Постанова 4805 № 278/1171/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/1171/21 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М. Категорія 30 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Трояновської Г.С. суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І. з участю секретаря судового засідання Ляшук М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та Державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Таран Олени В`ячеславівни про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, скасування державної реєстрації іпотеки, скасування державної реєстрації права власності та відновлення запису про державну реєстрацію права власності за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2021 року, постановлену під головуванням судді Дубовік О.М. у м. Житомирі, в с т а н о в и в : У квітні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Таран Олени В`ячеславівни про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав №667/К від 11.07.2018 року, скасування державної реєстрації іпотеки, скасування державної реєстрації права власності та відновлення запису про державну реєстрацію права власності. Позивачі вказали, що підставою для звернення до суду із позовом стало протиправне відчуження належної їм квартири. Разом з позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяву про забезпечення позову, в якій просили вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , та перебуває у власності ТОВ "Довіра та гарантія". В обгрунтування заяви зазначили, що підставою звернення до суду із позовом стало протиправне відчуження товариством належної їм на праві власності квартири, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, так як ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», будучи новим власником житла може відчужити її іншим особам. Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , та належить ТОВ "Довіра та гарантія" (м. Київ, вул. І. Сікорського, 8, оф. 32; код ЄРДПОУ: 38750239), номер запису про право власності - 38659076. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та винести постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити в повному обсязі. В обгрунтування вказаної апеляційної скарги Товариство зазначило, що оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції накладено арешт на нерухоме майно, власником якого є ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», чим порушуються його майнові права. Зауважує, що позивачами не заявлено жодних майнових вимог стосовно квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки позовні вимоги є вимогами немайнового характеру, а застосовані заходи забезпечення позову мають чітко виражений майновий характер. Вказує, що твердження позивачів грунтуються на припущеннях, так як ними не надано жодних доказів того, що квартира може бути відчужена відповідачем. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Учасники судового розгляду до апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним, що не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст. 372 ЦПК України). Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із такого. Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 21.09.2006 між УКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договори про надання споживчого кредиту № 11044343000, №11044356000 (а.с. 13 зворот-18, 21-26). В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором, 21.09.2006 між УКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якої є квартира АДРЕСА_3 , яка є його власністю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л. 19.09.2006 за р№4229 (а.с. 12-13). ОСОБА_1 зазначає, що його дружина ОСОБА_2 є фактично співвласником квартири в силу вимог ст. ст. 60,61 Сімейного кодексу України. 08.12.2011 між АТ «УкрСиббанк» та АТ «Дельта Банк» укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором № 11044343000 від 21.09.2006. 11.07.2018 між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір №667/К купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 11044343000 від 21.09.2006 перейшло до Товариства. За інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 06.02.2021 р. квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , дійсно зареєстрована за ТОВ "Довіра та гарантія", код ЄРДПОУ: 38750239; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2193446718220; номер запису про право власності - 38659076. Судом встановлено, що предметом спору є вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав №667/К від 11.07.2018, скасування державної реєстрації іпотеки, предметом якої є квартира АДРЕСА_5 , скасування державної реєстрації права власності на неї та відновлення запису про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру, на яку накладено арешт оскаржуваною ухвалою. Звертаючись із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що у разі незастосування заходів забезпечення позову їх права можуть бути порушені. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції вказав про доведеність факту наявності між сторонами спору, суть позовних вимог, взяв до уваги те, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, дійшов висновку про співмірність та відповідність виду забезпечення позову, у зв`язку з чим вважав за потрібне задовольнити заяву. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (частини сьома та восьма статті 158 ЦПК України). Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такий висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. З аналізу вищевикладеного випливає, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта. Зазначений спосіб забезпечення позову повинен мати належний та дієвий засіб, яким досягається та мета, на досягнення якої такий спосіб був спрямований. Враховуючи те, що предметом спору є зокрема визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 667/К від 11.07.2018, на підставі якого право власності на спірну квартиру зареєстровано за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», колегія суддів вважає, що обраний вид забезпечення позову, є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до порушення прав позивачів, зокрема права на квартиру і може бути ускладнено захист їх прав у разі задоволення позову. За таких обставин, обрання судом першої інстанції такого способу забезпечення позову як накладення арешту на спірне нерухоме майно, яке належить позивачам, є таким, що відповідає, як предмету позовних вимог, так і вимогам статей 149, 150 ЦПК України. Водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті та обмеження можливості користування майном, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі. За таких обставин, враховуючи предмет позову та характер правовідносин, які виникли між сторонами, колегія суддів дійшла висновку, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просив позивач, є співмірними із заявленими вимогами, а невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності заходу забезпечення позову, який просять застосувати позивачі, із заявленими ними позовними вимогами, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на вищенаведене. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову, і фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, однак висновків суду не спростовують, а тому відхиляються. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Звертається увага на те, що у разі зміни обставин за яких було вжито заходів забезпечення позову, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» не позбавлене можливості звернутися до суду першої інстанції із заявою про скасування таких заходів у порядку визначеному ст. 158 ЦПК України. Оскільки постанова апеляційного суду не стосується вирішення справи по суті, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає, тобто розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" залишити без задоволення. Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23.07.2021. Головуючий Судді