Постанова Вінницький апеляційний суд № 131/896/19

Справа № 131/896/19 Провадження № 22-ц/801/1602/2021 Категорія: 23 Головуючий у суді 1-ї інстанції Олексієнко О. Ю. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2021 рокуСправа № 131/896/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Ковальчука О.В., Стадника І.М., за участю секретаря судового засідання Кузьменка Б.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №131/896/19 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Жорнище» про розірвання договору оренди землі, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Жорнище» на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року, яке ухвалене суддею Олексієнко О.Ю. в Іллінецькому районному суді Вінницької області, повний текст рішення складено 07 травня 2021 року, в с т а н о в и в : В липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ПАТ «Жорнище» про розірвання договору оренди землі, мотивуючи позовні вимоги тим, що 19 листопада 2014 року між нею та ПАТ «Жорнище» підписано договір оренди № 833 належної їй земельної ділянки площею 1,0633 га, кадастровий номер 0521282400030000268, яка розташована на території Жорницької сільської ради. Договір укладено терміном на 10 років. Відповідно до п. 10 Договору оренди землі, нарахування орендної плати мала здійснюватися з урахуванням індексації. Після підписання договору оренди відбувався постійний і значний ріст тарифів, а орендна плата, в зв`язку із цим ростом, в супереч п.13 Договору оренди землі, орендарем не піднімалася. Крім того, відповідно до офіційних даних Державної Служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель вже в наступний рік після підписання Договору оренди збільшився на коефіцієнт 1,249. Тому вже з 2014 року орендар повинен був виплачувати збільшену орендну плату на величину цього коефіцієнта. Проте, всі вищевказані умови Договору оренди на протязі 6 років систематично не виконуються орендарем, що в свою чергу, призводить до порушення прав позивача як орендодавця. Таким чином, позивач просила суд достроково розірвати договір оренди землі № 833 від 19 листопада 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Жорнище», щодо оренди земельної ділянки площею 1,0633 га, кадастровий номер 0521282400030000268, яка знаходиться на території Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області. Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року позов задоволено. Розірвано достроково договір оренди землі №833 від 19 листопада 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Жорнище», щодо оренди земельної ділянки площею 1,0633 га, кадастровий номер 0521282400030000268, яка знаходиться на території Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області. Стягнуто з ПАТ «Жорнище» на користь ОСОБА_1 748 грн сплаченого судового збору та 10000 грн витрат на правничу допомогу. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПАТ «Жорнище» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Якименко О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Представник ПАТ «Жорнище» - адвокат Гончар О.І. подав клопотання про відкладення розгляду справи призначене на 21 липня 2021 року на 12:00 год, обґрунтовуючи його тим, що буде знаходитись в іншому судовому процесі в Житомирському районному суді Житомирської області. Колегія суддів, приходить до висновку, що клопотання представника ПАТ «Жорнище» - адвоката Гончара О.І. про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки відсутні докази перебування представника в іншому судовому процесі. Крім того, явка сторін до апеляційного суду не є обов`язковою, позиція відповідача є чіткою і зрозумілою. Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати причини їх неявки до суду поважними. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав. Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судове рішення частково не відповідає. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що невиконання відповідачем обов`язку по сплаті орендної плати за земельну ділянку з урахуванням її індексації є порушенням істотних умов договору, які містять системний характер, і це, тягне за собою розірвання договору оренди. Судом першої інстанції встановлено, що 19 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Жорнище» було підписано договір оренди № 833 щодо оренди земельної ділянки площею 1,0633 га, кадастровий номер 0521282400030000268, яка знаходиться на території Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області (а.с.7 8). На підставі акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду, що є додатком до договору оренди землі, ОСОБА_1 передала ПАТ «Жорнище» у строкове платне користування, належну йому на праві власності земельну ділянку, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно п. 9,10,11 договору оренди землі № 833 від 19 листопада 2014 року сторони обумовили, що: розмір орендної плати у рік становить 643,77 грн, що складає 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (16094,40 грн). Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її індексації. Орендна плата вноситься у строк до 15 грудня поточного року. Відповідно до п. 13 даного договору розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розміру земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом. У пунктах 10 та 13 договору оренди землі № 833 від 19 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Жорнище», сторони обумовили, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її індексації ОСОБА_1 як на підставу позовних вимог посилається на невиплату їй орендної плати не у повному обсязі (без урахування індексу інфляції, підвищенням цін та тарифів) за 2014 - 2018 роки. Відповідно до офіційних даних Державної Служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель в 2014 році збільшився на коефіцієнт 1,249. Враховуючи зазначене, керуючись п.п. 10,13 договору оренди № 833 земельної ділянки площею 1.0633 га, кадастровий номер 0521282400030000268 від 19 листопада 2014 року з 2014 року нормативна грошова оцінка повинна була становити 20101,19 грн (16094,40 грн х 1,249). В 2015 році коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель збільшився на коефіцієнт 1,2, тому нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 0521282400030000268 повинна була становити 24121,42 грн (20101,19 грн х 1,2). Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент укладання договору, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи. Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Саме такий висновок зазначений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) та Верховного Суду України, висловленою у постановах: від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16, у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року №527/603/17, №61-18906. Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплату у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо). Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Разом з цим відповідач не спростував належними та допустимими доказами твердження позивача про те, що орендна плата йому сплачена не в повному обсязі, а саме без урахування інфляції. Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 05 березня 2020 року витребувано у відповідача ПАТ «Жорнище» інформацію у вигляді точного розрахунку за договором №833 від 19 листопада 2014 року орендної плати позивачу ОСОБА_1 за 2015-2018 роки за користування земельною ділянкою площею 1,0633 га з урахуванням індексу інфляції (а.с.79 80). Проте відповідач не виконав ухвалу суду. З матеріалів справи слідує, що нарахування та виплата орендної плати позивачу проводилася без урахування індексації. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який зазначені докази до уваги не прийняв, оскільки вони суперечать один одному в частині нарахованих та виплачених позивачу сум орендної плати та не підтверджують проведення розрахунків з ним з урахуванням індексації. Доводи апеляційної скарги про те, що орендна плата виплачувалась у натуральній формі, а тому індексації не підлягає не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п. 10 договору, обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації, відтак індексації підлягає розмір орендної плати, а не вартість сільськогосподарської продукції, виданої в якості орендної плати у натуральній формі. Посилання скаржника на ряд правових висновків Верховного Суду, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки суду першої інстанцій у цій справі не суперечать правовим висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду у вказаних справах. Крім цього, фактичні обставини у цих справах не є тотожними. Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строків позовної давності, то колегія суддів зазначає наступне. Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, тобто з негаторним позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника або володільця). Тому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення. Указана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2019 року по справі № 527/600/17. Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо витрат на професійну правничу допомогу заслуговують на увагу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга в цій частині підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що позовна заява від 11 липня 2019 року та відповідь на відзив від 23 жовтня 2019 року підписані ОСОБА_1 (а.с.2 6, 58 61). Відповідно до ордеру серії ВН № 130702 від 19 листопада 2019 року на підставі договору про надання правової допомоги від 15 листопада 2019 року ОСОБА_1 уповноважила адвоката Кравця В. І. на надання йому правової допомоги у Іллінецькому районному суді Вінницької області (а.с.66а). В судовому засіданні в суді першої інстанції 19 листопада 2019 року приймав участь адвокат Кравець В. І. (а.с.67 68, 76 78). 07 грудня 2020 року до суду першої інстанції надійшла заява адвоката Якименко О.О., до якої долучено пояснення по цій справі, докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та зазначено, що адвокат підтримує позовні вимоги, просить розглянути справу без його участі та без участі позивача (а.с.92). Відповідно до договору про надання правової допомоги №3/12/1 від 01 грудня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Якименко Олексієм Олексійовичем, вартість допомоги (гонорар) за цим договором становить 10000 грн (а.с.97). Згідно з квитанцією №б/н від 01 грудня 2020 року ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_2 10000 грн за договором про надання правової допомоги №3/12/1 від 01 грудня 2020 року (а.с.98). 04 грудня 2020 року адвокатом Якименко О.О. видано довідку про те, що за надання правничої допомоги ОСОБА_1 у справі № 131/897/19 сплачено 10000 грн. Адвокатом виконано наступний об`єм правової допомоги: правові консультації щодо складання, подання позовної заяви 4 год, правові консультації щодо правової позиції у справі 8 год, підготовка пояснень, заяв, клопотань 4 год (а.с.99). За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. У пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. З матеріалів справи слідує, що представник відповідача подав суду клопотання щодо неспівмірності цих витрат (а.с.150). З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, зокрема укладення ОСОБА_1 з адвокатом Якименко О. О. договору про надання правової допомоги 01 грудня 2020 року, тобто після подання усіх заяв по суті спору, невідповідність зазначеного адвокатом у довідці об`єму виконаних ним робіт фактичним наданим адвокатським послугам, враховуючи співмірність витрат зі складністю справи та із наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що критерію реальності витрат на правову допомогу, розумності їхнього розміру відповідає сума витрат на професійну правничу допомогу, надану ОСОБА_1 , у розмірі 3000 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по суті заявлених позовних вимог, зокрема наявності підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки, проте помилково стягнув з відповідача на користь позивача 10000 грн витрат за надання професійної правничої допомоги. Таким чином, рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року необхідно змінити, зменшивши стягнуті на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, до 3000 грн. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Жорнище» задовольнити частково. Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року змінити в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу, зменшивши їх розмір з 10000 грн до 3000 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 21 липня 2021 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Ковальчук О.В. Стадник І.М.