Постанова 4874 № 924/1178/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 року Справа № 924/1178/20 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л. розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12 травня 2021 року в справі №924/1178/20 (суддя - Виноградова В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля медфарм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" про стягнення 173 565 грн 68 коп.. Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля Медфарм» (надалі - Позивач) звернулось в Господарський суд Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна фармацевтична компанія» (надалі Відповідач) про стягнення з Відповідача 56 000 грн заборгованості по сплаті оренди, 1000 грн штрафу за пошкодження майна та 4565 грн 68 коп. пені. В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідачем не здійснюється повернення орендованого приміщення та демонтовано обладнання згідно з актом приймання-передачі: козирок над входом, міжкімнатні двері 3 шт., унітаз, рукомийник і кран. Також, на переконання Позивача, Відповідач зобов`язаний сплатити оренду до фактичної дати підписання акту і звільнення приміщення. При цьому Позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог від 6 квітня 2021 року, в якій Позивач просив: визнати договір суборенди від 6 листопада 2017 року між Позивачем та Відповідачем продовженим і діючим на період, який він був заключний відповідно діючого законодавства; зобов`язати Відповідача відповідно до пункту 6.3 договору суборенди усунути пошкодження приміщення (стіни, підлогу, стелі) та відновити зняті козирок над входом, рукомийник та унітаз; стягнути з Відповідача заборгованість по орендній платі: за період з 1 квітня 2020 року по 1 вересня 2020 року в сумі 35000 грн, штраф у розмірі несплаченої суми - 35000 грн, пеню в розмірі подвійної ставки НБУ 4565 грн 68 коп., відповідно до пункту 9.3 договору суборенди; за період з 1 вересня 2020 року по 1 квітня 2021 року 49000 грн, штраф у розмірі сплаченої суми - 49000 грн; штраф за пошкоджене майно - 1000 грн згідно договору (том 1, а.с. 146). Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 6 квітня 2021 року прийнято заяву Позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з Відповідача 173565 грн 68 коп.. У задоволенні заяви в частині вимог про визнання договору суборенди від 6 листопада 2017 року продовженим і діючим на період, який він був заключений, зобов`язання Відповідача усунути пошкодження приміщення та відновити майно, судом відмовлено. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12 травня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 35000 грн заборгованості, 35000 грн штрафу та 687 грн 77 коп. пені. Також даним судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1060 грн 32 коп.. У задоволенні решті позову відмовлено. Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості по орендній платі, зокрема, за період з 1 квітня 2020 року по 1 вересня 2020 року в сумі 35000 грн (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог), доказів сплати заборгованості у вищезазначеному розмірі за відповідний період суду не подано. Враховуючи те, що факт порушення договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати орендної плати не спростований Відповідачем, суд прийшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення орендної плати в сумі 35000 гривень. При цьому у контексті наведеного суд критично оцінив посилання Відповідача на неможливість використання орендованого приміщення у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень та закриттям ринку, на території якого розміщене орендоване приміщення. Що ж до позовним вимоги про стягнення з Відповідача 35000 грн штрафу у розмірі несплаченої суми та 4565грн 68 коп. пені за період з 1 квітня 2020 року по 1 вересня 2020 року, то місцевий господарський суд в своєму рішенні вказав, що сторони у договорі узгодили розмір штрафних санкцій, а саме: пені та штрафу за невиконання Відповідачем зі своєчасного проведення розрахунків. З огляду на наведене позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 35000 грн, тобто в розмірі несвоєчасно сплаченої суми, відповідають вимогам законодавства та умовам укладеного між сторонами договору. При цьому місцевий господарський суд здійснивши перевірку заявлених до стягнення 4565 грн 68 коп. пені, враховуючи умови пункту 5.1 договору щодо розміру щомісячної орендної плати в сумі 7000 грн та прийшов до висновку що до стягненя підлягає пеня в розмірі 687 грн 77 коп, у позові в частині стягнення 3877 грн 91 коп. судом першої інстанції відмовлено. Що ж до позовних вимог про стягнення з Відповідача 49000 грн орендної плати за період з 1 вересня 2020 року по 1 квітня 2021 року та штраф у розмірі 49000 грн, то місцевий господарський суд в своєму рішенні вказав, що судом враховується, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20 жовтня 2020 року в справі №924/784/20 відмовлено у позові Відповідача до Позивача про розірвання договору суборенди нежилого приміщення від 6 листопада 2017 року. У рішенні суд встановив, що строк дії договору суборенди нежилого приміщення закінчився 1 вересня 2020 року. Суд вказав, що у матеріалах справи міститься акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 2 вересня 2020 року з якого слідує, що приміщення, яке є об`єктом оренди за договором від 1 листопада 2017 року та об`єктом суборенди за договором від 6 листопада 2017 року, прийнято комерційно-виробничим підприємством «Ринок» Шепетівського районного споживчого товариства (орендодавець) з оренди від Позивача (орендар), а тому Позивач повернувши орендоване приміщення орендодавцеві втратив можливість розпорядження приміщенням станом на дату підписання вищезазначеного акта та припинення фактичного користування приміщенням Відповідачем. Що ж до позовним вимоги про стягнення з Відповідача 1000 грн штрафу, то місцевий господарський суд в своєму рішенні вказав, що згідно пункту 6.3 договору приміщення повертається суборендодавцю з виконаними роботами, без пошкодження стін, підлоги, стелі, вікон, дверей і т.п. При порушенні цих вимог суборендар сплачує штраф 1000 гривень і усуває усі недоліки за свій рахунок. З аналізу наведених умов договору слідує, що підставою для сплати Відповідачем штрафу є повернення приміщення із пошкодженнями стін, підлоги, стелі, вікон, дверей і т.п. Однак надані у підтвердження як підстави стягнення штрафу в результаті пошкоджень приміщення фотознімки місцевий господарський суд в своєму рішенні оцінив критично, з огляду на те, що з останніх, зокрема неможливо достеменно встановити пошкодження приміщення Відповідачем, про які зазначає у позові Позивач, оскільки відповідні зображення не фіксують і не підтверджують будь-якого іншого стану приміщення до передання його Відповідачу в суборенду; не підтверджують часу пошкодження тощо. Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 2-4), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач, зокрема виходив з того, що він не мав можливість використання орендованого приміщення у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень та закриттям ринку, на території якого розміщене орендоване приміщення. Зважаючи на те, що у період з 20 березня 2020 року по кінець серпня 2020 року міський ринок не працював, на переконання Відповідача, відповідно до положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, Відповідача звільнено від плати за користування майном, що перебувало у нього в оренді за договором суборенди. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 червня 2021 року справу №924/1178/20 було прийнято до провадження суду в складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б.. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача та запропоновано Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу. 21 липня 2021 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Позивача, в котрому з підстав, наведених у даному відзиві, Позивач вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу вважає безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення. Також, Позивач вказав, що КП «Ринок» не здійснює реалізації продукції чи послуг, а лише надає торгові площі для підприємців, тому відповідальність за виконання протиепідеміологічних заходів несуть суб`єкти господарювання, які орендують торгові площі, а також власники магазинів, які розташовані на умовній території ринку і які мають сервітутне право доступу до своїх приміщень. Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України. Суд констатує, що дана справа № 924/1178/20 не підпадає під дані винятки. Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 2270 грн. Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 227000 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі). З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно, ухвалою суду від 30 червня 2021 року було повідомлено сторін про те, що розгляд справи №924/1178/20 буде проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 2 серпня 2021 року включно. Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного. З матеріалів справи вбачається, згідно з договором оренди об`єктів нерухомості від 1 листопада 2017 року, укладеного між комерційно-виробничим підприємством Ринок» (орендодавець) та Позивачем (орендар), орендодавець передав, а Позивач прийняв у тимчасове платне користування частину приміщення вул. Героїв Небесної Сотні, 23 загальною площею 50,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 23 (надалі Договір оренди; том 1, а.с. 85-89). Згідно з пунктом 1.3 Договору оренди, об`єкт оренди використовується Позивачем для торгівлі. Як визначено пунктом 2.2 Договору оренди, об`єкт оренди повертається орендодавцеві Позивачем за актом приймання-передачі, в якому сторони зазначають склад об`єкта оренди, його стан на момент повернення, протягом 3 днів з моменту закінчення строку дії Договору оренди або в разі дострокового припинення строку дії договору з дати припинення строку дії договору. Відповідно до пункту 4.1 Договору оренди, договір оренди діє з 1 листопада 2017 року до 1 вересня 2020 року включно. 6 листопада 2017 року між Позивачем (суборендодавець) та Відповідачем (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення (надалі Договір; том 1 а.с. 12-15). За умовами пункту 1.1 Договору, Позивач передав, а Відповідач прийняв в тимчасове користування нежиле приміщення площею 50,1 кв. метрів, розташоване за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 23, для розміщення в ньому аптеки, та зобов`язався і гарантував оплачувати орендну плату, відшкодовувати витрати по оплаті електроенергії, телефонному зв`язку та інші комунальні витрати, передбачені даним Договором, утримувати орендовану площу в належному стані. У відповідності до пунктів 2.1, 2.2 Договору, об`єктом суборенди за даним Договором є: приміщення загальною площею 50,1 кв. метрів, розташоване за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, буд.

23. Дане приміщення надається в суборенду на підставі Договору оренди №б/н. Об`єкт оренди використовується Відповідачем для розміщення в ньому аптеки. Згідно з пунктом 3.1 Договору, зазначене в розділі 2 Договору приміщення повинно бути передане Позивачем та прийняте Відповідачем після підписання даного Договору по акту приймання-передачі нежилого приміщення в оренду, який є невід`ємною частиною Договору. Пунктом 3.2 Договору визначено, що прийняте таким чином в орендне користування приміщення технічно справне, відповідає санітарним, протипожежним вимогам та вимогам законодавства про охорону праці. Пунктом 4.1 Договору визначено строк його дії з 6 листопада 2017 року по 1 вересня 2020 року. За згодою сторін, період дії Договору може бути подовжений відносно вказаного строку, на умовах встановлених на основі взаємної домовленості. Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору: Позивач нараховує Відповідачу щомісячну орендну плату у розмірі 7000 гривень за один календарний місяць; відшкодування комунальних послуг здійснює суборендар. За умовами пункту 5.3 Договору, орендна плата сплачується Відповідачем раз на місяць, згідно Договору оренди після підписання акту про надання нежилого приміщення в оренду, який є невід`ємною частиною даного Договору. Як визначено пунктом 5.4 Договору, орендна плата сплачується по Договору Відповідачем; строк оплати: на протязі 5 банківських днів з початку наступного місяця. В силу дії пункту 5.5 Договору, орендна плата сплачується кожного місяця в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Позивача. Пунктами 5.6, 5.7 Договору визначено, що: Відповідач наприкінці місяця отримує акт виконаних робіт; у зв`язку зі змінами цін на послуги, по утриманню приміщення розмір орендної плати може змінюватись, про що повідомляється Відповідач; в цьому випадку Відповідач зобов`язався сплачувати орендну плату і всі інші платежі по Договору за новими ставками. Згідно пункту 5.8 Договору, за згодою сторін оплата за надання приміщення в оренду може проводитись у вексельній формі. В силу дії пункту 6.1 Договору, Позивач має право здійснювати перевірку порядку використання Відповідачем приміщення, інженерного та іншого обладнання. Відповідно до пункту 6.3 Договору: приміщення повертається Позивачу з виконаними роботами, без пошкодження стін, підлоги, стелі, вікон, дверей і т.п.; при порушенні цих вимог Відповідач сплачує штраф 1000 гривень і усуває усі недоліки за свій рахунок. Пунктом 7.1 Договору визначено, що Відповідач зобов`язався: використовувати приміщення за його цільовим призначенням у відповідності до пункту 1.1 даного Договору; утримувати приміщення у відповідності до вимог законодавства про охорону праці, санітарний стан, протипожежний стан; за власний рахунок здійснювати профілактичне обслуговування та поточний і капітальний ремонти приміщення; за власний рахунок здійснювати ліквідацію несправностей та поломок приміщення. До додаткових обов`язків Відповідача пунктом 7.5 Договору віднесено, зокрема такий: капітальні та поточні ремонти, реконструкція, перепланування до своїх потреб приміщення, фасаду Відповідач повинен виконувати лише з попереднього письмового дозволу Позивача і відповідних дозвільних організацій, органів (архітектурних, пожежного нагляду, тощо). До початку вказаних робіт Відповідач надає Позивачу на затвердження їх опис та ескізи, тобто внутрішній та зовнішній вигляд приміщення, фасаду та інше. Відповідач несе повну, в тому числі цивільну відповідальність за збитки, нанесені недоброякісним ремонтом приміщення, інженерного обладнання, комунікацій, як при виконанні самим Відповідачем так і іншими юридичними та фізичними особами. Пунктом 7.9 Договору передбачено, що Відповідач не має права без письмової згоди Позивача: передавати приміщення в суборенду, як в цілому так і частково, а також передавати свої права та обов`язки по цьому Договору іншим фізичним та юридичним особам; укладати угоди з третіми особами про використання даного приміщення. В силу дії пункту 7.18 Договору по закінченню терміну Договору або його достроковому припиненні Відповідач зобов`язався звільнити приміщення, яке займає, передати його по акту у стані виконаного ремонту Відповідачем та провести кінцевий розрахунок згідно умов даного Договору. Право власності на приміщення по цьому Договору Відповідач не отримує. За умовами пункту 8.1 Договору, після закінчення терміну дії Договору оренди чи при достроковому його розірванні, припиненні Відповідач зобов`язався повернути приміщення Позивачу за актом приймання-передачі нежилого приміщення з оренди в останній день терміну оренди, дострокового його припинення, розірвання. Приміщення повинно бути передано Позивачу у стані, придатному для його подальшого використання, тобто з виконаним ремонтом, при цьому враховується амортизаційний знос. У пункті 9.1 Договору сторони погодили, що за кожний день прострочення розрахунків, передбачених даним Договором, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, передбаченому Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» (при прийнятті нового нормативного акту - згідно до нього), а також штраф - у розмірі несвоєчасно сплаченої суми та Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій» в розмірі 1% від суми заборгованості в день. У відповідності до пункту 9.4 Договору, в разі несвоєчасного звільнення приміщення Відповідач зобов`язався оплатити оренду і послуги на умовах даного Договору до фактичної дати звільнення і підписання акту. Відповідно до пункту 9.5 Договору при нарахуванні пені і штрафу - пункт 9.1 даного Договору Позивач з наступних платежів Відповідача зараховує суми в погашення цих санкцій. Сторонами складено та підписано акт приймання-передачі нежилого приміщення в суборенду по Договору, відповідно до якого згідно умов пункту 2.1 Договору Позивач передає, а Відповідач приймає в тимчасове користування приміщення площею 50,1 кв. метрів, розташоване за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 23 для розміщення в ньому аптеки. Прийняте Відповідачем в орендне користування приміщення технічно справне, відповідає санітарним, протипожежним вимогам та вимогам законодавства про охорону праці. Зазначено, що Відповідач до якості наданого приміщення і строків його надання зауважень не має; сторони одна до одної претензій не мають (том 1, а.с. 10). У матеріалах справи також містяться претензії Позивача (від 14 травня 2020 року, 2 червня 2020 року), в яких Позивач повідомив Відповідачу про несплату орендної плати за квітень-травень 2020, за квітень-червень 2020 року відповідно, просив терміново оплатити заборгованість. Відповідно до наданого Позивачем акта прийому-передачі нежитлового приміщення від 2 вересня 2020 року, Комерційно-виробничим підприємством «Ринок» Шепетівського районного споживчого товариства (орендодавець) прийнято від Позивача з оренди нежитлове приміщення площею 50,1 м.кв., частина приміщення по вул. Героїв Небесної Сотні, 23 (том 1, а.с. 84). При цьому 1 вересня 2020 року між комерційно-виробничим підприємством «Ринок» (орендодавець) та Позивачем укладено договір оренди об`єктів нерухомості, згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець передав, а Позивач прийняв у тимчасове платне користування частину приміщення вул. Героїв Небесної Сотні, 23 загальною площею 50,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні,

23. Об`єкт оренди передається Позивачу у термін не пізніше 3 днів після укладення цього договору за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток). Відповідно до пункту 4.1 договору оренди від 1 вересня 2020 року, договір діє з 2 вересня 2020 року до 1 вересня 2023 року включно. У претензії від 21 грудня 2020 року Позивач зазначив про те, що Відповідачем не здійснюється повернення орендованого приміщення та демонтоване обладнання згідно з актом приймання-передачі: козирок над входом, міжкімнатні двері 3 шт., унітаз, рукомийник і кран. Звернув увагу на обов`язок Відповідача сплатити оренду до фактичної дати підписання акту і звільнення приміщення. Водночас, Позивачем надано копію заяви від 16 грудня 2020 року начальнику Шепетівського МВ національної поліції України в Хмельницькій області щодо реєстрації факту крадіжки з орендованого приміщення за адресою: вул. Героїв Небесної Сотні, 23, представниками Відповідача, якими демонтовано і вивезено з приміщення рукомийник, унітаз, міжкімнатні двері, кований козирок над вхідними дверима (том 1, а.с. 83). Позивач, посилаючись на те, що Відповідач свої зобов`язання по Договору не виконав, орендну плату не сплатив, приміщення не повернув, звернувся до суду за захистом, порушеного на його думку, права, з позовом до Відповідача про стягнення 173565 грн 68 коп.. Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України: підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 2 пунктом 1 статті 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Положеннями статей 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Стаття 627 Цивільного кодексу України закріплює свободу договору, тобто відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. В силу дії частини 6 статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з положеннями статей 759, 760 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що: за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. В силу дії частини 1 статтею 286 Господарського кодексу України: орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Зважаючи на предмет доведення Позивачем в позовній заяві обставин стягнення орендної плати та заперечення Відповідача наведені в апеляційній скарзі щодо неможливість використання орендованого приміщення у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень та закриттям ринку, на території якого розміщене орендоване приміщення, колегія суддів досліджуючи наявні в матеріалах справи докази та судові акти зазначає таке. Як зазначено вище сторонами було укладено договір суборенди нежитлового приміщення за умовами якого Відповідач приймає в тимчасове користування нежиле приміщення площею 50,1 кв. метрів, розташоване за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 23, для розміщення в ньому аптеки та зобов`язався і гарантував оплачувати орендну плату, відшкодовувати витрати по оплаті електроенергії, телефонному зв`язку та інші комунальні витрати, передбачені даним договором, утримувати орендовану площу в належному стані. Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості по орендній платі, зокрема, за період з 1 квітня 2020 року по 1 вересня 2020 року в сумі 35000 грн (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог від 6 квітня 2021 року). Доказів сплати заборгованості у вищезазначеному розмірі за відповідний період Відповідачем суду не подано. Враховуючи те, що факт порушення договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати орендної плати не спростований Відповідачем, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення орендної плати в сумі 35000 грн.. При цьому у контексті наведеного колегія суду критично оцінює доводи Відповідача наведені в апеляційній скарзі щодо неможливості використання орендованого приміщення у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень та закриттям ринку, на території якого розміщене орендоване приміщення. Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Згідно частини 2 статті 218 Господарського кодексу України: учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. В силу дії частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. При цьому, колегія суддів констатує, що саме по собі включення до переліку форс-мажорних обставин карантину не свідчить про те, що карантин автоматично звільняє сторону зобов`язання від відповідальності за невиконання її обов`язку. Така сторона повинна довести в кожному випадку наявність причинно-наслідкового зв`язку між карантином та невиконання нею зобов`язань. Обставини невиконання свого зобов`язання повинні бути саме такими, що об`єктивно унеможливлюють вчинення відповідних дій. Зокрема, пряма заборона уряду або місцевих органів на здійснення певних видів діяльності. Крім того, відсутність коштів у орендаря на оплату оренди у зв`язку зі зниженням рівня доходів через карантин, не є підставою для звільнення його від відповідальності. Колегія суду констатує, що діяльність Відповідача пов`язана із сферою надання фармацевтичних послуг (аптека), котра не зупинялася будь-якими нормативними документами на час карантинних заходів. Водночас, в контексті вищевказаного суд апеляційної інстанції констатує, що Відповідачем не доведено, що за проміжок часу, а саме з введенням карантину та призупиненням діяльності роботи ринків, в тому числі продовольчих, згідно протоколу № 4 від 20 березня 2020 року до прийняття комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій протоколу № 10 від 16 квітня 2020 року, яким надано дозвіл на торгівлю лікарськими засобами та медичним обладнанням, спричинено Відповідачу такі наслідки (зокрема, зниження доходів), що завадили йому виконувати зобов`язання зі сплати орендних платежів на виконання Договору. Також в матеріалах справи відсутні докази щодо звернення Відповідача до Позивача із проханням про внесення змін до Договору, що стосуються, зокрема, зменшення розміру орендної плати на період карантину, та відсутні докази звернення Позивача до Торгово-промислової палати України чи регіональних ТПП щодо видачі сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що би слугували підтвердженням неможливості виконання зобов`язань за Договором. Водночас, сторонами у Договорі не передбачено звільнення Відповідача від своїх обов`язків у зв`язку з введенням карантину чи настанням інших форс-мажорних обставин (у договорі взагалі відсутній розділ з порядком врегулювання відповідальності сторін у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин). Зазначені висновки узгоджуються з позицією, викладеною у судових рішеннях по справі №924/748/20, які долучені до матеріалів справи за позовом Відповідача до Позивача про розірвання Договору, якими у позові відмовлено (рішення Господарського суду Хмельницької області від 20 жовтня 2020 року, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 січня 2021 року). Разом з тим, у рішенні Господарського суду Хмельницької області від 20 жовтня 2020 року суд зазначив, що: «Відповідач звернувся із листом від 18 травня 2020 року до Позивача, у якому повідомляв про направлення Позивачу двох примірників акту приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення з суборенди по Договору, підписані зі сторони Відповідача у зв`язку з неможливістю використання приміщення. Відповідно до пункту 1 акта приймання-передачі (повернення) від 1 квітня 2020 року нежитлового приміщення з суборенди по Договору, підписаного представником Відповідача, згідно з умовами пункту 8 Договору Відповідач передає (повертає), а Позивач приймає нежитлове приміщення площею 50,1 кв.м, яке розташоване за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 23, в якому до 1 квітня 2020 року розміщувалася аптека. Факт надіслання листа від 18 травня 2020 року та примірників акта приймання-передачі від 1 квітня 2020 року підтверджується описом вкладення у цінний лист від 19 травня 2020 року та поштовою накладною №3040501857770 від 19 травня 2020 року. Також зазначено, що комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Шепетівської міської ради затверджено протокол № 4 від 20 березня 2020 року, яким вирішено, зокрема, зобов`язати керівників міських ринків на період установленого карантину призупинити діяльність роботи ринків, в тому числі продовольчих. Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Шепетівської міської ради затверджено протокол № 10 від 16 квітня 2020 року, яким вирішено, зокрема, заборонити роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів усіх форм власності, крім торгівлі пальним, лікарськими засобами та медичним приладдям, з 00:00 години 19 квітня 2020 року до 24:00 години 19 квітня 2020 року; для проведення санітарно-протиепідемічних заходів приміщень із застосуванням дезінфікуючих засобів призупинити роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, усіх форм власності, крім торгівлі пальним, лікарськими засобами та медичним приладдям, встановивши санітарний день, з 00:00 годин 20 квітня 2020 року до 24:00 години 20 квітня 2020 року. Судом враховано, що виходячи зі змісту пункту 4.2 Договору, матеріали справи не місять доказів щодо домовленостей сторін на продовження дії Договору. Додаткова угода Позивачем та Відповідачем про продовження договору не укладалася, а умови Договору не місять застережень стосовно автоматичної пролонгації оскаржуваного договору. Отже, судом встановлено, що строк дії Договору суборенди нежилого приміщення від 6 листопада 2017 року закінчився 1 вересня 2020 року. Судом встановлено, що Позивач звернувся з позовом до суду під час дії договору суборенди (16 червня 2020 року), однак на час розгляду судом справи та ухвалення рішення строк дії спірного договору закінчився, тобто він є не чинним. Оскільки розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог». Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. При цьому, преюдиціальністю є обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Зі змісту частини 4 статті 75 ГПК України можна зробити висновок, що однією з цілей цієї норми законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності. Відповідно судами вже встановлені обставини в справі №924/748/20 щодо можливості використання орендованого приміщення навіть з огляду із запровадженням карантинних обмежень та закриттям ринку, на території якого розміщене орендоване приміщення, а відтак доводи апелянта щодо неможливості використання орендованого майна, спростовуються усім встановленим вище в даних судових рішеннях. При цьому Відповідачем також не надано доказів у підтвердження того, що призупинення діяльності роботи ринку позбавило Відповідача можливості здійснювати діяльність в орендованому приміщенні, враховуючи те, що карантинні заходи не поширювались на діяльність аптек, як і доказів наявності перешкод у доступі до приміщення Відповідача чи відвідувачів аптеки (наприклад, звернення до адміністрації ринку з проханням надати доступ тощо). Отже, зважаючи на все вищеописане в даній судовій постанові в площинні відсутності доказів сплати заборгованості у вищезазначеному розмірі за відповідний період, колегія суддів прийшла до висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати за період з 1 квітня 2020 року по 1 вересня 2020 року. Відтак, враховуючи усе вищеописане судова колегія задовольняє позов в частинні стягнення 35000 грн заборгованості з орендної плати. Дане було вчинено місцевим господарським судом, відповідно, колегія суддів залишає судове рішення без змін в цій частині. Також Позивач просить стягнути з Відповідача 35000 грн штрафу у розмірі несплаченої суми, з приводу чого колегія суддів зауважує таке. Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Виходячи із змісту статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання. Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У пункті 9.1 Договору сторони погодили, що за кожний день прострочення розрахунків, передбачених даним Договором, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, передбаченому Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» (при прийнятті нового нормативного акту - згідно до нього), а також штраф - у розмірі несвоєчасно сплаченої суми, та Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій» в розмірі 1 % від суми заборгованості в день. Таким чином, сторони у договорі узгодили розмір штрафних санкцій, а саме: пені та штрафу за невиконання Відповідачем обов`язку щодо своєчасного проведення розрахунків. З огляду на наведене позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 35000 грн, тобто в розмірі несвоєчасно сплаченої суми, відповідають вимогам законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору, а відтак підлягають до задоволення в повному розмірі. Відтак, враховуючи усе вищеописане судова колегія задовольняє позов в частинні стягнення штрафу в сумі 35000 грн. Дане рішення й було прийняте місцевим господарським судом. Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін і в цій частині. Що ж до вимоги про стягнення 4565 грн 68 коп. пені за період з 1 квітня 2020 року по 1 вересня 2020 року, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання. Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно статті 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. В силу дії частини 6 статті 231 Господарського України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У пункті 9.1 Договору сторони погодили, що за кожний день прострочення розрахунків, передбачених даним Договором, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, передбаченому Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» (при прийнятті нового нормативного акту - згідно до нього), а також штраф - у розмірі несвоєчасно сплаченої суми, та Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій» в розмірі 1 % від суми заборгованості в день. Розглянувши позовні вимоги про стягнення пені, враховуючи принцип диспозитивності господарського судочинства, в площинні розгляду справи в межах заявлених позовних вимог, колегія суду здійснивши перевірку заявлених до стягнення 4565 грн 68 коп. пені за період з 1 квітня 2020 року по 1 вересня 2020 року, враховуючи умови пункту 5.1 Договору (щодо розміру щомісячної орендної плати в сумі 7000 грн) пункту 5.4 Договору (щодо настання строку оплати орендної плати, поступове (щомісячне) виникнення заборгованості з орендної плати) зазначає, що розмір пені, який підлягає стягненню, становить 687 грн 77 коп. (на заборгованість в сумі 7000 грн за квітень 2020 року при цьому на 295 грн 30 коп. з 8 травня 2020 року по 1 вересня 2020 року; на заборгованість в сумі 7000 грн за травень 2020 року 206 грн 56 коп. з 6 червня 2020 року по 1 вересня 2020 року; на заборгованість в сумі 7000 грн за червень 2020 року 128 грн 53 коп. з 8 липня 2020 року по 1 вересня 2020 року; на заборгованість в сумі 7000 грн за липень 2020 року 57 грн 38 коп. з 8 серпня 2020 року по 1 вересня 2020 року). Відповідно, колегія суддів відмовляє у позові в частині стягнення 3877 грн 91 коп. належить відмовити. Дане рішення й було прийняте місцевим господарським судом. Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін і в цій частині. Крім того, Позивач в позовній заяві просив стягнути з Відповідача 49000 грн орендної плати за період з 1 вересня 2020 року по 1 квітня 2021 року та штраф у розмірі 49000 гривень. При цьому в обґрунтування стягнення вказаних коштів Відповідач, виходячи з письмових пояснень, посилається на положення статті 284 Господарського кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. З приводу заявлених позовних вимог в цій частині, колегією суддів приймається до уваги, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20 жовтня 2020 року в справі №924/784/20 відмовлено у позові Відповідача до Позивача про розірвання договору суборенди нежилого приміщення (залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 січня 2021 року). У вищеописаних судових актах встановлені обставини, що строк дії Договору нежилого приміщення закінчився 1 вересня 2020 року. Відтак вищевказані позовні вимоги стосуються періоду, коли за судовим рішенням строк дії Договору закінчився. При цьому згідно зі статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Що ж до доводів Позивача про продовження дії Договору та обов`язок Відповідача сплачувати орендну плату до фактичної дати звільнення приміщення та підписання акту, колегія суддів відхиляє такі твердження, оскільки відповідно до положень статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Разом з тим, враховуючи умови пункту 4.2 Договору та відсутність умов договору про його автоматичну пролонгацію, колегія суддів констатує, що Позивачем не надано доказів досягнення взаємної домовленості сторін про продовження дії Договору, зокрема укладення відповідної додаткової угоди до Договору або укладення іншого договору оренди (зважаючи на заперечення Відповідача щодо такого продовження). З матеріалів справи слідує, що приміщення, передане Позивачем у суборенду Відповідачу перебувало в оренді Позивача згідно з договором оренди об`єктів нерухомості від 1 листопада 2017 року, орендодавцем за яким є комерційно-виробниче підприємство "Ринок". Строк дії договору оренди в даному договорі встановлено сторонами до 1 вересня 2020 року включно (пункт 4.1). Повернення об`єкта оренди орендодавцеві Позивачем відповідно до пункту 2.2 договору оренди об`єктів нерухомості від 1 листопада 2017 року здійснюється за актом приймання-передачі. Натомість, з наданого Позивачем у матеріали справи акта прийому-передачі нежитлового приміщення від 2 вересня 2020 року слідує, що приміщення, яке є об`єктом оренди за договором від 1 листопада 2017 року та об`єктом суборенди за договором від 6 листопада 2017 року, прийнято комерційно-виробничим підприємством «Ринок» Шепетівського районного споживчого товариства (орендодавець) з оренди від Позивача (орендар). Таким чином, з наведеного слідує, що Позивач повернув орендоване приміщення орендодавцеві за договором від 1 листопада 2017 року, що свідчить про відсутність у Позивача можливості розпорядження приміщенням станом на дату підписання вищезазначеного акта та припинення фактичного користування приміщенням Відповідачем. Водночас апріорі неможливо нараховувати штраф на неіснуючу заборгованість, що вказує на безпідставність позовних вимог. Суд апеляційної інстанції відмовив у своєму рішенні в їх задоволенні. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Відповідач в своїй апеляційній скарзі не оспорює рішення в частині відмови, не наводить відповідних доводів та мотивів щодо відмови у стягненні 49000 грн орендної плати (за період з 1 вересня 2020 року по 1 квітня 2021 року), штрафу в розмірі 49000 грн та штрафу в розмірі 1000 грн за пошкодження майна. Дане ж відповідно до норм процесуального права, статті 269 ГПК України (зважаючи на відсутність порушення норм процесуального права) не є підставою для перегляду апеляційний господарським судом законності рішення в цій частині. Все вищевказане вказує на відсутність в діях місцевого господарського суду процесуальних порушень, котрі б стали підставою для скасування оспорюваного судового рішення. Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду. Відтак Північно-західний апеляційний господарський суд задовольняє позовні вимоги Позивача частково та залишає без змін оспорюване рішення, а апеляційну скаргу без задоволення. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12 травня 2021 року в справі №924/1178/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 12 травня 2021 року в справі №924/1178/20 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Справу №924/1178/20 повернути Господарському суду Хмельницької області. Головуючий суддя Василишин А.Р. Суддя Бучинська Г.Б. Суддя Філіпова Т.Л.