Постанова 4852 № 160/14473/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 червня 2022 року м. Дніпросправа № 160/14473/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., секретар судового засідання Тарханова А.Є. за участі представника позивача Вошколупа В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 р. (суддя Голобутовський Р.З., повне судове рішення складено 17.12.2021 р.) в справі № 160/144735/21 за позовом Акціонерного товариства «Дніпроазот» до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) про визнання протиправними та скасування пунктів припису, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство «Дніпроазот» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (далі Держекоінспекція) про визнання протиправними та скасування пунктів №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 припису від 29.06.2021 року № 218/2.3-2.5-7/21. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 р. позов задоволено, визнано протиправними та скасовані пункти №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 припису Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) від 29.06.2021 року № 218/2.3-2.5-7/21. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав недоведеності обставин, які мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Щодо пункту 1 припису апелянт вказує на неправильний висновок суду першої інстанції, що державний контроль за використанням земель здійснюється лише державними інспекторами Держгеокадастру та щодо відсутності повноважень у Держекоінспекції на перевірку документів із землекористування, посилаючись на абз. 2 пункту «а» статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», пп. 2 п. 2 розділу ІІ Положення про державну екологічну інспекцію Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), якими на Держекоінспекцію покладено повноваження з державного нагляду (контролю) у сфері дотримання вимог законодавства про використання та охорону земель, а уніфікованою формою акту, затвердженого Міністерством енергетики та захисту довкілля України від 26.11.2019 р. № 450, передбачено у переліку питань, які розглядаються під час перевірки, питання щодо наявності речових прав на земельну ділянку. Стосовно пункту 2 припису, яким зобов`язано позивача не допускати здійснення виробничої діяльності про проекту «Дослідно-промислова ділянка з виробництва оксихлориду» на території існуючого цеху рідкого хлору та соляної кислоти без висновку про оцінку впливу на довкілля, вважає, що висновок суду першої інстанції про здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планової діяльності, а позивачем така діяльність не здійснюється, є помилковим, адже за даними офіційного сайту єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля АТ «Дніпроазот» 30.03.2020 р. оприлюднено повідомлення про планову діяльність щодо реалізації зазначеного проекту, Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України листом від 02.12.2020 р. № 25/5-21/10812-20 позивачу відмовлено у видачі висновку через подання неповного пакету документів, а під час перевірки встановлено влаштування обладнання виробництва оксихлорида алюмінія. Пунктами 3, 4, 5, 6 припису зобов`язано позивача розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, отримати дозвіл на викиди з урахуванням всіх джерел, не допускати здійснення викидів від джерел утворення викидів, обсяги яких не обліковано в матеріалах інвентаризації викидів у існуючому дозволі, забезпечити складання статистичної звітності з урахування всіх джерел викидів. Оскільки під час перевірки виявлені не обліковані в матеріалах інвентаризації джерела утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, на які відсутні дозволи, то є очевидним, що статистична звітність подається не в повному обсязі. Щодо пункту 7 припису про надання довідки про години роботи джерел викидів апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції на наявність у інспекторів можливості порівняти фактичні концентрації викидів з тими, на які видано дозвіл, шляхом проведення лабораторних досліджень є безпідставним, адже години роботи джерела викидів неможливо встановити за допомогою лабораторних досліджень. Висновок суду першої інстанції стосовно пункту 8 припису (недопущення збору та використання підземних вод на території дитячого табору «Аіст» без дозволу на спеціальне водокористування) про те, що позивачем видано наказ від 26.03.2015 р. про консервування свердловин та складено відповідні акти, є неправильним, оскільки під час перевірки встановлено, що свердловини не затамповані, що є порушенням ч. 3 ст. 105 Водного кодексу. Також вважає неправильним висновок суду першої інстанції стосовно пункту 12 припису про надання інформації та документів, позаяк позивачем не надано усі документи та інформація, перелік яких зазначено в акті. Пунктом 13 припису зобов`язано здійснювати проведення робіт з рекультивації по проекту «Рекультивація золошламонакопичувача ТЕЦ» на підставі висновку з оцінки впливу на довкілля. Суд першої інстанції вважав, що у розділі ОВНС у складі робочого проекту додержано вимоги статті 15 Закону України «Про екологічну експертизу», проте у підприємства відсутній висновок державної екологічної експертизи до цього робочого проекту, виконаного у 2013 році, а в ході візуального огляду встановлено, що накопичувач знаходиться у незадовільному стані, тривалий виплив промділянки на підземні водоносні горизонти на ґрунти потребує додаткового вивчення та підлягає оцінці впливу. Пунктом 14 припису зобов`язано надати копії актів виконаних робіт по проведенню рекультивації накопичувача сухих відходів. Суд першої інстанції вважав, що у позивача в наявності акт робочої комісії про приймання в експлуатацію об`єкта «Рекультивація накопичувача сухих відходів у балці Ясинова», який відповідач не витребував під час перевірки, тому не може вимагати надання таких документів. В ході перевірки надано висновок державної екологічної експертизи, а також у відповідача наявна інформація про виконання робіт в повному обсязі, тому є необхідність у наданні актів виконаних робіт. Стосовно пункту 15 припису, яким передбачено надання актів виконаних робіт щодо проведення рекультивації золошламонакопичувача, передбачених Дніпропетровською комплексною програмою (стратегією) екологічної безпеки та запобігання змінам клімату на 2016-2025 роки, апелянт вказує таке. Судом першої інстанції зазначено, що станом на час проведення перевірки не сплинув строк виконання заходу «Рекультивація золошламонакопичувача ТЕЦ» - 2022 рік, роботи по проведенню рекультивації не закінчено, а надання актів можливо після повного завершення робіт, проте цей захід виконано тільки на 10,1%, а акти виконаних робіт щодо проведення рекультивації не надано. Висновок суду першої інстанції стосовно скасування пунктів 16, 17 припису щодо отримання висновку з оцінки впливу на довкілля щодо впливу шламонакопичувача цеху соди каустичної та місця видалення відходів ТДА та ДТІ на навколишнє природне середовище, забезпечення розробки та виконання достатніх заходів з охорони навколишнього природного середовища в районі шламонакопичувача та місця видалення відходів, ґрунтується на відсутності порушень Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», адже діючий шламонакопичувач та законсервований піддон для збереження відходів ТДА та ДТІ не піддавались будівництву, реконструкції тощо, є неправильним. Станом на час проведення перевірки не надано документів щодо планів-заходів відносно утилізації накопичених відходів, даних про проведення робіт з рекультивації порушених земель тощо, тому така ситуація підлягає додаткового вивчення та оцінці. Стосовно пунктів 18, 19 припису, яким зобов`язано забезпечити контролю за впливом на навколишнє природне середовище місця видалення відходів в повному обсязі, операції поводження з відходами здійснювати відповідно до вимог законодавства, суд першої інстанції вважав, що позивачем лише зберігаються (накопичуються) небезпечні відходи, які протягом року з дня утворення передаються суб`єктам господарювання, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, а факт зберігання відходів більше ніж один рік з дня утворення актом не встановлений. Апелянт вважає неправильним такий висновок та зазначає, що згідно зі статистичною звітністю 1-«відходи» за 2020 рік на підприємстві накопичено відходи І, ІІ класу небезпеки, позивач не має ліцензії у сфері поводження з небезпечними відходами, тобто позивачем не в повному обсязі забезпечуються вимоги щодо видалення та розміщення відходів екологічно безпечними методами. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.06.2022 р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у зв`язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності представника відповідача. В судовому засіданні представник позивача просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного перегляду справи, що в період з 07.06.2021 року по 18.06.2021 року на підставі наказу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) від 27.05.2021 року № 892 та направлення на проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів АТ «Дніпроазот» від 27.05.2021 року № 4-698-25, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Держекоінспекції проведена планова перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 18.06.2021 року № 218/2.3-2.5-7/21. 29.06.2021 р. Держекоінспекцією прийнято припис № 218/2.3-2.5- 7/21, яким зобов`язано АТ «Дніпроазот»: - пункт № 1: документи щодо землекористування оформити згідно з вимогами чинного законодавства в повному обсязі; - пункт № 2: не допускати здійснення виробничої діяльності по проекту «Дослідно-промислова ділянка з виробництва оксихлорида алюмінію» на території існуючого цеху рідкого хлору та соляної кислоти без висновку з оцінки впливу на довкілля; - пункт №3: розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення викидів та обсягів викидів; - пункт №4: отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням всіх джерел викидів та обсягів викидів; - пункт №5: не допускати здійснення викидів в атмосферне повітря від джерел утворення викидів забруднюючих речовин, обсяги викидів від яких не обліковано у матеріалах інвентаризації викидів та у діючому дозволі; - пункт №6: забезпечити складання статистичної звітності по формі 2-ТП (повітря) в повному обсязі з урахуванням всіх джерел викидів та обсягів викидів відповідно до вимог чинного законодавства; - пункт №7: надати до Держекоінспекції довідку про кількість годин роботи стаціонарного джерела викидів ДВ №1 (Труба Установки для спалювання (котло-агрегати)) ЛОК «Хімік» в наднормативному режимі за період з 13.12.2017 року по 26.06.2018 року; - пункт №8: не допускати забір та використання підземних вод на території дитячого табору «Аіст» без дозволу на спеціальне водокористування; - пункт №12: надати на розгляд до Держекоінспекції Придніпровського округу інформацію та копії документів, які розглядаються в ході інспекційної перевірки, в повному обсязі; - пункт №13: роботи з рекультивації по проекту «Рекультивація золошламонакопичувача ТЕЦ» здійснювати на підставі висновку з оцінки впливу на довкілля; - пункт №14: надати на розгляд до Держекоінспекції Придніпровського округу копії актів виконаних робіт по проведенню рекультивації накопичувача сухих відходів; - пункт №15: надати на розгляд до Держекоінспекції Придніпровського округу акти виконаних робіт щодо проведення рекультивації золошламонакопичувача, передбаченої Дніпропетровською обласною комплексною програмою (стратегії) екологічної безпеки та запобігання змінам клімату на 2016-2025 роки; - пункт №16: отримати висновок з оцінки впливу на довкілля щодо впливу шламонакопичувача цеху соди каустичної та місця видалення відходів ТДА та ТДІ на навколишнє природне середовище; - пункт №17: забезпечити розробку та виконання достатніх заходів з охорони навколишнього природного середовища в районі шламонакопичувача цеху соди каустичної та місця видалення відходів ТДА та ТДІ; - пункт №18: забезпечити контроль за впливом на навколишнє природне середовище місця видалення відходів в повному обсязі; - пункт №19: операції поводження з відходами здійснювати відповідно до вимог чинного законодавства. Скасовуючи пункт № 1 припису, суд першої інстанції вказав, що державний контроль за охороною та використанням земель здійснюється лише державними інспекторами Держгеокадастру, у тому числі, шляхом проведення перевірок, а інспектори з охорони навколишнього природного середовища Придніпровського округу не мали повноважень перевіряти документи щодо землекористування, оскільки такі повноваження законодавством покладено на органи Держгеокадастру. Крім того, звернуто увагу, що питання перевірки документів щодо землекористування не входило до переліку питань щодо проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства про використання та охорону земель (додаток 3 до акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів). Стосовно пункту № 2 припису, яким приписано не допускати здійснення виробничої діяльності по проекту «Дослідно-промислова ділянка з виробництва оксихлорида алюмінію» на території існуючого цеху рідкого хлору та соляної кислоти без висновку з оцінки впливу на довкілля, суд першої інстанції вказав, що позивачем прийнято рішення про припинення реалізації проекту «Дослідно-промислова ділянка з виробництва оксихлорида алюмінію», тому впровадження планованої діяльності з виготовлення оксихлориду алюмінію не відбувалося, виробнича діяльність по проекту «Дослідно-промислова ділянка з виробництва оксихлорида алюмінію» на підприємстві не здійснюється. Оскільки факт здійснення виробничої діяльності АТ «Дніпроазот» зазначеним обладнанням відповідачем не виявлений, не зафіксований, а лише встановлено існування окремого обладнання, що жодним чином не підтверджує здійснення позивачем певної виробничої діяльності із застосуванням такого обладнання, суд першої інстанції вважав, що отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на зазначені джерела та здійснення оцінки впливу на довкілля чинним законодавством вимагається лише при впровадженні планованої діяльності суб`єктом господарювання, тому дійшов висновку, що вимоги відповідача припинити діяльність з виробництва оксихлорида алюмінію є необґрунтованими. Встановивши, що пунктами 3, 4, 5 припису зобов`язано позивача розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення викидів та обсягів викидів, отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням всіх джерел викидів та обсягів викидів, не допускати здійснення викидів в атмосферне повітря від джерел утворення викидів забруднюючих речовин, обсяги викидів від яких не обліковано у матеріалах інвентаризації викидів у діючому дозволі, проте такі висновки не відповідають дійсним обставинам стосовно необлікованих в матеріалах інвентаризації джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, суд першої інстанції визнав протиправним та скасував ці пункти припису. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував пункт 6 припису, яким AT «Дніпроазот» приписано забезпечити складання статистичної звітності по формі 2-ТП (повітря) в повному обсязі з урахуванням всіх джерел викидів та обсягів викидів відповідно до вимог чинного законодавства, зазначивши, що висновок стосовно неповноти складання статистичної звітності по формі 2-ТП не відповідає дійсності, оскільки протягом 2017 року на підприємстві проведено інвентаризацію викидів спеціалізованою організацією, яка має відповідні дозвільні документи на виконання даного виду робіт. В ході проведення інвентаризації перевірено усе діюче обладнання підприємства на предмет можливого потенційного утворення та викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яке було внесено до звіту про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Статистична звітність є достовірною і відповідає фактичним викидам забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел утворення та викидів підприємства згідно зі звітом, зареєстрованим в Міністерстві екології та природних ресурсів України (лист № 7/4217-17 від 16.11.2017). Стосовно коду статистичної звітності забруднюючої речовини - «хлор та сполуки хлору» - 15000: до цього коду включно входить код «водню хлорид» - 15003. Тобто, викид хлору буде дорівнювати викид «хлор та сполуки хлору» за винятком викид «водню хлорид». Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що відповідач визначив дату для усунення виявлених порушень з боку позивача в приписі від 29.06.2021 року - 31.01.2021 року. Встановивши, що пунктом №7 припису приписано надати до Держекоінспекції Придніпровського округу довідку про кількість годин роботи стаціонарного джерела викидів ДВ № 1 (Труба Установки для спалювання <50МВт (котло-агрегати)) ЛОК «Хімік» в наднормативному режимі за період з 13.12.2017 року по 26.06.2018 року, а під час проведення планової перевірки з 07.06.2021 р. по 18.06.2021 р. дані стосовно часу роботи котлоагрегатів ЛОК «Хімік» відповідачем не запитувалися, суд першої інстанції вважав, що вимагати надання документів після здійснення державного нагляду (контролю), які не витребовувалися під час його здійснення, є прямим порушенням вимог ст. 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», тому визнав протиправним цей пункт припису. Стосовно пункту №8 припису, яким приписано не допускати збір та використання підземних вод на території дитячого табору «Аіст» без дозволу на спеціальне водокористування, суд першої інстанції вказав, що 20.02.2015 року правлінням ПАТ «Дніпроазот» прийнято рішення про консервацію дитячого оздоровчого табору «Аіст», на підставі прийнятого рішення видано наказ № 124 від 26.03.2015 «Про консервацію ДОТ «Аіст» щодо консервування дитячого оздоровчого табору «Аіст» та тимчасової консервації свердловин № 2Е та № 4 з вжиттям відповідних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища згідно з законодавством України, у зв`язку з чим свердловини були законсервовані, про що складено акт виконаних робіт від 27.05.2015, який підписаний в тому числі представником КП «Південукрекологія», також підтверджено консервацію свердловин представником міськводоканалу, відповідальним за вузли обліку води та зворотних вод, про що складено акт № 15000761 від 03.12.2015 р. Враховуючи, що актом не встановлено факту здійснення підприємством збору та використання підземних вод на території дитячого табору «Аіст», у тому числі без дозволу на спеціальне водокористування, тобто не встановлено порушення ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України, а також що підземні свердловини № 2Е та № 4 ДОК «Аіст» лише законсервовані підприємством, з метою їх майбутнього використання, тобто зазначені свердловини тампонуванню не підлягають, оскільки законодавством не передбачено тампонування законсервованих свердловин, суд першої інстанції скасував пункт 7 припису. Скасовуючи пункт №12 припису, яким приписано надати на розгляд до Держекоінспекції інформацію та копії документів, які розглядаються в ході інспекційної перевірки в повному обсязі, суд першої інстанції виходив у того, що позивачем під час перевірки надані всі наявні та витребувані у позивача відповідачем документи, які були досліджені та на підставі яких і був складений акт, а відповідачем не визначено, які конкретно документи не надані та які саме документи необхідно надати в термін до 19.07.2021, чім поставлено позивача у стан правової невизначеності. Стосовно пункту 13 припису, яким позивача зобов`язано роботи з рекультивації по проекту «Рекультивація золошламонакопичувача ТЕЦ» здійснювати на підставі висновку з оцінки впливу на довкілля, суд першої інстанції вказав, що у позивача в наявності розділ ОВНС у складі робочого проекту «Рекультивація золошламонакопичувача ТЕЦ», розроблений у 2013 році ПАТ «Донецький інститут по проектуванню організації шахтового будівництва та підприємств будівельної індустрії» та експертний звіт ДП «Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи» № 05-4632-13 від 23.04.2014 р., тобто, до введення в дію Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». У розділі ОВНС у складі робочого проекту «Рекультивація золошламонакопичувача ТЕЦ» додержано вимоги статті ст. 15 Закону України «Про екологічну експертизу» від 09.02.1995 № 45/95-вр, який був чинним на час затвердження проекту, тому суд першої інстанції визнав безпідставними твердження відповідача щодо відсутності висновку державної екологічної експертизи та висновку з оцінки впливу на довкілля. Врахувавши вимоги ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», відповідно до якої висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень ст. ст. 3, 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та визнав протиправним п. 13 припису. Скасовуючи пункт 14 припису, яким позивача зобов`язано надати на розгляд Держекоінспекції копії актів виконаних робіт по проведенню рекультивації накопичувача сухих відходів, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача в наявності акт робочої комісії про приймання в експлуатацію об`єкту «Рекультивація накопичувача сухих відходів у балці Ясинова» від 22.12.2011 р., який відповідачем не вимагався при проведенні перевірки, зазначивши, що вимагати надання документів, які позивача не зобов`язували надати під час здійснення перевірки, а також ті, що та не входять у період, що перевірявся, є прямим порушенням вимог ст. 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Стосовно пункту 15 припису, яким позивача зобов`язано надати на розгляд до Держекоінспекції акти виконаних робіт щодо проведення рекультивації золошламонакопичувача, передбачені Дніпропетровською обласною комплексною програмою (стратегії) екологічної безпеки та запобігання змінам клімату на 2016-2025 роки, суд першої інстанції вказав, що оскільки термін виконання заходу «Рекультивація золошламонакопичувача ТЕЦ» - 2022 рік і станом на момент проведення заходу державного нагляду (контролю) Держекоінспекцією з 07.06.2021 по 18.06.2021 строк виконання заходу не сплинув, роботи по проведенню рекультивації золошламонакопичувача ТЕЦ не закінчені і наразі тривають, надання остаточних (завершальних) актів виконаних робіт щодо проведення рекультивації золошламонакопичувача ТЕЦ можливе лише після повного завершення зазначених робіт, тому визнав необґрунтованим цей пункт припису. Стосовно пунктів №№ 16, 17 припису, якими приписано отримати висновок з оцінки впливу на довкілля щодо впливу шламонакопичувача цеху соди каустичної та місця видалення відходів ТДА та ТДІ на навколишнє природне середовище та забезпечити розробку та виконання достатніх заходів з охорони навколишнього природного середовища в районі шламонакопичувача цеху соди каустичної та місця відходів ТДА та ТДІ, суд першої інстанції вказав, що оскільки діючий шламонакопичувач цеху соди каустичної та законсервований піддон для збереження відходів ТДА та ТДІ не піддавалися будівництву, реконструкції, технічному переоснащенню, розширенню, перепрофілюванню, ліквідації (демонтажу) об`єктів, іншого втручання в природне середовище також не відбувалося, тому ці пункти припису є необґрунтованими. Щодо пунктів 18 та 19 припису, якими приписано позивачу забезпечити контроль за впливом на навколишнє природне середовище місця видалення відходів в повному обсязі, операції поводження з відходами здійснювати відповідно до вимог чинного законодавства, суд першої інстанції вказав, що оскільки позивач лише зберігає (накопичує) утворені ним небезпечні відходи та протягом року з дня утворення небезпечних відходів передає їх відповідно до укладених договорів суб`єктам господарювання, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, а в ході перевірки позивачем надано відповідачу акти виконаних робіт по передачі на утилізацію небезпечних відходів, що засвідчують передачу відходів протягом року з дня їх утворення суб`єктам господарювання, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, в судом не встановлено фактів зберігання вказаних відходів більше ніж один рік з дня їх утворення, тому суд першої інстанції вважав, що згідно зі ст. ст. 17, 32, 33, 34 Закону України «Про відходи» позивач не повинен отримувати ліцензію відповідно до ст. 34 Закону України «Про відходи», контроль за впливом на навколишнє природне середовище місця видалення відходів в повному обсязі забезпечується позивачем, тому визнав необґрунтованими ці пункти припису. Додатково суд першої інстанції зауважив, що пункти 2, 5, 8, 17, 19 припису є необґрунтованими, оскільки ці пункти не містять вказівки на конкретні порушення норм чинного законодавства України, які виявлені в процесі перевірки, містять вказівку на дотримання загальних норм чинного законодавства та є декларативними, тобто містять посилання на загальні норми, яких АТ «Дніпроазот» має дотримуватися повсякчасно протягом всієї своєї господарської діяльності і без наявності такої вимоги контролюючого органу, що є порушенням вимог ч. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, які не є спірними. Спірним є питання правомірності припису як індивідуального акту та доведеності порушення позивачем вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на Держекоінспекцію. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V (далі Закон № 877-V), відповідно до частини першої статті 1 якого державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Згідно з частиною першої статті 5 Закону № 877-V планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. За змістом частини шостої статті 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу (частина сьома статті 7 Закону № 877-V). Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (частина восьма статті 7 Закону № 877-V). Відповідно до статті 11 Закону № 877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом; не створювати перешкоди органам державного нагляду (контролю) чи їх посадовим особам при здійсненні ними заходів державного нагляду (контролю), за умови що зазначені заходи здійснюються такими особами відповідно до вимог закону; виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства; надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу. Відтак, є правильним зазначення судом першої інстанції, що до припису можуть включатися виключно вимоги, направлені на усунення виявлених у ході перевірки порушень. Оскільки апелянтом доводи апеляційної скарги зазначені в розрізі конкретних пунктів припису, суд вважає за необхідне надати правову оцінку кожному пункту припису саме у контексті доводів апелянта. Пунктом 1 припису АТ «Дніпроазот» зобов`язано документи щодо землекористування оформити згідно з вимогами чинного законодавства в повному обсязі, обґрунтування: статті 124-126 Земельного кодексу України. Статтею 188 Земельного кодексу України передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 р. № 482 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» передбачено, що організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, в тому числі, дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок, є завданнями Держгеокадастру. Повноваження Державної екологічної інспекції визначені Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 р. № 275, відповідно до якого основними завданнями Держекоінспекції є здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони земель, надр. За змістом підпункту «б» пункту 4 цього Положення Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону земель, надр, зокрема щодо: консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування, зокрема в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів із запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель. Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» №963-IV від 19.06.2003 р. (далі Закон №963-IV), який також спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля, за приписами статті 6 якого до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, зокрема, належить додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю. Апелянт посилається на абз. 2 пункту «а» статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» у питанні наявності повноважень щодо перевірки документів із землекористування. Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. № 1264-XII (далі Закон № 1264-ХІІ), відповідно до пункту а) частини першої статті 20-2 до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про використання та охорону земель. Разом з тим, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що оскільки питання перевірки документів щодо землекористування не входило до переліку питань щодо проведення планового заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства про використання та охорону земель (додаток 3 до акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів), то відповідач на мав підстав вимагати надання таких документів від позивача, відповідно, є правильним скасування цього пункту припису. Стосовно пункту 2 припису, яким зобов`язано позивача не допускати здійснення виробничої діяльності по проекту «Дослідно-промислова ділянка з виробництва оксихлорида алюмінію» на території існуючого цеху рідкого хлору та соляної кислоти без висновку з оцінки впливу на довкілля, суд зазначає наступне. У приписі зазначено про порушення позивачем статей 3 та 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23.05.2017 р. № 2059-VIII. За позицією апелянта, висновок суду першої інстанції про здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планової діяльності, а позивачем така діяльність не здійснюється, є помилковим, адже за даними офіційного сайту єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля АТ «Дніпроазот» 30.03.2020 р. оприлюднено повідомлення про планову діяльність щодо реалізації зазначеного проекту, Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України листом від 02.12.2020 р. № 25/5-21/10812-20 позивачу відмовлено у видачі висновку через подання неповного пакету документів, а під час перевірки встановлено влаштування обладнання виробництва оксихлорида алюмінію. Судом встановлено та, власно, не заперечується відповідачем ані в акті перевірки, ані в апеляційній скарзі, що під час перевірки встановлено тільки влаштування обладнання для виробництва осксихлориду алюмінію, проте не встановлено, що обладнання працює, а позивачем здійснюється діяльність з виробництва оксихлориду алюмінію. Відповідачем жодними доказами не спростовано твердження позивача та надані ним докази про прийняття рішення про припинення реалізації проекту «Дослідно-промислова ділянка з виробництва оксихлорида алюмінію», визнання недоцільним початок здійснення діяльності з виробництва такого продукту як оксихлорид алюмінію, як й не надано доказів на підтвердження факту здійснення виробничої діяльності таким обладнанням. Частиною першою статті 3 Закону № 2059-VIII передбачено, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 3 Закону № 2059-VIII до першої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля відноситься хімічне виробництво, в тому числі виробництво основних хімічних речовин, хімічно-біологічне, біотехнічне, фармацевтичне виробництво з використанням хімічних або біологічних процесів, виробництво засобів захисту рослин, регуляторів росту рослин, мінеральних добрив, полімерних і полімервмісних матеріалів, лаків, фарб, еластомерів, пероксидів та інших хімічних речовин; виробництво та зберігання наноматеріалів потужністю понад 10 тон на рік. Оскільки здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, а впровадження позивачем планованої діяльності з виготовлення оксихлориду алюмінію не відбувалося, тобто виробнича діяльність по проекту «Дослідно-промислова ділянка з виробництва оксихлорида алюмінію» на підприємстві не здійснюється, є правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість пункту 2 припису стосовно зобов`язання позивача не допускати здійснення виробничої діяльності по проекту «Дослідно-промислова ділянка з виробництва оксихлорида алюмінію» на території існуючого цеху рідкого хлору та соляної кислоти без висновку з оцінки впливу на довкілля. Посилання апелянта на оприлюднення АТ «Дніпроазот» 30.03.2020 р. повідомлення про планову діяльність щодо реалізації зазначеного проекту не свідчить про провадження такої діяльності, адже вище судом зазначено про відсутність доказів здійснення позивачем діяльності з виробництва оксихлориду алюмінію. Пунктом 3 припису зобов`язано позивача розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення викидів та обсягів викидів; пунктом 4 отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням всіх джерел викидів та обсягів викидів; пунктом 5 не допускати здійснення викидів в атмосферне повітря від джерел утворення викидів забруднюючих речовин, обсяги викидів від яких не обліковано у матеріалах інвентаризації викидів та у діючому дозволі; пунктом 6 забезпечити складання статистичної звітності по формі 2-ТП (повітря) в повному обсязі з урахуванням всіх джерел викидів та обсягів викидів у відповідності до вимог чинного законодавства. Позиція відповідача полягає у тому, що оскільки під час перевірки виявлені не обліковані в матеріалах інвентаризації джерела утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, на які відсутні дозволи, то є очевидним, що статистична звітність подається не в повному обсязі. Такими джерелами в акті перевірки зазначено: 1) в цеху соди каустичної - відділення випарювання електроплугів, витяжні шафи хімічної лабораторії, відділення очищення розсолу, кімната зберігання прекурсорів; 2) в цеху синтезу аміаку № 1-Б - колона синтезу аміаку, насоси для перекачки аміаку на склад рідкого аміаку, лотки для гасіння вапна, точки вигризки недопалу вапна, центрифуги та бункери відвантаження шламу у автотранспорт; 3) УВ ТНС - установка вловлювання металу з відходів поліетилену, реактори для приготування рідких миючих засобів та реактори для приготування загущених засобів, агрегат рідких миючих засобів, витяжні шафи хімічної лабораторії; 4) корпус 1406 гаражний бокс - місце зарядки акумуляторів; 5) карбамід -2 - ємності для збору відпрацьованого масла; 6) цех рідкого хлору та соляної кислоти сховище сірчаної кислоти, естакади для наливу сірчаної кислоти, токарний, заточувальний та свердлильний верстати; 7) карбамід р - місце відвантаження відходів карбаміду після чистки конвеєрів, місце відвантаження карбаміду в автотранспорт біля корп. 1172, пункт зливу КФС на ЖД естакаді, кімната зберігання прекурсорів. Позивачем під час перевірки надано позивачу відповідні докази, що усі зазначені вище джерела або взагалі не є джерелами утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, або на ті, які є такими джерелами, наявні відповідні дозволи. Так, всі джерела утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у відділенні випарювання електроплугів в цеху соди каустичної наведені в діючій інвентаризації викидів (джерело № 288), а витяжні шафи хімічної лабораторії не підлягають інвентаризації як джерела утворення викидів забруднюючих речовин. У відділенні очищення розсолу шламобочки не містять забруднюючих речовин, не здійснюють викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря, тобто не можуть вважатися джерелами утворення викидів. Кімната і ємності з прекурсорами обладнані і зберігаються із дотриманням відповідних вимог в герметичних ємностях, при частковому, короткостроковому відливу суміші в спеціальну наповнену водою малу герметичну ємність, тому не здійснюють викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря, тобто не є і не можуть вважатися джерелами утворення викидів. В цеху синтезу аміаку № 1-Б колона синтезу аміаку являє собою герметичне технологічне обладнання, яке не має викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, не є джерелом утворення викидів, тому не підлягає інвентаризації; насоси для перекачки аміаку на склад рідкого аміаку є герметичним обладнанням, не здійснюють викидів забруднюючих речовим в атмосферне повітря, не є джерелом утворення викидів, тому не підлягають інвентаризації; лотки для гасіння вапна, точки вигризки недопалу вапна, центрифуги та бункери відвантаження шламу у автотранспорт також не підлягають інвентаризації як такі, що не здійснюють викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря, не є джерелами утворення викидів, оскільки реакція гасіння вапна закінчена. В УВ ТНС установка вловлювання металу з відходів поліетилену як герметичне обладнання не має викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, не є джерелом утворення викидів, а тому не підлягає інвентаризації; реактори для приготування рідких миючих засобів та реактори для приготування загущених засобів - герметичне обладнання (має замкнутий цикл), яке не здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, не є джерелом утворення викидів, а тому не підлягає інвентаризації; агрегат рідких миючих засобів як джерело утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря наведено в інвентаризації викидів (джерело № 134); реактори для приготування загущених засобів - герметичне обладнання, не здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, не є джерелом утворення викидів, а тому не підлягає інвентаризації; витяжні шафи хімічної лабораторії як джерело утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря наведено в інвентаризації викидів (джерело № 137). В корпусі 1406 гаражний бокс місце зарядки акумуляторів не є джерелом утворення викидів, оскільки зарядка акумуляторів не проводиться, при наливі води можливе виділення тільки іонів водню, тому не підлягає інвентаризації. Карбамід-2: ємності для збору відпрацьованого масла як діюче джерело викиду наведено в інвентаризації викидів (джерело № 50). Цех рідкого хлору та соляної кислоти: в корпусі 909 не існує обладнання у кількості 7 одиниць (сховище сірчаної кислоти); в корпусі 911 не існує 4 естакад для наливу сірчаної кислоти; в корпусі 912 токарний, заточувальний та свердлильний верстати як діючі джерела викидів наведені в інвентаризації викидів (джерело № 357); в корпусі 912 не існує джерела утворення викидів - сховища соляної кислоти. Карбамід р: місце відвантаження відходів карбаміду після чистки конвеєрів не підлягає інвентаризації як джерело утворення викидів через те, що вологий некондиційний карбамід у вигляді шматків не порошить та іде на повторну переробку в робочий цикл; місце відвантаження карбаміду в автотранспорт біля корпусу 1172 наведене як джерело викидів в інвентаризації викидів (джерела № 13, № 14); пункт зливу КФС на ЖД естакаді не підлягає інвентаризації як джерело утворення викидів, оскільки злив КФС на естакаді з залізничних цистерн відбувається під повітряною подушкою при герметично зібраному обладнанні, не має викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; кімнати і ємності з прекурсорами обладнані і зберігаються із дотриманням відповідних вимог в герметичних судинах, при частковому, короткостроковому відливу суміші в спеціальну наповнену водою малу герметичну ємність, тому не здійснюють викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря, не є і не можуть вважатися джерелами утворення викидів; витяжні шафи хімічної лабораторії не є джерелом утворення викидів, тому не підлягають інвентаризації, адже не мають викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначає Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992 р. № 2707-ХІІ (далі Закон № 2707-ХІІ), статтею 10 якого визначено обов`язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря. Статтею 11 Закону № 2707-ХІІ встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (частина п`ята). Оскільки висновки відповідача, викладені у пунктах 3-5 не відповідають фактичним обставинам, є обґрунтованим скасування судом першої інстанції цих пунктів припису. Щодо пункту 6 припису суд зазначає таке. АТ «Дніпроазот» протягом 2017 року проведено інвентаризацію викидів спеціалізованою організацією, яка має відповідні дозвільні документи на виконання даного виду робіт. Статтею 24 Закону № 1264-XII визначено обов`язок суб`єкта господарювання забезпечувати облік об`єктів, що шкідливо впливають на стан навколишнього природного середовища. В ході проведення інвентаризації перевірено усе діюче обладнання підприємства на предмет можливого потенційного утворення та викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яке було внесено до Звіту про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами АТ «Дніпроазот», який зареєстровано в Міністерстві екології та природних ресурсів України, що підтверджено листом № 7/4217-17 від 16.11.2017 р., тому відсутні підстави вважати такий звіт недостовірним. Відповідно є правильним висновок суду першої інстанції про протиправність пункту 6 припису. Також є правильним зазначення судом першої інстанції, що відповідач визначив дату для усунення виявлених порушень з боку позивача в приписі від 29.06.2021 р. - 31.01.2021 р., тобто дату, яка передувала на декілька місяців виданню припису, відповідно, є неможливим усунення порушень у строк, визначений відповідачем. Стосовно пункту 7 припису, яким позивача зобов`язано надати до Держекоінспекції Придніпровського округу довідку про кількість годин роботи стаціонарного джерела викидів ДВ № 1 (Труба Установки для спалювання <50МВт (котло-агрегати)) ЛОК «Хімік» в наднормативному режимі за період з 13.12.2017 р. по 26.06.2018 р., відповідач вказує в апеляційній скарзі, що посилання суду першої інстанції на наявність у інспекторів можливості порівняти фактичні концентрації викидів з тими, на які видано дозвіл, шляхом проведення лабораторних досліджень є безпідставним, адже години роботи джерела викидів неможливо встановити за допомогою лабораторних досліджень. Судом встановлено, що під час проведення планової перевірки в період з 04.12.2017 р. по 15.12.2017 р. позивачем надано відповідачу матеріали інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та відповідні документи, відповідачем складено протокол № 32/6-17/1 вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел від 11.12.2017 р. по джерелу утворення забруднюючих речовин ЛОК «Хімік», Котельня, Котли Е-1-09-РЗ, під час проведення перевірки відповідачем зроблені вимірювання вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел Труба-Установки для спалювання <50МВт (котло-агрегати) ЛОК «Хімік». Разом з тим, відповідачем в ході перевірки не запитувались відомості стосовно часу роботи котлоагрегатів ЛОК «Хімік». Частиною першою статті 8 Закону № 877-V передбачено, що орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом. За змістом статті 11 цього закону суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону. Враховуючи, що відповідачем під час перевірки не запитувались у позивача відомості стосовно часу роботи котлоагрегатів ЛОК «Хімік», є правильним висновок суду першої інстанції, що вимагання у приписі надати довідку про кількість годин роботи стаціонарного джерела викидів ДВ № 1 (Труба - Установки для спалювання <50МВт (котло-агрегати)) ЛОК «ХІМІК» в наднормативному режимі за період з 13.12.2017 р. по 26.06.2018 р. є необґрунтованим та таким, що суперечить статті 11 Закону № 877-V. Пунктом 8 припису зобов`язано позивача не допускати забір та використання підземних вод на території дитячого табору «Аіст» без дозволу на спеціальне водокористування. За позицією відповідача є неправильним висновок суду першої інстанції, що видання позивачем наказу від 26.03.2015 р. про консервування свердловин та складення відповідних актів, свідчить про невикористання підземних вод, оскільки під час перевірки встановлено, що свердловини не затамповані, що є порушенням ч. 3 ст. 105 Водного кодексу України. Судом встановлено, що 20.02.2015 р. правлінням ПАТ «Дніпроазот» прийнято рішення про консервацію дитячого оздоровчого табору «Аіст», у зв`язку з чим 26.03.2015 р. видано наказ № 124 «Про консервацію ДОТ «Аіст» щодо консервування дитячого оздоровчого табору «Аіст» та тимчасової консервації свердловин № 2Е та № 4 з вжиттям відповідних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища згідно з законодавством України. Актом виконаних робіт від 27.05.2015 р. доводиться консервація свердловин. Акт підписаний КП «Південукрекологія», а актом № 15000761 від 03.12.2015 р., складеним міськводоканалом, підтверджена консервація свердловин. Зазначеними актами або іншими належними доказами не встановлено факту здійснення позивачем збору та використання підземних вод на території дитячого табору «Аіст», у тому числі без дозволу на спеціальне водокористування. Стаття 44 Водного кодексу України закріплює обов`язки водокористувачів, та стаття 49 - право на здійснення спеціального водокористування на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Відповідно до статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Враховуючи недоведеність факту здійснення позивачем збору та використання підземних вод на території дитячого табору «Аіст», у тому числі без дозволу на спеціальне водокористування, а також встановлення консервації свердловин на території дитячого табору, є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність порушень позивачем вимог статей 44, 49 Водного кодексу України. Стосовно посилання апелянта на те, що припис в частині недопущення збору та використання підземних вод на території дитячого табору «Аіст» без дозволу на спеціальне водокористування є обґрунтованим, позаяк видання наказу від 26.03.2015 р. про консервування свердловин та складення відповідних актів не свідчить про те, що позивач не допускає забір та використання води на території дитячого табору через те, що свердловини не затамповані, що є порушенням ч. 3 ст. 105 Водного кодексу, суд зазначає таке. Відповідно до частини третьої статті 105 Водного кодексу України всі свердловини на воду, не придатні для експлуатації, покинуті спостережні та пошукові свердловини на всі види корисних копалин, а також вертикальні й інші гірничо-пошукові та експлуатаційні гірничі виробки і покинуті криниці повинні бути затампоновані чи ліквідовані. Ліквідацію пошукових виробок та ліквідаційний тампонаж пошукових свердловин будь-якого призначення здійснюють організації, які виконують пошукові роботи, а непридатних і покинутих експлуатаційних та спостережних свердловин і виробок - організації, на балансі яких вони знаходяться. Відтак, оскільки підземні свердловини № 2Е та № 4 ДОК «Аіст» лише законсервовані підприємством, з метою їх майбутнього використання, зазначені свердловини тампонуванню не підлягають, а чинним законодавством не передбачено тампонування законсервованих свердловин. Пунктом 12 припису позивача зобов`язано надати на розгляд до Держекоінспекції Придніпровського округу інформацію та копії документів, які розглядаються в ході інспекційної перевірки в повному обсязі. За позицією відповідача позивачем не надано усі документи та інформація, перелік яких зазначено в акті. Суд визнає таку позицію апелянта необґрунтованою, адже АТ «Дніпроазот» під час перевірки надано всі наявні та витребувані у позивача відповідачем документи. В приписі відповідачем не приведено перелік документів, які позивач мав надати, але не надав до перевірки. Відсутність конкретно визначеного переліку документів, які витребувані в ході перевірки, проте не надані підконтрольною установою, не дає змоги позивачу виконати такий припис. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Тож суд має з`ясувати, чи були оскаржуваний припис як рішення суб`єкта владних повноважень та власне індивідуальний акт у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, зокрема, прийнятий у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було таке рішення винесене на законних підставах. Суд зазначає, що виявлення порушення законодавства, контроль за дотримання якого покладено на відповідача, є обов`язком Держеконінспекції і полягає у встановленні конкретних норм чи нормативно-правових актів, що регулюють відповідні відносини, які порушені учасником таких правовідносин. Вказівка в приписі про надання на розгляд до Держекоінспекції інформацію та копії документів, які розглядаються в ході інспекційної перевірки в повному обсязі, без зазначення конкретного переліку таких документів, є дефектом такого припису, що робить неможливим його виконання і, як наслідок, нівелює правове значення такого акта реагування суб`єкта владних повноважень. Пунктом 13 припису позивача зобов`язано роботи з рекультивації по проекту «Рекультивація золошламонакопичувача ТЕЦ» здійснювати на підставі висновку з оцінки впливу на довкілля. Судом встановлено, що у складі робочого проекту «Рекультивація золошламонакопичувача ТЕЦ» АТ «Дніпроазот», розробленого у 2013 році ПАТ «Донецький інститут по проектуванню організації шахтового будівництва та підприємств будівельної індустрії», наявний розділ ОВНС. Експертний звіт ДП «Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи» № 05-4632-13 вказаного проекту датований 23.04.2014 р. Частиною першою статті 3 Закону № 2059-VIII передбачено, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності. Частинами другою та третьою статті 17 Закону № 2059-VIII встановлено, що дія цього Закону не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону. Висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля. Закон № 2059-VIII набрав чинності 18.06.2017 р. та введено в дію 18.12.2017 р. Оскільки рішення про провадження планової діяльності про робочому проекту АТ «Дніпроазот», у складі якого в наявності розділ ОВНС, прийнято до набрання чинності Законом № 2059-VIII, висновок державної екологічної експертизи ДП «Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи» № 05-4632-13 від 23.04.2014 р., одержаний до введення в дію Закону № 2059-VIII, то вважається, що позивач має висновок з оцінки впливу на довкілля, відповідно, є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність з боку позивача порушень статей 3, 17 Закону № 2059-VIII та про протиправність пункту 13 припису. Доводи апелянта про необхідність отримання висновку державної екологічної експертизи до цього робочого проекту, виконаного у 2013 році, спростований приведеними вище висновками суду, а посилання на встановлення в ході візуального огляду, що накопичувач знаходиться у незадовільному стані, а тривалий виплив промділянки на підземні водоносні горизонти на ґрунти потребує додаткового вивчення та підлягає оцінці впливу, є безпідставними, адже відповідачем не доведено належними доказами такий незадовільний стан. Пунктом 14 припису зобов`язано позивача надати на розгляд до Держекоінспекції копії актів виконаних робіт по проведенню рекультивації накопичувача сухих відходів. За позицією відповідача, оскільки в ході перевірки досліджувався висновок державної екологічної експертизи, а також через наявність інформації про виконання робіт по проведенню рекультивації накопичувача сухих відходів в межах об`єкта «Рекультивація накопичувача сухих відходів у балці Ясинова», є обґрунтованою вимога про надання актів виконаних робіт. Судом встановлено, що актом робочої комісії від 22.12.2011 р. прийнято в експлуатацію об`єкт «Рекультивація накопичувача сухих відходів у балці Ясинова». Під час перевірки відповідач не витребував у позивача акти виконаних робіт по проведенню рекультивації накопичувача сухих відходів, тому зобов`язання у приписі як розпорядчому документі, прийнятому за наслідками здійснення заходу державного нагляду (контролю), надання документів, які не витребувалися під час здійснення такого заходу та не охоплюються періодом, що перевірявся, є протиправним. Пунктом 15 припису зобов`язано позивача надати акти виконаних робіт щодо проведення рекультивації золошламонакопичувача, передбачених Дніпропетровською комплексною програмою (стратегії) екологічної безпеки та запобігання змінам клімату на 2016-2025 роки. Судом встановлено в межах Дніпропетровської обласної комплексної програми (стратегії) екологічної безпеки та запобігання змінам клімату на 2016-2025 роки АТ «Дніпроазот» виконуються відповідні заходи, зокрема, рекультивація золошламонакопичувача ТЕЦ, строк виконання якого - 2022 рік. Враховуючи, що на час проведення заходу державного нагляду (контролю) Держекоінспекцією з 07.06.2021 р. по 18.06.2021 р. строк виконання цього заходу не сплинув, а роботи по проведенню рекультивації золошламонакопичувача ТЕЦ не закінчені, надання остаточних (завершальних) актів виконаних робіт щодо проведення рекультивації золошламонакопичувача ТЕЦ є неможливим. Посилання апелянта на виконання цього заходу тільки на 10,1% не спростовує висновку суду першої інстанції, а навпаки вказує на неможливість надання таких актів через не завершення робіт. Відповідно, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність цього пункту припису. Пунктами 16 та 17 припису АТ «Дніпроазот» зобов`язано отримати висновок з оцінки впливу на довкілля щодо впливу шламонакопичувача цеху соди каустичної та місця видалення відходів ТДА та ТДІ на навколишнє природне середовище та забезпечити розробку та виконання достатніх заходів з охорони навколишнього природного середовища в районі шламонакопичувача цеху соди каустичної та місця видалення відходів ТДА та ТДІ. Стосовно необхідності отримання висновку з оцінки впливу на довкілля суд зазначає таке. Вище судом вже цитувалась частина перша статті 3 Закону № 2059-VIII, якою передбачено, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності. Відповідно до підпункту 3 частини першої статті 1 Закону № 2059-VIII планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання. ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище: планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України. Оскільки діючий шламонакопичувач цеху соди каустичної та законсервований піддон для збереження відходів ТДА та ТДІ не піддавалися будівництву, реконструкції, технічному переоснащенню, розширенню, перепрофілюванню, ліквідації (демонтажу) об`єктів, з боку позивача не відбувалось іншого втручання в природне середовище, є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для отримання позивачем висновку з оцінки впливу на довкілля щодо впливу шламонакопичувача цеху соди каустичної та місця видалення відходів ТДА та ТДІ на навколишнє природне середовище. Щодо забезпечення розробки та виконання достатніх заходів з охорони навколишнього природного середовища в районі шламонакопичувача цеху соди каустичної та місця видалення відходів ТДА та ТДІ суд вказує на таке. Відповідачем не спростовується, що АТ «Дніпроазот» на виконання статті 17 Закону України «Про відходи» визначило склад і властивості, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров`я людини, що накопичені у МВВ (шламонакопичувач цеху соди каустичної та піддон для збереження відходів ТДА та ТДІ). Висновком за результатами санітарно-хімічних та токсиколого-гігієнічних досліджень промислових відходів Придніпровського регіонального центру з питань токсиколого-гігієнічної та медико-біологічної оцінки промислових відходів Дніпропетровської державної медичної академії відходи виробництва ТДА та ТДІ відносяться до малонебезпечних відходів (4 клас небезпеки) і можуть бути знешкоджені термічним шляхом при температурі 1000-1200°С. При цьому повинні бути забезпечені природоохоронні заходи з утилізацією тепла газів, що відходять та контроль складу цих газів. За результатами спостереження за станом навколишнього природного середовища у районі розташування шламонакопичувача цеху соди каустичної та піддону для збереження відходів ТДА та ТДІ (спостереження за якістю підземних вод, ґрунтів та атмосферного повітря), відомості про які, а також якість підземних вод, ґрунтів та атмосферного повітря в районі розташування накопичувачів, щорічно вносяться до ревізії паспортів відповідних МВВ, не встановлено негативного впливу на компоненти навколишнього природного середовища. Відповідно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість цих пунктів припису. Доводи апелянта в цій частині зводяться до того, що станом на час проведення перевірки не надано документів щодо планів-заходів відносно утилізації накопичених відходів, даних про проведення робіт з рекультивації порушених земель тощо, тому така ситуація підлягає додаткового вивчення та оцінці, не спростовують висновків суду першої інстанції. Більш того, апелянт не зазначає про встановлення будь-яких порушень у питанні впливу шламонакопичувача цеху соди каустичної та місця видалення відходів ТДА та ТДІ на навколишнє природне середовище, а тільки вказує на необхідність додаткового вивчення та оцінки цього питання. Пунктом 18 припису зобов`язано позивача забезпечити контроль за впливом на навколишнє природне середовище місця видалення відходів в повному обсязі, а пунктом 19 приписано операції поводження з відходами здійснювати відповідно до вимог чинного законодавства. В ході розгляду справи відповідачем не спростовано тверджень позивача, що АТ «Дніпроазот» лише зберігає (накопичує) утворені ним небезпечні відходи, та протягом року з дня утворення небезпечних відходів передає їх відповідно до укладених договорів суб`єктам господарювання, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами. Відповідачем під час перевірки досліджено акти виконаних робіт по передачі на утилізацію небезпечних відходів, що підтверджують передачу відходів протягом року з дня їх утворення суб`єктам господарювання, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами. Актом перевірки не встановлено фактів зберігання вказаних відходів більше ніж один рік з дня їх утворення. Згідно зі статтею 34 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 р. № 187/98-ВР (далі Закон № 187/98-ВР) суб`єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об`єкт поводження з небезпечними відходами, зобов`язаний мати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (не підлягає ліцензуванню зберігання (накопичення) суб`єктом господарювання утворених ним небезпечних відходів, якщо протягом року з дня утворення небезпечні відходи передаються суб`єктам господарювання, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами). Обов`язки суб`єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами визначені статтею 17 Закону 187/98-ВР, серед яких у частині першій встановлено такі обов`язки: запобігання утворенню та зменшення обсяги утворення відходів; забезпечення приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб`єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію; визначення складу і властивості відходів, що утворюються, а також ступені небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров`я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища; на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявлення і ведення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; забезпечення повного збирання, належного зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки. Оскільки актом перевірки не встановлено фактів зберігання вказаних відходів більше ніж один рік з дня їх утворення, а контроль за впливом на навколишнє природне середовище місця видалення відходів в повному обсязі забезпечується позивачем, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність пунктів 18, 19 припису. Доводи апелянта стосовно того, що згідно зі статистичною звітністю 1-«відходи» за 2020 рік на підприємстві накопичено відходи І, ІІ класу небезпеки, позивач не має ліцензії у сфері поводження з небезпечними відходами, тобто позивачем не в повному обсязі забезпечуються вимоги щодо видалення та розміщення відходів екологічно безпечними методами, є неприйнятними, позаяк накопичені (утворені) відходи позивачем передаються відповідним суб`єктам господарювання, які мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами. При цьому зазначення позивачем у статистичній звітності накопичення відходів І, ІІ не спростовує того, що позивачем накопичені відходи саме протягом року з дня утворення таких небезпечних відходів передані підприємствам, які здійснюють операції у сфері поводження з небезпечними відходами. Підсумовуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржених позивачем пунктів припису. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 р. в справі № 160/144735/21 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 р. в справі № 160/144735/21 за позовом Акціонерного товариства «Дніпроазот» до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) про визнання протиправними та скасування пунктів припису залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 20.06.2022 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22.06.2022 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко