Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/8842/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5632/21 Справа № 199/8842/20 Суддя у 1-й інстанції - Авраменко А. М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., за участю секретаря Синенка Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерне товариство «Українська залізниця», на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди завданої смертю фізичної особи, - ВСТАНОВИЛА: У грудні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі АТ «Українська залізниця»), в якому просили стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, з відповідача на кожного з позивачів по 250 000 грн. В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що 19 березня 2018 року на 184 км перегону Горяїнове-Діївка ДН-1 Дніпро поїзд №8602 (тепловоз Д1 №380-3, ТЧМ-8 ТЧ Дніпро) скоїв наїзд в тому числі на батька позивачів ОСОБА_5 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих внаслідок цього наїзду травм помер у КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР. Постановою слідчого СВ ВП на станції №1 Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 24 травня 2018 року кримінальне провадження за №12018042010000098, порушене за вищевказаним фактом, закрито. Власником поїзду, якій здійснив наїзд, є відповідач, а машиніст, який ним керував, станом на момент наїзду був працівником відповідача, виконував свої трудові обв`язки. Посилаючись на те, що смертю батька їм спричинено маральну шкоду, позивачі просили суд стягнути в рахунок відшкодування такої моральної шкоди з відповідача на кожного з позивачів по 250000 гривень. Розмір оціненої моральної шкоди та її суть позивачі пояснили тим, що смерть батька змінила їх життя, призвела до необхідності докладання додаткових зусиль з піклування за матір`ю, яка тяжко переживала смерть чоловіка та не могла піклуватись про себе самостійно, а згодом померла. Крім того, мати позивачів перед смертю виявляла бажання звернутись до суду із аналогічним позовом до відповідача з вимогою відшкодування моральної шкоди, а тому цей позов позивачі оцінюють як передсмертне бажання матері. Також позивачі послались на те, що під час перебування їх батька в лікарні, вони сподівались, що він виживе, і переживали неймовірні страждання від невизначеності та постійної тривоги за життя батька, а коли він все ж помер, почались їх максимальні страждання. Позивачів та батька об`єднував спільний побут, вони разом святкували свята та події, проводили разом час, а після смерті батька позивачі відчувають пригнічення, депресію, страх перед залізницею, а також гостре відчуття несправедливості, оскільки трагічна подія повністю змінила їх життя, забравши близьку людину, що є непоправною втратою. Посилаючись на викладені обставини просили задовольнити заявлені позовні вимоги. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 та на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування завданої смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_5 яка сталася внаслідок наїзду електровозу, моральної шкоди по 100 000 грн. кожному. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення відмову в задоволені позовних вимог. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України скористалися та подали відзив на апеляційну скаргу. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що 19 березня 2018 року о 16 годині 43 хвилини на 184 км залізничного перегону станції Діївка-Горяїнове сталася ДТП наїзд електровозу НОМЕР_1 під керуванням машиністів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в тому числі на громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в той момент знаходився біля колії, вживши перед цим спиртні напої. Внаслідок вказаних подій ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент спричинення, та ІНФОРМАЦІЯ_1 в Комунальному закладі «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради помер. Причиною смерті стала сумісна тупа травма, яка супроводжувалась крововиливами під м`яку мозкову оболонку, ушкодженням печінки, шлунку, підшлункової залози та селезінки, переломами правих велико- та малогомілкових кісток, лівої ладьєвидної кістки і ускладнилася розвитком поліорганної недостатності. Отримані тілесні ушкодження, що зумовили смерть ОСОБА_5 , перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із зазначеним фактом наїзду на нього поїздом. Наведені фактичні обставини підтверджуються копією свідоцтва про смерть, копією довідки про причину смерті, копією лікарського свідоцтва про смерть, копією постанови про закриття кримінального провадження /а.с.8-11, 15-17/. За вищевказаним фактом ДТП було розпочате кримінальне провадження за №12018042010000098, кваліфіковане за ст.276 ч.3 КК України, яке постановою слідчого СВ ВП на станції №1 Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 24 травня 2018 року було закрито у зв`язку із відсутністю в діях машиністів поїзду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ознак складу злочину, передбаченого ст.276 ч.3 КК України, з огляду на те, що смертельне травмування ОСОБА_5 сталося внаслідок особистої недбалості та необережного поводження останнього на залізниці. Викладене підтверджується копією відповідної постанови /а.с.8-11/. Як встановлено судом за матеріалів справи /а.с.13/ та визнано сторонами в ході розгляду справи у відповідності до ст.82 ч.1 ЦПК України, власником електровозу Д1 № НОМЕР_2 , яким керували машиністи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , є відповідач, а сам електровоз безпосередньо обліковується у виробничому підрозділі локомотивне депо «Дніпро» РВ «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця». Крім того, обидва вищевказані машиністи в момент ДТП перебували у трудових правовідносинах із відповідачем, виконуючи свої трудові обв`язки при керуванні поїздом /а.с.14/. Судом встановлено, що загиблий ОСОБА_5 є батьком обох позивачів по справі, що підтверджується копіями паспортів позивачів та свідоцтв про їх народження /а.с.18-22/. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивачів ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, копіями паспортів позивачів та свідоцтв про їх народження /а.с.18-22, 24/. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в силу положення ст.ст.1167, 1187, 1193 ЦК України, відповідач не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану позивачам моральну шкоду, особиста недбалість та необережність самого загиблого ОСОБА_5 є підставою для зменшення розміру відшкодування. З таким висновком також погоджується колегія суддів. Відповідно до роз`яснень, які викладені у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Пунктом 5 даної Постанови також роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Пунктом 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України, передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати, що відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок, і оскільки завдання шкоди є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини завдавача шкоди. При цьому в такому випадку відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду) лише, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об`єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей. Крім того, слід також виходити з того, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів, механізмів, обладнання тощо за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху транспортного засобу, механізму тощо). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, особою, яка її завдала. Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо). Разом з тим, згідно ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Судом встановлено, що смерть батька позивачів, з самим фактом чого останні безпосередньо і пов`язують завдання їм моральної шкоди, сталася внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а саме наїзду електровозу Д1 № НОМЕР_2 під керуванням машиністів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Оскільки ж під час такого наїзду машиністи перебували у трудових відносинах із відповідачем по справі, керували поїздом на виконання своїх трудових обов`язків, а також враховуючи, що відповідачем не подано, судом не встановлено будь-яких доказів, які б доводили, що смерть батька позивачів сталася, а відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що і завдано моральну шкоду позивачам, внаслідок непереборної сили або умислу самого потерпілого, то саме відповідач несе відповідальність за спричинену позивачам шкоду, в тому числі і за моральну, яка підлягає відшкодуванню позивачам як дітям померлого. Аналізуючи причини та спосіб завдання моральної шкоди позивачам, визначаючи характер, глибину душевних страждань, зважаючи на вимоги розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що розмір визначений судом першої інстанції для відшкодування моральної шкоди позивачам правильно визначений та не підлягає зміні. Так, передчасна смерть батька дітей, надзвичайно близької для позивачів людини, фактично однієї з найближчих у їх житті однозначно спричинила втрату надзвичайно важливого життєвого зв`язку, який поновлений бути не може та відповідно завдає довготривалих та глибоких душевних страждань. Доводи апеляційної скарги про те, що причиною нещасного випадку стало порушення загиблим Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, що підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи, тобто причиною нещасного випадку є умисел потерпілого, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що загиблий ОСОБА_5 бажав або свідомо допускав настання своєї загибелі. Зважаючи на наведене, а також належне матеріальне становище відповідача, що у даному випадку відповідає за заподіяну моральну шкоду, а саме те, що такий є юридичною особою, що не відноситься ні до сектору малого, ні середнього бізнесу, який тривалий час повноцінно функціонує та відповідно наділений належними фінансовими можливостями для відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню визначений судом першої інстанції правильно та не підлягає перегляду чи зміні. Доводи апеляційної скарги по суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Тому, слід вважати доводи апеляційної скарги безпідставними та саму скаргу слід відхилити, оскаржуване ж рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону. керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров