Постанова 4873 № 910/21682/15 (910/16624/20)

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" лютого 2021 р. Справа№ 910/21682/15 (910/16624/20) Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Доманської М.Л. суддів: Верховця А.А. Пантелієнка В.О. за участю секретаря судового засідання Чміль Я.Є. та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засіданні від 17.02.2021 розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Конярство України" (далі - ДП "Конярство України", скаржник) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі № 910/21682/15 (910/16624/20) (суддя Чеберяк П.П.) за позовом Державного підприємства "Конярство України" до Фермерського господарства "Криничне" про визнання договорів недійсними в межах справи № 910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" до Державного підприємства "Конярство України" про банкрутство ВСТАНОВИВ Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 клопотання відповідача про зустрічне забезпечення позову задоволено. Заборонено до моменту набрання законної сили судовим рішенням у цій справі Державному підприємству "Конярство України" вчиняти будь-які дії щодо відчуження (продажу), а також у будь-який інший спосіб розпоряджатися врожаєм сільськогосподарських культур товарного соняшника, який зібраний, а також може бути зібраний у майбутньому на земельних ділянках, належних на праві постійного користування Державному підприємству "Конярство України", розташованих на території Новолимарівської сільської ради Біловодського району Луганської області (по філії "Лимарівський кінний завод" № 61) з наступними кадастровими номерами та площами: - 4420688900:07:005:0018 -614,5549 га; - 4420688900:07:006:0014 - 775,4161 га; - 4420688900:07:001:0008 - 3,1623 га; - 4420688900:07:002:0059 - 494,127 га; - 4420688900:07:007:0003 - 266,8474 га; - 4420688900:07:001:0007 - 25,63 га; - 4420688900:07:003:0007 - 326,673 га; - 4420688900:07:004:0009 - 420,306 га; - 4420688900:07:007:0004 - 17,87 га; - 4420688900:07:007:0005 - 73,1312 га; - 4420688900:07:008:0008 -567,0671 га; - 4420688900:07:007:0006 - 94,4188 га, на території Новострільцівської сільської ради Міловського району Луганської області (по філії "Стрілецький кінний завод" № 60) площею 7843,7023 га (згідно з актом на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ № 003585). Заборонено до моменту набрання законної сили судовим рішенням у цій справі будь-яким особам, у тому числі Товариству з обмеженою відповідальністю "Голден Агро", Товариству з обмеженою відповідальністю "Сватове-Агро" вчиняти будь-які дії щодо переміщення (зміни місцезнаходження) врожаю сільськогосподарських культур озимої пшениці, товарного соняшника, кукурудзи, який зібраний, а також може бути зібраний у майбутньому на земельних ділянках, належних на праві постійного користування Державному підприємству "Конярство України" розташованих на території Новолимарівської сільської ради Біловодського району Луганської області (по філії "Лимарівський кінний завод" № 61) з наступними кадастровими номерами та площами: - 4420688900:07:005:0018 - 614,5549 га; - 4420688900:07:006:0014 - 775,4161 га; - 4420688900:07:001:0008 - 3,1623 га; - 4420688900:07:002:0059 - 494,127 га; - 4420688900:07:007:0003 - 266,8474 га; - 4420688900:07:001:0007 - 25,63 га; - 4420688900:07:003:0007 - 326,673 га; - 4420688900:07:004:0009 - 420,306 га; - 4420688900:07:007:0004 - 17,87 га; -4420688900:07:007:0005 -73,1312 га; 4420688900:07:008:0008 - 567,0671 га; - 4420688900:07:007:0006 - 94,4188 га, на території Новострільцівської сільської ради Міловського району Луганської області (по філії "Стрілецький кінний завод" № 60) площею 7843,7023 га (згідно з актом на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ № 003585). Не погодившись з вказаною ухвалою, Державне підприємство "Конярство України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 22.12.2019 у справі №910/21682/15 (910/16624/20), ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ФГ "Криничне" про зустрічне забезпечення. Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що при застосуванні заходів зустрічного забезпечення необхідним є врахування критерію співмірності із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. Проте, вжиті судом першої інстанції заходи зустрічного забезпечення не передбачають: внесення позивачем грошових коштів або вчинення інших дій майнового характеру; вчинення (здійснення) позивачем будь-яких активних дій; розмір зустрічного забезпечення; строки надання позивачем зустрічного забезпечення; наявність збитків у відповідача внаслідок дії заходів забезпечення позову; будь-які майнові наслідки у вигляді збитків, зважаючи на немайнових характер спору. ДП «Конярство України» зауважує на тому, що суд першої інстанції не врахував те, що зустрічне забезпечення має спеціальне цільове призначення та не є тотожним за способами (заходами), які можуть бути застосовані судом, із заходами забезпечення позову. Скаржник зазначає, що зі змісту ухвали, судом першої інстанції заборонено (не лише позивачу) вчиняти будь-які дії щодо відчуження (продажу), а також у будь-який інший спосіб розпоряджатися врожаєм сільськогосподарських культур озимої пшениці, товарного соняшника, кукурудзи, який зібраний, а також може бути зібраний у майбутньому на земельних ділянках, належних на праві постійного користування позивачу, а також заборонено вчиняти дії щодо переміщення (зміни місцезнаходження) такого врожаю. Тобто за оскаржуваною ухвалою позивач та інші особи не мають права вчиняти певні дії. Скаржник зазначає, що згідно з ч. ч. 2, 5, 7, 8 ст. 141 ГПК України, як захід зустрічного забезпечення можуть застосовуватись лише певні активні дії майнового спрямування зі сторони Позивача. Пасивна поведінка (заборона Позивачу вчиняти певні дії) не характерна для заходів зустрічного забезпечення та суперечить їх суті та призначенню.Також зустрічне забезпечення не передбачає та не допускає (адже це суперечить меті зустрічного забезпечення) можливості виконання зустрічного забезпечення іншими особами, а не позивачем. Також судом першої інстанції не враховано того, що для застосування заходів зустрічного забезпечення необхідним є встановлення розміру можливих збитків, що можуть бути завдані застосуванням заходів забезпечення позову і, в залежності від цього, визначення можливого розміру зустрічного забезпечення. Скаржник зазначає, що у цій справі суд не може застосовувати зустрічне забезпечення, адже позивачем заявлено позов немайнового характеру, а тому, здебільшого, відповідачу й не може бути завдано збитків внаслідок застосування заходів забезпечення позову. 11.02.2021 до Північного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства «Криничне» надійшов відзив, в якому зазначено, що, враховуючи специфіку спору, який розглядається, вжитих судом раніше Заходів забезпечення та вжитих судом заходів зустрічного забезпечення, відсутні підстави вважати, що судом першої інстанції не зазначено строків надання позивачем зустрічного забезпечення. Такі дії суду першої інстанції в повній мірі відповідають вимогам ч. 6 ст. 141 ГПК України, відповідно до якої строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановления ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення. Суд правомірно послався на те, що ст. 141 ГПК України пов`язує вжиття заходів зустрічного забезпечення позову з можливими збитками відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Крім того, як вважає відповідач, право власності на відповідні сільськогосподарські культури перейшло від ДП "Конярство України" до ФГ "Криничне". Відтак, сільськогосподарські культури, які знаходяться/знаходилися на земельних ділянках, щодо яких було вжито заходи забезпечення, належать відповідачу, принаймні до ухвалення судом рішення у даній справі про визнання відповідних договорів недійсними. Щодо суб`єктного складу, на який посилається скаржник, положення ГПК України, які регулюють зустрічне забезпечення, не обмежують суд у вчиненні визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову (п. 2 ч. 2 ст. 141 ГПК України). З врахуванням цього, відповідач вважає, що вжиття судом першої інстанції заходів зустрічного забезпечення в першу чергу відповідає справедливому та неупередженому вирішенню судом даної справи та дотриманню балансу інтересів сторін. В судове засідання з`явилися представники скаржника, відповідача, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та прокурор Київської міської прокуратури. Представники скаржника, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та прокурор Київської міської прокуратури підтримали вимоги апеляційної скарги, представники відповідача заперечили проти завдоволення апеляційної скарги, інші учасники провадження не зявились, про причини неявки в суд не повідомили. В судовому засіданні було поставлено на обговорення заявлені в апеляційні скарзі вимоги щодо задовлення заяви про зустрічне забезпечення, підписаної представником ТОВ «Діброва». Представники відповідача пояснили, що при поданні відповідної заяви останніми було вчинено описку, та невірно зазначно підписанта заяви -ТОВ «Діброва» . Когелією суддів заслухано сторін, досліджено витребовані у суду першої інстанції матеріали справи №910/21682/15 (910/16624/20) та з`явсовано, що 22.12.2020 до суду першої інстанції від ФГ «Криничне» надійшло клопотання про врахування допущеної описки у клопотанні «ФГ «Криничне» про зустрічне забезпечення у даній справі, де заявник просить вважати, що відповідне клопотання підписане представником ФГ «Криничне», що взято до уваги судом. Учасники провадження про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином направленням на адреси місцезнаходження учасників справи копії відповідної ухвали суду. Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19. Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021, від 03.02.2021 щодо дати, місця та часу судового засідання у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку за можливе здійснювати розгляд скарги без участі певних представників учасників справи, що не з`явилися у судове засідання, так як вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвали суду першої інстанції - залишити без змін. Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2015. 28.10.2020 Державне підприємство "Конярство України" (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фермерського господарства "Криничне" (відповідач) про визнання договорів недійсними. Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювані договори мають ознаки прихованих (удаваних) договорів оренди державної землі, яка перебуває в постійному користуванні ДП "Конярство України" та яку ДП "Конярство України" не має права передавати в оренду іншим особам. 29.10.2020 до господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про забезпечення позову. Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2020 у справі №910/21682/15 (910/16624/20), крім іншого, заяву позивача про забезпечення позову задоволено. Заборонено до моменту набрання законної сили судовим рішенням у цій справі будь-яким особам, окрім Державного підприємства "Конярство України", вчиняти дії з проходу, проїзду техніки та транспортних засобів і збирання врожаю на земельних ділянках, належних на праві постійного користування Державному підприємству "Конярство України", розташованих на території Новоолександрівської сільської ради Біловодського району Луганської області (по філії "Новоолександрівський кінний завод" № 64) площею 3385,357 га (згідно з актом на право постійного користування землею серії І-ЛГ № 001322). 21.12.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача про зустрічне забезпечення, яке мотивоване тим, що ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2020 задоволено заяву позивача про забезпечення позову та заборонено до моменту набрання законної сили судовим рішенням у цій справі будь-яким особам, окрім Державного підприємства "Конярство України", вчиняти дії з проходу, проїзду техніки та транспортних засобів і збирання врожаю на земельних ділянках, належних на праві постійного користування Державному підприємству "Конярство України", розташованих: на території Новолимарівської сільської ради Біловодського району Луганської області (по філії "Лимарівський кінний завод" № 61) з наступними кадастровими номерами та площами: - 4420688900:07:005:0018 - 614,5549 га; - 4420688900:07:006:0014 - 775,4161 га; - 4420688900:07:001:0008 - 3,1623 га; - 4420688900:07:002:0059 - 494,127 га; - 4420688900:07:007:0003 - 266,8474 га; - 4420688900:07:001:0007 - 25,63 га; - 4420688900:07:003:0007 - 326,673 га; - 4420688900:07:004:0009 - 420,306 га; - 4420688900:07:007:0004 - 17,87 га; - 4420688900:07:007:0005 - 73,1312 га; - 4420688900:07:008:0008 - 567,0671 га; - 4420688900:07:007:0006 - 94,4188 га, на території Новострільцівської сільської ради Міловського району Луганської області (по філії "Стрілецький кінний завод № 60") площею 7843,7023 га (згідно з актом на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ № 003585). Відповідач вказує, що з огляду на заборону будь-яким особам, окрім позивача, проходити, проїжджати на територію земельних ділянок та збирати врожай, позивачем здійснюються дії зі збору, вивезення та передачі на зберігання сільськогосподарських культур до елеваторів, зокрема, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден-Агро" (ідентифікаційний код 41918466) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сватове-Агро" (ідентифікаційний код 31648326), що підтверджується доданими до клопотання копіями товарно-транспортних накладних, актів та заяв свідків. В свою чергу, зібравши врожай сільськогосподарських культур, позивач може безперешкодно його відчужити, змінити його місцезнаходження або ж здійснити його переробку, фактично знищивши у розумінні ст. 332 Цивільного кодексу України. Можливість позивача безперешкодно вчинити описані вище дії обумовлена тим, що зібрані сільськогосподарські культури є рухомим майно з родовими ознаками. Внаслідок можливого вчинення позивачем описаних дій відповідачем будуть понесені збитки, розмір яких становить вартість врожаю сільськогосподарських культур, яка згідно з доданими до клопотання актами приймання-передачі, укладеними між позивачем та відповідачем, становить 20 775 493,42 грн. Зважаючи на вищевикладені обставини, з метою забезпечення балансу інтересів позивача та відповідача, останній звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову. Задовольняючи клопотання відповідача про зустрічне забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на встановлені обставини, додані до клопотання докази, з метою ефективного захисту прав учасників провадження у даній справі, подане клопотання є обгрунтованим, тому вважав за доцільне його задовольнити та вжити заявлені відповідачам заходи зустрічного забезпечення позову. Північний апеляційний господарський суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступе. Відповідно до ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення) (ч.1). Частиною другої вищевказаної статті передбачено, що зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 141 ГПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник в порядку зустрічного забезпечення. З аналізу вказаних положень слідує, що зустрічне забезпечення застосовується з метою забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову; зустрічне забезпечення завжди носить майновий характер, що полягає в необхідності вчинення позивачем активних дій майнового характеру, спрямованих на фінансове забезпечення покриття можливих збитків, завданих забезпеченням позову. Як правило, зустрічне забезпечення здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. І лише якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення може бути здійснене в інший майновий спосіб (до прикладу, наданням гарантії, поруки, іншого фінансового забезпечення, вчиненням інших дій щодо усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову). Зустрічне забезпечення, яке повинен здійснити (виконати) позивач, завжди визначається судом у певному розмірі та має бути здійснене (виконане) позивачем не пізніше десяти днів з дня постановления ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення (якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення); При застосуванні заходів зустрічного забезпечення необхідним є врахування критерію співмірності із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. Проте, як вбачається з оскаржуваної ухвали, вжиті судом першої інстанції заходи зустрічного забезпечення не передбачають внесення позивачем грошових коштів на депозитний розрахунок суду (здійснення) Позивачем будь-яких активних дій, розмір зустрічного забезпечення, строки надання Позивачем зустрічного забезпечення; судом першої інстанції не встановлено наявність збитків у відповідача внаслідок саме дії заходів забезпечення позову чи будь-які майнові наслідки у вигляді збитків, саме у зв`язку із забезпеченням позову. Так, як свідчить зміст оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції заборонено будь-які дії щодо відчуження (продажу), а також у будь-який інший спосіб розпоряджатися врожаєм сільськогосподарських культур озимої пшениці, товарного соняшника, кукурудзи, який зібраний, а також може бути зібраний у майбутньому на земельних ділянках, належних на праві постійного користування позивачу, а також заборонено вчиняти дії щодо переміщення (зміни місцезнаходження) такого врожаю. Заборонено вчиняти певні дії позивачу та іншим особам. Водночас, як захід зустрічного забезпечення, в силу ч. ч. 2, 5, 7, 8 ст. 141 ГПК України, можуть застосовуватися лише певні активні дії майнового спрямування зі сторони позивача (чи інших осіб, якщо йдеться про заходи забезпечення від погодженої судом особи). Пасивна поведінка (заборона позивачу вчиняти певні дії) не характерна для заходів зустрічного забезпечення та суперечить їх суті та призначенню. Таким чином, з огляду на вищевказане, накладене оскаржуваною ухвалою судом першої інстанції зустрічне забезпечення в силу правової природи статті 141 ГПК України суперечить меті зустрічного забезпечення. Відповідач в обґрунтування своєї заяви про зустрічне забезпечення зазначає, що внаслідок можливого вчинення позивачем певних дій, відповідачем будуть понесені збитки. Тобто відповідач посилається на те, що може понести збитки не внаслідок вжитих судом заходів забезпечення за заявою позивача, а внаслідок можливих дій позивача щодо розпорядження вражаєм, зібраним на відповідних земельних ділянках. З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про зустрічне забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Здійснивши оцінку доводів скаржника, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заява про зустрічне забезпечення не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд першої інстанції міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового зустрічного забезпечення із врахуванням дотримання збалансованості інтересів сторін. Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що з вимог процесуального закону, які регулють підстави зустрічного забезпечення позову, зокрема з вимог статей 141 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про задоволеняі поданої заяви про зустрічне забезпечення позову. У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001). Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права. За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити; оскаржувану ухвалу суду першої інстанції у даній справі скасувати, та відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зустрічне забезпечення позову. Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст.ст. 269, 270, 271, 275, 277, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Конярство України" задовольнити. Ухвалу господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі №910/21682/15 (910/16624/20) скасувати. В задоволенні клопотання Фермерського господарства "Криничне" про зустрічне забезпечення - відмовити. Матеріали справи №910/21682/15 (910/16624/20) направити до господарського суду міста Києва. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Північного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у випадках, у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України. Повний текст виготовлено 22.02.2021. Головуючий суддя М.Л. Доманська Судді А.А. Верховець В.О. Пантелієнко