Постанова 4855 № 620/5787/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/5787/20 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Мельничука В.П., Степанюка А.Г., за участю секретаря Шляги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарний завод «Символ» до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування припису, - В С Т А Н О В И В: ТОВ «Ливарний завод «Символ» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати припис Інспекції від 13.11.2020 № 104/08, складений за результатами позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарний завод «Символ» в період з 10.11.2020 по 12.11.2020. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням Державна екологічна інспекція у Чернігівській області звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Ливарний завод «Символ» 14.03.2016 зареєстровано як юридична особа, видами діяльності якого є: 24.10 Виробництво чавуну сталі та феросплавів (основний); 24.51 Лиття чавуну; 24.52 Лиття сталі; 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (а.с. 69-72). 05.10.2020 на адресу Інспекції надійшло колективне звернення мешканців будинку, що знаходиться за адресою: 3-ій провулок Кривоноса, 1, м. Чернігів , в якому викладено прохання вжити заходів щодо того, що на території ПрАТ «ЧеЗаРа» (вул. Захисників України, 25) з`явилося підприємство ТОВ «Ливарний завод «Символ» від діяльності якого люди потерпають від шуму та хімічного смороду. До вказаного звернення додано дві фотокопії на яких зображено бочки та інші ємності, а також купа з уламків матеріалів невизначеного походження (а.с. 132-134). 02.11.2020 Інспекцією, зокрема, на підставі колективного звернення мешканців 3-го провулку Кривоноса, 1, м. Чернігова від 29.09.2020 прийнято наказ № 621, згідно якого наказано в термін з 02-12.11.2020 провести позапланову перевірку фактів, вказаних у колективному зверненні з приводу порушень вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Ливарний завод «Символ» (а.с. 130). А також складено відповідне направлення № 621 (а.с. 131). На проведення вказаного позапланового заходу Державною екологічною інспекцією України надано погодження № 08-06/2461, що датується 29.10.2020 (а.с. 135). 10.11.2020 представником Інспекції у присутності головного інженера ТОВ «Ливарний завод «Символ» Вербельчука Р.П. (що підтверджується його підписом в акті) з метою перевірки вимог природоохоронного законодавства на території земельної ділянки біля паркану ТОВ «ЕКО ГРИН ТЕХНОЛОДЖИ», яка знаходиться у використанні ТОВ «Ливарний завод «Символ», за адресою: м. Чернігів, вул. Захисників України, 25, виконано відбір проб ґрунтів, про що складено акт відбору проб ґрунтів № 38/09 (а.с. 137-138). За результатами проведення Інспекцією з 10-12.11.2020 планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання (ТОВ «Ливарний завод «Символ») вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів складено акт № 104/08 (надалі також - акт перевірки), в якому, з поміж іншого зазначено, що при перевірці представлено договір оренди нежитлового приміщення № 0207-18 від 02 липня 2018 р. Також, представлено договір про надання послуг спецтранспорту № 38 від 06.03.2020 для вивезення відходів виробництва. Акти виконаних робіт надано. Також, наявний договір № УТ- МЕ 25 від 10.11.2020 на здійснення операцій у сфері поводження з безпечними та небезпечними відходами з ТОВ «ДСЛ-2010». Наявний наказ про призначення відповідальних осіб у сфері поводження з відходами № 1-К від 03.01.2020 (а.с. 145). Підприємством не визначено склад і властивості відходів, що утворюються, а саме не визначено клас небезпеки відпрацьованого піску, який використовується при виготовленні продукції. Не забезпечено укладення договорів на вивезення небезпечних відходів виробництва (відпрацьовані мастила, люмінесцентні лампи). Журнал обліку відходів за встановленою формою 1-ВТ не представлено. Не подано щорічну декларацію про відходи за формою та в порядку, затвердженими ПКМУ №

118. Не забезпечено подання до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області інформації про стан поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) на підприємстві. Статистична звітність про відходи не подається. На прилеглій до виробничих приміщень території допущено розміщення відходів у невстановлених для цього місцях. На прилеглій до виробничих приміщень земельній ділянці відібрано проби ґрунту для визначення ймовірного забруднення відходами виробництва (акт № 38/09 від 10.11.2020). Під час обстеження території підприємства на твердому покритті зафіксовано розливи паливно-мастильних матеріалів та розміщення ємностей з відпрацьованим мастилом у невстановлених місцях. Документи, які підтверджують речові права на земельну ділянку відсутні. Виявлено такі порушення вимог законодавства: - пункту «з» статті 17 Закону України «Про відходи» - допущено розміщення відходів у невстановлених для цього місцях; - частини першої стаття 52 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» - на території підприємства допускаються розливи паливно-мастильних матеріалів на твердому покритті та розміщення ємностей з відпрацьованим мастилом у невстановлених місцях; - пункту «в» частини першої статті 17 Закону України «Про відходи» - не визначено склад і властивості відходів, що утворюються, а саме не визначено клас небезпеки відпрацьованого піску, який використовується при виготовленні продукції; - абзацу першого пункту 4 Порядку, затвердженого ПКМУ № 2034, пункт 1.1 Розділу 1 Інструкції, затвердженої наказом 342 - Журнал обліку відходів за встановленою формою 1-ВТ не представлено; - абзацу третього, шостого пункту 4, абзацу четвертого пункту 5, абзацу четвертого, п`ятого, восьмого пункту 6, Додатків 4, 5 Порядку, затвердженого ПКМУ № 1221 - не забезпечено подання до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області інформації про стан поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) на підприємстві; - статей 125, 126 Земельного кодексу України - речові права на земельну ділянку відсутні; - абзацу четвертого пункту 5 Порядку, затвердженого ПКМУ № 2034 - статистична звітність про відходи не подається. В акті перевірки від позивача наявні підписи директора Чернігівської виробничої бази ТОВ «Ливарний завод «Символ» Лапіна В.М. про те, що ним 12.11.2020 отримано примірник вказаного акта, та головного інженера ТОВ «Ливарний завод «Символ» ОСОБА_1 , як особи, яка брала участь у проведенні заходу державного нагляду (контролю) (а.с. 73-92). 13.11.2020 Інспекцією складено припис № 104/08 (надалі також - припис), адресований позивачу, в якому приписано: не допускати розміщення відходів у невстановлених для цього місцях; не допускати розливів паливно-мастильних матеріалів на території підприємства, забезпечити обладнання місця зберігання відпрацьованих мастил; визначити склад і властивості відходів, що утворюються, а саме клас небезпеки відпрацьованого піску, який використовується при виготовленні продукції; організувати розроблення та ведення журналу обліку відходів згідно встановленої форми 1-BT; забезпечити складання та подання на реєстрацію декларації про відходи, якщо діяльність підприємства призводить виключно до утворення відходів, для яких «Пзув» від 50 до 1000; забезпечити подання до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області інформації про стан поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) на підприємстві; забезпечити оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яку використовує підприємство; організувати подання статистичної звітності про відходи. Припис до виконання прийняв директор Чернігівської виробничої бази ТОВ «Ливарний завод «Символ» Лапін В.М. (а.с. 93-95). Не погоджуючись з вказаним приписом позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що порушення Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, які виявлені при проведенні перевірки позивача, не доведені сукупністю належних і достовірних доказів, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-XII (далі - Закон № 1264-XII) завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною. Основними принципами охорони навколишнього природного середовища, зокрема, є: пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов`язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності; б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров`я людей; в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; ї) вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної зміненості територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку; й) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає, зокрема, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (надалі також - Закон № 877-V). В абз. 2, 3 частини першої статті 1 вказаного Закону визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Згідно абз. 5 частини першої статті 6 Закону № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. Державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом (частина перша статті 4 Закону № 877-V). За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт (абз. 1 частини шостої статті 7 Закону № 877-V). На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу (частина сьома статті 7 Закону № 877-V). Відповідно до частини восьмої статті 7 припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. З матеріалів справи вбачається, що враховуючи звернення громадян, на підставі наказу Інспекції від 02.11.2020 № 621, за погодженням Державної екологічної інспекції України від 29.10.2020 № 08-06/2461, з 10-12.11.2020 працівниками відповідача у присутності представника позивача - головного інженера ОСОБА_1 , був проведений позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання ТОВ «Ливарний завод «Символ» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, за результатами якого встановлені порушення вказаного законодавства, які зафіксовано в Акті перевірки № 104/08. На підставі зазначеного акта 13.11.2020 Інспекцією складено припис № 104/08, який є предметом оскарження в даній судовій справі. Щодо пункту 1, 2 «не допускати розміщення відходів у невстановлених для цього місцях» та «не допускати розливів паливно-мастильних матеріалів на території підприємства, забезпечити обладнання місця зберігання відпрацьованих мастил» відповідно, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до абз. 2 статті 1 Закону України «Про відходи» відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Пунктом «з» статті 17 вказаного Закону передбачено, що суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах. Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, Державна екологічна інспекція відповідної області проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування). Частина перша статті 52 Закону № 1264-XII закріплює обов`язок підприємств, установ, організацій та громадян додержуватися правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, з тим щоб не допустити забруднення ними або їх складовими навколишнього природного середовища і продуктів харчування. Згідно акта перевірки працівниками Інспекції виявлено, що на прилеглій до виробничих приміщень позивача території допущено розміщення відходів у невстановлених для цього місцях. Під час обстеження території підприємства на твердому покритті зафіксовано розливи паливно-мастильних матеріалів та розміщення ємностей з відпрацьованим мастилом у невстановлених місцях. Однак, копіями листів ТОВ «Ливарний завод «Символ» від 13.11.2020 № 1/10-01 та ТОВ «ЕКО ГРІН ТЕХНОЛОДЖІ» від 17.11.2020 № 12/11-01 підтверджується, що саме остання вказана як юридична особа, що допустила незначний розлив паливно-мастильних матеріалів та розміщення металевих і пластикових ємностей з-під мастила на території та біля її виробництва. Також, в акті перевірки зазначено, що на прилеглій до виробничих приміщень позивача земельній ділянці відібрано проби ґрунту для визначення ймовірного забруднення відходами виробництва, що підтверджується актом відбору проб ґрунтів від 10.11.2020 № 38/09. Водночас, протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів, за формою затвердженою наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 19.04.2013 № 179, або інших доказів, які б підтверджували забруднення позивачем ґрунту відходами від його господарської діяльності, Інспекцією, як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції, не надано. Враховуючи викладене, відповідач при проведенні перевірки дійшов помилкових висновків щодо допущення позивачем порушень норм пункту «з» статті 17 Закону України «Про відходи» та частини першої статті 52 Закону № 1264-XII, а тому пункти 1 та 2 Припису підлягають скасуванню, що вірно було встановлено судом першої інстанції. Щодо пункту 4 «визначити склад і властивості відходів, що утворюються, а саме клас небезпеки відпрацьованого піску, який використовується при виготовленні продукції», колегія суддів зазначає наступне. Як зазначалося вище, відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (абз. 2 статті 1 Закону України «Про відходи»). Відповідно до статті 7 Закону України «Про відходи» у сфері поводження з відходами встановлюються такі нормативи: граничні показники утворення відходів у технологічних процесах; питомі показники утворення відходів, використання та втрат сировини у технологічних процесах; інші нормативи, передбачені законодавством. Нормативи у сфері поводження з відходами розробляються відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями за погодженням із уповноваженими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Відповідно до пункту «в» частини першої статті 17 Закону України «Про відходи» суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров`я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Так, порядок визначення складу і властивостей відходів, що утворюються, а також ступінь їх небезпечності регламентується Державними санітарними правилами та нормами «Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров`я населення», що затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999 №

29. Між тим, рішенням Держпідприємства від 15.07.2015 № 33 було зупинено дію постанови Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999 року № 29, якою затверджено ДСанПіН 2.2.7.029-99. Таким чином, нормативно-правовий акт, який би регламентував визначення складу і властивостей відходів, що утворюються, а також ступінь їх небезпечності відсутній. Крім того, як вірно було зауважено судом першої інстанції, відповідно до абз. 4 частини першої статті 8 Закону № 877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю), зокрема, має право: відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом. В той же час, відповідачем не надано до суду доказів, які б підтверджували, що пісок, який використовується позивачем у процесі здійснення його господарської діяльності, після вказаного втрачає свої споживчі властивості в розумінні абз. 2 статті 1 Закону України «Про відходи». Відтак, з огляду на відсутність на нормативному рівні деталізації виконання суб`єктами господарювання обов`язків пов`язаних з визначенням складу і властивостей відходів, що утворюються, а саме клас небезпеки відпрацьованого піску, а також на те, що Інспекцією не надано доказів того, що від провадження господарської діяльності позивача утворюються відходи у вигляді піску, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо протиправності прийняття відповідачем вказаного вище пункту припису. Щодо пункту 5 «організувати розроблення та ведення журналу обліку відходів згідно встановленої форми 1-BT», колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтею 26 Закону України «Про відходи» державному обліку та паспортизації підлягають в обов`язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону. Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Система і форми звітності, порядок надання і використання відповідної інформації про відходи, а також порядок перегляду їх номенклатури розробляються на основі державного класифікатора відходів і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики, за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 № 2034 (надалі також - Порядок № 2034), державний облік відходів ґрунтується на даних спостережень за утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними і включає ведення первинного обліку відходів та державної статистичної звітності про них. Первинний облік відходів ведуть підприємства відповідно до типових форм первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації. Відомості для первинного обліку відходів, що заносяться до зазначених документів, обумовлюються системою показників, необхідних для заповнення форм державної статистичної звітності та ведення паспорта відходів. Пунктом «г» частини першої статті 17 Закону України «Про відходи» встановлено, що суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 № 342 затверджено типову форму первинної облікової документації № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» (пункт 1). Згідно пункту 3 зазначеного вище наказу первинний облік за типовою формою та Інструкцією, затвердженими цим наказом, здійснюється юридичними особами всіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, фізичними особами-підприємцями, у діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали й тара. Враховуючи те, що Інспекцією не надано доказів того, які саме відходи утворюються від провадження господарської діяльності позивача і чи утворюються вони взагалі, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що даний пункт оскаржуваного припису є таким, що не відповідає чинному законодавству та підлягає скасуванню. Щодо пункту 6 «забезпечити складання та подання на реєстрацію декларації про відходи, якщо діяльність підприємства призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув від 50 до 1000», колегія суддів зазначає наступне. Суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку (пункт «г» частини першої статті 17 Закону України «Про відходи»). Частиною другою статті 17 Закону України «Про відходи» передбачено, що суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув від 50 до 1000, зобов`язані щороку подавати декларацію про відходи за формою та у порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 3 Порядку подання декларації про відходи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 118 суб`єкти господарювання у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких показник загального утворення відходів становить від 50 до 1000 умовних одиниць, щороку подають декларацію про відходи (далі - декларація) за формою згідно з додатком до постанови від 18 лютого 2016 р. №

118. Отже, виходячи з аналізу вказаної норми не всі суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані щороку подавати декларацію про відходи, а лише ті, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів для яких Пзув від 50 до 1000. Відповідачем не надано доказів того, які саме відходи утворюються від провадження позивачем господарської діяльності, в тому числі не зазначено їх обсяг. Більше того, актом перевірки не визначено показник загального утворення відходів. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що визначення предметів як відходів має здійснюватися із урахуванням втрати їх можливості бути використаними в подальшому та наміру їх власника від них позбутися, що відповідає визначенню терміну відходи, наведеному у статті 1 Закону України «Про відходи». Таким чином, доказів, які б підтверджували, що позивачем здійснюється діяльність, яка призводить виключно до утворення відходів для яких Пзув від 50 до 1000, апелянтом не надано. Крім того, відповідно до пункту 6 Порядку № 2034 номенклатура відходів, за якою ведеться державний статистичний облік відходів, розроблюється Міндовкіллям відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 «Класифікатор відходів» і затверджується Держстатом. Колегія суддів зазначає, що припис не містить відомостей щодо віднесення предметів, які відповідач вважає відходами, до Класифікатору. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний пункт припису є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо пункту 7 «забезпечити подання до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області інформації про стан поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) на підприємстві», колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту «ї» частини першої статті 17 Закону України «Про відходи» суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища інформацію про відходи та пов`язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи. Механізм збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив), що утворюються внаслідок використання вироблених або ввезених на територію України мастил (олив) за переліком згідно з додатком 1 визначає Порядок збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 № 1221 (надалі також - Порядок № 1221). Згідно з пунктом 3 указаного Порядку його дія поширюється на таких суб`єктів господарювання всіх форм власності: суб`єкти, що виробляють або ввозять на територію України для вільного використання мастила (оливи), внаслідок використання яких утворюються відпрацьовані мастила (оливи) за переліком згідно з додатком 2; суб`єкти, що провадять діяльність із збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив); суб`єкти, у процесі діяльності яких на території України утворюються відпрацьовані мастила (оливи); суб`єкти, які надають послуги з промислової заміни мастил (олив); суб`єкти, які здійснюють заміну мастил (олив) у транспортних засобах у пунктах заміни мастил (олив). Відповідно до абз. 3, 6 пункту 4 Порядку № 1221 виробники та імпортери мастил (олив): ведуть первинний облік ввезених та вироблених мастил (олив) та подають щокварталу до 10 числа наступного місяця до Держекоінспекції інформацію за звітний квартал про обсяги ввезених та вироблених мастил (олив) згідно з додатком

4. У разі самостійного забезпечення збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив), які утворюються внаслідок використання вироблених або ввезених на територію України мастил (олив), їх виробники та імпортери ведуть первинний поточний облік кількості відпрацьованих мастил (олив) та подають щокварталу до 10 числа наступного місяця до Держекоінспекції інформацію про стан поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) за формою згідно з додатком 5; Переробники відпрацьованих мастил (олив) ведуть первинний поточний облік кількості відпрацьованих мастил (олив) та подають щокварталу до 10 числа наступного місяця до Держекоінспекції інформацію про стан поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) за формою згідно з додатком 5 (абз. 4 пункту 5 Порядку № 1221). Згідно з абз. 4, 5, 8 пункту 6 порядку № 1221 споживачі мастил (олив) здійснюють первинний облік щодо придбаних мастил (олив), їх використання, подальшого поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) та подають щокварталу до 10 числа наступного місяця до Держекоінспекції інформацію про стан поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) за формою згідно з додатком 5 (крім суб`єктів господарювання, які здійснюють заміну мастил (олив) у транспортних засобах у пунктах заміни). Суб`єкти господарювання, які здійснюють заміну мастил (олив) у транспортних засобах у пунктах заміни в добровільному порядку подають щокварталу до 10 числа наступного місяця до Держекоінспекції інформацію про стан поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) за формою згідно з додатком

5. У разі наявності власної матеріально-технічної бази та ліцензії на право провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами споживачі мастил здійснюють первинний облік щодо придбаних мастил (олив), їх використання, подальшого поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) та подають щокварталу до 10 числа наступного місяця до Держекоінспекції інформацію про стан поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) за формою згідно з додатком

5. Додатками 4 і 5 Порядку № 1221 передбачені форми Інформації про обсяги ввезених та вироблених мастил (олив) та Інформації про стан провадження господарської діяльності у сфері поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) відповідно. Судом першої інстанції було встановлено, що незначний розлив паливно-мастильних матеріалів, який було виявлено під час перевірки позивача допустило ТОВ «ЕКО ГРІН ТЕХНОЛОДЖІ», якому також належать виявлені працівниками Інспекції металеві та пластикові ємності з-під мастила. В той же час, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивачем не виконано вимоги пункту «ї» частини статті 17 Закону України «Про відходи», у тому числі, не конкретизовано при якій господарській діяльності (на яких механізмах, в якому виробничому процесі) позивачем використовуються мастила або в результаті якої саме діяльності позивача утворюються відпрацьовані мастила. За таких обставин, вказаний пункт оскаржуваного припису також підлягає скасуванню. Щодо пункту 8 «забезпечити оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яку використовує підприємство», колегія суддів зазначає наступне. Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Стаття 126 вказаного Кодексу закріплює, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина перша статті 188 Земельного кодексу України виокремлює, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Аналогічні розмежування повноважень контролюючих органів визначені також і статтею 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», згідно якої державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Згідно з пунктом «а» частини першої статті 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, зокрема, належать: здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок. Відповідно до пункту «а» частини сьомої статті 7 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належать здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині: додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель; консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання встановленого законодавством України режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; додержання вимог екологічної безпеки при розробленні нової техніки і технологій для обробки ґрунтів, а також під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, споруд та інших об`єктів. Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Держекоінспекція України, правовий статус якої визначено у Положенні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №

275. Відповідно до пункту 1, підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції. Здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про охорону земель, надр, зокрема щодо: виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування, зокрема в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів із запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель. Тобто, обставини, які перевірялися у межах спірної перевірки, та обов`язок позивача оформити правовстановлюючі документи на землю, встановлений в оскаржуваному приписі, виходять за межі повноважень відповідача. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 816/1976/16 та від 14.08.2020 у справі № 820/432/17. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Щодо пункту 9 «організувати подання статистичної звітності про відходи», колегія суддів зазначає наступне. Абзац 4 пункту 5 Порядок № 2034 передбачає, що підприємства заповнюють форми державної статистичної звітності на підставі документів первинного обліку і подають їх в установленому порядку територіальним органам державної статистики. Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що вказаний пункт оскаржуваного припису також є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки, як зазначалося вище, Інспекцією не надано доказів того, що від провадження господарської діяльності позивача які саме утворюються відходи. Крім того, вимога відповідача щодо складання статистичної звітності в повному обсязі не містить конкретних положень про усунення порушень законодавства, а має лише рекомендаційний характер та направлена на майбутнє. При цьому, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України. Більше того, доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить. Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Мельничук В.П. Степанюк А.Г. Повний текст постанови виготовлений 22.07.2021.