019 з від 29.08.2019 року між ОСОБА_3 та навчальним закладом Київським національним торговельно-економічним університетом. Після побиття та нанесення травм сину в 2019 році, лікарі діагностували необхідність проведення сину 2-х невідкладних операцій (ринопластика, септопластика). 24.01.2020 року сину за її рахунок проведена перша операція носа (септопластика) у медичному центрі ТОВ «Медклінк» та сплачено 19901,12 грн., при цьому відповідач участі у вказаних витратах не приймав, кошти не надавав. Із-за відсутності коштів, вона не в змозі оплатити сину наступну операцію - ринопластику, яка коштує 80 000,00 грн. З огляду на вище викладене, просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , який продовжує навчатись у Київському національному торговельно-економічному університеті в розмірі 1/4 заробітної плати (доходу) батька дитини ОСОБА_3 , враховуючи попередню заборгованість, починаючи з 01.03.2017 року та до закінчення навчання чи досягнення сином 23 річного віку, з огляду на те, яка з цих обставин настане першою та стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на оплату навчання дитини ОСОБА_2 у розмірі 1/2 витрат до закінчення навчання чи досягнення сином ОСОБА_2 23-го віку, з огляду на те, яка з цих обставин настане першою. 21.04.2020 року суддею Сквирського районного суду Київської області Коваленко О.М. було задоволено заяву про відвід судді. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2020 року справу розподілено судді Сквирського районного суду Київської області Клочко В.М., який прийняв справу до свого провадження. 20.07.2020 року Сквирським районним судом Київської області на підставі розпорядження №31 керівника апарату відповідно до п. 1 ч. 9 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду, оскільки згідно наказу Сквирського районного суду Київської області №2-к від 19.06.2020 року суддю Клочко В.М. тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя, та на підставі розпорядження в. о. голови Сквирського районного суду Київської області справу було передано до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, як найбільш територіально наближеного суду, для розгляду . Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2021 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, та додаткових витрат відмовлено. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої інстанції, 03 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2 та має можливість утримувати свою дитину. Зазначає, що обов`язок батька утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання встановлений ст. 199 СК України. Звертає увагу, що рішенням Сквирського районного суду Київської області від 28 грудня 2002 року по справі № 2-1187 було стягнуто аліменти на утримання сина до досягнення дитиною 18 років, проте, станом на 31.10.2012 року заборгованість по сплаті аліментів становила- 22 059,02 грн., а станом на 18.02.2020 року заборгованість становить суму 93 534, 07 грн. Вказує на те, що відповідач є пенсіонером та отримує дохід від держави у вигляді пенсії, є здоровою та працездатною людиною, не має на утриманні інших осіб. Також відповідач працює в фірмі «ПрАТ «Шамраївське» та має дохід. З огляду на те, що відповідач отримує пенсію і заробітну плату і має дохід вищий, ніж встановлений ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рок» для непрацездатних осіб, то він має можливість платити аліменти на утримання своєї дитини, яка продовжує навчання. Звертає увагу, що утриманням сина вона займається самостійно, незважаючи на те, що має другу групу інвалідності по зору та не має можливості працювати. Зазначає, що відповідач наполягав, що він платив за навчання сина у Київському національному торговельно-економічному університеті, проте в платіжних дорученнях щодо оплати вартості навчання зазначений її реєстраційний номер платника податків, а не відповідача. Безпідставним вважає твердження відповідача про те, що вона є приватним підприємцем та отримує доходи від підприємницької діяльності, так як належних доказів на підтвердження вказаної обставини відповідач суду не надав, а надані ним в якості доказів оголошення на сайті про здачу в оренду нерухомого майна, не може бути підтвердженням її додаткового доходу, оскільки така інформація не є офіційною та може бути завантажена в мережу інтернет будь-якою фізичною особо. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що син самостійно оплачував своє лікування, оскільки їх з відповідачем син ОСОБА_2 навчається на денній формі навчання та не має самостійного заробітку (доходу). Зазначає, що в рішення суду першої інстанції зазначено лише узагальнений висновок, проте не вказані конкретні встановлені судом факти, які лягли в основу рішення суду про відмову в задоволені позову. Також, не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, 02 квітня 2021 року третя особа ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції рішення неповно з`ясовані обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_3 є його батьком та має можливість утримувати його до закінчення ним навчання, так як він є студентом денної форми навчання факультету міжнародної торгівлі та права Київського національного торговельно- економічного університету та здобуває освітній ступінь «бакалавр/ магістр» до червня 2021 року. Зазначає, що обов`язок батька утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання встановлений ст. 199 СК України. Звертає увагу, що рішенням Сквирського районного суду від 28 грудня 2002 року по справі № 2-1187 було стягнуто з відповідача аліменти на його утримання до досягнення ним 18 років, проте станом на 31.10.2012 року заборгованість по сплаті аліментів становила- 22 059,02 грн., а станом на 18.02.2020 року заборгованість становить суму 93 534, 07 грн. Вказує на те, що відповідач є пенсіонером та отримує дохід від держави у вигляді пенсії, є здоровою та працездатною людиною, не має на утриманні інших осіб. Також відповідач працює в фірмі «ПрАТ «Шамраївське» та має дохід. З огляду на те, що відповідач отримує пенсію і заробітну плату і має дохід вищий, ніж встановлений ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рок» для непрацездатних осіб, то він має можливість платити аліменти на утримання своєї дитини, яка продовжує навчання. Звертає увагу, що його утриманням займається лише мати ОСОБА_1 , незважаючи на те, що має другу групу інвалідності по зору та не має можливості працювати. Зазначає, що відповідач наполягав, що він платив за його навчання у Київському національному торговельно-економічному університеті, проте в платіжних дорученнях щодо оплати вартості навчання зазначений реєстраційний номер платника податків матері ( позивачки), а не відповідача. Безпідставним вважає твердження відповідача про те, що мати є приватним підприємцем та отримує доходи від підприємницької діяльності, так як належних доказів на підтвердження вказаної обставини відповідач суду не надав, а надані ним в якості доказів оголошення на сайті про здачу в оренду нерухомого майна, не може бути підтвердженням її додаткового доходу, оскільки така інформація не є офіційною та може бути завантажена в мережу інтернет будь-якою фізичною особо. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що він самостійно оплачував своє лікування, оскільки він навчається на денній формі навчання та не має самостійного заробітку (доходу). Зазначає, що в рішення суду першої інстанції зазначено лише узагальнений висновок, проте не вказані конкретні встановлені судом факти, які лягли в основу рішення суду про відмову в задоволені позову. В судове засідання позивачка ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 повторно не з`явились, про день та час слухання справи судом повідомлені, причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено що, 17 липня 2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Сквирського районного управління юстиції Київської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 18 травня 2011 року шлюб між ними було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 , батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Сквирського районного управління юстиції Київської області. Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 28.12.2002 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходу громадян і до його повноліття, починаючи з 18.12.2002 року. Як вбачається з копії посвідчення № НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є інвалідом ІІ - групи по зору та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується копією посвідчення, виданого Сквирським райсоцзахистом Київської області (а.с.14 т. 1). З довідки про доходи № 1521 9353 6853 1593, виданої пенсіонеру ОСОБА_1 , яка перебуває на обліку у Сквирському об`єднаному управлінні ПФУ в Київській області, вбачається, що ОСОБА_1 за період з 01.04.2020 року по 30.09.2020 року отримала пенсію в розмірі 21 142,62 грн. (а.с. 123 т. 1) Згідно із довідкою про доходи, ОСОБА_3 працює в фірмі «ПрАТ «Шамраївське» на посаді охоронця, загальна сума доходу за період з 01.11.2019 року по 01.05.2020 року становить 31009,38 грн., з яких було утримано аліменти в розмірі 5837,44 грн. (а.с. 65 т. 1) Як вбачається з довідки про доходи, виданої ПрАТ " Шамраївське 26 травня 2020 року № 159, ОСОБА_3 працює в фірмі «ПрАТ «Шамраївське» на посаді охоронця, загальна сума його доходу за період з 01.02.2020 року по 01.09.2020 року становить 34 151,47 грн., з яких було утримано аліменти в розмірі 13 929,42 грн. (а.с. 104 т. 1) З довідки Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) №14117 від 27.05.2020 року вбачається, що з ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі виконавчого листа №2-1187/2002 від 28.12.2002 року Сквирського районного суду Київської області стягуються аліменти та ОСОБА_3 має заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 110 266,87 грн. З 10.03.2020 року із його заробітної плати утримується 70% від доходу по даний час. Станом на 27.05.2020 року стягнуті кошти в сумі 5837,44 грн., знаходяться на депозитному рахунку відділу у зв`язку з тим, що стягувач ОСОБА_1 не надала реквізитів з установи банку для перерахування стягнутих аліментів. (а.с.64 т. 1) З довідки-перерахунку заборгованості за аліментами, які стягуються до досягнення дитиною повноліття, що видана Сквирським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) №5796 від 18.02.2020 року, вбачається, що ОСОБА_3 станом на 18.02.2020 року має заборгованість за аліментами в розмірі 93 534,07 грн. (а.с.105-107) Згідно довідки, виданої Київським національним торговельно-економічним університетом № 160/35 від 26.02.2020 року, ОСОБА_2 є студентом третього курсу денної форми навчання факультету міжнародної торгівлі та права. 22.08.2017 року між ОСОБА_1 та Київським національним торговельно-економічним університетом (КНТЕУ) був укладений договір №1869д/6к-2017 про навчання (підготовку) відповідно до якого Київський національний торговельно-економічний університет (КНТЕУ) бере на себе зобов`язання за рахунок коштів ОСОБА_1 (замовника) здійснити надання освітньої послуги навчання (підготовки) ОСОБА_2 , термін навчання 3 роки 10 місяців, денна форма навчання, починаючи з 1 курсу. Загальна вартість освітньої послуги становить 77 970,00 грн. Відповідно до п.4.3 даного договору, замовник вносить плату готівкою або в безготівковій формі поетапно, а саме: 1 курс (з 01.09.2017 року по 31.08.2018 року) 16 800,00 грн., так: 1-й етап оплати: 8400,00 грн.(при укладанні цього договору); 2-й етап оплати: 8400,00 грн. (не пізніше 20.01.2018 року). 2 курс (з 01.09.2018 року по 31.08.2019 року) 18 480,00 грн., так 1-й етап оплати: 9240,00 грн.(не пізніше 15.08.2018 року); 2-й етап оплати: 9240,00 грн. (не пізніше 20.01.2019 року). 3 курс (з 01.09.2019 року по 31.08.2020 року) 20 330,00 грн., так 1-й етап оплати: 10 165,00 грн. (не пізніше 15.08.2019 року); 2-й етап оплати: 10 165,00 грн. (не пізніше 20.01.2020 року). 4 курс (з 01.09.2020 року по 31.06.2021 року) 22 360,00 грн., так 1-й етап оплати: 11 180,00 грн. (не пізніше 15.08.2020 року); 2-й етап оплати: 11 180,00 грн. (не пізніше 20.01.2021 року). Платіж замовника, визначений умовами цього договору, вважається здійсненим при зарахуванні коштів на розрахунковий рахунок виконавця. 29.08.2019 року між ОСОБА_3 та Київським національним торговельно-економічним університетом (КНТЕУ) був укладений договір №3157д/6п-2019 про навчання (підготовку), відповідно до якого Київський національний торговельно-економічний університет (КНТЕУ) бере на себе зобов`язання за рахунок коштів ОСОБА_3 (замовника) здійснити надання освітньої послуги навчання (підготовки) ОСОБА_2 , термін навчання 1 рік 10 місяців, денна форма навчання, починаючи з 3 курсу. Загальна вартість освітньої послуги становить 42 690,00 гривень. Відповідно до п.4.3 даного договору, замовник вносить плату готівкою або в безготівковій формі поетапно, а саме: 3 курс (з 01.09.2019 року по 31.08.2020 року) 20 330,00 грн., так 1-й етап оплати: 10 165,00 грн. (не пізніше 15.08.2019 року); 2-й етап оплати: 10 165,00 грн. (не пізніше 20.01.2020 року). 4 курс (з 01.09.2020 року по 31.06.2021 року) 22 360,00 грн., так 1-й етап оплати: 11 180,00 грн. (не пізніше 15.08.2020 року); 2-й етап оплати: 11 180,00 грн. (не пізніше 20.01.2021 року). Як вбачається з копії квитанції №0.0.1258534761.1 від 04.02.2019 року ОСОБА_3 сплатив Київському національному торговельно-економічному університету 3000,00 грн. (а.с.117 т. 1) Відповідно до копії квитанції №0.0.1257740295.1 від 03.02.2019 року ОСОБА_3 сплатив Київському національному торговельно-економічному університету 6240,00 грн. (а.с.118 т. 1) Згідно копії квитанції №0.0.1118496470.1 від 27.08.2018 року ОСОБА_3 сплатив Київському національному торговельно-економічному університету 9240,00 грн. (а.с.120 т. 1) Як вбачається з копії квитанції №0.0.1117414658.1 від 23.08.2018 року ОСОБА_3 сплатив Київському національному торговельно-економічному університету 4320,00 грн. (а.с.121 т. 1) У всіх зазначених квитанціях вказано реєстраційний номер платника податку ОСОБА_1 . Згідно копії квитанції № 0.0.823655875.1 від 09.08.2017 року ОСОБА_1 сплатила Київському національному торгово-економічному університету 8400, 00 грн. (а.с. 122 т. 1) Відповідно до квитанції від 17.08.2020 року ( а.с.115) ОСОБА_1 сплатила за навчання сина 11180,00 грн. Допитана в судовому засіданні в якості свідка в суді першої інстанції ОСОБА_5 суду пояснила, що квитанції по сплаті за навчання ОСОБА_2 сплачені позивачем з її рахунку. Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_2 в частині стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, суд першої інстанції посилався на те, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на повнолітнього сина, який продовжує навчання, не підлягають до задоволення, оскільки не доведено існування усіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати вказані аліменти. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись, з огляду на наступне. Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі, рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі, на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати таки заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків, суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. З досліджених судом доказів достовірно встановлено, що повнолітній син сторін ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається на денній формі навчання у Київському національному торговельно-економічному університеті відповідно до укладеного 22.08.2017 року між ОСОБА_1 та Київським національним торговельно-економічним університетом (КНТЕУ) договору №1869д/6к-2017 та відповідно до укладеного 29.08.2019 року між ОСОБА_3 та Київським національним торговельно-економічним університетом (КНТЕУ) договору №3157д/6п-2019, строк навчання 3 роки 10 місяців. Загальна вартість освітньої послуги становить за першим договором 77 970,00 грн., за другим, переукладеним договором - 42 690,00 гривень. З огляду на денну форму навчання, ОСОБА_2 немає можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, стипендію не отримує, а тому потребує матеріальної допомоги. Проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 . Відповідач є працездатною особою, у нього відсутні зобов`язання щодо утримання інших осіб, а тому колегія суддів приходить до висновку про наявність визначених ст.ст. 199,200 СК України підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_3 матеріальної допомоги ( утримання) у розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку ( доходу ) щомісячно на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, починаючи з дня звернення позивачки до суду з вказаним позовом - з 05 березня 2020 року - відповідно до вимог ч.1 ст. 191 СК України, до закінчення навчання ОСОБА_2 у червні 2021 року. Доводи апеляційних скарг про те, що суд першої інстанції неповно встановив дійсні обставини справи та надав невірну оцінку доказам у справі, посилаючись на відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки матеріальної допомоги на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, колегія суддів вважає обгрунтованими. Проте, вважає, що з урахуванням сіх встановлених та зазначених вище обставин справи та досліджених доказів, обгрунтованим буде стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання у розмірі 1/8 частини його заробітку ( доходу) щомісячно. Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання з 01 березня 2017 року задоволенню не підлягають, з огляду на те, що рішення Сквирського районного суду Київської області від 28.12.2002 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходу громадян і до його повноліття, починаючи з 18.12.2002 року, тобто, до повноліття ОСОБА_2 - до 17.08.2018 року аліменти на його утримання вже стягнуті за рішенням. Відповідно до вимог ч.1 ст. 199 СК України, право на утримання мають повнолітні дочка ( син), які продовжують навчання, тобто, таке право виникає з часу досягнення дитиною повноліття і за умови продовження нею навчання. Згідно вимог ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_2 в частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини, суд першої інстанції посилався на те, що на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на неповнолітніх дітей, правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. ст. 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 лютого 2016 р. у справі N 6-1296цс15. Доводи апеляційних скарг позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 висновку суду першої інстанції в цій частині не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2021 року в частині відмови у стягненні з відповідача ОСОБА_3 матеріального утримання на повнолітнього сина, який продовжує навчання підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог та стягнення з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків номер НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) матеріальне утримання на повнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання в розмірі 1/8 його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 05.03.2020 року та до закінчення навчання по червень 2021 року включно. У задоволенні решти позовних вимог в цій частині відмовити. В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на оплату навчання ОСОБА_2 у розмір 1/2 частини витрат рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України - частина 1 статті 141 ЦПК України. Відповідно пункт 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів. Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 червня 2021 року звільнено третю особу ОСОБА_2 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2021 року. Врахувавши підстави звільнення позивачки від сплати судового збору відповідно до закону та часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (50%), керуючись вимогами частини 6 статті 141 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що з відповідача ОСОБА_3 в дохід держави необхідно стягнути судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1051, 00 грн. З огляду на те, що третю особу ОСОБА_2 ухвалою Київського апеляційного суду від 04 червня 2021 року було звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2021 року, колегія суддів апеляційного суду вважає, що з відповідача ОСОБА_3 в дохід держави необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 630,60 грн., всього 1 681 грн. 60 коп. Керуючись ст.ст. 191, 199,200 СК України, ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги позивачки ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2021 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріального утримання у розмірі 1/4 частини його заробітку ( доходу) на повнолітнього сина ОСОБА_2 , який продовжує навчання скасувати та ухвали в цій частині нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення матеріального утримання на повнолітнього сина, який продовжує навчання задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) матеріальне утримання на повнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання в розмірі 1/8 частини заробітної плати (доходу) щомісячно, починаючи з 05.03.2020 року та до закінчення навчання по червень 2021 року включно. У задоволенні решти позовних вимог в цій частині відмовити. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 681 грн. 60 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: