Постанова 4805 № 293/272/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №293/272/21 Головуючий у 1-й інст. Проценко Л. Й. Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Трояновської Г.С. суддів Павицької Т.М., Миніч Т.І. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Житомирі цивільну справу № 293/272/21 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2021року, ухваленого під головуванням судді Проценко Л.Й. у смт Черняхів, в с т а н о в и в : У лютому 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 14.09.2011 у розмірі 30 056, 86 грн станом на 19.01.2021. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулася в банк, у зв`язку із чим підписала заяву №б/н від 14.09.2011, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який з урахуванням подальшого збільшення становив 20 000 грн., чим підтвердила свою згоду на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Позивач зазначив, що ОСОБА_1 також підписала Довідку про умови кредитування з використанням картки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» та Паспорт споживчого кредиту, чим висловила свою згоду з фінансовими умовами надання зазначеного виду кредитної лінії. Банк також вказав, що вказаними Умовами та Правилами передбачено повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом. Відповідач зобов`язання належним чином не виконувала, а тому станом на 19.01.2021 заборгованість за договором становила 30 056, 86 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 27 085, 69 грн (в т.ч. 0, 00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту, 27 085, 69 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту); 0, 00 грн заборгованість за нарахованими відсотками, 2 971, 17 грн заборгованість за простроченими відсотками. Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договору б/н від 14.09.2011, станом на 19.01.2021, у сумі 20000 грн. заборгованості за тілом кредиту, а також 1510,47 грн. судового збору, що разом складає 21510,47 грн. В решті вимог відмовлено. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмовлених вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову, в іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у анкеті-заяві. Крім цього суд не врахував, що відповідачем. підписано довідку про умови кредитування, якою визначена процентна ставка за користування кредитними коштами. Банк наголошує на тому, що сума, яку він просить стягнути, належним чином обґрунтована та підтверджена. Посилається на правові позиції, які, на його думку, суд мав застосувати при ухваленні судового рішення. Також зазначив, що суд безпідставно відмовив у задоволенні вимог про стягнення штрафів та пені. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 14.09.2011 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 18). У анкеті - заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця анкета - заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. При цьому зазначалось, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приватбанку, і позичальник зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку. В матеріалах справи також міститься копія Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана ОСОБА_1 , де зазначено наступне: пільговий період встановлено 55 днів по кожній витраті, базова відсоткова ставка в місяць, яка нараховується на залишок непростроченої заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році, становить 2,5 %. Розмір щомісячного платежу складає 7% від суми заборгованості, але не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів до 25 числа, наступного за звітним (а.с.19). Згідно Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на відповідача початковий кредитний ліміт встановлено у розмірі 300 грн, який 26.12.2017 збільшено до 20 000 грн. Станом на 01.07.2020 кредитний ліміт становив 0, 00 грн (а.с. 16). В довідці, виданій АТ КБ "ПриватБанк", зазначено, що на виконання укладеного між сторонами кредитного договору б/н ОСОБА_1 було видано кредитні картки із зазначенням номерів, дат відкриття та терміну дії (а.с. 17). Із копії довідки про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту), яка підписана ОСОБА_2 20.11.2020 вбачається, що вона ознайомлена з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. У вказаному паспорті споживчого кредиту зазначена інформація щодо реальної річної процентної ставки, порядку повернення кредиту, наслідки прострочення або невиконання зобов`язань у вигляді штрафів. Дата надання інформації: 20.11.2020, вказана інформація зберігає чинність та є актуальною до 05.12.2020 (а.с.20-21). На підтвердження розміру заборгованості позивач надав до позовної заяви розрахунки заборгованості за договором № б/н, станом на 31.08.2015 (а.с.5-8), станом на 30.09.2019 (а.с.9-13), станом на 19.01.2021 (а.с.14-15). Відповідно до останнього розрахунку станом на 19.01.2021 року у відповідача виникла заборгованість перед банком, яка становить 30056,86 грн. та складається з: 27085,69 грн. заборгованості за тілом кредиту та 2971,17 грн. заборгованості за простроченими відсотками. Вирішуючи спір, суд першої інстанції суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем у письмовій формі укладений кредитний договір, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими у межах наданого кредитного ліміту, тобто у сумі 20000 грн. Щодо вимоги позивача про нарахування відсотків, суд зазначив, що нарахування позивачем відсотків, які підлягають стягненню, проведено з порушенням умов договору. Суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно здійснено нарахування відсотків в розмірі більшому ніж 30% річних в сумі 2971,17 грн., оскільки це не відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору. Також суд вказав, що зі змісту наданих позивачем розрахунків взагалі неможливо визначити формулу проведення розрахунку відсотків, а відтак в задоволенні вимоги про стягнення відсотків відмовив за безпідставністю. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема: заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за простроченими процентами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості та витягу з Тарифів банку та витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору посилався на Довідку про умови кредитування від 16.09.2011, яка підписана відповідачем та в якій її повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредитної картки, у тому числі: тип кредиту, пільговий період користування коштами, процентна ставка в межах та поза межами пільгового періоду; тип процентної ставки; реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту; права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, розміри і порядок нарахування інших платежів за кредитним договором та інше. Разом з тим, надані позивачем Умови та правила банківських послуг ОСОБА_1 не підписані, а відтак, згідно роз`яснень, що викладені у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін. У вказаній Довідці зазначається, що кредит повертається щомісяця до 25 числа поточного місяця у розмірі 7% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 50 грн, у зв`язку з чим у разі несплати щомісячного платежу заборгованість за тілом кредиту переходила в прострочену. Підписавши заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка є складовою частиною кредитного договору, та Довідку про умови кредитування ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання. З виписки руху коштів за рахунком (а.с 55-65) вбачається, що ОСОБА_2 отримала та використовувала кредитні кошти, в подальшому неодноразово порушувала умови договору, бо не сплачувала обов`язкові платежі у встановлені строки. Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, кредитний ліміт збільшувався до 20 000 грн . Також позичальнику видавалися кредитні картки, остання зі строком дії до серпня 2024 року. Таким чином висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості по простроченому тілу кредиту є обгрунтованими. Також суд першої інстанції, визначаючи розмір заборгованості по тілу кредиту, дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості у межах кредитного ліміту в сумі 20 000 грн у зв`язку із відсутністю доказів збільшення кредитного ліміту до суми, що заявлена у позові. Щодо вирішення вимоги про стягнення сум прострочених відсотків, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у стягненні зазначених сум. Оскільки розмір процентів, обумовлених в підписаній відповідачем Довідці від 16.09.2011 (2,5% в місяць) не відповідає їх розміру, зазначеному в розрахунку заборгованості за договором, укладеному між Банком та ОСОБА_1 , початкова процентна ставка в подальшому була неодноразово як зменшена, так і збільшена банком в односторонньому порядку (від 30% до 43,2 % річних в різний час), тому перевірити правильність розрахунку заборгованості за узгодженими ставками є неможливим, а зміна Банком в односторонньому порядку розміру процентних ставок суперечить висновкам Верховного Суду, що викладені у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі №127/1673/17 (провадження № 61-541св17) та від 19 лютого 2020 року у справі № 629/737/17 (провадження №№ 61-239св17). Також колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що долучений позивачем в якості доказу паспорт споживчого кредиту не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили відсоткову ставку за користування кредитними грошима у спірному договорі від 14.09.2011, оскільки він був підписаний відповідачем після підписання основного договору - 20.11.2020. Колегія суддів звертає увагу, що з метою визначення суми заборгованості за простроченими відсотками за кредитом із процентної ставки визначеної договором 30% річних до матеріалів справи позивачем не долучено. Самостійно суд не взмозі нарахувати розміри 2,5% в місяць від тіла кредиту за весь час, оскільки тіло кредиту щомісячно постійно змінювалося, а розрахунок 2,5% на місяць від кінцевого тіла кредиту буде невідповідним, так як в тіло кредиту банком самостійно весь час включались списані кошти на погашення відсотків у розмірах, які не погоджені з відповідачем. Відтак, доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» в частині необхідності стягнення прострочених відсотків за користування кредитом не заслуговують на увагу з наведених вище мотивів. Доводи апеляційної скарги щодо стягнення неустойки не заслуговують на увагу, оскільки така вимога у позовній заяві Банком не заявлялася. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не звернув увагу на те, що відповідачем підписано умови кредитування щодо нарахування процентів, не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції врахував усі наявні банківські документи та надав їм оцінку у мотивувальній частині рішення, в тому числі щодо нарахування процентів. Доводи в апеляційній скарзі про те, що суд безпідставно посилався на судову практику Верховного Суду, яка не є і не може бути доказовою базою по справі, не можуть бути враховані, оскільки суд першої інстанції врахував висновки, викладені в постановах Верховного Суду, щодо застосування норм права до спірних правовідносин, що узгоджується з положеннями ч.4 ст. 263 ЦПК України, а не як докази по справі. Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні. Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2021року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий Судді