Постанова 4812 № 490/3374/20

22.07.21 22-ц/812/1379/21 Справа № 490/3374/20 Головуючий у 1-й інстанції Черенкова Н. П. Провадження № 22ц/812/1379/21 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 22 липня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого: Ямкової О. О., суддів: Локтіонової О .В., Колосовського С. Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк») на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 травня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Черенкової Н. П. у м. Миколаєві о 09 годині 00 хвилин, зі складанням його повного тексту, по справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А: У червні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 69 063 грн 70 коп. заборгованості за кредитним договором. Позивач зазначав, що позичальник ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг та оформлення картки, 19 грудня 2010 року підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Однак, в порушення умов договору кредитування з використанням кредитної картки, у визначені строки не погашав суму основного кредиту, а тому банк має право вимагати повернення заборгованості за простроченим тілом кредиту та відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, а також пені та штрафів. Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано. Заочним рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 травня 2021 року в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено. При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів існування кредитних правовідносин між сторонами оскільки істотні умови кредитного договору сторонами не узгоджені, а надані позивачем довідки про видані картки, розмір кредитного ліміту, розрахунок та виписка з особового рахунку відповідача не відповідають часовому проміжку підписання відповідачем анкети заяви. Тому вважав, що в задоволенні позову слід відмовити. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що рішення суду прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. На думку представника позивача висновок суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, пенею та штрафами, зроблений внаслідок невстановлення судом дійсних прав та обов`язків сторін, які обумовлені кредитним договором, ґрунтується на припущеннях, а також спростовується підписаною відповідачем заявою. Зазначав, що підписання відповідачем заяви свідчить про його згоду з укладенням договору про надання банківських послуг та ознайомлення з умовами кредитування, а активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору, що також підтверджується випискою з карткового рахунку, з якого вбачається користування коштами та їх часткове погашення. Вважав, що надані ним докази є належними та допустимими оскільки є первісними документами. Звертав увагу суду на право банку нараховувати проценти. Вказував, що висновок суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості відповідача перед банком є хибним, та вказував, що у разі незгоди з наданим банком розрахунком, суд сам мав визначити суму заборгованості. Наголошував, що відповідачем не оспорено укладення кредитного договору. Посилався на відповідну судову практику. Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не надано. Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 12 та 13 липня 2021 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 19 грудня 2010 року ОСОБА_1 подана та особисто підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківським послуг ЗАТ «ПриватБанк», правонаступниками якого є ПАТ та АТ КБ «Приватбанк», у якій заявник просив оформити на своє ім`я сберкнижку (депозит) (а.с.42). У подальшому, відповідно до довідки наданої банком слідує, що заявнику надана платіжна банківська картка з кредитними коштами за встановленим банком кредитним лімітом, який на протязі використання ОСОБА_1 платіжної картки постійно змінювався. Так за картковим рахунком ОСОБА_1 станом на 31 січня 2013 року йому встановлено кредитний ліміт у 300 грн, та потім його збільшено до 2 500 грн - 15 липня 2013 року, до 3 000 грн - 11 серпня 2013 року, до 6 000 грн - 11 листопада 2017 року, до 12 000 грн - 19 грудня 2017 року, та до 24 500 грн - 17 серпня 2018 року, із зведенням його до 0,00 грн - 20 березня 2019 року (а.с.40). Кінцевий термін повернення банківських коштів визначено за строком дії дев`яти платіжних карток, які були надані позичальнику для користування кредитними коштами починаючи з 31 січня 2013 року і до липня 2022 року(а.с.41). Відтак, договір, укладений між сторонами повинен складатися із анкети-заяви позичальника щодо приєднання, тарифів надання кредиту, умов і правил надання банком послуг та правил користування платіжною карткою. Разом з тим, позичальником ОСОБА_1 підписана тільки анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, та не узгоджено з банком інші складові договору про надання банківських послуг, а саме розмір відсотків, пені, штрафів тощо, так як «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» ним не підписані (а.с.42, 43, 44-69). Відповідачем лише надана згода на те, що він зобов`язується знайомитися з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті (а.с.42). Відповідно до частини 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, і повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, то банк має обов`язок підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме такі умови, які ним надані, і не інші. Відтак, положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений. За наданим витягом із Тарифів обслуговування декількох різновидів кредитних карт «Універсальна» слідує, що за користування кредитним лімітом за карткою встановлені проценти з їх поступовим підвищенням, однак, усі надані банком документи, які повинні бути невід`ємною складовою договору приєднання, позичальником не підписані та відсутні дані про його ознайомлення з їх змістом на час складання анкети-заяви(а.с.42,43). У заяві позичальника від 19 грудня 2010 року відсоткова ставка не зазначена. За такого та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін по сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин. Така позиція висловлена Великою Палатою ВС у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 та є підставою для застосування до правовідносин, що виникли між учасниками даної цивільної справи, яка знаходиться на перегляді у суді апеляційної інстанції. В той же час, незважаючи на неузгодження з позичальником суттєвих складових договору, позивачем розрахована заборгованість відповідача за відсотковою ставкою 30% річних, як до поточних, так додатково і до прострочених вимог, з їх поступовим підвищенням до 34,8% річних з 1 вересня 2014 року, та до 43,2% річних з 1 квітня 2015 року, з нарахуванням починаючи з 1 жовтня 2019 року підвищених процентів при порушенні умов кредитування за ставкою 84 % річних (7% на місяць) та такою ж ставкою на прострочений кредит, а пені за двома коефіцієнтами, з одночасним додаванням до простроченої заборгованості з 1 жовтня 2019 року усієї суми поточної заборгованості за кредитом в розмірі 17 590 грн 63 коп.. Тому станом на 12 квітня 2020 року банком нарахована загальна сума боргу в розмірі 69 063 грн 70 коп., в тому числі: 32 696 грн - простроченої заборгованості по кредиту, 11 425 грн 40 коп. відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, 21 177 грн 36 коп. пені, а також 500 грн фіксованої та 3 264 грн 94 коп. процентної складової штрафів ( а.с.8-24). Таким чином кредитором проведені нарахування, як тіла кредиту, до прострочення якого включені проценти, що не узгоджені з позичальником, так і нарахована пеня та штрафи, не визначені умовами кредитування між сторонами, та прострочені проценти на штучно розраховану прострочену заборгованість за тілом кредиту та у відповідності до розміру, який встановлено не диспозицією статті 625 ЦК України, а Умовами та правилами, які позичальником не підписані, та не є з ним узгодженими. В той же час з наданої банком виписки з карткового рахунку позичальника вбачається, що ним отримано в користування від банку 105 033 грн 18 коп. кредитних коштів, на погашення яких внесено тільки 91 375 грн 20 коп. (а.с.25 -39). За такого сума коштів, отриманих у тимчасове користування, та не повернутих позичальником банку становить заборгованість у розмірі 13 675 грн 98 коп., що є основним тілом кредиту. Тому висновок суду першої інстанції щодо відсутності заборгованості за тілом кредиту не відповідає матеріалам справи, та свідчить про те, що наявні підстави для стягнення заборгованості на суму 13 675 грн 98 коп., враховуючи, що ця заборгованість є поточною, та не включає прострочену. За таких обставин рішення в цій частині ухвалено не у відповідності до встановлених колегією суддів обставин, а висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають обставинам, що містяться у справі, внаслідок чого воно підлягає скасуванню з постановлення в цій частині нового про стягнення тіла кредиту в розмірі 13 675 грн 98 коп.. Одночасно висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення на користь банка штрафів та пені, які не узгоджені з позичальником за Умовами кредитування, та процентів, нарахованих у відповідності до статті 625 ЦК України, є обґрунтованими, та такими, що відповідають обставинам справи. Крім того слід врахувати, що за змістом статті 530 ЦК України визначається, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Платіжна картка, що видається позичальнику на підставі відкритого за нею розрахункового рахунку, діє в межах визначеного нею строку, і, за такого, повернення кредитних коштів в повному обсязі пов`язується виключно зі спливом останнього дня місяця дії такої картки (стаття 261 ЦК України). Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, від 18 червня 2014 року № 6-61цс14, від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15, які згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України є обов`язковими для судів. Відтак, підстав для нарахування прострочених процентів у відповідності до статті 625 ЦК України немає, так як строк дії кредитного договору укладеного шляхом підписання заяви та видачею кредитної платіжної картки не закінчився, а розмір заборгованості, яка нарахована із застосуванням різних видів процентів за різними ставками (30%, 34,8%, 43,2% та 84%), які банком з позичальником банком не узгоджені, - не має. Також колегія суддів звертає увагу на той факт, що банком не нараховано заборгованості за процентами за користування кредитом або прострочених процентів за користування кредитом, як це вбачається з самого розрахунку. Натомість, з розрахунку наданого позивачем (колонка «Відсотки погашені за рахунок кредиту») вбачається, що такі проценти були включені у заборгованість за тілом кредиту, що призвело до штучного збільшення інших нарахувань. Тому, зважаючи на те, що строк дії платіжної картки закінчується лише у липні 2022 року (а.с.41), а строки повернення отриманих коштів банку сторонами не обумовлені, банком неправомірно розраховано проценти, нараховані на прострочений кредит у відповідності до статті 625 ЦК України та пеню, як у відповідності до статті 625 ЦК України, так і у відповідності до Умов та Правил надання банківських послуг, які з позичальником не узгоджені, та у заяві, що ним підписано, розмір пені сторонами не визначено. За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів, пені та штрафів є таким, що відповідає обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а тому скасуванню не підлягає. У відповідності до положень статті 141 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог. Тому, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», на його користь слід стягнути з відповідача 415 грн 69 коп. судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, та 624 грн 36 коп. за перегляд справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 травня 2021 року в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту скасувати, ухваливши в цій частині нове про часткове задоволення вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 13 675 грн 98 коп.. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 415 грн 69 коп. судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції, та 624 грн 36 коп. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуюча О. О. Ямкова Судді С. Ю. Колосовський О. В. Локтіонова