Постанова Київський апеляційний суд № 759/7515/21

справа № 759/7515/21 провадження № 22-ц/824/10499/2021 головуючий у суді І інстанції Ул`яновська О.В. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 липня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача: ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванченко Вадим Юрійович про визнання недійсним договору дарування та скасування його реєстрації, В С Т А Н О В И В: У квітні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача: ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванченко В.Ю. про визнання недійсним договору дарування та скасування його реєстрації. Разом з позовною заявою позивач подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності до набрання рішення суду законної сили, оскільки вказане нерухоме майно є єдиним об`єктом, відносно якого тривають спори щодо визнання права на спадкування, відносно якого відповідачі вчинили дії та уклали договір дарування квартири, чим порушили права позивача та третьої особи щодо визнання в порядку спадкування за законом права власності на відповідні частини за кожною житлового будинку АДРЕСА_2 , та порушили право користування спірним будинком. тому відсутність арешту на спірну квартиру буде сприяти відповідачам в подальшому відчужені або переоформленні зазначеної квартири на користь інших осіб, для ухилення від виконання рішення суду, що у свою чергу ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду. Крім цього зазначала, що у випадку накладення арешту відповідачі не зазнають збитків, а тому зустрічне забезпечення не є недоцільним. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності згідно договору дарування квартири від 8 липня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі №2629 до набрання рішення суду законної сили. Не погоджуючись із указаною ухвалою суду ОСОБА_1 звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що вжиті заходи забезпечення позову - а саме арешт на квартиру АДРЕСА_1 жодним чином не впливають на виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Також вказує, що позивач в заяві про забезпечення позову ввів суд в оману відносно того, що ОСОБА_2 є власником спірного майна повністю або в частині, а отже її права можуть бути порушені в наслідок не можливості виконання рішення суду. Зазначає, що в провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває справа №759/10266/17, предметом розгляду якої є визнання права власності в порядку спадкування, однак звертає увагу апеляційного суду на те, що предметом розгляду у вказаній справі є встановлення права власності в порядку спадкування на самовільно збудоване майно позивачів, яке не введено в експлуатацію і не має жодних актуальних правовстановлюючих документів. Крім того, предметом спору у вказаній справі позивачі визначили весь багатоквартирний будинок, який ОСОБА_2 разом з іншим позивачем ОСОБА_4 просять визнати на праві власності за кожною з них по 1/2 частині в порушення прав інших осіб, які мають права на окремі квартири у вказаному будинку, в тому числі і ОСОБА_1 і ОСОБА_5 . Вважає, безпідставними твердження заявника в заяві про те, що ОСОБА_2 має майнові права на спірне майно, оскільки такі доводи не підтверджені наявними матеріалами справи і не відповідають дійсності. Зазначає, що у вказаній квартирі зареєстровано двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) і ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), для яких це є єдиним місцем проживання, а тому реалізація вказаної квартири значно ускладнена. Вказує, що в разі забезпечення позову шляхом накладення арешту на кв. АДРЕСА_1 співмірним було б вжиття судом заходів зустрічного забезпечення позову шляхом внесення заявником на депозит суду грошового еквіваленту вартості квартири та витрат на нотаріальне оформлення договору дарування на випадок пред`явлення вимог щодо відшкодування збитків з боку ОСОБА_3 . Наголошує на тому, що ОСОБА_1 окрім однієї логічної дії як то дарування спірної квартири своїй доньці, яка виросла і продовжує проживати в цій квартирі побудованій її батьком, жодних інших дій щодо продажу спірної квартири не вчиняла. Аналогічно і ОСОБА_3 , яка проживає у вказаній квартирі разом з двома неповнолітніми дітьми, також не давала підстав для відповідних висновків про відчуження спірної квартири. Звертає увагу суду, що у справі №761/23652/19, яка розглядалася Святошинським районним судом міста Києва, також вживалися заходи забезпечення згідно ухвали від 6 лютого 2020 року шляхом накладення арешту на вказану квартиру. Однак після скасування таких заходів забезпечення згідно постанови Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, ОСОБА_1 жодних дій щодо внесення відомостей про скасування арешту не здійснювалося. 1 липня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Старенького С.Є., в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Звертає увагу суду, що апеляційну скаргу подала не нинішній власник майна ОСОБА_3 , а колишній власник майна ОСОБА_1 , якій наразі дана квартира взагалі не належить. Вказує, що зустрічне забезпечення, яке пропонує апелянт не є вірним та не могло бути застосоване судом, оскільки захід забезпечення позову вживається судом до вирішення справи по суті. Грошовий еквівалент не міг бути витребуваний судом, оскільки до вирішення справи квартира перебуває у власності ОСОБА_3 . В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Крайнік Д.В. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач ОСОБА_2 та її адвокат Старенький С.Є. заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Третя особа ОСОБА_4 , також заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що у квітні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача: ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванченко В.Ю. про визнання недійсним договору дарування та скасування його реєстрації. Одночасно з позовною заявою до суду було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, та яка є предметом дарування за умовами спірного договору до набрання рішенням суду законної сили. Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Відповідно до ч. 1-3 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надано докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Згідно з роз`ясненнями викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Зі змісту позовної заяви та наведених в ній обставин вбачається, що предметом спору у даній справі є набуття права власності на нерухоме майно ОСОБА_3 на підставі договору дарування, укладеного із ОСОБА_1 . А отже судом накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, що становлять предмет договору, який є предметом спору, і до вирішення справи по суті, обмеження прав власника ОСОБА_3 , яка є відповідачем у справі, є співмірним із заявленими позовними вимогами. Доводи апеляційної скарги про те, що майнові права ОСОБА_2 на спірне майно, не підтверджені матеріалами справи колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з часу відкриття спадщини, спадкоємець набув право на спадщину. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довела обставин, які свідчать про намір відповідачем відчужити спірне майно, є безпідставні. Сам факт відчуження відповідачем ОСОБА_1 спірного майна ОСОБА_3 в той час, коли спір про право на це майно не був вирішений, свідчить про наявність ризиків відчуження цього майна в подальшому. З огляду на це є обґрунтованими припущення, що у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_2 виконання рішення може буде утрудненим. Крім того, ОСОБА_1 стверджуючи, що не має наміру відчужити спірне майно, одночасно зазначає, що забезпеченням позову будуть порушені її права щодо користування, володіння та розпорядження спірним майном в майбутньому. Проте такі доводи не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки, застосоване судом першої інстанції забезпечення позову, не позбавляє власника права володіти та користуватись спірним майном, а лише тимчасово обмежує у праві розпорядження. Колегія суддів також враховує і те, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень станом на час перегляду ухвали районного суду в апеляційному порядку за виділеними матеріалами щодо забезпечення зазначеного позову, заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 7 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванченко В.Ю. про визнання недійсним договору дарування та скасування його реєстрації задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 8 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченком В.Ю. зареєстрованим за №2629. Державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , здійснену 8 липня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченко В.Ю. на підставі договору дарування від 8 липня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1649965080000, номер запису про право власності 32290313 від 8 липня 2019 року - скасовано. Не можна також погодитись із доводами апеляційної скарги, що судом не було застосовано зустрічне забезпечення, оскільки представником відповідача не наведені обов`язкові підстави для такого забезпечення, що передбачені ч. 3 ст. 154 ЦПК України, та сам відповідач не позбавлений права подати самостійно клопотання про зустрічне забезпечення відповідно до ч. 6 указаної статті. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до заперечень самих підстав позову, однак під час вирішення питання забезпечення позову суд не перевіряє підставнвність позовних вимог по суті спору. З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, про те, що заява про скасування заходів забезпечення позову не підлягає до задоволення, що і було належним чином встановлено судом першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 21 липня 2021 року. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба