Постанова Київський апеляційний суд № 760/6321/21

Справа № 760/6321/21 Головуючий 1 інстанція- Агафонов С.А. Провадження № 33/824/3298/2021 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 20 липня 2021 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі судді Савченка С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Солом`янського районного суду м.Києва від 31 травня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкає: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340 (триста сорок) гривень,- в с т а н о в и в: Постановою Солом`янського районного суду м.Києва від 31 травня 2021 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 340 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн. Відповідно до вказаної постанови 12 березня 2021 року о 00 годині 20 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «HundaiSonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на вул.Донця у м.Києві, не обрав безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем «HundaiElantra», рєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, та вчинив адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП. На постанову Солом`янського районного суду м.Києва від 31 травня 2021 року ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити, посилаючись на незаконність та необгрунтованість постанови. Скарга мотивована тим, що суд невірно застосував норму матеріального права, зокрема п.13.1 Правил дорожнього руху, який передбачає необхідність дотримання водієм під час руху безпечної дистанції та інтервалу. Водночас безпечним інтервалом, визначеним у п.1.10 ПДР є відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між іншими об`єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху, а транспортним засобом є пристрій призначений для перевезення людей або вантажу. Вважає, що поняття безпечний інтервал може бути застосовано лише за умови наявності двох чи більше рухомих автомобілів. При цьому транспортний засіб не може бути об`єктом, а об`єкт відповідно - - 2 - транспортним засобом. В даній справі рухався лише автомобіль ОСОБА_1 , а автомобіль «Hundai Elantra» стояв припаркованим, а тому застосування п.13.1 Правил до даної ДТП є неправомірним. Суд не звернув уваги, що схема ДТП не містить необхідних даних для встановлення обставин ДТП, зокрема не зазначена ширина проїжджої частини, не визначено відстань між місцем зіткнення і правою частиною дороги та припаркованим авто, що унеможливлює виснувати про будь-які інтервали. Вважає, що характер виявлених на його автомобілі пошкоджень свідчить про несподіване відкриття задніх дверей припаркованого авто та те, що водій ОСОБА_2 не переконався у безпечності своїх дій. Суд в постанові не навів докази і обставини, якими спростовуються його пояснення щодо несподіваного відкриття дверей у припаркованому автомобілі. В суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 адвокат Загорний Є.В. апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримав, просив задоволити та скасувати оскаржувану постанову суду як незаконну. ОСОБА_1 про час розгляду справи повідомлений завчасно засобами телефонного зв`язку (а.с.18), до суду не з`явився, причин неявки не повідомив, клопотання про відкладення не подав, а тому з урахуванням приписів ч.6 ст.294 КупАП, суд прийшов до висновку про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 . Потерпілий ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність і обгрунтованість судової постанови та відсутність підстав для її скасування. Вислухавши пояснення учасників, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову без змін з таких підстав. Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`ктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам. Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна. Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями. Згідно з п.13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій, залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу, зобов'язаний дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Судом встановлено, що ОСОБА_1 12 березня 2021 року о 00 годині 20 хв., керуючи транспортним засобом «Hundai Sonata» на вул.М.Донця у м.Києві, не обрав - 3 - безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з припаркованим автомобілем «Hundai Elantra», рєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про порушення ОСОБА_1 п.13.1 Правил дорожнього руху України, що потягло пошкодження транспортних засобів, а відтак у його діях містяться ознаки правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим. Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується даними, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 041254 від 12 березня 2021 року, відповідно до якого 12 березня 2021 року о 00 годині 20 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Hundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на вул.Донця 27 у м.Києві, не обрав безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем «HundaiElantra», рєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження; - схемою дорожньо-транспортної пригоди із зазначенням місця розташування автомобілів «Hundai Sonata» та «Hundai Elantra»після зіткнення та переліком видимих пошкоджень транспортних засобів; - письмовими поясненнями учасника ДТП ОСОБА_1 , який пояснив, що керуючи автомобілем «Hundai Sonata» і проїжджаючи повз припаркований автомобіль він не побачив як відкривалися двері пасажира внаслідок чого сталося зіткнення; - письмовими поясненнями учасника ДТП ОСОБА_2 , який пояснив, що він припаркувався на парковці біля будинку, вийшов з машини і відкрив задні двері з боку дороги, бачив як позаду їде автомобіль і він трохт прикрив двері, хоча місця для проїзду було достатньо, але водій якимось чином в`їхав у його двері, хоча було добре видно, бо він припаркувався прямо під ліхтарем; Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року. До протоколу про адміністративне правопорушення додані належно оформлені матеріали, передбачені розділом ІХ «Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КупАП» - 4 - Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року. Протокол підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_1 , якому у встановленому законом порядку роз'яснено його права, передбачені ст.268 КупАП і який не вказав у протоколі про свою незгоду із складанням у відношенні нього протоколу. Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об`єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, грунтується на наявних у провадженні доказах. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо невірного застосування судом п.13.1 ПДР, який передбачає необхідність дотримання водієм під час руху безпечної дистанції та інтервалу, водночас безпечним інтервалом, визначеним у п.1.10 ПДР є відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між іншими об`єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху, а тому поняття безпечний інтервал може бути застосовано лише за умови наявності двох чи більше рухомих автомобілів, а в даній справі рухався лише автомобіль ОСОБА_1 , а автомобіль «Hundai Elantra» стояв припаркованим, а тому застосування п.13.1 Правил до даної ДТП є неправомірним, апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані. Зміст п.13.1 Правил дорожнього руху про те, що водій, залежно від швидкості руху і дорожньої обстановки зобов`язаний дотримувати безпечної дистанції та інтервалу є чітким, зрозумілим та доступним і не викликає неясностей чи двозначного тлумачення. Вимоги даного пункту Правил полягають у тому, що водій при керуванні транспортним засобом на власний розсуд має дотримуватися безпечного інтервалу, під яким розуміється відстань від автомобіля, який рухається до будь-яких інших рухомих чи нерухомих транспортних засобів або об`єктів, які розташовані з одного чи іншого боку, і можуть складати небезпеку дорожньому руху. Такі висновки повністю узгоджуються із визначеним у п.1.10 ПДР поняттям безпечного інтервалу, яким є відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об`єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху. Намагання захисника пов`язати зміст даних норм із тим, що поняття безпечний інтервал може бути застосовано лише за умови наявності двох чи більше рухомих автомобілів, недоречні та суперечать змісту п.1.10 та п.13.1 Правид дорожнього руху. Доводи апеляційної скарги про те, що схема ДТП не містить необхідних даних для встановлення обставин ДТП, зокрема не зазначена ширина проїжджої частини, не визначено відстань між місцем зіткнення і правою частиною дороги та припаркованим авто, що унеможливлює виснувати про будь-які інтервали безпідставні. Зокрема на схемі ДТП зазначене місце розташування припаркованого автомобіля «Hundai Elantra» по відношенню до елементів дороги, в тому числі до краю проїжджої частини із зазначенням відстаней. На схемі відображено місце зіткнення із зазначенням відстані до лівого краю проїжджої частини. Також зазначене місце розташування автомобіля «Hundai Sonata» після зіткнення по відношенню до елементів дороги, в тому числі до краю проїжджої частини та до місця зіткнення. На схемі вказано елементи дороги, в тому числі електроопору освітлення. На зворотньому боці схеми вказано перелік видимих пошкоджень транспортних засобів. Отже, схема ДТП містить усі необхідні відомості, необхідні для прийняття рішення - 5 - про винуватість чи невинуватість особи. Доводи апеляційної скарги про те, що характер виявлених на автомобілі ОСОБА_1 пошкоджень свідчить про несподіване відкриття задніх дверей припаркованого авто та те, що водій ОСОБА_2 не переконався у безпечності своїх дій, безпідставні, оскільки носять характер припущень. Будь-яких доказів ОСОБА_1 з цього приводу не надав, зокрема висновків експерта чи спеціаліста. Окрім того, такі доводи спростовуються поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , який пояснив, що він припаркувався на парковці біля будинку, вийшов з машини і відкрив задні двері з боку дороги, бачив як позаду їде автомобіль і він трохи прикрив двері, щоб не заважати, хоча місця для проїзду було достатньо, але водій якимось чином в`їхав у його двері, хоча було добре видно, бо він припаркувався прямо під ліхтарем. Такі пояснення повністю відповідають схемі ДТП. Відхиляючи дані доводи, апеляційний суд враховує, що імовірне встановлення порушень з боку іншого учасника ДТП, не виключає та не спростовує висновків суду про порушення ОСОБА_1 ПДР, що потягло зіткнення і пошкодження транспортних засобів. Колегія суддів погоджується із доводами скарги про те, що суд в постанові не мотивував відхилення аргументів ОСОБА_1 щодо несподіваного відкриття дверей у припаркованому автомобілі. Разом з тим, дані доводи, які в тому числі наведені в апеляційній скарзі, апеляційним судом ретельно розглянуті і їм дана оцінка, що у свою чергу свідчить про дотримання прав ОСОБА_1 на справедливий розгляд його справи, передбачених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наведені апелянтом аргументи не вказують на помилковість висновків судді місцевого суду та незаконність ухваленого рішення. Вирішуючи апеляційну скаргу, апеляційний суд відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людинизастосовує при розгляді даної справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свободкожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів. Всі вказані докази одержані законнним шляхом. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в її діях ознак правопорушення, передбаченого, передбаченого ст.124 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам - 6 - справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, з наведенням обгрунтованої мотивації прийнятого рішення. Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Враховуючи наведене, постанова Солом`янського районного суду м.Києва від 31 травня 2021 року є законною та обгрунтованою, і підстав для її скасування або зміни не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Солом`янського районного суду м.Києва від 31 травня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень в дохід держави - залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.І.Савченко