Постанова 4824 № 755/4718/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 755/4718/19 Головуючий у суді першої інстанції: Винниченко Л.М. Номер провадження: 22-ц/824/5395/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 травня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коцюрби О.П. суддів: Білич І.М., Іванченка М.М. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, - В С Т А Н О В И В : В Дніпровський районний суд міста Києва звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) у якому просив стягнути з відповідача, на його користь аліменти в розмірі ј частки з усіх видів заробітку (доходів) до досягнення ним 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання. Позовну заяву мотивував тим, що його батько - ОСОБА_1 та мати - ОСОБА_3 з 04 грудня 1993 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2008 року розірвано. Зазначив, що після розірвання шлюбу батьків, він із старшим братом ОСОБА_3 проживає з матір`ю, окремо від відповідача. На даний час, він є студентом третього курсу Коледжу інформаційних систем і технологій Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» денного відділення бюджетної форми навчання. Вказує, що навчання на денному відділенні обмежує його можливості у працевлаштуванні. Матеріальну допомогу на навчання він отримує виключно від своєї матері, якої місячні доходи є незначними та недостатніми для покриття необхідних витрат на його проїзд до місця навчання, одяг, харчування, навчальні матеріали, книги, тощо. За весь період навчання він не отримував жодної матеріальної допомоги від відповідача. За даними Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у декларації відповідача за 2017 рік, зазначені наявні на праві власності: квартира у місті Києві, набута 27 жовтня 1998 року, загальною площею 44 кв.м.; автомобіль марки Мерседес Бенц, 1987 року випуску; водний засіб - модель Прогрес-2, 1973 року випуску. Також, за 2017 рік ним були задекларовані грошові активи у розмірі 235 000 грн., у тому числі: заробітна плата 233 951 грн., пенсія - 3 111 грн., проценти ПАТ КБ «ПриватБанк» - 680 грн., одноразова грошова допомога при звільненні - 168 653 грн., компенсація за неотримане речове майно - 69 008 грн. Позивач вказав на те, що ОСОБА_1 працевлаштований, є доцентом кафедри авіаційної психології кафедри факультету лінгвістики та соціальних комунікацій Національного авіаційного університету, має стабільний дохід, аліментні зобов`язання у ОСОБА_1 відсутні, тому з урахуванням задекларованого майна і розміру доходів вважає, що відповідач має можливість та спроможний виконувати свій батьківський обов`язок щодо матеріальної допомоги своїй дитині, яка продовжує навчання. Враховуючи вищезазначене, позивач просив задовольнити позовні вимоги. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 січня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився в с. Світлодарськ м. Дебальцеве, Донецької області, аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі ј частки з усіх видів доходів щомісячно на період навчання в Коледжі інформаційних систем і технологій Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», починаючи з 21 березня 2019 року по 30 червня 2020 року. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць звернуто до негайного виконання. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 січня 2020 року, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі відповідач просив, скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 січня 2020 року та ухвалити у справі нове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначив, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 січня 2020 року у даній справі є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, позивачем не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , позивач вказав, що рішення суду першої інстанції є законним, тому, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку, судове засідання не проводиться. Враховуючи зазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 січня 2020 року без змін з наступних підстав. За правилами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З матеріалів цивільної справи вбачається, що 04 грудня 1993 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було зареєстровано шлюб. Після укладення шлюбу, ОСОБА_3 присвоєно прізвище ОСОБА_3 , яке вона в подальшому змінила на ОСОБА_3 . Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2008 року шлюб між батьками позивача розірвано. Згідно рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2018 року у справі № 755/5371/18 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 2 000 грн. щомісячно, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 квітня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Так як ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , досяг повноліття, стягнення аліментів на його утримання припинилось. Відповідно довідок Коледжу інформаційних систем і технологій Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» від 04 грудня 2018 року № 31-с, від 03 липня 2019 року № 76, ОСОБА_2 є студентом третього курсу цього навчального закладу денного відділення, строк навчання з 01 вересня 2016 року по 30 червня 2020 року, форма навчання - денна, спеціальність електроніка, ОСОБА_2 навчається за рахунок коштів державного бюджету, у 2018/2019 навчальному році ОСОБА_2 академічну чи соціальну стипендії не отримував, у гуртожитку не проживає, заняття в навчальному закладі проводяться у понеділок, вівторок, середу, четвер та п`ятницю, заняття проходять у дві зміни. За правилами ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані: вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження та інші обставини. Сімейний кодекс України ґрунтується на принципі рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. За змістом ст.ст. 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. Відповідно до ст. 201 СК України, до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми ст.ст. 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу. У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 вказано: обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Судом встановлено, що позивач проживає разом з матір`ю, досягнув повноліття, навчається в Коледжі інформаційних систем і технологій Державного вищого навчального закладу «Київського національного економічного університеті ім. Вадима Гетьмана», денного відділення, бюджетної форми навчання, допомогу на навчання отримує виключно від матері, місячні доходи якої є незначними, потребує матеріальної допомоги батька, зокрема, на витрати, пов`язанні з навчанням, харчуванням, проїздом до місця навчання, придбанням навчальних матеріалів, книг, одягу, тощо. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 січня 2020 року, позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі ј частки з усіх видів доходів щомісячно на період навчання в Коледжі інформаційних систем і технологій Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», починаючи з 21.03.2019 року по 30.06.2020 року. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць звернуто до негайного виконання. З висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 колегія суддів погоджується, так як він відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, узгоджується з приписами ст. ст. 198, 200 СК України, з яких вбачається, що при встановленні, якщо повнолітні непрацездатні дочка чи син потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. Згідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 77 - 80 ЦПК України. За приписами ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. В ч. 6 ст. 81 ЦПК України вказано, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Не погоджуючись з позовом та рішенням суду першої інстанції, відповідач посилається на відсутність доказів про наявність потреби позивача у матеріальній допомозі в зв`язку з надходженням на його банківський картковий рахунок коштів, що перевищують встановлений законом прожитковий мінімум для працездатних осіб, і отримання таких коштів, та ненаданням доказів щодо розміру дійсних витрат, пов`язаних з навчанням позивача. Колегія суддів не погоджується з такими доводами ОСОБА_1 так як з матеріалів справи вбачається. що позивач будь яких доходів, від коштів, які надходили на його картковий рахунок не отримував, оскільки у виписці по банківському рахунку відсутня інформація про те, що за період коли позивач досяг повноліття грошові кошти знімалися ОСОБА_2 готівкою та/або надходили позивачу у якості заробітної плати чи оплати за цивільно-правовою угодою. До того ж, відповідачем суду не доведено, що зараховані на картку позивача кошти від фізичних осіб є саме доходами ОСОБА_2 у розумінні чинного законодавства, так як відомості про призначення платежів за вказаними переказами грошових коштів відсутні. Посилання відповідача на те, що позивач має доходи також спростовуються Відомостями з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної фіскальної служби України про джерела доходів, відповідно яких ОСОБА_2 за період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2019 року доходів не отримує. Позивач навчається на денній формі навчання. Така форма навчання призводить до неможливості студента офіційно працювати та отримувати доходи, а отже, дитина об`єктивно потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання, адже сама по собі денна форма навчання позбавляє повнолітню дитину відповідача можливості працювати та утримувати себе самостійно і за таких умов дитина потребує матеріальної допомоги від своїх батьків. Мати позивача ОСОБА_3 , відповідно довідки від 04 грудня 2018 року № 04122018, працює в ТОВ Об`єднана торговельна компанія «Європлюс» на посаді касира, її дохід за період з 01 грудня 2017 року по 30 листопада 2018 року складав 48 939,76 грн.; розмір сукупного доходу за листопад 2018 року становив 4 180 грн. Згідно довідки від 24 червня 2019 року № 240619, ОСОБА_3 працює в ТОВ Об`єднана торговельна компанія «Європлюс», займає посаду касира, її дохід за період з 01 грудня 2018 року по 31 травня 2019 року складав 28 233,22 грн.; розмір сукупного доходу за травень 2019 року становив 5 175 грн. Відповідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу по 2 квартал 2019 року ОСОБА_1 нараховувались заробітна плата в Національному авіаційному університеті та відшкодування внаслідок Чорнобильської катастрофи, державна та соціальна матеріальна допомога. З отриманих повідомлення та довідки про доходи від 02 серпня 2019 року Національного авіаційного університету № 01/1930, № 661/459, вбачається, що ОСОБА_1 працює в Національному авіаційному університеті на посаді старшого штурмана-інспектора Центру льотної підготовки НАУ з 26 липня 2018 року, розмір його заробітної плати з січня 2019 року по липень 2019 року включно складає 157 596,06 грн. За повідомленням Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві від 03 жовтня 2019 року № 218225/02 та довідки про доходи пенсіонера від 03 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, щомісячний розмір якої складає 9 828,11 грн. Неповнолітні діти на забезпеченні відповідача не перебувають, інших непрацездатних осіб, які б знаходились на утриманні відповідача, судом не встановлено. За таких обставин, колегія суддів вважає, що з огляду на те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення дитини, яка продовжує навчання, і позивачем заявлено до стягнення розмір аліментів у частці, яка становить ј від доходу відповідача, що за загальними правилами сімейного законодавства є мінімальною часткою та може бути зменшена у разі встановлення обставин передбачених ст. 182 СК України, які впливають на визначення розміру аліментів, однак таких обставин судом не встановлено, тому, висновок Дніпровського районного суду міста Києва про підставність позовних вимог та їх задоволення у заявленому розмірі є правильним. Також є правильним висновок суду першої інстанції про те, що підтвердження та розрахунок конкретного розміру щомісячних витрат позивача у зв`язку з навчанням не мають правового значення, адже позовні вимоги заявлені саме у частці від доходу, до того ж, як вбачається зі змісту довідки про доходи і пояснень представника відповідача, розмір заробітної плати ОСОБА_1 є змінним, останнім вказаним у довідці місяці за липень 2019 р. заробітна плата була нарахована у розмірі 6 648,36 грн. Отже, з урахуванням зібраних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновком Дніпровського районного суду міста Києва про те, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу позивачу, який потребує такої допомоги у зв`язку з навчанням на денній формі навчання у навчальному закладі. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу баз задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Питання щодо стягнення судових витрат, при ухваленні рішення колегією суддів не вирішувалось, так як судові витрати щодо сплати судового збору по даній категорії справ про стягнення аліментів, відносяться до витрат, які компенсуються за рахунок держави. Враховуючи те, що суд першої інстанції розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального і матеріального законодавства при розгляді справи не допустив, тому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 січня 2010 року без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382. 383, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: О.П. Коцюрба Судді: І.М. Білич М.М. Іванченко