Постанова 4855 № 640/11020/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11020/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Бояринцева М.А., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., при секретарі Хмарській К.І. за участю: представника позивача: Стретович П.І. представника відповідача: Кострійчук В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі по тексту - відповідач, Міносвіти) в якому просила: - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 №488-а «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »; - стягнути з Міністерства освіти і науки України на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.; - стягнути на користь позивача понесені нею витрати по сплаті судового збору. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2021 року значений позов задоволено частково. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися в призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2019 року по справі №826/1090/16 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства освіти і науки України від 04.01.2016 року №2-а про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу міжнародних освітніх проектів, взаємодії з міжнародними організаціями управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Міністерства освіти і науки України з 05.01.2016. Стягнуто з Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 157 488, 03 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу міжнародних освітніх проектів, взаємодії з міжнародними організаціями управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Міністерства освіти і науки України та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця у розмірі 3737, 59 грн. 17.10.2019 року, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2019 у справі №826/1090/16, та відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України, Міносвіти видано наказ №381-а, яким, серед іншого, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу міжнародних освітніх проектів, взаємодії з міжнародними організаціями управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Міністерства освіти і науки України з 05.01.2016. Зазначений наказ та супровідний лист від 17.10.2019 року №15.1/204-19 із проханням терміново прибути до Міносвіти для внесення відповідних записів до трудової книжки, скеровані позивачці рекомендованим листом з повідомленням про вручення 18.10.2019, однак поштовий конверт повернувся відповідачу із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». 27.12.2019 на засіданні дисциплінарної комісії Міносвіти складено протокол №3, у відповідності до якого комісія за результатами аналізу матеріалів справи в межах повноважень встановила, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2019 № 826/1090/16 та відповідно до статті 235 Кодексу Законів про працю України, наказом Міністерства освіти і науки України від 17.10.2019 року № 381-а з 05.01.2016 року ОСОБА_1 поновлено на посаді головного спеціаліста відділу міжнародних освітніх проектів, взаємодії з міжнародними організаціями управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції. Міносвіти неодноразово письмово зверталося до ОСОБА_1 стосовно необхідності її прибуття для внесення відповідних записів до трудової книжки. Зазначене підтверджується листами Міністерства від 15.10.2019 № 15.1/201- 19 та від 17.10.2019 № 15.1/204-19 (з категорією поштового відправлення - рекомендоване). Проте, ОСОБА_1 на робоче місце до Міносвіти не з`явилась та не приступила до виконання своїх посадових обов`язків, що зафіксовано у встановленому порядку в табелях обліку використання робочого часу за жовтень-грудень 2019 року. Надіслані позивачці листи Міносвіти від 15.10.2019 № 15.1/201-19 та від 17.10.2019 № 15.1/204-19 повернуті Державним підприємством «Укрпошта» до відповідача 16.11.2019 року та 19.11.2019 року відповідно (причина повернення - за закінченням встановленого строку зберігання), номер мобільного телефону, який вказаний в особовій справі, не активний. Враховуючи вищевикладене комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 вчинила дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 12 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме: прогул (відсутність працівника без поважних причин на роботі протягом усього робочого дня) державного службовця без поважних причин. Комісія рекомендувала державному секретарю Міносвіти, відповідно до частини 3 статті 66 Закону України «Про державну службу», оголосити ОСОБА_1 , головному спеціалісту відділу міжнародних освітніх проектів, взаємодії з міжнародними організаціями управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції, догану. Також дисциплінарною комісією Міносвіти за результатами дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 сформовано пропозицію від 27.12.2019, у якій комісія рекомендувала державному секретарю Міносвіти, відповідно до частини третьої статті 66 Закону України «Про державну службу», оголосити ОСОБА_1 , головному спеціалісту відділу міжнародних освітніх проектів, взаємодії з міжнародними організаціями управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції, догану. У подальшому, відповідно до пункту 12 частини 2 статті 65, частини 3 статті 66 Закону України «Про державну службу» та Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 04.12.2019 №1039 Міністерством освіти і науки України видано наказ № 488-а від 28.12.2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » (далі по тексту - оскаржуваний наказ). Відповідно до вищевказаного наказу, ОСОБА_1 оголошено догану за прогул державного службовця без поважних причин. Вважаючи протиправним оскаржуваний наказ, позивачка звернулася до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у Міносвіти суттєво порушено процедуру притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідності, адже не дотримано процедуру здійснення дисциплінарного провадження, зокрема, не забезпечено прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України). Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII). У відповідності до частин 1, 2 статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Згідно із частиною 1 статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення). Відповідно до частини 1 статті 62 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів. При цьому, державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки (ч. 2 ст. 62 Закону № 889-VIII). Згідно частинами 1, 2 статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом. Положеннями частини 1 статті 65 Закону № 889-VIII встановлено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Частиною 2 статті 65 Закону № 889-VIII дисциплінарними проступками є, серед іншого, прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Водночас, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби (ч. 1 ст. 66 Закону №889-VIII), Згідно із частиною 3 статті 66 Закону № 889-VIII у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану. Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що державний службовець зобов`язаний, серед іншого, сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення). При цьому обов`язки державного службовця виконуються ним самостійно. У той же час, у разі прогулу державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани. Відповідно до частини 1 статті 71 Закону № 889-VIII порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначає, зокрема: 1) повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; 2) порядок формування дисциплінарної комісії; 3) порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі. Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія) дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначає Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 (далі - Порядок №1039). Згідно із пунктом 2 Порядку №1039 процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи. Вказана процедура є обов`язковою, а вказаний у ній перелік є обов`язковим та не підлягає розширеному тлумаченню. Відповідно до пункту 3 Порядку №1039 рішення про порушення дисциплінарного провадження приймає: 1) міністр - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; 2) суб`єкт призначення - стосовно інших державних службовців: Кабінет Міністрів України - щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А»; голова місцевої держадміністрації - щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії 2Б» та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах; керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - щодо інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В». Пунктом 4 Порядку №1039 встановлено, що дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. При цьому, згідно із пунктом 5 Порядку №1039 строк здійснення дисциплінарного провадження визначається міністром або суб`єктом призначення з урахуванням встановленого законодавством строку притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 45 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб`єктом призначення, але не більш як до 60 календарних днів. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що процедура здійснення дисциплінарного провадження, серед іншого, передбачає прийняття уповноваженою особою рішення про порушення дисциплінарного провадження, яке, в свою чергу є першою складовою процедури притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, з огляду на те, що безпосередньо із з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження таке провадження розпочинається. Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що Міносвіти рішення про порушення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 не приймалось. Посилання в апеляційній скарзі на те, що у даній справі, що рішенням про порушення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 є службова записка від 26.12.2019 року не заслуговують на увагу суду. Таким чином, відповідачем порушено процедуру порушення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 . Згідно із пунктом 24 Порядку №1039 з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. У відповідності до пункту 25 Порядку №1039 дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі. Аналогічні положення закріплені у статті 74 Закону № 889-VIII Разом з цим, згідно із статтею 75 Закону № 889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення. Як вбачається з матеріалів справи, дисциплінарна справа щодо позивача відповідачем не сформована, серед іншого, Міносвіти не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджувати факт отримання пояснень позивача щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або складання ним акту про відмову від надання таких пояснень, характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця. Відповідно до пункту 28 Порядку №1093, з метою формування дисциплінарної справи Комісія, дисциплінарна комісія може звертатися до відповідних посадових осіб державного органу (його територіальних органів), у якому здійснюється дисциплінарне провадження, інших державних органів, підприємств, установ, організацій щодо надання відповідних пояснень, документів, матеріалів (належним чином завірених копій). У свою чергу, відповідачем надано тільки протокол комісії та пропозицію комісії. Разом з цим, вказані документи не можуть вважатися належно сформованою дисциплінарною справою щодо позивача. З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не було сформовано дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1 , відповідно до норм чинного законодавства. Крім того, відповідно до пунктів 31-34 Порядку №1039 комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді. Державний службовець має право: бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії; надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника. Державний службовець користується іншими правами, встановленими Конституцією та законами України. Про дату, час і місце засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними. Таке повідомлення здійснюється не менш як за п`ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії. У разі коли державний службовець не прибув на засідання або не повідомив про поважні причини своєї відсутності, а також не надав письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, Комісія, дисциплінарна комісія складає акт про відмову від надання пояснень. Відсутність державного службовця на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження. Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання. Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії. Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні. Члени Комісії, дисциплінарної комісії мають право викласти свою окрему думку, яка додається до пропозиції (подання). Пропозиція (подання) складається із вступної, мотивувальної та резолютивної частини. У вступній частині зазначаються: дата складення; відомості щодо підстав для порушення дисциплінарного провадження; прізвище, ім`я, по батькові державного службовця, його посада, інші відомості, що мають значення для здійснення дисциплінарного провадження. У мотивувальній частині зазначаються: у разі відсутності у діях державного службовця дисциплінарного проступку: - факти, що підтверджують відсутність вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку із відповідним обґрунтуванням; - заяви, клопотання, пояснення державного службовця та рішення, прийняті Комісією, дисциплінарною комісією за результатами їх розгляду; у разі наявності у діях державного службовця дисциплінарного проступку: - факти, що підтверджують вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, з посиланням на положення відповідних нормативно-правових актів; - обставини, що призвели до вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; - ступінь вини державного службовця; - характер дисциплінарного проступку, ступінь його тяжкості, настання тяжких наслідків; - відомості, що характеризують державного службовця, обставини, що пом`якшують чи обтяжують дисциплінарну відповідальність державного службовця, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та ставлення державного службовця до державної служби; - заяви, клопотання, пояснення державного службовця та рішення, прийняті Комісією, дисциплінарною комісією за результатами їх розгляду. У резолютивній частині зазначаються: у разі відсутності у діях державного службовця дисциплінарного проступку: - прізвище, ім`я, по батькові державного службовця, висновок про відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку; - пропозиція про закриття дисциплінарного провадження; у разі наявності у діях державного службовця дисциплінарного проступку: - висновок про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку, передбаченого відповідним пунктом частини другої статті 65 Закону, та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; - вид дисциплінарного стягнення, рекомендованого до застосування, передбачений відповідною частиною статті 66 Закону, або обставини, що виключають можливість накладення дисциплінарного стягнення. Як вбачається з матеріалів справи, службова записка була складена відповідачем 26.12.2019 року, а оскаржуваний наказ винесено 28.12.2019 року, тобто через два дні. Судом апеляційної інстанції встановлено, що Міносвіти не дотримано обов`язкових вимог чинного законодавства, а саме: не повідомлено позивачку не менш як за п`ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії та не надав можливості ОСОБА_1 бути присутньою під час розгляду питання про притягнення останньої до дисциплінарної відповідальності, чим порушено норми чинного законодавства та законні права та інтереси позивача. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що Міносвіти суттєво порушено порядок притягнення державного службовця - ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідності, адже не дотримано процедуру здійснення дисциплінарного провадження, зокрема, не забезпечено прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи. Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є визнання противоправним та скасування оскаржуваного наказу Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 №488-а «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ». Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що скасування судом першої інстанції наказу Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 № 448-а «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », а не № 488-а, є очевидною опискою та не може вплинути на зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції по суті. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України). Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України. Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до пункту

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 20.07.2021 року