Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/6510/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/6510/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 15 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. , за участю: секретаря судового засідання: Григорук В.С., представника позивача: Дмитрійчук А.А., представника відповідача: Козлачкової Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : в листопаді 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (відповідача) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2019 за №0001773305 та за №0001783305. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 17.03.2021 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що станом на 14.02.2017 при умові сплати ОСОБА_1 заборгованості по кредиту в сумі 434 641,70 гривні 70 копійок, банк анулював кредиторську заборгованість ОСОБА_1 в сумі 2 493 541,68 гривню 68 копійок. Отже, різниця між 2 928 183,44 грн. та 861 582,01 грн. складає 2 066 601,42 гривні 42 копійки. Окремо по кредиту, станом на 14.02.2017 - 1 305 582,35 грн - основний борг, сплачено із яких 434 641,70 грн, а решта 870 940, 59 грн є курсовою різницею і не вважається доходом в цілях оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності фізичної особи ОСОБА_1 , встановлені порушення платником податків, зокрема, п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в 2017 році отримав дохід у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) в сумі 870940,59 грн.), у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2017 на суму 156769,30 грн. Відповідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України застосовані до позивача штрафні санкції на суму 38353,10 грн. Також в ході перевірки встановлені порушення п.п. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму військового збору за результатами 2017 року на суму 13064,10 грн., застосовані штрафні санкції - 3196,09 грн., відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України. Також заначає, що перевіркою правильності визначення загального річного оподаткованого доходу платника податків - фізичної особи, відображеного в податковій декларації, встановлено заниження загального річного оподатковуваного доходу на суму 870940,59 грн. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.05.2007 між ОСОБА_1 (далі - Позивач/Позичальник) та Акціонерним комерційним банком "Правекс-Банк" (надалі - Банк) укладено Кредитний договір №5696-008/07Р про надання кредиту в іноземній валюті на споживчі цілі в сумі 56 000.00 (п`ятдесят шість тисяч) доларів США. 14.02.2017 року між Позивачем та ПАТ комерційний банк «Правекс-Банк» укладено Договір про прощення частини боргу за Кредитним Договором №5696-008/07Р від 23 травня 2007 (надалі - Договір прощення боргу). Станом на 14.02.2017 року, відповідно до положень п. 2.1. Договору про прощення боргу, сторони погодили та підтвердили загальну заборгованість ОСОБА_1 перед Банком в сумі 107 792,07 (сто сім тисяч сімсот дев`яносто два) доларів США 07 центів, з яких: 1) непогашений кредит - 48 061,00 (сорок вісім тисяч шістдесят один) долар США; 2) несплачені відсотки за користування кредитом - 59 731,07 (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот тридцять один) долар США 07 центів . Згідно з пунктом 2.2. Договору про прощення боргу сторони перевели іноземну валюту зобов`язання за Кредитним Договором в гривню, зазначивши, що станом на 14.02.2017 року за офіційним курсом НБУ на дату укладення Договору про прощення боргу загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед Банком за Кредитним договором №5696-008/07Р складає: 1) непогашений кредит - 1 305 582,35 (один мільйон триста п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дві) гривні 35 копійок; 2) нараховані відсотки за користування кредитом - 1 622 601,09 (один мільйон шістсот двадцять дві тисячі шістсот одна) гривня 09 копійок. 14.07.2017 на виконання умов п. 3 Договору прощення боргу ОСОБА_1 здійснено оплату вищезазначеної заборгованості в сумі 434 641,70 (чотириста тридцять чотири тисячі шістсот сорок одна) гривня 70 копійок, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.02.2017 року, що еквівалентно 16 000.00 (шістнадцять тисяч) доларів США. Одночасно Банк направив до Головного управління ДФС у Вінницькій області податковий розрахунок сум доходу (у вигляді додаткового блага), нарахованого на користь платників податку і сум утриманого з них податку в період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 - форма 1ДФ із зазначенням розміру суми прощеної основної заборгованості ОСОБА_1 за кредитом, перерахованим у національну валюту України за курсом НБУ станом на 14.07.2017, що становило 870 940,59 (вісімсот сімдесят тисяч дев`ятсот сорок) гривень 59 копійок. Позивачем також подана до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області 08.02.2018 №48507 податкова декларація про майновий стан і доходи платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 за 2017р. Податковим органом проведено перевірку виконання обов`язку щодо подання податкової декларації, за наслідками якої порушень не встановлено. Щодо перевірки правильності визначення загального річного оподатковуваного доходу платника податків - фізичної особи, відображеного в податковій декларації, встановлено подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік без зазначених сум, в результаті чого встановлено, що платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 занижено загальний річний оподатковуваний дохід на суму 870 940,59 грн. Згідно відомостей з ЦБД ДРФО ДФС України, ОСОБА_1 в 2017 році отримав дохід у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) в сумі 870940,59 грн. В ході проведення аналізу Вінницькою ОДПІ надіслано запит на адресу ПАТ КБ "Правекс Банк" (ЄДРПОУ 14360920) №5330/10/02-32-13-05 від 16.05.2018 для підтвердження виплачених доходів і надання документів. На вищевказаний запит отримано відповідь ПАТ КБ "Правекс Банк" від 30.05.2018 за №2910/09-01-4БТ, вх. №7562/10 від 05.06.2018 згідно якої підтверджено інформацію надану у податковому розрахунку за формою 1-ДФ про дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту). На підставі ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ст. 79 Податкового кодексу України та наказу ГУ ДФС України у Вінницькій області від 17.07.2019 № 3882, згідно службової записки відділу адміністрування податків із самозайнятих осіб №4718/02-32-50-02, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб та самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Вінницькій області Морозовою О.О. проведена у період з 05.08.2019 по 09.08.2019 документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, та військового збору з доходів отриманих як додаткове благо при взаємовідносинах з ПАТ КБ «Правекс Банк». За результатами документальної позапланової невиїздної перевірки при взаємовідносинах ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Правекс Банк» за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 складено Акт за №2884/1308/2901112654 від 13.08.2019 (далі - Акт). За висновками Акту встановлено допущених позивачем порушення, а саме п. п. «д» п. п. 164. 2. 17 п. 164. 2 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2017 в сумі 156 769.30 гри. та п. п. 1.2. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу - у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору у сумі 13 064,10 грн. 04.10.2019 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: - №0001773305 про збільшення суми грошового зобов`язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб на суму 156 769,30 грн. та штрафними санкціями на суму 39 192,32 грн.; - №0001783305 про збільшення суми грошового зобов`язання по сплаті військового збору на суму 13 064,10 грн. та штрафні санкції на суму 3 266,02 грн. Позивач вважає податкові повідомлення - рішення від 04.10.2019 за №0001773305 та за №0001783305 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернувся до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п. п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Відповідно до абзаців другого, третього пункту 164.1 статті 164 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.54, 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні; додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Згідно з п. п. "д" п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" від 9 квітня 2015 № 321-VIII підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 8 такого змісту: "Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. Верховний Суд у постанові від 18.01.2021 у справі № 120/935/19-а зазначив, що у зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін до ПК України щодо кредитних зобов`язань". Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України "Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню", згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції. Однією з таких преференцій є не віднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці. Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню. В силу колізійного принципу пріоритету норми правового акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України. Застосування вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України. При цьому, для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а кваліфікація таким кредитором прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов`язання позивача. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 826/4240/18, від 4 червня 2020 року у справі № 826/7305/17, від 20 жовтня 2020 у справі №640/4857/19. Як встановлено судом першої інстанції, 23 травня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «Правекс-Банк» укладено Кредитний договір №5696-008/07Р про надання кредиту в іноземній валюті на споживчі цілі в сумі 56 000,00 (п`ятдесят шість тисяч) доларів США. 14.02.2017 року між позивачем та ПАТ КБ "Правекс-Банк" укладено Договір про прощення частини боргу за Кредитним Договором №5696-008/07Р від 23.05.2007 (надалі - Договір прощення боргу). Станом на 14.02.2017, відповідно до положень п. 2.1. Договору про прощення боргу, сторони погодили та підтвердили загальну заборгованість ОСОБА_1 перед Банком в сумі 107 792,07 (сто сім тисяч сімсот дев`яносто два) доларів США 07 центів, з яких: 1) непогашений кредит - 48 061,00 (сорок вісім тисяч шістдесят один) долар США. 2) несплачені відсотки за користування кредитом - 59 731,07 (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот тридцять один) долар США 07 центів. Згідно з пунктом 2.2. Договору про прощення боргу сторони перевели іноземну валюту зобов`язання за Кредитним Договором в гривню, зазначивши, що станом на 14.02.2017 року за офіційним курсом НБУ на дату укладення Договору про прощення боргу загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед Банком за Кредитним договором №5696-008/07Р складає: 1) непогашений кредит - 1 305 582,35 (один мільйон триста п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дві) гривні 35 копійок; 2) нараховані відсотки за користування кредитом - 1 622 601,09 (один мільйон шістсот двадцять дві тисячі шістсот одна) гривня 09 копійок. Відповідно до положень п.3 Договору про прощення боргу, сторони погодили здійснення погашення до 14.02.2017 року включно ОСОБА_1 заборгованості за вище зазначеним Кредитним договором у розмірі 16 000.00 (шістнадцять тисяч) доларів США, що було здійснено позивачем в гривневому еквіваленті 434 641,70 (чотириста тридцять чотири тисячі шістсот сорок одна) гривня 70 копійок, за офіційним курсом НБУ станом на 14.02.2017 року. За умови виконання положень п. 3 Договору про прощення та відповідно до п. 4 даного Договору загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед Банком становить 91 792,07(дев`яносто одна тисяча сімсот дев`яносто два) долари США 07 центів, що за курсом НБУ, станом на 14.02.2017 у гривневому еквіваленті складає 2 493 541,68 (два мільйони чотириста дев`яносто три тисячі п`ятсот сорок одну) гривню 68 копійок, яка включає в себе: 1) 870 940,59 (вісімсот сімдесят тисяч дев`ятсот сорок) гривень, 59 копійок - частину основного боргу; 2) 1 622 601,09 (один мільйон шістсот двадцять дві тисячі шістсот одна) гривня 09 копійок - сума непогашених відсотків. Відповідно по положень п. 6 Договору про списания боргу, за умови належного виконання ОСОБА_1 умов п. 3 даного Договору, сторони дійшли згоди, що заборгованість Позичальника вважається повністю погашеною перед Банком і відповідно до ЗУ «Про заставу» та ЗУ «Про іпотеку» основне зобов`язання за Кредитним договором вважається повністю припиненим та Банк не має жодних майнових та немайнових претензій, пов`язанних з виконанням Кредитного договору №5696-008/07Р. 14.02.2017 сторони Договору про прощення частини боргу за Кредитним договором №5696-008/07Р від 23 травня 2007 здійснили прощення боргу за Кредитним договором та здійснили переведення іноземної валюти кредиту в українську гривню за офіційним курсом НБУ на день підписання Договору, зазначивши в Договорі суму коштів в гривні, яку необхідно сплатити для виконання порядку і умов прощення валютного кредиту. Також встановлено, що 14.07.2017 на виконання умов п. 3 Договору прощення боргу ОСОБА_1 здійснено оплату вищезазначеної заборгованості в сумі 434 641.70 (чотириста тридцять чотири тисячі шістсот сорок одна) гривня 70 копійок, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.02.2017 року еквівалентно 16 000,00 (шістнадцять тисяч) доларів США, що підтверджується Довідкою АТ «Правекс Банк» за №381 /243 -2020 від 05.11.2020. Отже, станом на 14.02.2017 заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором №5696-008/070 становила 107 792,07 (сто сім тисяч сімсот дев`яносто два) долари США 07 центів, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на дату укладення Договору про прощення боргу складало 2 928 183,44 (два мільйони дев`ятсот двадцять вісім тисяч сто вісімдесят три) грн. 44 коп., із яких 1 305 582,35 грн - основний борг, а 1 622 601,09 грн - відсотки. Станом на 01.01.2014 ця ж сума прощеного боргу 107 792,07 (сто сім тисяч сімсот дев`яносто два) долари США 07 центів, що в гривнему еквіваленті за офіційним курсом НБУ (курс долара = 7,993 грн) складала 861 582,01грн. При цьому, непогашений кредит в розмірі 48 061,00 (сорок вісім тисяч шістдесят один) долар США, в гривнему еквіваленті за офіційним курсом НБУ (курс долара = 7,993 грн) станом на 01.01.2014 становив 384 151,57грн. Таким чином, станом на 14.02.2017 при умові сплати ОСОБА_1 заборгованості по кредиту в сумі 434 641,70 (чотириста тридцять чотири тисячі шістсот сорок одна) гривня 70 копійок, банк анулював кредиторську заборгованість ОСОБА_1 в сумі 2 493 541,68 (два мільйони чотириста дев`яносто три тисячі п`ятсот сорок одну) гривню 68 копійок. Отже, різниця між 2 928 183,44 грн. та 861 582,01 грн. складає 2 066 601,42 (два мільйони шістдесят шість тисяч шістсот одна гривня 42 копійки. Окремо по кредиту, станом на 14.02.2017 - 1 305 582,35 грн - основний борг, сплачено із яких 434 641,70грн, а решта 870 940, 59 грн є курсовою різницею і не вважається доходом в цілях оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що частина суми прощена (анульована) кредитором - ПАТ КБ «Правекс Банк» на користь позичальника ОСОБА_1 , згідно з Договором про прощення частини боргу за Кредитним договором №5696-008/07Р не може вважатись додатковим благом такого платника податку та не має включатися до розрахунку його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу згідно пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. При цьому слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 9 січня 2019 у справі № 821/707/17 висловив правову позицію, що пункт 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України стосується регулювання правовідносин, які складаються щодо прощення (анулювання) кредитором суми боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті відносно якого відбулась зміна валюти зобов`язання з іноземної у гривню. Таким чином, застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, від 19 липня 2019 року у справі № 826/4240/18, від 14 листопада 2019 року у справі № 520/10880/18. За змістом ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 21 липня 2021 року. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.