Постанова 4807 № 333/2043/17

Дата документу 20.07.2021 Справа № 333/2043/17 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/2043/17 Провадження №22-ц/807/1662/21 Головуючий в 1-й інстанції Наумова І.Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2021 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., секретарБабенко Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2021 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову застосованих в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 р. до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову, застосованих в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, з посиланням на те, що на разі відпала необхідність у застосуванні цих заходів. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2021 року, клопотання відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову залишено без задоволення. Заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову - задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2017 року у справі №333/2043/17, у вигляді арешту, накладеного на: квартиру АДРЕСА_1 , яка згідно договору купівлі-продажу від 01.03.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Очаківського міського нотаріального округу Миколаївської області Остащенко Наталією Олександрівною, належала ОСОБА_1 . Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. Доказів повного виконання судового рішення заявниками у справі не надано, а відповідно відсутні підстави для скасування заходів забезпечення позову. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 13.04.2017 р. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2017 року, за клопотанням заявників в особі їх представника ОСОБА_6 , був забезпечений даний позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка згідно договору купівлі-продажу від 01.03.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Очаківського міського нотаріального округу Миколаївської області Остащенко Наталією Олександрівною, належить ОСОБА_1 . Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2018 року по цій справі позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задоволені частково, та присуджено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 29128,00 грн., що є еквівалентом 1100 доларів США за офіційним курсом валют (гривні до долару США) Національного Банку України станом на 06.03.2018 року, та три відсотки річних, що становить 2197,76 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 145640,00 грн., що є еквівалентом 5500 доларів США за офіційним курсом валют (гривні до долару США) Національного Банку України станом на 06.03.2018 року, та три відсотки річних, що становить 10988,83 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 145640,00 грн., що є еквівалентом 5500 доларів США за офіційним курсом валют (гривні до долару США) Національного Банку України станом на 06.03.2018 року, та три відсотки річних, що становить 10988,83 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 заборгованість у розмірі 145640,00 грн., що є еквівалентом 5500 доларів США за офіційним курсом валют (гривні до долару США) Національного Банку України станом на 06.03.2018 року, та три відсотки річних, що становить 10988,83 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 313,20 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1552,80 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1552,80 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 1552,80 грн. Дане рішення суду набуло законної сили та пред`явлено позивачами до виконання. Задовольняючи вимоги заяви, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до відомостей заявників, які були ініціаторами забезпечення цього позову у вигляді накладення арешту на вищезазначену квартиру, необхідність у застосованих судом заходів забезпечення позову відпала, оскільки відбувся продаж спірної квартири в межах виконавчого провадження для погашення боргу за рішенням суду, що підтверджує обґрунтованість заяви, та є підставою для її задоволення. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного. Згідно із вимогами ч.1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. До суду звернулися позивачі у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на користь яких ухвалено рішення, щодо стягнення суми боргу, із заявою про скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, застосованих відповідно до ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2017 року Відповідно до ч.ч. 7,8 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. Відповідно до матеріалів справи встановлено, що рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2018 у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, наразі перебуває на примусовому виконанні. В межах виконавчого провадження, було проведено електронні торги з продажу квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується протоколом проведення електронних торгів №480006, сформованим 14 травня 2020 року. Переможцем торгів та набувачем права власності на квартиру є ОСОБА_7 . Таким, чином, майно на яке ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2017 року було накладено арешт, а саме квартиру АДРЕСА_1 , реалізовано в межах виконавчого провадження з метою виконання рішення суду, і підстави арешту цього майна відпали. При цьому факт того, що виконавче провадження не закрито, не спростовує висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, оскільки суми від реалізації квартири не достатньо для повного виконання рішення, між тим подальший арешт квартири не забезпечить виконання рішення суду і призведе до порушення прав переможця електронних торгів. Колегія суддів, не зважаючи на заперечення апеляційної скарги, з наведеними доводами суду першої інстанції погоджується, оскільки такі висновки суду першої інстанції є правильними й такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Доводи апеляційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 21 липня 2021 року. Судді: С. В. Кухар О.В. Крилова О. З. Поляков