Постанова 4874 № 924/370/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 року Справа № 924/370/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І. секретар судового засідання Кушнірук Р.В. за участю представників сторін: від позивача: Побережний А.І. - директор від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм", м.Шепетівка Хмельницької області на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 06.08.21р. суддею Димбовським В.В. о 11:44 год. у м.Хмельницькому, повний текст складено 16.08.21р. у справі № 924/370/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм", м.Шепетівка Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія", м.Київ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", м.Київ про визнання договору суборенди від 06.11.2017 р. продовженим; зобов`язання усунути пошкодження приміщення та повернути обладнання; стягнення 63000,00грн. заборгованості по орендній платі, 63000,00грн. штрафу, 1000,00грн. штрафу, 3428,27грн. пені, 2408,00грн. інфляційних втрат ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2021р. по справі №924/370/21 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" про визнання договору суборенди від 06.11.2017р. продовженим; зобов`язання усунути пошкодження приміщення та повернути обладнання; стягнення 63000,00грн. заборгованості по орендній платі, 63000,00грн. штрафу, 1000,00грн. штрафу, 3428,27грн. пені, 2408,00грн. інфляційних втрат - відмовлено. Не погоджуючись з постановленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині зобов`язань до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" про усунення пошкодження приміщення та повернення демонтованого обладнання (міжкімнатні двері - 3шт., унітаз, умивальник, кований козирьок над входом) та ухвалити нове, яким зобов`язати відповідача усунути пошкодження приміщення і повернути демонтоване обладнання (міжкімнатні двері - 3шт., унітаз, умивальник, кований козирьок над входом). Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне: - вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства; - вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що аналізуючи документ (акт прийому-передачі), яким ТОВ "Поділля Медфарм" ніби то передала приміщення орендарю КВП "Ринок", не відповідає дійсності, оскільки такий документ не досліджувався в судовому засіданні і не надавався ТОВ "Поділля Медфарм" в якості доказу; - зазначає, що питання передачі майна не є предметом розгляду, тому аналіз такого документу не проводився; - суд не звернув уваги на такі аргументовані факти, як новий договір оренди, укладений 01.09.2020р. між КВП "Ринок" та ТОВ "Поділля Медфарм", який додано в якості доказу і є в матеріалах справи; - покликається на те, що судом не надано належної оцінки ухвалі слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду, який в своїй ухвалі у справі №688/255/21 встановив факт не повернення приміщення та демонтованого обладнання відповідачем директором ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" Столярчуком С.С. та зобов`язав Шепетівський ВП ГУНП в Хмельницькій області забезпечити внесення до ЄДРДР відомостей про кримінальне порушення за заявою ТОВ "Поділля Медфарм" від 16.12.2020р. та розпочати досудове розслідування, що містять ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.191 КК України та що підтверджує факт демонтажу і неповернення обладнання; - вважає, що судом також не надано оцінки претензіям (№11 від14.05.2020, №12 від 02.06.2020 та №25 від 21.12.2020) ТОВ "Поділля Медфарм" до ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" з вимогою повернути демонтоване обладнання та приміщення; - вказує на те, що позивач не отримав будь-якого трактування факту визнання представником відповідача Столярчуком С.С. в судовому засіданні, що демонтували обладнання наймані працівники, думаючи, що це обладнання ТОВ "Центральна фармацевтична компанія"; -зазначає, що судом не було оцінено і не досліджувалось в судовому засіданні належним чином фотографії зроблені під час спільного знаходження з директором ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" Столярчуком С.С., які підтверджують відсутність міжкімнатних дверей та демонтованого обладнання; - покликається на необґрунтований висновок суду про те, що в акті прийому-передачі не вказано демонтоване обладнання та двері. Обладнання та двері є невід`ємною частиною приміщення, які свідчать про технічну справність, і відповідність його санітарним, протипожежним вимогам та вимогам законодавства про охорону праці. В договорі суборенди в розділі 3.1 та 3.2 - прийняте за актом прийому-передачі приміщення технічно справне , відповідає санітарним, протипожежним вимогам та вимогам законодавства про охорону праці, і яке відповідач мав використовувати під розміщення аптеки, що є ліцензійним видом діяльності; - зазначає, що в Акті прийому - передачі, який є невід`ємною частиною договору і який підписано представником відповідача, вказано, що прийняте приміщення технічно справне, відповідає санітарним, протипожежним вимогам та вимогам законодавства про охорону праці і відповідач претензій до стану приміщення немає. Приміщення використовується як аптека, про що складено санітарний паспорт і отримано ліцензію. Відповідно прийняте без унітазу, умивальника, міжкімнатних дверей приміщення не може відповідати санітарним, протипожежним вимогам та вимогам законодавства про охорону праці; - вказує, що відповідно до укладеного договору п.7.18 суборендар зобов`язаний: звільнити приміщення в останній день його використання, передати його за актом прийому-передачі, в стані виконаного ремонту, провести кінцевий розрахунок. Вказаного не виконано відповідачем, директором ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" Столярчуком С.С., а тільки надіслано акт прийому-передачі приміщення поштою ще 18.05.2020р., хоча Північно-Західним апеляційним господарським судом прийнято постанову, що договір суборенди між ТОВ "Поділля Медфарм" та ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" від 06.11.2017р. діяв до 01.09.2020р., тому надісланий акт є нікчемним доказом факту передачі приміщення і не може розглядатись в якості доказу, що було з`ясовано в процесі судового засідання. Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №924/370/21/5584/21 від 06.09.2021р. матеріали справи №924/370/21 витребувано з Господарського суду Хмельницької області. 16.09.2021р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/370/21. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2021р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2021р. у справі №924/370/21 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідні докази, зокрема, доказів направлення копії апеляційної скарги відповідачу у справі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія". 23.09.2021р. до Північно-західного апеляційного господарського суду на виконання ухвали суду від 20.09.2021р. через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" надійшла заява про усунення недоліків з додатками, зокрема, доказів направлення копії апеляційної скарги відповідачу у справі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія". Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2021р. у справі №924/370/21 та призначено справу №924/370/21 до розгляду на 12.10.2021р. об 14:30год.. Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання 12.10.2021р. не з`явився, своїх повноважних представників не направив. Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності відповідача. Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні 12.10.2021р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2021р. по справі №924/370/21 скасувати в частині зобов`язань до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" про усунення пошкодження приміщення та повернення демонтованого обладнання (міжкімнатні двері - 3шт., унітаз, умивальник, кований козирьок над входом) та ухвалити нове, яким зобов`язати відповідача усунути пошкодження приміщення і повернути демонтоване обладнання (міжкімнатні двері - 3шт., унітаз, умивальник, кований козирьок над входом). Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 06.11.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" (суборендар) та товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" (суборендодавець) укладено договір суборенди нежилого приміщення (далі - договір), згідно п.1.1 якого, суборендодавець передає, а суборендар приймає в тимчасове користування нежиле приміщення площею 50,1кв.м, розташоване за адресою: Хмельницька обл., м.Шепетівка, вул.Героїв Небесної Сотні, 23, для розміщення в ньому аптеки, та зобов`язується і гарантує оплачувати орендну плату, відшкодувати витрати по оплаті електроенергії, телефонному зв`язку та інші комунальні витрати, передбачені даним договором, утримувати орендовану площу в належному стані. У відповідності до п.2.1 договору, об`єктом суборенди за даним договором є: приміщення загальною площею 50,1 кв.метрів, розташоване за адресою: Хмельницька обл., вул.Героїв Небесної Сотні,

23. Дане приміщення надається в суборенду на підставі договору оренди №б/н. Відповідно до п.2.2 договору, об`єкт суборенди використовується суборендарем для розміщення в ньому аптеки. Згідно п.3.1 договору, зазначене в розділі 2 даного договору приміщення повинно бути передане суборендодавцем та прийняте суборендарем після підписання даного договору по акту приймання-передачі нежилого приміщення в суборенду, який є невід`ємною частиною договору. Пунктом 3.2 договору визначено, що прийняте таким чином в суборендне користування приміщення технічно справне, відповідає санітарним, протипожежним вимогам та вимогам законодавства про охорону праці. Пунктом 4.1 договору передбачено, що строк дії договору з 06.11.2017р. по 01.09.2020р.. Згідно п.4.2 договору за згодою сторін, період дії договору може бути подовжений відносно вказаного строку, на умовах встановлених на основі взаємної домовленості. У відповідності до п.5.1 договору суборендодавець нараховує суборендарю орендну плату у розмірі 7000,00грн. за один календарний місяць. Відшкодування комунальних послуг здійснює суборендар (п.5.2 договору). Відповідно до п.5.3 договору, орендна плата сплачується суборендарем раз на місяць, згідно договору суборенди після підписання акту про надання нежилого приміщення в суборенду, який є невід`ємною частиною даного договору. Орендна плата сплачується по договору суборендарем. Строк оплати: на протязі 5 банківських днів з початку наступного місяця (п.5.4 договору). Пунктом 5.5 договору встановлено, що орендна плата сплачується кожного місяця в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок суборендодавця. Пунктом 5.6 договору визначено, що суборендар наприкінці місяця отримує акт виконаних робіт. У зв`язку зі змінами цін на послуги, по утриманню приміщення розмір орендної плати може змінюватись, про що повідомляється суборендар. В цьому випадку суборендар зобов`язується сплачувати орендну плату і всі інші платежі по договору за новими ставками (п.5.7 договору). За згодою сторін оплата за надання приміщення в оренду може проводитись у вексельній формі (п.5.8 договору). Відповідно до п.6.1 договору, суборендодавець має право здійснювати перевірку порядку використання суборендарем приміщення, інженерного та іншого обладнання. Згідно п.6.3 договору приміщення повертається суборендодавцю з виконаними роботами, без пошкодження стін, підлоги, стелі, вікон, дверей і т.п. При порушенні цих вимог суборендар сплачує штраф 1000,00грн. і усуває усі недоліки за свій рахунок. Суборендар зобов`язується: використовувати приміщення за його цільовим призначенням у відповідності до п.1.1 даного договору; утримувати приміщення у відповідності до вимог законодавства про охорону праці, санітарний стан, протипожежний стан; за власний рахунок здійснювати профілактичне обслуговування та поточний і капітальний ремонти приміщення; за власний рахунок здійснювати ліквідацію несправностей та поломок приміщення (п.7.1 договору). До додаткових обов`язків суборендаря п.7.5 договору віднесено, зокрема такий: капітальні та поточні ремонти, реконструкція, перепланування до своїх потреб приміщення, фасаду суборендар повинен виконувати лише з попереднього письмового дозволу суборендаря і відповідних дозвільних організацій, органів (архітектурних, пожежного нагляду, тощо). До початку вказаних робіт суборендар надає суборендодавцеві на затвердження їх опис та ескізи, тобто внутрішній та зовнішній вигляд приміщення, фасаду та інше. У відповідності до п.7.6 договору, суборендар зобов`язаний погодити відкриття і розташування аптеки з органами пожежного нагляду, санепідемстанції, іншими органами, що дають дозвіл на його відкриття і роботу. Суборендар несе повну, в тому числі цивільну відповідальність за збитки, нанесені недоброякісним ремонтом приміщення, інженерного обладнання, комунікацій, як при виконанні самим суборендарем так і іншими юридичними та фізичними особами (п.7.8 договору). Пунктом 7.9 договору встановлено, що суборендар не має права без письмової згоди суборендодавця: передавати приміщення в суборенду, як в цілому так і частково, а також передавати свої права та обов`язки по цьому договору іншим фізичним та юридичним особам; укладати угоди з третіми особами про використання даного приміщення. Згідно п.7.18 договору, по закінченню терміну договору або його достроковому припиненні суборендар зобов`язаний звільнити приміщення, яке займає, передати його по акту у стані виконаного ремонту суборендарем та провести кінцевий розрахунок згідно умов даного договору. Право власності на приміщення по цьому договору суборендар не отримує (п.7.19 договору). Відповідно до п.8.1 договору, після закінчення терміну дії договору суборенди чи при достроковому його розірванні, припиненні, суборендар зобов`язаний повернути приміщення суборендодавцю за актом приймання-передачі нежилого приміщення з суборенди в останній день терміну суборенди, дострокового його припинення, розірвання. Приміщення повинно бути передано суборендодавцеві у стані, придатному для його подальшого використання, тобто з виконаним ремонтом, при цьому враховується амортизаційний знос (п.8.2 договору). Пунктом 9.1 договору сторонами узгоджено, що за кожний день прострочення розрахунків, передбачених даним договором, суборендар сплачує суборендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, передбаченому Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (при прийнятті нового нормативного акту - згідно до нього), а також штраф - у розмірі несвоєчасно сплаченої суми та Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій" в розмірі 1% від суми заборгованості в день. Згідно п.9.2 договору суборендодавець має право дострокового розірвання даного договору, якщо суборендар: користується приміщенням не у відповідності з даним договором, або призначенням приміщення; навмисне або по необережності погіршує стан приміщення; не вніс орендної плати або інших платежів на протязі одного місяця з дня закінчення терміну платежу. Відповідності до п.9.3 договору, невиконання будь-якої із умов даного договору суборендарем дає право суборендодавцю вимагати дострокового припинення договору суборенди або його дострокового розірвання і є підставою для дострокового припинення, розірвання договору. В разі порушення вимог чинного законодавства суборендарем суборендодавець має право вимагати усунення порушення і вимагати дострокового розірвання даного договору, ці обставини теж є підставою для дострокового розірвання договору. В разі несвоєчасного звільнення приміщення суборендар зобов`язаний оплатити оренду і послуги на умовах даного договору до фактичної дати звільнення і підписання акту (п.9.4 договору). У відповідності до п.9.5 договору, при нарахуванні пені і штрафу - п.9.1 даного договору - суборендодавець з наступних платежів суборендаря зараховує суми в погашення цих санкцій. Договір суборенди нежилого приміщення від 06.11.2017р. підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток. В подальшому на виконання умов укладеного договору між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі нежилого приміщення в суборенду по договору суборенди нежилого приміщення №б/н від 06.11.2017р., у відповідності до якого, згідно умов п.2.1 договору оренди від 06.11.2017р. суборендодавець передає, а суборендар приймає в тимчасове користування приміщення площею 50,1кв.метрів, розташоване за адресою: Хмельницька обл., м.Шепетівка, вул.Героїв Небесної Сотні, буд.23 для розміщення в ньому аптеки. Прийняте орендарем в орендне користування приміщення технічно справне, відповідає санітарним, протипожежним вимогам та вимогам законодавства про охорону праці. Зазначено, що орендар до якості наданого приміщення і строків його надання зауважень не має; сторони одна до одної претензій не мають. Також, матеріали справи містять претензії позивача (від 14.05.2020р., 02.06.2020р.), в яких позивач повідомив відповідачу про несплату орендної плати за квітень-травень 2020р., за квітень-червень 2020р. відповідно, просив терміново оплатити заборгованість. Крім того, матеріали справи містять не підписану директором позивача претензію від 21.12.2020р., в якій позивач просив відповідача повернути орендоване приміщення та демонтоване обладнання. В подальшому, 18.05.2020р. ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" звернулось із листом до ТОВ "Поділля Медфарм", у якому повідомило, що у зв`язку з неможливістю використання приміщення направляє суборендодавцю 2 примірника акту приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення з суборенди по договору від 06.11.2017р., які датуються від 01.04.2020р.. Зокрема, ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" надіслано кореспонденцію ТОВ "Поділля Медфарм" 19.05.2020р., що підтверджується фіскальним чеком від 19.05.2020р. та поштовою накладною №3040501857770 від 19.05.2020р. Згідно п.1 акту приймання-передачі (повернення) від 01.04.2020р. нежитлового приміщення з суборенди по договору суборенди нежилого приміщення від 06.11.2017р., підписаного зі сторони ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" та не підписаного зі сторони ТОВ "Поділля Медфарм": згідно з умовами пункту 8 договору суборенди від 06.11.2017р. суборендар передає (повертає), а суборендодавець приймає нежитлове приміщення площею 50,1кв.м, яке розташоване за адресою: Хмельницька обл., м.Шепетівка, вул.Героїв Небесної Сотні, 23, в якому до 01.04.2020р. розміщувалася аптека. Крім того, до матеріалів справи долучено копію договору оренди об`єктів нерухомості від 01.09.2020р., укладеним між комерційно-виробничим підприємством "Ринок" (орендодавець) та ТОВ "Поділля Медфарм" (орендар). Копія договору оренди об`єктів нерухомості від 01.09.2020р. містить пункти договору 1.1 - 3.1.1 та пункти договору 9.3 -

12. За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" про визнання договору суборенди від 06.11.2017р. продовженим і діючим на строк, який був раніше встановлений договором відповідно до діючого законодавства; зобов`язання усунути пошкодження приміщення та повернути зняте обладнання (унітаз, рукомийник, міжкімнатні двері 3 шт, козирьок над входом); стягнення заборгованості 56000,00грн. по орендній платі за період з 1.09.2020р. по 01.04.2021р., 56 000,00грн. штрафу, 1000,00грн. штрафу, 3600,00грн. пені. Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" посилається на те, що відповідачем (суборендарем) не передано приміщення за актом прийому-передачі, не відновлено стан приміщення відповідно до договору і не сплачено заборгованість по орендній платі, а тому просить суд визнати договір суборенди від 06.11.2017р. продовженим, стягнути заборгованість та зобов`язати відповідача усунути пошкодження приміщення відповідно до п.6.3 договору суборенди. Крім того, позивач зазначив, що так як суборендар ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" не подавало жодних заяв щодо подальшого використання приміщення та не передало приміщення згідно акта прийому-передачі, то відповідно до ст.764 ЦК України договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Вказує, що відповідачем не сплачено орендну плату за період з 01.04.2020р. по 01.02.2021р., що складає 11 місяців. Щомісячна орендна плата складала 7000,00грн. Разом - 77000,00грн.. Штраф, відповідно до п.9.3 договору у розмірі несплаченої суми - 77000,00грн.. Штраф за пошкодження приміщення - 1000,00грн.. При спробі передати приміщення директором ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" Столярчуком С.С., виявилось, що в приміщенні відсутні унітаз, рукомийник, міжкімнатні двері 3 шт., козирьок над входом і пошкоджено стіни та стеля, що є порушенням умов договору. Підприємством подано заяву до Шепетівського відділу поліції і за ухвалою слідчого судді Березюка зобов`язано Шепетівський відділок відкрити кримінальне провадження про розкрадання майна в орендованому приміщенні. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 16.04.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №924/370/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Відповідач у письмовому відзиві на позов від 12.05.2021р. просив суд залишити позов без розгляду, посилаючись на те, що питання про наявність чи відсутність заборгованості за договором від 06.11.2017р. є предметом дослідження у справі №924/1178/20 яка перебуває у провадженні Господарського суду Хмельницької області. У письмових поясненнях від 07.06.2021р. відповідач зазначив, що рішеннями у справі №924/748/20 та у справі №924/1178/20 встановлено, що відповідач надіслав позивачеві лист з підписаним з власної сторони актом повернення приміщення із оренди; договір суборенди від 06.11.2017р. припинив дію 01.09.2020р.; відносини оренди між позивачем та відповідачем припинилися 01.09.2020р.; обмежувальні заходи були запроваджені на підставі протоколів №4 від 20.03.2020р. та №10 від 16.04.2020р. Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Шепетівської міської ради; заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати до введення обмежувальних заходів - відсутня; судовим рішенням у справі №924/1178/20 стягнуто з відповідача орендну плату з урахуванням штрафних санкцій за період з травня 2020р. по вересень 2020р.; договір оренди між власником спірного майна та позивачем припинив дію у листопаді 2020р., а приміщення (спірний об`єкт оренди) позивач передав власникові за актом приймання-передачі. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 08.06.2021р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/370/21 на 30 днів; прийнято заяву ТОВ "Поділля Медфарм" про збільшення/зменшення розміру позовних вимог від 31.05.2021р. з врахуванням заяви від 15.04.2021р., вважаючи вказані заяви: заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині основної заборгованості по орендній платі до 63000,00грн., в частині штрафу у розмірі несплаченої суми до 63000,00грн. та в частині інфляційних втрат до 2408,00грн.; заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині пені до 3428,27грн.. Відмовлено у прийнятті до розгляду та повернуто заявнику ТОВ "Поділля Медфарм" заяву про "зміну позовних вимог" від 01.06.2021р. з додатками. Відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" від 12.05.2021р. про зупинення провадження по справі. Відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" від 07.06.2021р. про витребування письмових доказів. У підготовчому судовому засіданні 17.06.2021р. судом повідомлено про закриття підготовчого засідання та призначено справу до розгляду по суті на 05.07.2021р.. Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2021р. по справі №924/370/21 у позові відмовлено. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України). Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування. За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №.№2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції. Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину). Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами. Згідно ч.1 ст.283 ГК України, ч.1 ст.759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Як свідчать матеріали справи, 06.11.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" (суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" (суборендодавець) укладено договір суборенди нежилого приміщення, згідно п.1.1 якого, суборендодавець передає, а суборендар приймає в тимчасове користування нежиле приміщення площею 50,1 кв.м, розташоване за адресою: Хмельницька обл., м.Шепетівка, вул.Героїв Небесної Сотні, 23, для розміщення в ньому аптеки. Строк дії договору з 06.11.2017р. по 01.09.2020р.. Згідно ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 01.10.2019р. у справі №924/848/18. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.10.2020р. по справі №924/748/20, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021р., у якому приймали участь ті ж самі сторони (ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" та ТОВ "Поділля Медфарм"), судом встановлено, що "виходячи зі змісту пункту 4.2 Договору, матеріали справи не місять доказів щодо домовленостей сторін на продовження дії Договору. Додаткова угода Позивачем та Відповідачем про продовження договору не укладалася, а умови Договору не місять застережень стосовно автоматичної пролонгації оскаржуваного договору. Отже, судом встановлено, що строк дії Договору суборенди нежилого приміщення від 6 листопада 2017р. закінчився 1 вересня 2020р.". Таким чином, враховуючи встановлений судом факт закінчення 01.09.2020р. строку дії договору суборенди нежилого приміщення від 06.11.2017р., слід дійти висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання договору суборенди від 06.11.2017р. продовженим, а тому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що в позові в цій частині належить відмовити. За змістом ст.549 ЦК України та ст.230 ГК України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання. Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Частиною першою статті 230 ГК України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 ЦК України). Тобто, неустойка згідно із ч.2 ст.785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди). При цьому, неустойка за ч.2 ст.785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії Договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2 ст.785 ЦК України), суд, встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою ч.2 ст.785 ЦК України, слід зазначити наступне. Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі. Таким чином, неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст.614 ЦК України. Огляду на викладене, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч.2 ст.785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений ч.2 ст.785 ЦК України). Вказаний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021р. по справі №910/11131/19. Також, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2021р. по справі №910/11131/19 зробив висновок "У зв`язку з викладеними висновками Суд вбачає підстави для відступу від протилежної правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 14.11.2018р. у справі №924/195/16 та від 11.05.2018р. у справі №926/2119/17, відповідно до якої зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов`язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди.". Тобто, зобов`язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди припиняється зі спливом строку дії договору оренди та не пов`язане з моментом підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта оренди. Враховуючи вище викладене, доводи позивача про відсутність підписаного між сторонами спору акта про повернення орендованого приміщення позивачу та про можливість нарахування орендної плати до складання сторонами акту приймання-передачі об`єкта суборенди судом до уваги не приймаються. Водночас, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.10.2020р. у справі №924/748/20 встановлено, що ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" надіслано 19.05.2020р. ТОВ "Поділля Медфарм" примірник акта приймання-передачі від 01.04.2020р.. Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018р. у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Слід також врахувати, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків та здійсненні своїх суб`єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019р. по справі №910/20370/17. Як встановлено судом першої інстанції, представник позивача під час судового засідання 28.07.2021р. та 06.08.2021р. зазначав, що вважає заявлені у позові вимоги про стягнення коштів неустойкою, яка нарахована на підставі ст.785 ЦК України, однак, оскільки позивач в позові не заявляв вимог про стягнення неустойки та не посилався в обґрунтування позову на ст.785 ЦК України, а одночасна зміна предмету та підстав позову не допускається, а тому суд першої інстанції обґрунтовано такі доводи позивача до уваги не прийняв. При цьому, як вже зазначалось, місцевий господарський суд ухвалою від 08.06.2021р. відмовив у прийнятті до розгляду та повернув ТОВ "Поділля Медфарм" заяву про "зміну позовних вимог" від 01.06.2021р. з додатками. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позову в частині вимог про стягнення з відповідача 63000,00грн. заборгованості по орендній платі, яка нарахована поза межами дії договору суборенди, 63000,00грн. штрафу за п.9.1 договору суборенди у розмірі несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, а також нараховані на заборгованість 3428,27грн. пені та 2408,00 грн. інфляційних втрат. Стосовно вимоги позивача про зобов`язання усунути пошкодження приміщення та повернути обладнання, стягнення з відповідача 1000,00грн. штрафу за п.6.3 договору суборенди, слід враховувати, що сторони у п.6.3 договору суборенди передбачили, що приміщення повертається суборендодавцю з виконаними роботами, без пошкодження стін, підлоги, стелі, вікон, дверей і т.п. При порушенні цих вимог суборендар сплачує штраф 1000,00грн. і усуває усі недоліки за свій рахунок. Таким чином, підставою для сплати відповідачем штрафу є повернення приміщення із пошкодженнями стін, підлоги, стелі, вікон, дверей. Як вбачається з матеріалів справи, за актом приймання-передачі нежилого приміщення в суборенду по договору суборенди нежилого приміщення №б/н від 06.11.2017р. було передано приміщення площею 50,1кв.м., розташоване за адресою: Хмельницька обл., м.Шепетівка, вул.Героїв Небесної Сотні, буд.23. Однак, суд звертає увагу на те, що у вказаному акті не зазначено той стан приміщення, у якому він передавався відповідачу за договором суборенди. Крім того, не зазначено у акті й передача обладнання, про яке зазначає позивач в позові (унітаз, рукомийник, міжкімнатні двері 3 шт, козирьок над входом). Тобто, скаржником не зазначено ідентифікуючих ознак відповідного майна, яке передавалось відповідачу за договором суборенди. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що позивач в силу положень ст.ст.73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86 ГПК України не довів те, що ті пошкодження, про які він зазначає, не існували на момент передачі приміщення, що приміщення знаходиться в технічно несправному стані, а також те, що саме відповідач пошкодив приміщення. Водночас, додані до матеріалів справи відповідні фотознімки доводів позивача не підтверджують. Таким чином, з огляду на викладене колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1000,00грн. штрафу за п.6.3 договору суборенди, а також про зобов`язання усунути пошкодження приміщення та повернути обладнання є необґрунтованими, не доведеними належними доказами. Також, слід зазначити, що Північно-західним апеляційним господарським судом у постанові від 22.07.2021р. по справі №924/1178/20 було встановлено, а саме: "З матеріалів справи слідує, що приміщення, передане позивачем у суборенду відповідачу перебувало в оренді позивача згідно з договором оренди об`єктів нерухомості від 1 листопада 2017р., орендодавцем за яким є комерційно-виробниче підприємство "Ринок". Строк дії договору оренди в даному договорі встановлено сторонами до 1 вересня 2020р. включно (пункт 4.1). Повернення об`єкта оренди орендодавцеві позивачем відповідно до пункту 2.2 договору оренди об`єктів нерухомості від 1 листопада 2017р. здійснюється за актом приймання-передачі. Натомість, з наданого позивачем у матеріали справи акта прийому-передачі нежитлового приміщення від 2 вересня 2020р. слідує, що приміщення, яке є об`єктом оренди за договором від 1 листопада 2017р. та об`єктом суборенди за договором від 6 листопада 2017р., прийнято комерційно-виробничим підприємством "Ринок" Шепетівського районного споживчого товариства (орендодавець) з оренди від позивача (орендар). Таким чином, з наведеного слідує, що позивач повернув орендоване приміщення орендодавцеві за договором від 1 листопада 2017р., що свідчить про відсутність у позивача можливості розпорядження приміщенням станом на дату підписання вищезазначеного акта та припинення фактичного користування приміщенням відповідачем.". Враховуючи вище викладене, слід дійти висновку, що договір оренди, який був укладений між позивачем та комерційно-виробничим підприємством "Ринок" припинив свою дію, а позивач повернув нерухоме майно орендодавцю. Водночас, п.2.1 договору суборенди було встановлено, що об`єкт суборенди надано в суборенду на підставі договору оренди. Аналізуючи приписи статей 761, 774 ЦК України вбачається, що договір суборенди (піднайму) є похідним від договору оренди (найму) і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди (найму). У разі втрати чинності договором оренди припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду. Відтак договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди, незалежно від підстав його припинення. Дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди. Вказана правова позиція узгоджується з позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 16.03.2018р. по справі №910/17082/17. Таким чином, після припинення основного договору оренди, який був укладений між позивачем та Комерційно-виробничим підприємством "Ринок", припиняються права позивача на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду відповідачу, а також інші права вимоги, пов`язані з договором оренди. Подальше укладання нового договору оренди між позивачем та комерційно-виробничим підприємством "Ринок" являється обставиною виникнення правовідносин між двома суб`єктами господарювання, однак не має ніякого впливу на відносини між позивачем та відповідачем за договором суборенди від 06.11.2017р. та не зумовлює виникнення між позивачем та відповідачем нових правовідносин за вказаним договором суборенди. Слід також зазначити про те, що відповідач у відзиві на позов від 12.05.2021р. просив суд залишити позов без розгляду, посилаючись на те, що питання про наявність чи відсутність заборгованості за договором від 06.11.2017р. є предметом дослідження у справі №924/1178/20 яка перебуває у провадженні Господарського суду Хмельницької області. При цьому, у справі №924/1178/20 предметом спору було стягнення заборгованості за договором оренди від 06.11.2017р., яка нараховувалась з 01.04.2020р., 1000,00грн. штрафу за пошкоджене майно, 56000,00грн. штрафу відповідно до п.9.1 договору та 4565,68грн. пені, яка нараховувалась з 01.04.2020р.. Водночас у справі, що розглядається, предметом спору є визнання договору суборенди від 06.11.2017р. продовженим; зобов`язання усунути пошкодження приміщення та повернути обладнання; стягнення заборгованості за договором оренди від 06.11.2017р. за період з 02.09.2020р. по 01.06.2021р. у розмірі 63000,00грн., 1000,00грн. штрафу, 2408,00грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з вересня 2020р. по березень 2021р., та 3428,27грн. пені, нарахованої за період з 02.09.2020р. по 01.06.2021р.. Таким чином, враховуючи вищевикладене, вказані у відзиві на позов від 12.05.2021р. доводи щодо необхідності залишення позову без розгляду судом обґрунтовано до уваги не прийнято. Поряд із зазначеним доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення до уваги колегії суддів не беруться, оскільки скаржник у апеляційній скарзі не наводить посилання на конкретні наявні в матеріалах справи докази, які не отримали правової оцінки суду першої, але підтверджують його доводи. Також, не беруться до увагу покликання скаржника на обставини, що зазначені в ухвалі слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду у справі №688/255/21 як на підставу скасування оскарженого рішення суду, оскільки за загальним правилом посилання сторони, в даному випадку, на факт демонтажу і неповернення обладнання, що містять ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.191 КК України, мають бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили. За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що у позові в частині вимог про стягнення з відповідача 63000,00грн. заборгованості по орендній платі, яка нарахована поза межами дії договору суборенди, 63000,00грн. штрафу за п.9.1 договору суборенди у розмірі несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, а також нараховані на заборгованість 3428,27грн. пені та 2408,00грн. інфляційних втрат, 1000,00грн. штрафу за п.6.3 договору суборенди, а також про зобов`язання усунути пошкодження приміщення та повернути обладнання, належить відмовити. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права. Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29). Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі. В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі. Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги. Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За наведених обставин, рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2021р. по справі №924/370/21 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" - без задоволення. Судові витрати судом розподілено з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України. Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм", м.Шепетівка Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2021р. у справі №924/370/21 - без змін.

2. Справу №924/370/21 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "13" жовтня 2021 р. Головуючий суддя Павлюк І.Ю. Суддя Демидюк О.О. Суддя Савченко Г.І.