Постанова 4801 № 131/897/19

Справа № 131/897/19 Провадження № 22-ц/801/1394/2021 Категорія: 23 Головуючий у суді 1-ї інстанції Олексієнко О. Ю. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2021 рокуСправа № 131/897/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Ковальчука О. В., суддів: Берегового О. Ю., Якименко М. М., за участі секретаря Ліннік Я. С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Жорнище» про розірвання договору оренди землі, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Жорнище» на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 16 квітня 2021 року у м. Іллінці суддею цього суду Олексієнком О. Ю.,дата складання його повного тексту не відома, В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Жорнище» (далі - ПАТ «Жорнище») про розірвання договору оренди землі, мотивуючи його тим, що 23 квітня 2013 року сторонами строком на 10 років було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,2980 га, кадастровий номер 0521282400:01:000:0384, яка належить позивачу на праві приватної власності. За умовами укладеного договору орендар повинен сплачувати орендну плату у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки землі, яка на момент підписання договору становила 40243, 71 грн, а саме 1609,75 грн, або у натуральному вигляді, про що щорічно має укладатись окрема угода з зазначенням номенклатури, кількості, якості та вартості отриманої в якості орендної плати продукції. Відповідно до п. п. 10, 13 договору оренди нарахування орендної плати мало здійснюватися з урахуванням індексації, а її розмір переглядатись один раз на рік у разі зміни коефіцієнтів індексації, підвищення цін і тарифів. Згідно офіційних даних Державної Служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель уже в наступний рік після підписання договору оренди збільшився на коефіцієнт 1,249, отже, з 2014 року орендар повинен був виплачувати збільшену орендну плату на величину цього коефіцієнта. Ці умови договору оренди на протязі 6 років систематично не виконуються орендарем, що призводить до порушення прав позивача як орендодавця. Пославшись на викладене та на допущення орендарем істотних порушень умов договору, ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди землі № 8 від 23 квітня 2013 року, укладений між ним та ПАТ «Жорнище» щодо оренди земельної ділянки площею 2,2980 га, кадастровий номер 0521282400:01:000:0384, розташованої на території Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області. Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено, розірвано достроково договір оренди землі №8 від 23 квітня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Жорнище», щодо оренди земельної ділянки площею 2,2980 га, кадастровий номер 0521282400:01:000:0384, яка знаходиться на території Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області. Стягнуто з ПАТ «Жорнище» на користь ОСОБА_1 748,00 грн. судового збору та 10 000 грн витрат на правничу допомогу. Не погодившись із ухваленим рішенням, відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. У поданому на апеляційну скаргу відзиві позивач зазначив, що оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційний суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак, рішення суду цим вимогам у повній мірі не відповідає, тому апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 754868 від 22 серпня 2008 року ОСОБА_1 на підставі розпорядження Іллінецької районної державної адміністрації від 25 червня 2008 року № 285 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2980 га, кадастровий номер 0521282400:01:000:0384, яка знаходиться на території Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області (а. с. 11). 23 квітня 2013 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПАТ «Жорнище» (орендар) укладено договір оренди № 8 щодо оренди земельної ділянки площею 2,2980 га, кадастровий номер 0521282400:01:000:0384, яка знаходиться на території Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області (а. с. 7-8). За умовами п. п. 9. 10, 11, 13 вказаного договору оренди розмір орендної плати у рік становить 1609,75 грн, що складає 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (40243,71 грн.). Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її індексації. Орендна плата вноситься у строк до 15 грудня поточного року. Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розміру земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до п. 12 договору оренди передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами, відомостями або накладними, розхідними документами. Згідно акту приймання-передачі об`єкта оренди за договором оренди № 8 від 23 квітня 2013 року, що є додатком до цього договору, ОСОБА_1 передав ПАТ «Жорнище» у строкове платне користування, належну йому на праві власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2980 га, кадастровий номер 0521282400:01:000:0384 (а. с. 9). На спростування вимог позивача, ПАТ «Жорнище» були надані копії відомостей про нарахування орендної плати за 2016-2017 роки (а. с. 36, 32) та копію видаткового касового ордеру № 191 від 13 вересня 2018 року (а. с. 33). Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 05 березня 2020 року витребувано у відповідача ПАТ «Жорнище» інформацію у вигляді точного розрахунку (формули) за договором № 8 від 23 квітня 2013 року орендної плати позивачу ОСОБА_1 за 2014-2018 роки за користування земельною ділянкою площею 2, 2980 га з урахуванням індексації (а. с. 67-68). Вимоги вказаної ухвали суду першої інстанції відповідачем не виконано. Відповідно до офіційних даних Державної Служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель в 2014 році збільшився на коефіцієнт 1,249. В 2015 році коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель збільшився на коефіцієнт 1,2. Отже, відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на спростування доводів позивача щодо несплати в 2014 та 2015 роках орендної плати за договором оренди № 8 від 23 квітня 2013 року в повному розмірі з урахуванням індексації. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент укладання договору, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи. Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Саме такий висновок зазначений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) та Верховного Суду України, висловленою у постановах: від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16, у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року №527/603/17, №61-18906. Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплату у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо). На підставі викладеного вище, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та розірвання спірного договору оренди земельної ділянки у зв`язку з тим, що невиконання відповідачем обов`язку по сплаті орендної плати за земельну ділянку з урахуванням її індексації, а також те, що невиконання такого обов`язку є порушенням істотних умов договору, які містять системний характер, тягне за собою припинення договору оренди землі внаслідок його розірвання. Доводи апеляційної скарги щодо не надання судом першої інстанції належної правової оцінки здійснення позивачу виплати у натуральній формі за цінами нижчими ринкових цін, що компенсує індексацію, апеляційний суд вважає необґрунтованими у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи жодних належних та допустимих доказів на їх підтвердження, зокрема ПАТ «Жорнище» не виконано вимог ухвали від 05 березня 2020 року про витребування розрахунку виплати ОСОБА_1 орендної плати, отже саме відповідач не надав суду доказів на спростування доводів позивача, а тому несе ризики настання для нього негативних наслідків нереалізації його процесуальних прав. Крім того, відповідно до умов договору оренди обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації, відтак індексації підлягає розмір орендної плати, а не вартість сільськогосподарської продукції, виданої в якості орендної плати у натуральній формі. Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строків позовної давності, апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на таке. За правилами статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Так, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, тобто з негаторним позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника або володільця). Тому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення. Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Верховного Суду у постановах від 12 червня 2019 року у справі № 527/600/17 та від 25 березня 2020 року у справі № 527/605/17. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно зазначив формат кадастрового номеру земельної ділянки та змінив прохальну частину позовних вимог також є безпідставними, оскільки такі недоліки фактично є опискою та можуть бути усунені в порядку, передбаченому ст. 269 ЦПК України, проте не є підставою для скасування рішення суду. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності в оскаржуваному рішенні мотивації щодо заяв відповідача про закриття провадження у справі та відвід судді місцевого суду, оскільки з матеріалів справи встановлено, що вказані заяви були вирішенні судом першої інстанції шляхом винесення ухвал (а. с. 102, 126), що відповідає вимогам цивільного процесуального закону. Посилання адвоката Гончара О. І. на ряд правових висновків Верховного Суду, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки суду першої інстанцій у цій справі не суперечать правовим висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду у вказаних справах. Крім цього, фактичні обставини у цих справах не є тотожними. Оцінивши доводи апеляційної скарги щодо витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга в цій частині підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що позовна заява від 11 липня 2019 року та відповідь на відзив від 24 жовтня 2019 року підписані ОСОБА_1 (а. с. 2-6, 44-47). Відповідно до ордеру серії ВН № 130701 від 18 листопада 2019 року на підставі договору про надання правової допомоги від 15 листопада 2019 року ОСОБА_1 уповноважив адвоката Кравця В. І. на надання йому правової допомоги у Іллінецькому районному суді Вінницької області (а. с. 52). В судовому засіданні в суді першої інстанції 18 листопада 2019 року приймав участь адвокат Кравець В. І. (а. с. 53-54, 63-66). 04 вересня 2020 року до суду першої інстанції надійшла заява адвоката Кравця В. І. про те, що договір про надання правової допомоги від 15 листопада 2019 року розірвано в односторонньому порядку адвокатом (а. с. 76). 07 грудня 2020 року до суду першої інстанції надійшла заява адвоката Якименко О. О., до якої долучено пояснення по цій справі, докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та зазначено, що адвокат підтримує позовні вимоги, просить розглянути справу без його участі та без участі позивача (а. с. 80). Відповідно до договору про надання правової допомоги № 1/12/1 від 01 грудня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Якименко Олексієм Олексійовичем, вартість допомоги (гонорар) за цим договором становить 10 000 грн, водночас при тривалості розгляду справи та її складності здійснюється доплата в розмірі 5000 грн (а. с. 85). Згідно з квитанцією від 01 грудня 2020 року ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 10000 грн за договором про надання правової допомоги № 1/12/1 від 01 грудня 2020 року (а. с. 86). 04 грудня 2020 року адвокатом Якименко О. О. видано довідку про те, що за надання правничої допомоги ОСОБА_1 у справі № 131/897/19 сплачено 10 000 грн. Адвокатом виконано наступний об`єм правової допомоги: правові консультації щодо складання, подання позовної заяви 4 год, правові консультації щодо правової позиції у справі 8 год, підготовка пояснень, заяв, клопотань 4 год (а. с. 87). За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. У пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, зокрема укладення ОСОБА_1 з адвокатом Якименко О. О. договору про надання правової допомоги 01 грудня 2020 року, тобто після подання усіх заяв по суті спору, невідповідність зазначеного адвокатом у довідці об`єму виконаних ним робіт фактичним наданим адвокатським послугам, враховуючи співмірність витрат зі складністю справи та із наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що критерію реальності витрат на правову допомогу, розумності їхнього розміру відповідає сума витрат на професійну правничу допомогу, надану ОСОБА_1 , у розмірі 3000 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку по суті заявлених позовних вимог, зокрема наявності підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки, проте помилково стягнув з відповідача на користь позивача 10000 грн витрат за надання професійної правничої допомоги, отже рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 квітня 2021 року необхідно змінити, зменшивши стягнуті на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, до 3000 грн. Водночас, у відзиві на апеляційну скаргу, поданим представником позивача ОСОБА_2 , заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 5000 грн. витрат на правову допомогу, оцінивши доводи якого, врахувавши співмірність витрат зі складністю справи та із наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про його часткове задоволення та стягнення з відповідача на користь позивача 2000 грн витрат на правничу допомогу На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Жорнище» задовольнити частково, рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 квітня 2021 року змінити в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу, зменшивши їх розмір з 10 000, 00 грн до 3000, 00 грн. В іншій частині залишити вказане рішення без змін. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Жорнище» (код ЄДРПОУ - 00414210) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) 2000,00 грн витрат на правничу допомогу. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття. Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови. Головуючий О. В. Ковальчук Судді : О. Ю. Береговий М. М. Якименко Повний текст постанови виготовлено 06 липня 2021 року.