Постанова 4873 № 910/15351/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" липня 2021 р. Справа№ 910/15351/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кравчука Г.А. суддів: Коробенка Г.П. Козир Т.П. при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л. за участю представників сторін: від позивача: Качкурова С.В., адвокат, довіреність № 05/10/20-04 від 05.10.2020 від відповідача: Варнаков Є.Г., адвокат, довіреність б/н від 16.11.2020, Тихонов О.А., адвокат, довіреність б/н від 16.11.2020 розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", м. Київ на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 у справі № 910/15351/20 (суддя Маринченко Я.В.) за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", м. Київ до Свято-Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря міста Києва Української Православної Церкви, м. Київ про стягнення 811 091,06 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог. У жовтні 2020 Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Теплоенерго", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Свято-Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря міста Києва Української Православної Церкви (далі - відповідач) про стягнення 811091,06 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем укладеного Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №9306008 від 01.02.2006, в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги у період з жовтня 2015 по березень 2017, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 716528,88 грн. Враховуючи те, що ПАТ "Київенерго" та КП "Київтеплоенерго" уклали Договір про відступлення права вимоги (цесії) №601-18 від 11.10.2018 за яким позивач набув право вимоги до споживачів щодо виконання ними грошового зобов`язання перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії, позивач просить стягнути на свою користь 716528,88 грн основного боргу. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 35806,81 грн 3 % річних та 58755,37 грн інфляційних втрат. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 у справі №910/15351/20 у задоволені позову КП "Київтеплоенерго" відмовлено. Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження обліку спожитої відповідачем теплової енергії, а також її вартість. Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 716528,88 грн, є необґрунтованою та такою, що не підлягала задоволенню, також відсутні підстави для стягнення з відповідача 58755,37 грн інфляційних втрат та 35806,81 грн 3% річних, оскільки останні є похідними від основного зобов`язання, у задоволенні якого було відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись з рішенням, КП "Київтеплоенерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 у справі № 910/15351/20 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, КП "Київтеплоенерго" зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим і неправильним по суті, оскільки ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Так, скаржник стверджує, що суд першої інстанції не дослідив помісячні облікові картки, в яких в повній мірі відображена інформація стосовно обсягів та вартості спожитої відповідачем теплової енергії, а також не врахував практику Верховного Суду (постанови від 16.02.2021 у справі №910/17660/19, від 03.09.2020 у справі №910/17662/19) щодо прийняття зазначених облікових карток як належних доказів у справі, оскільки вони є паперовим відображенням програмного комплексу - інформаційна система "Уніван-Термал-Київ Debet", що була передана ПАТ "Київенерго" до КП "Київтеплоенерго" на виконання умов Договору цесії відповідно до акту приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли баз даних білінгових систем ПК "БІТЕК" та "УНІВАН-ТЕРМАЛ". Крім того, апелянт вважає, що факт постачання ПАТ "Київенерго" теплової енергії відповідачу відповідно до умов Договору №9306008 від 01.02.2006 визнаний відповідачем та не підлягає доказуванню, наявна в матеріалах справи Довідка про стан розрахунків за теплову енергію, підтверджує часткове погашення відповідачем заборгованості, що, у свою чергу, свідчить про отримання відповідачем від первісного кредитора теплової енергії, погодження з нарахованим обсягом та вартістю теплової енергії, буд-яких звернень (зауважень, скарг) щодо недотримання ПАТ "Київенерго" у спірний період умов поставки, обсягів та параметрів теплоносія, визначених умовами Договору, відповідач суду не надав. Крім цього, заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке мотивоване тим, що копію рішення заявник отримав 11.01.2020. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2021, справа № 910/15351/20 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 поновлено Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 у справі № 910/15351/20, розгляд справи призначено на 30.03.2021 о 15 год 20 хв. 30.03.2021 у зв`язку із перебуванням судді Коробенка Г.П. у терміновій відпустці, судове засідання у призначений час не відбулось, Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 справу №910/15351/20 призначено до розгляду на 13.05.2021 о 16 год 00 хв. 26.02.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу. 30.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача Тихонова О.А. надійшло клопотання про зупинення розгляду справи. 13.05.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача Бондаренко О.О. надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з неможливістю забезпечити присутність у судовому засіданні представника позивача. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 клопотання представника позивача Бондаренко О.О. про відкладення розгляду справи № 910/15351/20 задоволено, розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 у справі № 910/15351/20 відкладено на 17.06.2021 о 16 год 00 хв. 17.06.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача Тихонова О.А. надійшло клопотання, в якому він просить відкласти розгляд справи, оскільки представники відповідача приймають участь в розгляді інших справ і не можуть з`явитися в судове засідання по справі № 910/15351/20. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 задоволено клопотання представника відповідача Тихонова О.А. про відкладення розгляду справи №910/15351/20, розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 у справі № 910/15351/20 відкладено на 13.07.2021 о 15 год 00 хв. Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду. 30.03.2021 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження, відповідно до якої відповідач просив апеляційний господарський зупинити провадження у справі №910/15351/20 до розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/4088/21 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 11.10.2018 №601-18. 12.07.2021 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування у КП "Київтеплоенерго" належним чином засвідчених копій первинних документів, що підтверджують наявність заборгованості відповідача за договором на постачання теплової енергії №9306008 від 01.02.2006. У судовому засіданні 13.07.2021 під час розгляду клопотань про зупинення апеляційного провадження у даній справі та витребування доказів представник відповідача відмовився від заявлених раніше клопотань про зупинення провадження у даній справі та витребування доказів. Колегія суддів апеляційного господарського суду у судовому засіданні 13.07.2021, враховуючи що представник відповідача відмовився від заявлених клопотань, дійшла висновку про залишення без розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/15351/20 до розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/4088/21 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 11.10.2018 №601-18 та клопотання про витребування у КП "Київтеплоенерго" належним чином засвідчених копій первинних документів, що підтверджують наявність заборгованості відповідача за договором на постачання теплової енергії №9306008 від 01.02.2006. Явка представників сторін. У судовому засіданні 13.07.2021 представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд задовольнити вимоги апеляційної скарги, рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 у справі № 910/15351/20 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Представники відповідача у судовому засіданні 13.07.2021 проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили апеляційний господарський суд, відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, рішення місцевого господарського суду у даній справі просили залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Як убачається із матеріалів справи, 01.02.2006 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальник) та відповідачем (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №9306008 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі. Відповідно до п. 2.2.1. Договору, постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку

1. Згідно п. 2.3.1. Договору, споживач зобов`язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку

2. Пунктом 4.1. Договору визначено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2006 року. Пунктом 4.3. Договору передбачено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення. 11.10.2018 між ПАТ "Київенерго" (кредитор) та КП "Київтеплоенерго" (новий кредитор) укладено договір №601-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі - Договір цесії). Відповідно до п. 1.1 Договору цесії кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями)) як такий, що підлягає стягненню з споживача (споживачів) на загальну суму 497554936,91 грн станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення договору цесії та коригувань платежів. Згідно з п. 1.2. Договору цесії, перелік договорів (основних рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за договором цесії, зазначається в додатку №1 до договору цесії. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку №1 до договору цесії. Як передбачено п. 1.3. Договору цесії, з укладенням цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення договору цесії та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення договору цесії у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені в додатку № 1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов`язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов`язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором. У відповідності до п. 2.1 Договору цесії, в рахунок оплати за відступлене право вимоги за договором цесії на суму 497554936,91 грн, новий кредитор прийняв 497554936,91 грн боргових зобов`язань кредитора перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що становить частину суми боргового зобов`язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.10.2018 у справі №910/7807/18. Згідно п. 3.1.1 Договору цесії, сторони договору підтверджують, що на дату підписання додатку № 1 до цього договору за актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків). Згідно з додатком №1 до Договору цесії КП "Київтеплоенерго" прийняло право вимоги до відповідача за заборгованістю у розмірі 716528,88 грн (т.1., а.с. 75) Листом від 08.04.2019 №1/5-9306008 позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги та просив сплатити наявний борг у сумі 716528,88 грн. (т.1, а.с.76). Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №9306008 від 01.02.2006, вчасно не вносив оплату за спожиту теплову енергію до 01.05.2018, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 716528,88 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Так, п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, (далі - Правил) визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що на підтвердження суми заборгованості позивачем суду надано: довідки за спожиту від ПАТ "Київенерго" теплоенергію до 01.05.2018 за період з жовтня 2015 року по жовтень 2018 року та за період з листопада 2018 року по червень 2020 року, довідки про нарахування за теплову енергію за період діяльності АТ "К.Енерго" з жовтня 2015 року до березень 2017 року, облікові картки за період з жовтня 2015 року по березень 2017 року. У відповідності до положень ст. 517 ЦК України ПАТ "Київенерго", як кредитор, зобов`язане було передати КП "Київтеплоенерго", як новому кредитору, документи, які підтверджують права позивача на наявний у відповідача борг. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Однак, в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані належні докази, які підтверджують облік спожитої відповідачем теплової енергії, а також її вартість. Наявні в матеріалах справи облікові картки споживання теплової енергії помісячно за період з жовтня 2015 року по березень 2017 року (т.1, а.с. 60-72) не приймаються судом в якості належних та допустимих доказів з огляду на таке. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - закону) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. В ст. 1 цього Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Належними та допустимими доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону. Такими доказами можуть бути, зокрема, акти приймання-передавання теплової енергії, рахунки-фактури, податкові накладні. Разом з цим, позивачем не надано належних доказів на підтвердження обліку спожитої Свято-Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря міста Києва Української Православної Церкви теплової енергії, а також її вартість. Згідно п. 23 Правил у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Згідно п. 4.1 Договору облік обсягу спожитої теплової енергії і парламентів теплоносія ведеться у точці купівлі-продажу, або, за домовленістю сторін, в іншому місці. Обсяги купівлі-продажу теплової енергії визначаються на підставі приладу комерційного обліку споживання теплової енергії згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. За умовами відсутності приладів комерційного обліку, обсяг купівлі-продажу теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного в Договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах Постачальника, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. У разі організації вузла обліку не на межі балансової належності теплових мереж, обсяги спожитої теплової енергії визначаються з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі балансової належності до місця установки приладу комерційного обліку споживання теплової енергії. В матеріалах справи відсутні докази згідно ст.73 ГПК України на підтвердження обсягу купівлі-продажу теплової енергії згідно п. 4.1 Договору розрахованого відповідно до теплового навантаження, визначеного в Договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах Постачальника, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Наданий позивачем до позовної заяви акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.06.2020 не є належним та допустимим доказом згідно ст.ст.76,77 ГПК України, оскільки всупереч ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не містить підпису представника відповідача. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Верховний Суд у своїй постанові від 27.02.2019 у справі №922/1163/18 дійшов наступних правових висновків: згідно положення ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг. При цьому, Верховний Суд зазначає, що належне документальне оформлення вчинення господарської операції є складовою фінансової дисципліни, яка має підтримуватись учасниками будь-яких правовідносин, враховуючи вимоги Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88. Надані позивачем до позовної заяви довідки за спожиту від ПАТ "Київенерго" теплоенергію до 01.05.2018 за період з жовтня 2015 року по жовтень 2018 року та за період з листопада 2018 року по червень 2018 року на підтвердження заборгованості відповідача за теплову енергію не свідчать про наявність у відповідача заборгованості заявленої позивачем до стягнення, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів згідно ст.ст. 76, 77 ГПК України поставки ПАТ "Київенерго" відповідачу теплової енергії за вказаний період. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивачем не надано суду докази передачі йому від ПАТ "Київенерго" за Договором цесії первинної документації, що підтверджує заборгованість відповідача за Договором, тоді як згідно з п. 3.1.1 Договору цесії сторони Договору підтверджують, що на дату підписання Додатку № 1 до цього Договору за актами прийому-передачі Кредитор передав Новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та будь-яку первинну документацію, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків). Тоді як, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. У Додатку №1 до Договору цесії міститься лише найменування споживача (боржника), адміністративний район, код ЄДРПОУ та розмір заборгованості в цілому, без зазначення періоду та підстав виникнення такої заборгованості. Як зазначає позивач, згідно Акта №23 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли білінгових систем ПК "БІТеК" та ПК "Уніван-Термал",ПАТ "Київенерго" передало позивачу фізичний носій/пристрій зберігання інформації (зовнішній жорсткий диск, USB носій в кількості 1 шт.), на якому записана резервна копія бази даних ПК "УНІВАН-ТЕРМАЛ" станом на 01.10.2018, однак позивачем не надано суду вказані у даному акті електронні докази всупереч ст.ст.13,74 ГПК України, за якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Водночас надані позивачем до позовної заяви у даній справі облікові картки (табуляграми) помісячно за період з жовтня 2015 року по березень 2017 року (т.1, а.с. 60-72), не є електронними доказами та їх паперовими копіями у розумінні ст. 96 ГПК України, оскільки не містять електронних підписів, які є обов`язковим реквізитом електронного документа відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Водночас у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18 зазначено, що роздруківка електронної переписки не може вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Поряд з цим, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі № 9901/43/19 зазначено, що саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом подання електронного документа. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним. Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами. У зв`язку з відсутністю первинних документів, складених ПАТ "Київенерго", встановити кількість спожитої відповідачем теплової енергії та її вартість, а отже і наявність у відповідача боргу є неможливим. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 716528,88 грн, є необґрунтованою та такою, що не підлягала задоволенню. Також, враховуючи вищевикладений висновок про відсутність підстав для стягнення основної заборгованості з відповідача, вимоги позивача про стягнення з відповідача 58755,37 грн інфляційних втрат та 35806,81 грн 3% річних також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основного зобов`язання. У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За встановлених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 у справі №910/15351/20 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Судові витрати. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (позивача). Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 у справі №910/15351/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 у справі №910/15351/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15351/20 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено 21.07.2021. Головуючий суддя Г.А. Кравчук Судді Г.П. Коробенко Т.П. Козир