Постанова Донецький апеляційний суд № 229/1026/21

Єдиний унікальний номер 229/1026/21 Номер провадження 22-ц/804/1704/21 Головуючий в І інстанції Лебежко В.О. Єдиний унікальний номер 229/1026/21 Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/1704/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 липня 2021 року Донецький апеляційний суд в складі суддів: судді-доповідача Папоян В.В. суддів Агєєва О.В, Мальованого Ю.М., за участю секретаря Гладуха О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 05 березня 2021 року цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Жаботинського Івана Володимировича, третя особа Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павлюк Назар Васильович, про стягнення безпідставно набутих коштів та відсотків за безпідставне володіння коштами (суддя Лебеженко В.О.), В С Т А Н О В И В : У березні 2021 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі ПАТ «Промінвестбанк») звернувся до суду з позовною заявою до приватного виконавця округу м.Києва Жаботинського І.В. про стягнення безпідставно набутих коштів та відсотків за безпідставне володіння коштами. В обґрунтування якого зазначав, що відповідачем було безпідставно отримано у якості основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні ВП №57756205 грошові кошти у сумі 2 469 173,31 грн. У зв`язку з чим в порядку ст. 1212 ЦК України просив стягнути з відповідача на користь позивача наведену суму та відсотки за користування грошовими коштами у період з 30.09.2019 року по 15.02.2021 року у розмірі 102284,66 грн. Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 05 березня 2021 року було відмовлено у відкритті провадження за даним позовом. Не погодившись з зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив її ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд безпідставно дійшов до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки предметом позову у даній справі є майнові вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів і відсотків за користування ними та позивач обґрунтовує свої вимоги саме ст.1212 ЦК України. При цьому позивач не заявляє жодної позовної вимоги до приватного виконавця Павлюка Н.В., яким було відкрито виконавче провадження зі стягнення з позивача на користь відповідача спірної суми та позивач не оскаржує рішень, дій чи бездіяльності виконавця у виконавчому провадженні. Посилання суду першої інстанції на правові висновки Великої Палати Верховного Суду є помилковими, оскільки вони зроблені при розгляді справи з іншими обставинами, а саме оскарження постанови державного виконавця. Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення. В обґрунтування зазначив, що позов був пред`явлений до нього саме як до виконавця, а не як до фізичної особи. Стягнення з відповідача основної винагороди здійснювалося третьою особою саме в рамках виконавчого провадження. За таких обставин даний спір слід розглядати саме у порядку адміністративного судочинства. Також зазначає, що позивач вже намагався безрезультатно оскаржити виконавчий документ про стягнення з нього основної винагороди до Окружного адміністративного суду міста Києва, та подаючи цей позов, намагається штучно змінити підвідомчість цього спору. В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала, просила ухвалу суду скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідач у судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду залишити без змін. Третя особа у судове засідання апеляційного суду не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. За ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав. Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які викладені в пунктах 2, 3 постанови від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. При цьому необхідно враховувати, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, посилаючись на положення ст.. 1212 ЦК України, звертаючись до суду з позовом, зазначав, відповідач не маючі законних підстав для отримання грошових коштів у сумі 2 469 173,31 грн звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Павлюка Н.В. із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ПАТ «Промінвестбанк» спірної суми в якості основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні ВП №57756205. 30.09.2019 року приватним виконавцем Павлюком Н.В. було стягнуто з ПАТ «Промінвестбанк» на користь ОСОБА_1 у якості винагороди приватного виконавця грошові кошти у розмірі 2 469 173, 31 грн та закінчено виконавче провадження ВП №59564465. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції посилаючись на положення п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, зазначав, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки спір між сторонами є таким, що повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження по справі суд виходив з того, що позивач оспорює отримання відповідачем коштів у вигляді основної винагороди за вчинення виконавчих дій приватним виконавцем. Та до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду. Проте з такими висновками суду не можна погодитися з наступних підстав. Відповідно до ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У позовній заяві ПАТ «Промінвестбанк» зазначив, що спірні кошти у вигляді винагороди приватного виконавця Жаботинський І.В. набув безпідставно, не маючи на те законних підстав, та як на підставу своїх вимог посилався на ст. 1212 ЦК України. При цьому жодних дій ані позивача, ані третьої особи, як приватних виконавців позивач не оскаржував. Позовні вимоги пов`язані з недоговірними зобов`язаннями, а саме у зв`язку з набуттям майна без достатньої правової підстави. Доводи, на які посилається позивач, та сам факт набуття відповідачем майна без достатньої правової підстави є обставинами, які підлягають встановленню під час вирішення питання щодо задоволення позовних вимог по суті, та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до положень ст.185 - 187 ЦПК України під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі судом вирішується питання щодо відповідності позовної заяви положенням ст.ст. 175, 177 ЦПК України та наявності підстав для відкриття провадження. Питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог на даній стадії не можуть вирішуватися. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що визначення предмета, підстав позову - це право, яке належить позивачу. Натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 607/6092/18 (провадження № 14-483цс18), від 05 червня 2019 року у справі № 607/6865/18 (провадження № 14-212цс19). Суд першої інстанції при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі помилково посилався на правовий висновок, якій висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2018 року у справі №921/16/14-г/15, оскільки вона постановлена у справі з іншими обставинами та предметом розгляду у зазначеному провадженні є саме скарга на дій державного виконавця, та заявник просив скасувати постанову про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Щодо посилання суду першої інстанції на постанову КЦС ВС від 05.02.2020 року по справі №201/8493/18, у якій позивач також просив стягнути з приватного виконавця безпідставно набуті кошти, які були перераховані у якості основної винагороди, то убачається, що справу розглянуто по суті позовних вимог, питання про закриття провадження у зв`язку з порушенням позивачем цивільної юрисдикції судами, у тому числі судом касаційної інстанції, не вирішувалося. Отже, у суду першої інстанції не було підстав для відмови у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України оскільки справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції порушив порядок встановлений для вирішення питання, безпідставно відмовивши у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому ухвала суду першої інстанції як постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 382, 383 ЦПК України апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити. Ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 05 березня 2021 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Судді: В.В. Папоян О.В. Агєєв Ю.М. Мальований Повний текст постанови складений 21 липня 2021 року. Суддя-доповідач В.В. Папоян