Постанова 4857 № 380/5302/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5302/21 пров. № А/857/12366/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. за участі секретаря судового засідання: Юрченко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року (суддя Братичак У.В., час ухвалення не зазначений, місце ухвалення м.Львів, дата складання повного тексту не зазначена), в адміністративній справі №380/5302/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, про визнання протиправною та скасування постанови, встановив: У квітні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідача приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клітченко О.А., в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 25 вересня 2019 року ВП №60150254. Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. від 25.09.2019 року про відкриття виконавчого провадження №60150254. Стягнуто з відповідача на користь позивача понесені судові витрати (судовий збір) у розмірі 908 грн.. З цим рішенням суду першої інстанції від 19.05.2021 року не погодилась відповідач приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Клітченко О.А. та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що 24.09.2019 стягувач звернувся до приватного виконавця із заявою про примусове виконання виконавчого напису про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів. Зі змісту заяви про примусове виконання рішення та долученої до неї довідки вбачається, що ОСОБА_1 є власником рахунку, відкритого в ТОВ «Вердикт Капітал», який розташований у м.Києві. Згідно приписів Закону України «Про виконавче провадження» грошові кошти у формі записів на рахунках у банках є майном у розумінні ст.190 ЦКУ. Вважає апелянт, що в даному випадку порушення Закону України «Про виконавче провадження» відсутнє, оскільки майно боржника (грошові кошти) перебуває у м. Києві, а відповідно до приписів статті 24 цього Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Тому твердить скаржник, що оскаржена постанова про відкриття виконавчого провадження винесена приватним виконавцем відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Звертає увагу, що редакцією Інструкції з організації примусового виконання рішень станом на день звернення стягувана до приватного виконавця із заявою про примусове виконання рішення не було встановлено обов`язку стягувача у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додавати документ/копію документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зазначає апелянт, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, однак, такі дії виконавець має право вчиняти виключно під час виконавчого провадження, тобто, після його відкриття. Тому наголошує апелянт, що на момент звернення стягувача до приватного виконавця із заявою про примусове виконання рішення, на законодавчому рівні не було встановлено обов`язку стягувача надавати будь-які документи на підтвердження інформації, зазначеної у цій заяві щодо наявності майна боржника у відповідному виконавчому окрузі. Оскільки стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення, до якої додано довідку із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) на рахунку, відкритому в ТОВ «Вердикт Капітал», який розташований у м. Київ, то в даному випадку порушення положень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, чинної на момент відкриття виконавчого провадження №60150254, відсутнє. Порушенням норм процесуального права та неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи при винесенні рішення апелянт вважає те, що не в повному обсязі досліджено докази, надані відповідачем, та надано перевагу доказам, що були подані позивачем. За результатами апеляційного розгляду апелянт приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Клітченко О.А. просить скасувати оскаржене рішення суду від 19.05.2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити. У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників). Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з врахуванням наступного. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно паспортних даних позивача ОСОБА_1 її місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10-11). Між ПАТ Альфа-Банк та ОСОБА_1 14.03.2014 року було укладено кредитний договір №500468229 (а.с. 21). 10 вересня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною вчинено виконавчий напис №4638 щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) заборгованості за період з 16.01.2019р. по 20.08.2019р. в сумі 49339,69 грн.. У виконавчому написі вказується, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №500468229 від 14.03.2014, укладеним між Акціонерним товариством Альфа-Банк, правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ТОВ Кредитні ініціативи, правонаступником всіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 р. є ТОВ Фінансова компанія Веста, правонаступником якого, на підставі договору відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2019р. є ТОВ Вердикт Капітал (а.с. 22-23). 24 вересня 2019 року представником ТОВ Вердикт Капітал подано приватному виконавцю Клітченко Оксані Анатоліївні заяву про примусове виконання виконавчого напису №4638 від 10.09.2019р., виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. про стягнення із боржника з ОСОБА_1 коштів у розмірі 49989,69 грн.. До заяви додано платіжне доручення про сплату авансового внеску, оригінал виконавчого напису №4638 від 10.09.2019 р. та завірену копію довіреності представника стягувача (а.с. 20). Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною від 25.09.2019р. відкрито виконавче провадження №60150254 із виконання виконавчого напису №4638, виданого 10.09.2019 р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною про стягнення з боржника: ОСОБА_1 на користь ТОВ Вердикт Капітал заборгованості в розмірі 49989,69 грн. (а.с. 18-19). Вважаючи, що така постанова від 25.09.2019 року винесена протиправно, позивач звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано суду доказів того, що на час відкриття виконавчого провадження №60150254 та винесення оскаржуваної постанови від 25.09.2019 року позивач мав у наявності майно в м.Києві і що були законодавчі та фактичні підстави для відкриття виконавчого провадження в місті Києві. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з врахуванням наступного. Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Розглядувані у цій адміністративній справі відносини, зокрема щодо підстав, порядку та процедури здійснення виконавчого провадження, регулюється Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII). Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За текстом частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, де серед інших під пунктом 3 визначено на підставі виконавчих написів нотаріусів. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII), завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом. За змістом ч.1 ст.4 Закону №1403-VIII, діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (ч.2 ст.4 Закону №1403-VIII). Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1403-VIII, фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження». Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. За текстом ч.1 ст.4 Закону №1404-VIII, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1404-VIII, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (ч.2 ст.24 Закону №1404-VIII). Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1404-VIII, виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. Згідно з ч.5 ст.24 Закону №1404-VIII, у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону №1403-VIII, виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Отже, приватний виконавець наділений правом приймати до виконання виконавчі документи, якщо місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи або місцезнаходженням майна боржника є виконавчий округ, у якому здійснює діяльність такий приватний виконавець. Відповідно до відомостей Єдиного реєстру приватних виконавців України встановлено, що ОСОБА_2 з 08.04.2019 р. надано право на здійснення діяльності у виконавчому окрузі міста Києва (а.с. 6-7). Відповідно до ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Згідно з ч.1 ст.28 Закону №1404-VIII, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Враховуючи наведені положення, відповідач мала право прийняти до виконання виконавчий напис №4638 виданий 10.09.2019р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. за умови проживання боржника ОСОБА_1 у м. Києві чи у разі знаходження його майна у м.Києві. Як видно з матеріалів справи, позивачем оспорюється правомірність постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2019 року ВП №60150254 з тих мотивів, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем знаходження її майна. Разом з тим судом встановлено, що місцезнаходженням боржника ОСОБА_1 є м.Львів, що підтверджується відміткою про реєстрацію місця проживання у паспорті, а також вказано у виконавчому написі №4638, виданому 10.09.2019р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. та зазначено у заяві про примусове виконання рішення вих.№13838218 (вх.№5537 від 24.09.2019р.). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 належить на праві власності квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8). Відповідач у своїх доводах покликається на те, що позивач є власником рахунку, відкритого в ТзОВ Вердикт Капітал, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Кудрявський узвіз, 5Б., у межах виконавчого округу м.Києва, а також вказує, що стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням знаходження майна боржника (грошових коштів) - карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у ТОВ Вердикт Капітал, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5 Б. Зазначає, що ОСОБА_1 є власником карткового рахунку № НОМЕР_1 та наявних на ньому грошових коштів, що підтверджується довідкою ТОВ Вердикт Капітал. Разом з тим встановлено, що у виконавчому написі №4638 виданому 10.09.2019 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. відсутня інформація щодо місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу м.Києва. Оцінюючи наявність у відповідача доказів знаходження у боржника майна в м.Києві, суд першої інстанції вірно врахував наступне правове регулювання. Відповідно до ч.1 ст.190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Згідно з ч.1 ст.177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Пунктом п.3.1 ст.3 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001р. №2346-ІІІ (далі - Закон №2346-ІІІ) визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно п.6.1 ст.6 Закону №2346-ІІІ, банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам). Відповідно до п.6.3 ст.6 Закону №2346-ІІІ, порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка. Згідно з п.7.1 ст.7 Закону №2346-ІІІ, банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. На підставі п.10.3 ст.10 Закону №2346-ІІІ, учасниками платіжної системи в Україні мають право бути банк, що має банківську ліцензію Національного банку України, а також небанківська фінансова установа, яка має ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків, які уклали договори з платіжною організацією відповідної системи. Згідно приписів п.1 ч.1 ст.1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг від 12.07.2001 №2664-ІІІ, фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України. За визначенням, наведеним у статті 2 Закону України Про банки і банківську діяльність від 07.12.2000 №2121-ІІІ, банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Відповідно до п.7 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2009 №492, умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції. Договір банківського рахунку, договір банківського вкладу та договір рахунку умовного зберігання (ескроу) укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). З аналізу наведених норм, майном особи можуть розцінюватися кошти, у тому числі в безготівковій формі, які зберігаються на рахунках у банках. При цьому доказом відкриття рахунку може бути письмовий договір банківського рахунку, договір банківського вкладу чи договір рахунку умовного зберігання (ескроу). Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали виконавчого провадження №60150254 містить копію кредитного договору №500468229 від 14.03.2014 р., укладеного між ПАТ Альфа-Банк та ОСОБА_1 .. Водночас, відповідач не надав доказів існування письмового договору банківського рахунку чи договору банківського вкладу, чи договору рахунку умовного зберігання (ескроу) щодо відкриття ОСОБА_1 рахунку № НОМЕР_1 у ТОВ Вердикт Капітал. Крім того, колегія суддів апеляційного суду у спірних правовідносинах зазначає, що поняття «місце знаходження майна» і «місце знаходження утримувача майна (фінансової установи)» це різні юридичні дефініції. У розглядуваній ситуації майном являються грошові кошти, а не розрахунковий рахунок. Розпоряджання коштами, розміщеними на рахунку фінансової установи, не зобов`язує вкладника здійснювати такі дії лише за юридичною адресою такої установи. Факт відкриття грошового рахунку у фінансовій установі, яка знаходиться в місті Києві не вказує на те, що грошові кошти, які знаходяться на такому рахунку мають правовий режим майна, яка знаходиться в місті Києві. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду також на критерії, визначені у частині другій статті 2 КАС, на відповідність яким адміністративний суд повинен перевіряти рішення суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження, колегія суддів вважає, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. протиправно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2019 року ВП №60150254. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позиву. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування. Керуючись ст.ст. 243, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року в адміністративній справі №380/5302/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про визнання протиправною та скасування постанови залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 22.07.2021 року