Постанова Львівський апеляційний суд № 442/4437/20

Справа № 442/4437/20 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П. Провадження № 22-ц/811/3726/20 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. Категорія:116 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючої - судді Копняк С.М., суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В., секретар Жукровська Х.І., з участю апелянта ОСОБА_1 та представника апелянта адвоката Шулак О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту непроживання та визнання спадкоємця таким, що не прийняв спадщину, - В С Т А Н О В И Л А: 17.07.2020 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про встановлення факту непроживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини. Також просить визнати ОСОБА_2 таким, що не прийняв спадщини після смерті ОСОБА_3 і пропустив строк для її прийняття. Вимоги мотивував тим, що є сином ОСОБА_3 та проживав з ним на АДРЕСА_1 . В останні роки життя, батько часто хворів, він разом з цивільною дружиною батька, ОСОБА_4 доглядали батька, за особисті гроші лікували, купляли все необхідне, також оплатили операцію ока. Відповідач, ОСОБА_2 , ніколи не цікавився та не доглядав батька. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. Всі витрати на поховання батька здійснював він особисто. Після смерті батька відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 . Він вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки фактично вступив в управління спадковим майном (здійснює догляд за будинком, веде там домашнє господарство, проживає, сплачує комунальні послуги). Приватним нотаріусом Лаганяк Т.І. після смерті ОСОБА_1 була відкрита спадкова справа № 65310504, однак вона не змогла встановити факту непроживання ОСОБА_3 із спадкодавцем на вас відкриття спадщини, оскільки в паспорті наявна відмітка про реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця. ОСОБА_2 , є його рідним братом, має місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , однак протягом тривалого часу не мешкає за місцем реєстрації, а проживає у місті Самборі, а тому пропустив строк на прийняття спадщини. Це підтверджується актом фактичного проживання ОСОБА_2 від 6 березня 2020 року Вороблевицької сільської ради. Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту непроживання та визнання спадкоємця таким, що не прийняв спадщину відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням позивач ОСОБА_1 оскаржив таке в апеляційному порядку. Вважає рішення незаконним, ухваленим на неповно досліджених доказах і встановлених обставинах, висновки суду не відповідають обставинам справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд неналежно дослідив докази, якими підтверджено факт постійного непроживання відповідача ОСОБА_2 за місцем своєї реєстрації протягом більш ніж 5-ти років, в тому числі станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 день смерті спадкодавця ОСОБА_3 . Також суд не врахував, що протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України відповідач не подав заяви про прийняття спадщини, тому не може вважатись особою, що прийняла спадщину. Аналіз положень ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні» дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може бути підтвердженням, відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, своєчасності й повноти прийняття спадщини спадкоємцем. Для цього окремо слід довести факт постійного й безперервного проживання спадкоємцем зі спадкодавцем на день смерті останнього. Враховуючи те, що встановлення факту непроживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідне заявнику для оформлення спадщини, вважає позов обґрунтованим. Просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2020 року скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно п.п. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не представлено доказів того, що відповідач не звертався із заявою про прийняття спадщини чи встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та через неприбуття в судове засідання відповідача не з`ясовано відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, не встановлено відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, відтак суд вважав, що вирішення питання неприйняття спадщини є прерогативою нотаріуса, а не суду. Проте погодитись з такими мотивами суду не можна. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) указано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу». Предметом позову у даній справі є вимога про встановлення факту непроживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини та визнання ОСОБА_2 таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 і пропустив строк для її прийняття. Виходячи зі змісту позову позивач фактично намагається довести те, що лише він є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 . Колегія суддів виходить з того, що вимога про встановлення факту постійного непроживання відповідача зі спадкодавцем за місцем відкриття спадщини та визнання його таким, що не прийняв спадщину, не є належним способом судового захисту позивача у розумінні статті 16 ЦК України, оскільки не передбачена нормами цієї статті та положеннями Книги Шостої ЦК України «Спадкове право». Вказаний юридичний факт підлягає встановленню при вирішенні спадкового спору, а не як окрема позовна вимога. Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) та у справі № 592/7860/17 (провадження № 61-43757св18). Обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 376 ЦПК України). Згідно із частиною четвертою статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Враховуючи наведене рішення суду першої інстанції слід змінити у мотивувальній частині з викладенням його у редакції цієї постанови. Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.п.1, 2, 375, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2020 рокузмінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 22 липня 2021 року. Головуюча Копняк С.М. Судді: Бойко С.М. Ніткевич А.В.