Постанова 4873 № 910/21682/15 (910/16618/20)

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" липня 2021 р. Справа№ 910/21682/15 (910/16618/20) Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Верховця А.А. суддів: Доманської М.Л. Гарник Л.Л. за участю секретаря судового засідання Брунько А.І. та представників сторін: Міністерства економіки України, прокурора Київської міської прокуратури. розглядаючи матеріали апеляційних скарг Фермерського господарства "МАКСАГРО", Київської міської прокуратури та заяви Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про приєднання до апеляційної скарги Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/21682/15 (910/16618/20) (суддя Чеберяк П.П.) за позовом Державного підприємства "Конярство України" до Фермерського господарства "МАКСАГРО" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство економіки України про визнання договорів недійсними в межах справи №910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" до Державного підприємства "Конярство України" про банкрутство ВСТАНОВИВ: У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" до Державного підприємства "Конярство України" про банкрутство. 28.10.2020 Державне підприємство "Конярство України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фермерського господарства "МАКСАГРО" про визнання договорів недійсними. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/21682/15 (910/16618/20) позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу незавершеного виробництва №21 від 05.05.2020, укладений між Державним підприємством "Конярство України" в особі філії "Новоолександрівський кінний завод №64" та Фермерським господарством "МАКСАГРО". Визнано недійсним договір про виконання сільськогосподарських робіт №20 від 05.05.2020, укладений між Державним підприємством "Конярство України" в особі філії "Новоолександрівський кінний завод №64" та Фермерським господарством "МАКСАГРО". Визнано недійсним договір застави №22 від 05.05.2020, укладений між Державним підприємством "Конярство України" в особі філії "Новоолександрівський кінний завод №64" та Фермерським господарством "МАКСАГРО"; розподілено судовий збір. Не погоджуючись з даним рішенням, Фермерське господарство "МАКСАГРО" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 справі №910/21682/15 (910/16618/20) та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2021 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Верховець А.А., судді - Пантелієнко В.О, Доманська М.Л.) апеляційну скаргу Фермерського господарства "МАКСАГРО" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/21682/15 (910/16618/20) залишено без руху, надано заявнику строк на усунення недоліків. Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2021 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Верховець А.А., судді - Гарник Л.Л., Доманська М.Л.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "МАКСАГРО" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/21682/15 (910/16618/20); апеляційну скаргу призначено до розгляду на 25.05.2021. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/21682/15 (910/16618/20) Київська міська прокуратура також звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №05/2/3-4-17 від 09.04.2021, відповідно до якої просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/21682/15 (910/16618/20) шляхом виключення з його мотивувальної частини положень про те, що орендні правовідносини (зобов`язання) припиняються на майбутнє, а невиконані зобов`язання сторін, які існували до дати прийняття судом рішення про недійсність правочину, повинні бути виконані сторонами (абз. 11 стор. 7, абз. 1, 2 стор. 8 рішення). В іншій частині рішення суду залишити без змін. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Верховець А.А., судді - Гарник Л.Л., Доманська М.Л.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/21682/15 (910/16618/20); апеляційну скаргу призначено до розгляду на 25.05.2021. 11.05.2021 через відділ документального забезпечення суду від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги Київської міської прокуратури. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України задоволено; приєднано заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до апеляційної скарги Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/21682/15 (910/16618/20). 24.05.2021 до суду апеляційної інстанції від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надійшов відзив на апеляційні скарги, згідно якого останнє просить суд апеляційну скаргу Фермерського господарства "МАКСАГРО" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/21682/15 (910/16618/20) залишити без задоволення; апеляційні скарги Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Київської міської прокуратури - задовольнити; змінити рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/21682/15 (910/16618/20) шляхом виключення з мотивувальної частини положень про те, що орендні правовідносини (зобов`язання) припиняються на майбутнє, а невиконані зобов`язання сторін, які існували до дати прийняття судом рішення про недійсність правочину, повинні бути виконані сторонами (абз. 11 стор. 7, абз. 1, 2 стор. 8 рішення); в решті рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/21682/15 (910/16618/20) залишити без змін. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 відкладено розгляд справи №910/21682/15 (910/16618/20) за апеляційними скаргами Фермерського господарства "МАКСАГРО", Київської міської прокуратури та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 на 15.06.2021. В судовому засіданні 15.06.2021 оголошено перерву у розгляді справи №910/21682/15 (910/16618/20) за апеляційними скаргами Фермерського господарства "МАКСАГРО", Київської міської прокуратури та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 на 22.06.2021. 16.06.2021 від Міністерства економіки України на електронну поштову адресу суду надійшло клопотання №2431-05/372 від 16.06.2021 про перейменування учасника у справі, а саме: Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Міністерство економіки України. Як вбачається із змісту вищевказаного клопотання, постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2021 №504 "Про перейменування Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України", Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України перейменовано на Міністерство економіки України (копія постанови додається). Код ЄДРПОУ залишився без змін - 37508596. Враховуючи викладене, суд розглянувши вказане клопотання дійшов висновку, що останнє підтверджується приписами законодавства та наданими доказами, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі та здійснення перейменування учасника у даній справі, а саме: Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Міністерство економіки України. В судовому засіданні 22.06.2021 головуючий суддя поставив на обговорення питання щодо того хто є землекористувачем земельних ділянок, що розташовані в адміністративних межах Новоолександрівської сільської ради Біловодського району Луганської області на яких вирощено врожай соняшника, якого стосуються укладені між позивачем та відповідачем договори купівлі-продажу, виконання сільськогосподарських робіт та застави. За таких обставин, для повного та об`єктивного вирішення спору у даній справі суд апеляційної інстанції вирішив встановити хто є землекористувачем земельних ділянок на яких вирощено врожай соняшника. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 задоволено клопотання Міністерства економіки України №2431-05/372 від 16.06.2021 про перейменування учасника у справі №910/21682/15 (910/16618/20); здійснено перейменування учасника у справі №910/21682/15 (910/16618/20), а саме: Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Міністерство економіки України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008; код ЄДРПОУ 37508596).Зобов`язано Новоолександрівську сільську раду Біловодського району Луганської області надати суду (до 15.07.2021) інформацію стосовно: - підстав користування Державним підприємством "Конярство України" (код ЄДРПОУ 37404165), Філія "Новоолександрівський кінний завод №64" Державного підприємства "Конярство України" (код ЄДРПОУ 37996538) земельною ділянкою площею 3385,357 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради; - дійсності (недійсності) державного акту на право постійного користування землею серії І-ЛГ №001322. Попереджено Новоолександрівську сільську раду Біловодського району Луганської області, що у разі невиконання вимог ухвали суду, судом апеляційної інстанції можуть бути застосовані заходи процесуального примусу, передбачені ГПК України. Відкладено розгляд справи №910/21682/15 (910/16618/20) за апеляційними скаргами Фермерського господарства "МАКСАГРО", Київської міської прокуратури та Міністерства економіки України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 на 20.07.2021. 07.07.2021електронною поштою та 19.07.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярія) Біловодська селищна рада Біловодського району Луганської області надіслала лист від 06.07.2021 №01.3-31/2410 відповідно до якого зазначено що з метою надання земель в постійне користування ДП "Конярство України", на підставі листа Міністерства аграрної політики та продовольства України №37-27-3-13/15981 від 30.08.2012, право постійного користування земельними ділянками ДП "Новоолександрівський кінний завод №64" було припинено 05 вересня 2012 року розпорядженням Біловодської РДА №365 (ділянки площею 3479,1028 га. за межами населених пунктів) та рішення Новоолександрівської сільської ради №19/4 від 28.11.2012 року (ділянки площею 16,4402 га. в межах населених пунктів). До цього ДП "Новоолександрівський кінний завод №64" користувався земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування землею від 14.03.1997 році, серія І-ЛГ №001322. На підставі вищезазначених рішень земельні ділянки площею 3495, 5530 га були повернуті до земель запасу. Станом із 01.01.2013 року вищезазначені земельні ділянки враховуються в землях запасу, державної власності (знаходяться у розпорядженні Головного управління Держгеокадастру у Луганській області) та фактично використовуються ДП "Конярство України" філією "Новоолександрівський кінний завод №64" без правовстановлюючих документів. В судове засідання 20.07.2021 Фермерське господарство "МАКСАГРО", Державне підприємство "Конярство України" явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином. В судовому засіданні 20.07.2021 головуючий суддя поставив на обговорення питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника Фермерського господарства "МАКСАГРО", Державного підприємства "Конярство України", враховуючи відсутність клопотання про відкладення розгляду справи. Прокурор Київської міської прокуратури не заперечував проти розгляду справи без участі представників Фермерського господарства "МАКСАГРО", Державного підприємства "Конярство України", якщо вони повідомлені належним чином. Представник Міністерства економіки України при вирішенні даного питання поклалася на розсуд суду. Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатній обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, а також містять і письмові позиції учасників справи щодо спірних правовідносин, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов`язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка представників інших учасників в судове засідання - не є перешкодою для розгляду апеляційних скарг та справи. В судовому засіданні 20.07.2021 представник Міністерства економіки України надала пояснення по суті справи, підтримала вимоги викладені у поданій заяві про приєднання до апеляційної скарги Київської міської прокуратури, просила апеляційну скаргу Київської міської прокуратури задовольнити, в задоволенні апеляційної скарги Фермерського господарства "МАКСАГРО" на рішення Господарського суду м. Києва від 22.02.2021 відмовити повністю. Прокурор Київської міської прокуратури в судовому засіданні 20.07.2021 надав пояснення по суті справи, просив суд апеляційну скаргу Київської міської прокуратури задовольнити, змінити рішення Господарського суду м. Києва від 22.02.2021 у справі №910/21682/15 (910/16618/20) шляхом виключення з його мотивувальної частини положень, що орендні правовідносини (зобов`язання) припиняються на майбутнє, а невиконані зобов`язання сторін, які існували до дати прийняття судом рішення про недійсність правочину, повинні бути виконані сторонами (абз.11 стор.7, абз. 1,2 стор.8 рішення). В іншій частині рішення суду залишити без змін. Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Як вбачається з матеріалів справи, 05 травня 2020 року між Державним підприємством "Конярство України" в особі філії "Новоолександрівський кінний завод № 64" Державного підприємства "Конярство України" (продавець, далі позивач) та Фермерським господарством "МАКСАГРО" (покупець, далі відповідач) було укладено договір купівлі-продажу незавершеного виробництва № 21 відповідно до умов якого, в терміни, визначені договором, продавець зобов`язується передати у власність покупця майбутній врожай сільськогосподарських культур 2020 року (далі Товар), а покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору. Згідно п. 2.1. договору купівлі-продажу незавершеного виробництва № 21 від 5 травня 2020 року продавець передає покупцю Товар незавершеного виробництва (посіви) - врожаю товарного соняшника, 2020 року, що будуть повністю вирощені із завершенням технологічного циклу в 2020 році на полях продавця, що знаходяться на території в адміністративних межах Новоолександрівської сільської ради Біловодського району Луганської області. Право постійного користування на землю у продавця не зареєстровано, землі перебувають в користуванні на території Новоолександрівської сільської ради Біловодського району Луганської області загальною площею 3363,3436 га, в тому числі 2924,9358 га ріллі реорганізованого Новоолександрівського кінного заводу № 64 ДП "Конярство України". В п. 3.2. договору купівлі-продажу незавершеного виробництва № 21 від 5 травня 2020 року вказано, що ціни товару визначаються сторонами в специфікації до договору № 20 про виконання сільськогосподарських робіт від 5 травня 2020 року та актів виконаних робіт на момент продажу Товару. Покупець зобов`язаний оплатити вартість товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Строк розрахунку за цим договором до 31 грудня 2020 року (п 3.3. даного договору). Умови передачі Товару та виникнення права власності на Товар визначені п. п. 4.1. - 4.3. договору купівлі-продажу незавершеного виробництва № 21 від 5 травня 2020 року: - передача Товару за цим договором здійснюється за актом прийому-передачі, який сторони складають та підписують в строк до 15.06.2020; - завершення технологічного циклу вирощування та збирання врожаю здійснюється за рахунок покупця; - право власності на товар виникає у покупця з моменту підписання актів приймання передачі або видаткових накладних. Умови про права та обов`язки сторін регламентовані розділом 5 договору купівлі-продажу незавершеного виробництва № 21 від 5 травня 2020 року: - покупець має право з моменту підписання акту прийому-передачі вживати будь-які заходи щодо охорони Товару; передавати Товар у заставу; залучати для охорони та збирання врожаю третіх осіб; за власний рахунок з урахуванням природних умов збирати врожай; відчужувати товар на користь третіх осіб (п. 5.1.); - продавець зобов`язується передати товар за актом прийому-передачі в строки, визначені п. 4.1. цього договору; забезпечити покупцю або третім особам, доступ до полів для збирання врожаю (п. 5.2.). Також 05 травня 2020 року між позивачем, як замовником та відповідачем, як виконавцем було укладено договір № 20 про виконання сільськогосподарських робіт, за умовами якого було передбачено, що виконавець зобов`язується на свій ризик та власними силами, засобами та матеріалами надати замовнику визначені в специфікаціях до цього договору послуги з виконання сільськогосподарських механізованих польових робіт у 2020 році на земельних площах замовника, власною сільськогосподарською технікою та реманентом, у суворій відповідності до агротехнічних вимог (надані Послуги), а Замовник зобов`язується прийняти фактично надані послуги та сплатити їх вартість на умовах, визначених даним Договором. Земельні ділянки знаходяться в адміністративних межах Новоолександрівської сільської ради Біловодського району Луганської області. Послуги виконавцем надаються з використанням власних працівників та сільськогосподарської техніки, що призначена для надання передбачених Договором послуг. У разі необхідності виконавець має право без письмового погодження з замовником залучати інших осіб та техніку, що перебуває у власності інших фізичних та/або юридичних осіб, для виконання передбачених договором послуг. Окрім того, цього ж дня, 05 травня 2020 року, між позивачем, як заставодавцем та відповідачем, як заставодержателем, було укладено договір застави № 22, за яким сторони домовилися про виникнення застави, якою забезпечується вимога заставодержателя, що випливає з будь-яких господарських договорів, укладених протягом 2020 року (про виконання сільськогосподарських робіт), додатків, видаткових накладних, специфікацій до даних Договорів, згідно яких заставодавець у строк до листопада 2020 року зобов`язується сплатити заставодержателю грошову суму за зобов`язаннями, згідно Договорів, зазначених в пункті 1.1. даного Договору. Для забезпечення належного виконання зобов`язань за вищевказаними Договорами заставодавець передає заставодержателю в заставу майбутній врожай сільськогосподарських культур (соняшника), що будуть повністю вирощені із завершенням технологічного циклу в 2020 році на земельній ділянці/ділянках, що знаходяться на території в адміністративних межах Новоолександрівської сільської ради Біловодського району Луганської області, цільове призначення земельних ділянок; для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із періодом збору врожаю до 30 листопада 2020 року (надалі - Предмет застави). Пунктами 1.3., 1.4. договору застави було визначено предмет застави: номери полів, площу: 2133 га, назву сільськогосподарської культури: соняшник, вартість за 1 га: 7 922,72 грн., загальну вартість предмета застави: 16 899 161,76 грн. Договором застави № 22 від 5 травня 2020 року передбачено, що у випадку виникнення права звернення стягнення на предмет застави заставодержатель має право звернути стягнення на весь предмет застави або на його частину, на власний розсуд, та задовольнити за рахунок предмету застави у повному обсязі усі вимоги, передбачені Договорами поставок. Також п. 3.1. договору застави № 22 від 5 травня 2020 року надано право заставодержателю на збирання предмету застави, з залученням третіх осіб для здійснення таких робіт за власний рахунок в разі несвоєчасного грошового зобов`язання за Договорами постачання заставодавцем. За переконанням позивача вказані договори купівлі-продажу незавершеного виробництва № 21 від 5 травня 2020 року, про виконання сільськогосподарських робіт № 20 від 5 травня 2020 року, застави № 22 від 5 травня 2020 року, укладені між сторонами, в сукупності мають ознаки прихованих (удаваних) договорів оренди державної землі, яка перебуває в постійному користуванні позивача та яку останній не має права передавати в оренду іншим особам, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом про визнання даних договорів недійсними. Місцевим судом встановлено, що позивач на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЛГ 001322, зареєстрований за № 14.03.1997 за реєстровим № 1, володіє правом постійного користування земельними ділянками, на яких відповідно до оскаржуваних договорів виконувались сільськогосподарські роботи та знаходилось незавершене виробництво (посіви), відчужені відповідачу. За нормою ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Тобто, при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою форму реалізації права користування земельною ділянкою і її корисними якостями, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція. З огляду на вказане, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки). Як вбачається з умов договору купівлі-продажу незавершеного виробництва № 21 від 05.05.2020, серед іншого передбачено право покупця (відповідача) передавати ще не вирощений врожай, у заставу, залучати для охорони та збирання врожаю третіх осіб, за власний рахунок з урахуванням природних умов збирати врожай, відчужувати товар на користь третіх осіб, вживати будь-які заходів щодо охорони товару. За умовами договору про виконання сільськогосподарських робіт № 20 від 5 травня 2020 року позивач не приймає участі в організації та проведенні закупівлі зерна для посіву, мінеральних добрив, і як наслідок не здійснює контроль за процесом вирощування сільськогосподарських культур. Тобто в сукупності умови спірних договорів свідчать про те, що укладенням договорів про виконання сільськогосподарських робіт, купівлі-продажу незавершеного виробництва, застави була оформлена оренда землі оскільки відповідач самостійно здійснює обробіток, посів та збирання врожаю сільськогосподарських культур з земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні позивача, стає власником посівів та, як наслідок, врожаю, такі посіви, відразу стають обтяженими за договором застави. При цьому, такі дії сторін суперечать принципам господарської діяльності, спрямованої на реальне настання правових наслідків укладених правочинів та отримання прибутку. Наведені обставини дозволяють дійти висновку, що, фактично, між сторонами згаданих вище договорів купівлі-продажу незавершеного виробництва №21 від 05 травня 2020 року, про виконання сільськогосподарських робіт № 20 від 05 травня 2020 року, застави № 22 від 5 травня 2020 року склалися відносини з оренди землі, адже позивач фактично передав відповідачу на платній основі земельні ділянки, що нібито перебувають у постійному користуванні позивача. Тому положення оскаржуваних договорів повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі. Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що дійсна воля сторін оскаржуваних договорів була спрямована на укладення договору оренди земельної ділянки. Але ж Державне підприємство "Новоолександрівський кінний завод №64" користувався земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування землею від 14.03.1997 році, серія I-ЛГ №001322. Загальна площа підприємства згідно державного акту у 1997 році складала 11522,9000 га. На підставі рішень Луганської обласної ради №13/13 від 31.08.2000 р. та № 15/34 від 23.01.2001 р. із цих земель у постійне користування Державного лісомисливського господарства було передано відповідно 169,3000 га. та 13,4000 несільськогосподарських земель. Згідно рішень Біловодської районної ради №11/9 від 30.05.2000 р., №14/8 від 25.10.2000 р. та №20/11 від 21.11.2000 р. земельні ділянки загальною площею 2214,7000 га. передані до земель запасу. За Наказом Мінагрополітики України №249 від 14.06.2004 р. проведена реорганізація державного підприємства "Новоолександрівський кінний завод №64", на його базі створено два формування: ДП "Новоолександрівський кінний завод №64" та ДП "СП "Олександрівське". Відповідно до "Технічної документації із землеустрою щодо коригування планово-картографічного матеріалу зйомок минулих років", затвердженого Розпорядженням РДА №460 від 07.12.2006 р. та Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками ДП "СП "Олександрівське", затвердженої Розпорядженням РДА №310 від 27.08.2008 р. територія ДП "Новоолександріський кінний завод №64" з 2009 р. склала 3495,5400 га., з них: 3479,1028 га земель за межами населених пунктів, 16, 4402 га в межах населених пунктів. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №2305-р від 01.12.2010 р. "Про деякі питання розвитку конярства" та Наказу Міністерства аграрної політики України №33 від 01.02.2011 р. "Про організацію державних підприємств, діяльність яких пов`язана з розвитком конярства" ДП "Новоолександрівський кінний завод №64" реорганізовано шляхом приєднання до ДП "Конярство України" зі створенням на базі ДП "Новоолександрівський кінний завод №64" відокремленого підрозділу (філії) без права юридичної особи. З метою надання земель в постійне користування ДП "Конярство України", на підставі листа Міністерства аграрної політики та продовольства України №37-27-3-13/15981 від 30.08.2012, право постійного користування земельними ділянками ДП "Новоолександрівський кінний завод №64" було припинено 05 вересня 2012 року розпорядженням Біловодської РДА №365 (ділянки площею 3479,1028 га. за межами населених пунктів) та рішенням Новоолександрівської сільської ради №19/4 від 28.11.2012 року (ділянки площею 16,4402 га. в межах населених пунктів). До цього ДП "Новоолександрівський кінний завод №64" користувався земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування землею від 14.03.1997 році, серія I-ЛГ №001322. На підставі вищезазначених рішень земельні ділянки площею 3495,5530 га були повернуті до земель запасу. Станом із 01.01.2013 року вищезазначені земельні ділянки враховуються в землях запасу, державної власності (знаходяться у розпорядженні Головного управління Дергеокадастру у Луганській області) та фактично використовуються ДП "Конярство України" філією "Новоолександрівський кінний завод №64" без правовстановлюючих документів. При цьому ДП "Конярство України" продовжуэ бути постійним користувачем земельної ділянки площею 3385,357 га, розташованої на території Новоолександріської сільської ради Біловодського району Луганської області. Отже, не зважаючи на факт реєстрації чи нереєстрації права постійного користування землею у Державному реєстрі прав, ДП "Конярство України" фактично користується землею державної власності. Наведене в сукупності умов оскаржуваних договорів свідчить про те, що укладенням договорів про виконання сільськогосподарських робіт, купівлі-продажу незавершеного виробництва, застави була оформлена оренда землі: ФГ "Максагро" самостійно здійснює обробіток, посів та збирання врожаю сільськогосподарських культур з земельних ділянок, які перебувають в фактичному користуванні ДП "Конярство України" без правовстановлюючих документів, стає власником посівів та, як наслідок, врожаю, такі посіви, відразу стають обтяженими за договором застави. Як видно, виключно ФГ "Максагро" здійснює фактине користування землею та набуває права стати власником врожаю сільськогосподарських культур внаслідок такого використання землі. За умовами згаданих договорів ДП "Конярство України" фактично усувається від користування землею та від можливості набути право власності на врожай та вільно розпоряджатися ним. Вказане дозволяє дійти висновку, що, фактично, між сторонами згаданих вище договорів купівлі-продажу незавершеного виробництва №21 від 5 травня 2020 року, про виконання сільськогосподарських робіт №20 від 05 травня 2020 року, застави №22 від 05 травня 2020 року склалися відносини з оренди землі, адже ДП "Конярство України" фактично передало ФГ "Максагро" на платній основі земельні ділянки, що перебувають в землях запасу, державної власності. Тому положення згаданих договорів повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі. Відносини пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, ЗУ "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ч.1 ст.78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Частиною 1 ст.92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою -це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. За приписами ст.4 ЗУ "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Проте, уповноваженими органами з розпорядження земельними ділянками рішень щодо передання в оренду ФГ "Максагро" земельних ділянок, які перебуваються в постійному користуванні ДП "Конярство України", не приймалось, земельні ділянки у ДП "Конярство України" не вилучались для їх передання в користування ФГ " Максагро". Отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду земельних ділянок, які є об`єктами державної власності та перебувають в фактичному користуванні ДП "Конярство України" без наявності правоустановчих документів на це. Згідно з ст.1 ЗУ "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. За змістом ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тому з урахуванням положень ст.ст.202, 204 ЦК України правочином є саме правомірні дії осіб, які здатні породжувати права та обов`язки. З огляду на викладене, відсутність правовстановлюючих документів у ДП "Конярство України" свідчить про спростування правомірності правочину та неможливість останнього бути підставою для виникнення договірних (орендних) зобов`язань. Таким чином, оцінивши всі зазначені за даною справою обставини у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання спірних правочинів недійсним. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За змістом ст.236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи, що частина висновків суду у мотивувальній частині рішення від 22.02.2021 зроблена з невірним застосуванням норм матеріального права, а тому воно підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини положень, що орендні правовідносини (зобов`язання) припиняються на майбутнє, а невиконані зобов`язання сторін, які існували до дати прийняття судом рішення про недійсність правочину, повинні бути виконані сторонами (абз.11 стор.7, абз. 1, 2 стор.8 рішення). В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі № 910/21682/15 (910/16618/20) залишити без змін, оскільки у позивача відсутні будь-які права, характерні до орендаря і відповідно ці правовідносини не можуть регулюватися нормами ЗУ "Про оренду землі". Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/21682/15 (910/16618/20) підлягає зміні шляхом виключення з його мотивувальної частини абз.11 (стр.7), абз. 1,2 (стр.8), апеляційну скаргу Фермерського господарства "МАКСАГРО" підлягає залишенню без задоволення, апеляційну скаргу Київської міської прокуратури та заяву Міністерства економіки України про приєднання до апеляційної скарги Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №910/21682/15 (910/16618/20) задовольнити. Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Фермерське господарство "МАКСАГРО". Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 275, 277, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Фермерського господарства "МАКСАГРО" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі № 910/21682/15 (910/16618/20) залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Київської міської прокуратури та заяву Міністерства економіки України про приєднання до апеляційної скарги Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №910/21682/15 (910/16618/20) задовольнити.

3. Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/21682/15 (910/16618/20) шляхом виключення з його мотивувальної частини абз. 11 (стр.7), абз. 1, 2 (стр.8).

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі № 910/21682/15 (910/16618/20) залишити без змін.

5. Стягнути з Фермерського господарства "МАКСАГРО" (92323, Луганська обл., Новопковський район, смт. Білолуцьк, вул. Слобожанська, 81; ідентифікаційний код 35126307) на користь Київської міської прокуратури (рахунок:IBAN 168201720343100001000011062; код :02910019, банк: ДКСУ м. Київ; МФО: 820172) 6 306,00 (шість тисяч триста шість) грн судового збору.

6. Стягнути з Фермерського господарства "МАКСАГРО" (92323, Луганська обл., Новопковський район, смт. Білолуцьк, вул. Слобожанська, 81; ідентифікаційний код 35126307) на користь Міністерства економіки України (01008, м.Київ, вул. М.Грушевського, 12/2; код ЄДРПОУ37508596, рахунок: 3521 3011 079547 відкритий в Державній казначейській службі України) 3 153, 00 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн судового збору.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

8. Матеріали справи №910/21682/15 (910/16618/20) повернути до Госопдарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Сторони мають право оскаржити постанову до Верховного суду в порядку, передбаченому ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 КзПБ. Повний текст постанови складено 22.07.2021. Головуючий суддя А.А. Верховець Судді М.Л. Доманська Л.Л. Гарник