Постанова 4803 № 226/1980/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4364/21 Справа № 226/1980/20 Суддя у 1-й інстанції - Степанова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 липня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Демченко Е. Л., за участю секретаря Піменової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Маломихайлівської сільської ради про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: 14 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Маломихайлівської сільської ради про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після смерті її матері відкрилась спадщина. Таким чином на спадкування за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 мала право виключно позивачка донька спадкодавця, інших спадкоємців на час відкриття спадщини не було. В свою чергу після смерті матері вона прийняла спадщину відповідно до ст. 533 ЦК УРСР, адже останні 3 роки свого життя ОСОБА_2 проживала разом з нею, за адресою: АДРЕСА_1 . При переїзді з свого будинку, який був в с. Маломихайлівка Покровського району Дніпропетровської області, її мати забрала свої речі: меблі, предмети домашньої обстановки та вжитку (швейна машина, пральна машинка, тумба, кровать, телевізор), які належали ОСОБА_2 та у наступному відразу перейшли до неї, тобто які вона отримала у спадок після її смерті та якими вона почала управляти та володіти протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Нещодавно від своєї двоюрідної сестри ОСОБА_3 вона дізналась, що її мати має право на земельну частку (пай), у зв`язку із тим, що за час свого життя була членом КСП «Зоря комунізму». Дійсно отримавши відповіді на адвокатські запити вона дізналась, що з 02.04.1938 року її мати була членом колгоспу «Зоря комунізму» та за час свого життя вона з 1950 року по 1975 рік в цьому колгоспі працювала. 11.02.1993 року зазначений колгосп реорганізовано у КСП «Зоря», яке стало правонаступником колгоспу «Зоря комунізму» та у 2000 році КСП «Зоря» реорганізовано у ТОВ «Гаврилівське», яке стало правонаступником КСП «Зоря». З урахуванням наведеного на день розпаювання земель КСП «Зоря» в 1994 році її мати ОСОБА_2 була членом КСП та мала право на отримання земельної частки (паю) та відповідно була внесена в списки членів КСП «Зоря» за № 1525 у додатку до Державного акту на право колективної власності на землю отриманого КСП «Зоря» 17.06.1994 року з відповідним списком осіб, що підтверджується відповіддю відділу Покровського районного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.03.2020 року. 24.05.2011 року ТОВ «Гаврилівське» припинено. В свою чергу за своє життя ОСОБА_2 не отримувала сертифікат на земельну ділянку, оскільки хворіла, а потім померла. Таким чином її мати ОСОБА_2 приймала участь в розпаюванні землі КСП членом якого була. КСП «Зоря комунізму» отримало Державний акт на право колективної власності на землю 17.06.1994 року, тобто за життя матері, після чого її було внесено до списків членів КСП, які мають право на земельну частку пай. Оскільки дієздатність матері припинилась у зв`язку зі смертю після одержання документа, що посвідчує право на колективну власність на землю зазначеного сільськогосподарського підприємства, а саме після 17.06.1994 року, відповідно в даному випадку виник об`єкт успадкування. З урахуванням зазначеного вона успадкувала також право на земельну частку (пай) розміром 5,23 га, що відповідає техдокументації по паюванню земель колективної власності КСП «Зоря». 27.07.2020 року вона звернулась до відповідачів з заявою про видачу сертифікату на земельний пай. Згідно відповіді Покровської РДА їй рекомендовано звернутися з цього питання до суду. У зв`язку з чим, просить встановити факт прийняття нею спадщини за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мирноград Донецької області, у вигляді земельної частки (паю) яка знаходиться на території Малохайлівської сільської ради у розмірі 5,23 умовних кадастрових гектарів; визнати за нею в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай), яка знаходиться на території Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, у розмірі та у вартісному виразі не більше ніж мала член колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» - спадкодавець ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мирноград Донецької області, а саме у розмірі земельної частки (паю) 5,23 умовних кадастрових гектарів; зобов`язати Покровську РДА Дніпропетровської області видати їй сертифікат на земельну частку (пай), яка знаходиться на території Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, у розмірі та у вартісному виразі не більше ніж мала член колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» - спадкодавець ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мирноград Донецької області, а саме у розмірі земельної частки (паю) 5,23 умовних кадастрових гектарів (а.с. 3-6). Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Маломихайлівської сільської ради про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування відмовлено в повному обсязі (а.с.136-142). В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилається на те, що рішення суду 1 інстанції ухвалене при неповному з`ясуванню обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги (а.с.146-149). Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Судом першої інстанції встановлено, що згідно повторного свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 07.02.2020 року Мирноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі мати зазначено ОСОБА_2 (а.с. 53). Як вбачається зі свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_2 від 18.01.1965 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 одружились 18.01.1965 року, актовий запис №

2. Після одруження ОСОБА_4 змінила своє прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с. 54). Згідно повторного свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 , виданого 29.11.2019 року Мирноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Донецькій області ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 183 (а.с. 55). Як вбачається з довідки № 192 від 13.08.2020 року, ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22.05.1995 року по 17.02.1997 рік проживала за місцем мешкання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 56). Згідно Державного акту на право колективної власності на землю від 17.06.1994 року, КСП «Зоря» було надано у колективну власність 9627,5 га землі. Акт зареєстрований в Книзі записів Державних актів на право колективної власності на землю за № 7 від 17.06.1994 року (а.с. 57) . Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 була членом колгоспу «Зоря комунізму», при житті працювала у цьому колгоспі, який в подальшому було реорганізовано у КСП «Зоря» та була внесена до списку членів КСП «Зоря» за № 1525 у додатку до Державного акту на право колективної власності на землю отриманого КСП «Зоря» № 7 від 17.06.1994 року, сертифікат на земельну частку (пай) їй не видавався. Як вбачається з заяви від 27.07.2020 року, ОСОБА_1 було подано до відділу у Покровському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Покровської РДА Дніпропетровської області заяву про можливість отримання нею сертифікату на земельну частку (пай) визначений списком осіб до державного акту на право колективної власності на землю КСП «Зоря» № 7 від 17.06.1994 року, в розмірі який визначався для ОСОБА_2 (а.с. 69-70). Листом Покровської РДА Дніпропетровської області вих. № 57-1319/0/356-20 від 04.08.2020 року, ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду (а.с. 80). З листа Покровської державної нотаріальної контори від 21.01.2021 року встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилася (а.с. 130). З Інформаційної довідки зі Спадкового № 63244594 від 21.01.2021 року, виданої Покровською державною нотаріальною конторою видно, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася (а.с. 131). Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню у зв`язку з передчасністю заявлених позовних вимог та невірно обраного способу захисту своїх порушених прав. Проте в повному обсязі погодитися з таким висновком суду, колегія судді не може. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про встановлення факту прийняття спадщини за законом на земельну частку (пай) та визнання в порядку спадкування за законом права на вказану земельну частку, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою жодним чином не доведено наявність підстав та необхідності встановлення факту прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді земельної частки (паю), яка знаходиться на території Маломихайлівської сільської ради у розмірі 5,23 га та визнання за нею права в порядку спадкування за законом на вказану земельну частку (пай), оскільки у видачі свідоцтва про право на спадщину за вказаним майном державним нотаріусом відмовлено не було ні з причини відсутності документів, що встановлюють її споріднення зі спадкодавцем та чи з будь-яких інших підстав, відтак зазначені позовні вимоги є передчасними, оскільки без наявності відповідної відмови державного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину не можна заздалегідь стверджувати про порушення прав позивача, таким чином суд приходить до висновку, що дані вимоги позивачки задоволенню не підлягають. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК Української РСР), в тому числі щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України. Спадщина після смерті ОСОБА_2 , відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто під час дії ЦК Української РСР, а тому положення саме цього Кодексу підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави. Згідно зі статтями 525, 526 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме місцезнаходження майна або його основної частини. Статтею 548 ЦК Української РСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Згідно з положеннями статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України (далі ЗК України), Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі Указ № 720/95). Згідно з пунктом 2 Указу № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі і пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами вказаного підприємства, кооперативу, товариства, згідно зі списком, який прикладається до державного акта на право колективної власності на землю. У разі смерті члена колективного сільськогосподарського підприємства, що набув права на земельну частку (пай) з дня видачі КСП державного акта на право колективної власності на землю, успадкування права на земельний пай здійснюється за загальними правилами спадкування. У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель, можуть бути предметом судового розгляду. Відповідачами у таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі. Згідно з частиною першою статті 17 ЗК України, в редакції закону № 2196-ХІІ від 13 березня 1992 року, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність проводилась Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України, який набрав чинності 01 січня 2002 року, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України в редакції на час набрання ним чинності, передбачалось, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади. Виходячи з повноважень, визначених у статті 122 ЗК України, саме районні державні адміністрації з 01 січня 2002 року до 31 грудня 2012 року були розпорядниками земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, в тому числі земель запасу відповідної сільської ради. Відповідно до вимог Закону України від 06 вересня 2012 року № 5245-VI «Про внесення змій до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності з 01 січня 2013 року (далі Закон № 5245-VI), землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Згідно з пунктами 3 та 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 5245-VI з дня набрання ним чинності землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу. У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселенім, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 нього розділу. Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. За змістом пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Згідно з підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308, Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області. За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти в задоволенні позову. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 пред`явила позов не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема без залучення до участі у справі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке є розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема в постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 181/950/17 (провадження № 61-11562св19) та від 21 жовтня 2020 року у справі № 181/699/17 (провадження № 61-10112св19). З урахуванням вказаного рішення суду першої інстанції підлягає зміні, в частині обґрунтування відмови з підстав вище вказаних. Відмова в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права на земельну частку (пай) не позбавляє її права у передбаченому законом порядку звернутися до суду з позовом до належного відповідача/відповідачів, а також усунути недоліки вказані судом першої інстанції при відмові в задоволені позову. Посилання в апеляційній скарзі та надані до апеляційної скарги роз`яснення щодо спадкування, колегія суддів приймає критично та наголошує, що позивач звернувся до суду передчасно. Необхідність в отриманні свідоцтва про відмову в вчинені нотаріальних дій, є підставою для з`ясування кола осіб, які мають право на спадкування. Згідно п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року № 12 апеляційний суд ухвалює рішення про зміну суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення, і вони стосуються окремих його частин. Якщо помилки у такому рішенні стосуються правового обґрунтування рішення, то їх усунення необхідно вважати також зміною рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вище викладене, рішення суду підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог у зазначеній частині з вищевказаних підстав. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року - змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Судді: