Постанова 4857 № 140/1009/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/1009/20 пров. № А/857/9892/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Валюх В.М.), постановлене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м.Луцьку 30 березня 2021 року у справі №140/1009/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: 24.02.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, просив, з врахування заяви про уточнення позовних вимог: визнати протиправним та скасувати рішення Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області за листами №98/П-01 від 10.03.2019 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №1511/П-01 від 03.01.2020 щодо відмови в перерахунку пенсії за вислугою років, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою старшого прокурора області, без обмеження граничного розміру пенсії, з подальшою виплатою пенсії у розмірі, встановленому після перерахунку такої, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 01.01.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Волинської області від 22.01.2016 №18-22 вих. без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року позов задоволено частково. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури. Суд першої інстанції вказав, що рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 стало підставою для звернення позивача, який отримує пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за отриманням актуальної довідки про заробітну плату та згодом до органу ПФУ із заявою про перерахунок пенсії та зазначив, що після тривалої перерви (01.01.2015-12.12.2019) в Україні з`явилася/набрала чинності норма Закону, що визначає умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України «Про прокуратуру». Суд першої інстанції дійшов висновку, що з 13.12.2019 особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону № 1789-ХІІ або Закону № 1697-VІІ мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам (зокрема, на підставі Постанови № 657), такі пенсії перераховуються з 13.12.2019. Суд першої інстанції вказав також, що в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Луцького ОУПФУ за листом від 10.03.2019 №98/П-01 та рішення ГУ ПФУ у Волинській області за листом №1511/П-01 від 03.01.2020 щодо відмови в перерахунку пенсії за вислугу років належить відмовити з огляду на те, що право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам (зокрема, на підставі Постанови №657) позивач має, починаючи з 13.12.2019, та довідку прокуратури Волинської області від 03.03.2020 №18-81 вих-20, на підставі якої повинен здійснюватися такий перерахунок, позивач не подавав до звернень, відповідь на які надано зазначеними листами. Також вказав, що у зразковій справі № 560/2120/20 Верховний Суд зазначив, що вимоги щодо відсотку заробітної плати, з якого відбувається перерахунок пенсії, та вимоги щодо здійснення перерахунку пенсій без обмеження їх граничного розміру, задоволенню не підлягають як передчасні (заявлені на майбутнє), а тому заявлені у цій справі позовні вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати та без обмеження граничного розміру пенсії до задоволення не підлягають. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з розрахунку 90% від загальної суми місячної заробітної плати без обмеження суми максимальним розміром, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року в цій частині та ухвалити нове, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991, який діяв на час призначення пенсії, та частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, рішень Конституційного Суду України №7-р (ІІ) 2019 від 13.12.2019 та №6-р/2020 від 26.03.2020 у справі №1-223/2018 (2840/18), з 01.03.2019 з розрахунку 90% від загальної суми місячної заробітної плати за відповідною посадою старшого прокурора прокуратури області на підставі довідки прокуратури Волинської області від 03.03.2020 №18-81 вих 20, без обмеження суми пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат пенсії. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позиція відповідача щодо перерахунку пенсії з урахуванням 90% від сум усіх складових заробітку та без обмеження пенсії максимальним розміром відома, суперечить позиції позивача, а тому існує спір. Скаржник вказує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що дана справа є типовою та застосував при винесені рішення висновки Верховного Суду, викладені у типовій справі №560/2120/20. Скаржник вважає, що з огляду на дату призначення пенсії, розмір такої не може обмежуватись максимальним розміром. Скаржник вказує, що діями та рішенням Держави України порушено право власності позивача, чим завдано майнову шкоду актами, що визнані неконституційними. Скаржник також зазначає, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання. Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, керуючись статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 10.10.2001 отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% від середньомісячного (чинного) заробітку. 25.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657. До заяви долучено інформацію Прокуратури Волинської області від 05.02.2019 щодо заробітної плати начальника відділу роботи з кадрами прокуратури області. Листом Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 10.03.2019 №98/П-01 у перерахунку пенсії відмовлено у зв`язку з відсутністю нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України, що регламентує умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, ОСОБА_1 24.12.2019 звернувся у Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про перегляд рішення Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 10.03.2019 №98/П-01, просив задовольнити заяву від 25.02.2019 про перерахунок пенсії. Листом від 03.01.2020 №1511/П-01 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для позитивного вирішення поставленого питання, оскільки звернення щодо перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» мало місце до дати ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019. Вважаючи відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області незаконною, такою, що порушує конституційні права на соціальний захист і пенсійне забезпечення, гарантовані Конституцією та Законами України, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 згідно з яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019: частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Зазначене рішення Конституційного Суду України стало підставою для звернення пенсіонерів, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за отриманням актуальних довідок про заробітну плату та згодом до органів Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії. В межах спірних правовідносин така довідка видана Прокуратурою Волинської області 03.03.2020 №18-81 вих-20 (а.с.30). З матеріалів справи вбачається, що вказана довідка подана ОСОБА_1 у Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області із зверненням щодо перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру», однак листом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 31.03.2020 повідомлено, що однією з необхідних умов для проведення перерахунку пенсії з урахуванням вказаного рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р (ІІ)2019 є підвищення заробітної плати працівникам прокуратури, що відбулось не раніше 13.12.2019, тоді як в поданій довідці зазначено розмір заробітної плати станом на 06.09.2017, підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні. Таким чином, пенсійний орган фактично погоджується з наявністю у позивача права на перерахунок пенсії, проте зазначає про відсутність нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури та довідки, яка б відображала відповідне підвищення. Водночас, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, сформованих у постанові від 20.01.2021 (справа №560/2120/20) чинна з 13 грудня 2019 року норма частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, адже грошове забезпечення працівників прокуратури істотно збільшилося ще в жовтні 2017 року, а теперішній розмір пенсії позивача останній раз перераховувався ще у 2015 році. Велика Палата Верховного Суду вважає, що на момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного Рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці чинних працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів, така нерівність має усуватись ПФУ шляхом беззастережного (відносно дати ухвалення рішення про збільшення заробітку діючих працівників прокуратури) задоволення заяв пенсіонерів про перерахунок пенсії, поданих після 13 грудня 2019 року. Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» є чинною, а тому немає підстав для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про підвищення заробітної плати працівників прокуратури. У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду підтримала висновок про те, що з 13 грудня 2019 року особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону № 1789-ХІІ або Закону № 1697-VII, мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури (зокрема, на підставі Постанови № 657); такі пенсії перераховуються з 13 грудня 2019 року. Суд апеляційної інстанції зауважує, що правовідносини у цій справі цілком тотожні справі №560/2120/20: позивачу пенсія призначена відповідно до Закону №1789-ХІІ; довідка позивачу видана на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №657. Отже, ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657. Рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржується та в силу приписів статті 308 КАС України не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції. В свою чергу, питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і питання обмеження пенсії максимальним розміром є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок. Аналіз змісту листа Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 10.03.2019 №98/П-01, листів Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 03.01.2020 №1511/П-01, від 31.03.2020, наданих на звернення позивача щодо перерахунку пенсії, дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало. До того ж, відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років відповідно до довідки Прокуратури Волинської області 03.03.2020 №18-81 вих-20 на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.09.2020 (справа №560/2120/20), від 20.05.2021 (справа № 420/2884/20), від 17 червня 2021 року (справа №340/137/20). Враховуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, враховуючи, що судовому захисту підлягає порушене, а не ілюзорне право, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення вимог позовної заяви в частині перерахунку та виплати пенсії за вислугу років з розрахунку 90% від загальної суми місячної заробітної плати за відповідною посадою старшого прокурора прокуратури області та без обмеження суми пенсії максимальним розміром, оскільки такі вимоги є передчасними, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у оскаржуваній частині рішення викладено мотиви передчасності позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у справі №140/1009/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук