Постанова 4855 № 320/4931/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4931/19 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Сорочка Є.О., Степанюка А.Г. за участю секретаря Муханькової Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу відповідача № 51-О від 17 травня 2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення позивача; поновлення позивача на посаді начальника відділу з призначення соціальних виплат в Управлінні соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області; стягнення з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначила, що незважаючи на те, що відповідач зазначив перелік дій, які зумовили притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення, відповідач не визначив, які саме дії підпадають під порушення Присяги. Апелянт вважає, що судом першої інстанції не наведено ґрунтовних та достатніх мотивів, за наявності яких проступок позивача можливо було б кваліфікувати саме як порушення Присяги. На думку позивача вчинення нею корупційного правопорушення не може кваліфікуватися як порушення Присяги. Також, апелянт зазначила, що в матеріалах службового розслідування міститься два акти про відмову надати пояснення від 10.05.2018 року та 14.05.2018 року, проте акт про відмову ознайомлюватися з результатами службового розслідування відсутній. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що позивач працювала в Управлінні соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації з 8 серпня 1994 року, прийняла присягу державного службовця 19 серпня 1994 року. З 14 липня 2005 року позивач займала посаду начальника відділу з призначення соціальних виплат Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації. 27 квітня 2015 року позивач була попереджена про обмеження, встановлені Законом України «Про державну службу» та Законом України «Про запобігання корупції», що підтверджується її власноручним підписом на відповідному попередженні. 29 березня 2018 року постановою Миронівського районного суду Київської області у справі № 371/1583/17 (провадження № 3/371/118/18) ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-7 КУпАП. Цією ж постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 172-7 КУпАП закрито за закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Також, 5 квітня 2018 року постановою Миронівського районного суду Київської області у справі № 371/1584/17 (провадження № 3/371/119/18) позивача визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-7 КУпАП. Цією ж постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення, порушеній відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 172-7 КУпАП, закрито за закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Вказані постанови Миронівського районного суду Київської області набрали законної сили 11 квітня 2018 року та 17 квітня 2018 року. Водночас, як свідчать матеріали справи у грудні 2017 року відповідачем було встановлено недоліки щодо інвентаризації у відділі, який очолювала позивач, а також з приводу невиконання постанови № 300 від 26 квітня 2017 року щодо відсутності підписів в розрахунках субсидій. 14 лютого 2018 року начальником Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області винесено наказ № 16-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Вказаний наказ було винесено у зв`язку з невиконанням позивачем вимог п.14 постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для скріпленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива»; невиконання вимог посадових обов`язків, які визначені положенням про відділ з призначення соціальних виплат; порушення вимог типової інструкції з діловодства. Вказаний наказ №16-0 від 14 лютого 2018 р. позивачем було оскаржено до суду. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у справі №810/4251/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Поряд з наведеним, 02.05.2018 року відповідачем винесено наказ № 17 «Про проведення службового розслідування». У вказаному наказі зазначено, що розслідування призначено відповідно до ст.71 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. №889-VIII та беручи до уваги постанови Миронівського районного суду Київської області від 29 березня 2018 року по справі № 371/1583/17 та від 5 квітня 2018 року по справі № 371/1584/17, якими позивача було визнано винною у вчиненні правопорушень передбачених ч. 1,2 ст. 172-7 КУпАП, а також з урахуванням стягнення, яке застосоване до ОСОБА_1 у вигляді оголошення догани згідно з наказом Управління соціального захисту населення Миронівської РДА від 14 лютого 2018 року № 116-О. Цього ж дня (2 травня 2018 року) позивача було ознайомлено з вказаним наказом, про що свідчить її підпис на цьому наказі. 5 травня 2018 року листом № 36-02-4103 до відповідача надійшло подання від Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області в порядку ч. 3 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції». У поданні прокурора відповідачу запропоновано на підставі ст. 1, ч. 3 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» призначити службове розслідування з метою встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушень, пов`язаних з корупцією, начальником відділу з призначення соціальних виплат Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації ОСОБА_1.. Запропоновано поінформувати прокуратуру про результати розгляду подання і вжиття заходів до 5 червня 2018 року. 10 травня 2018 року членами комісії складено Інформаційну довідку «Про обставини щодо вчинення ОСОБА_1 - начальником відділу з призначення соціальних виплат УСЗН Миронівської РДА дисциплінарного проступку». У вказаній довідці зазначено, що позивач допустила дії та вчинки, які зашкодили інтересам державної служби та управлінню, в якому працює. Посадові обов`язки виконує неналежним чином. Робота та поведінка позивача не відповідає вимогам Закону України «Про державну службу». Не проявляє оперативності у виконанні нормативно-правових актів, а саме: порушення вимоги п. 14 постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (із змінами внесеними постановою від 26 квітня 2017 року № 300 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»). Відділом не вчасно виконаний наказ щодо проведення інвентаризації, а при виході на роботу з відпустки позивачем не було вжити заходів щодо її завершення, що призвело до видачі окремого наказу на проведення інвентаризації у відділі з призначення соціальних виплат. За фактом даних порушень позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» - не виконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, відповідно до наказу управління від 14 лютого 2018 р. № 16-О. Також зазначено, що позивач використовувала своє службове становище в інтересах близьких осіб, що призвело до проведення службового розслідування по порушенню антикорупційного законодавства. 23 квітня 2018 року до управління надійшли копії постанов Миронівського районного суду Київської області: постанова від 29 березня 2018 року у справі № 371/1583/17 та 5 квітня 2018 року у справі № 371/1584/17, якими позивача було визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1,2 ст. 172-7 КУпАП. В інформаційній довідці зазначено, що позивач не приймає до уваги зауваження керівництва та виявляє до нього неповагу, без погодження з керівництвом самостійно приймає рішення, які негативно виливають на роботу управління, що призводить до приниження авторитету державного органу. У зв`язку з цим, позивач втратила довіру колективу. 10 травня 2018 року представниками дисциплінарно комісії складено Акт про факт відмови позивача від надання пояснення з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження згідно наказу в.о. начальника управління соціального захисту населення Миронівської РДА від 2 травня 2018 року за №

17. Також складено Акт про факт відмови позивача від надання пояснень з приводу обставин, які стали підставою для подання в порядку ч. 3 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» Кагарлицької місцевої прокуратури від 5 травня 2018 р. за № 36-02-4103. Цього ж дня представниками дисциплінарної комісії складено висновок за результатами службового розслідування. У висновку вказано, що позивач вчинила проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов`язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. 11 травня 2018 року представниками дисциплінарної комісії складено висновок про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку та підстав для її притягнення до дисциплінарної відповідальності. 14 травня 2018 року складено подання дисциплінарної комісії, яким встановлено, що начальник відділу з призначення соціальних виплат ОСОБА_1 не дотримується під час своєї діяльності Конституції та інших Законів України, негідно несе високе звання державного службовця, несумлінно виконує свої посадові обов`язки. Наведені факти порушень дають підстави для притягнення ОСОБА_1 , начальника відділу з призначення соціальних виплат, до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення, так як державним службовцем допущений дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», - порушення присяги Державного службовця. У поданні дисциплінарна комісія запропонувала відповідачу застосувати до начальника відділу з призначення соціальних виплат управління соціального захисту населення Миронівської РДА ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби. 14 травня 2018 року ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення, про те позивач відмовилася надавати пояснення, у зв`язку з чим було складено Акт про факт відмови від надання письмових пояснень, яке передбачене статтею 75 Закону України «Про державну службу». 17 травня 2018 року відповідачем було видано наказ № 51-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення ОСОБА_1 ». Вказаним наказом передбачено звільнити з 17 травня 2018 року із займаної посади ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 87 Закону України «Про державну службу», з ініціативи суб`єкта призначення, за вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку. Не погоджуючись з оскаржуваним наказом щодо звільнення, позивачка звернулася до суду з цим позовом. Вимогами частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10 грудня 2015 р. (далі - Закон № 889-VIII). Основні обов`язки державного службовця закріплені у статті 8 Закону № 889-VIII, відповідно до якої державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах. У разі виявлення державним службовцем під час його службової діяльності або поза її межами фактів порушення вимог цього Закону з боку державних органів, їх посадових осіб він зобов`язаний звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 889-VIII особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначення на посаду. За приписами статті 36 Закону № 889-VIII особа призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки". Особа, призначена на посаду державної служби вперше, виголошує Присягу державного службовця у присутності державних службовців структурного підрозділу, на посаду в якому її призначено, представників служби управління персоналом відповідного державного органу, підписує текст цієї Присяги і зазначає дату її складення. Підписаний текст Присяги державного службовця є складовою особової справи державного службовця. Про складення Присяги державного службовця робиться запис у трудовій книжці державного службовця. У разі відмови особи від складення Присяги державного службовця вона вважається такою, що відмовилася від зайняття посади державної служби, і акт про її призначення на посаду скасовується суб`єктом призначення. У такому разі застосовується відкладене право другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади державної служби. Якщо конкурсною комісією такого кандидата не визначено, проводиться повторний конкурс. Особа, яка вперше займає посаду державної служби, набуває статусу державного службовця з дня складення Присяги державного службовця. Згідно з частиною першої статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. У силу вимог частини першої статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Згідно з частиною другою цієї ж статті дисциплінарними проступками є: 1)порушення Присяги державного службовця; 2)порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3)вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4)дії, що шкодять авторитету державної служби; 5)невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6)недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7)перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8)невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9)використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10)подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11)неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12)прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13)поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14)прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення. Частиною першою статті 71 Закону № 889-VIII обумовлено, що з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов`язково. Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. При цьому частиною першою статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що за вчинення посадовими особами порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених у статті 147 Кодексу законів про працю України, пункті 8 Порядку, статті 14 Закону України «Про державну службу», найбільш суворим з яких є звільнення. У пункті 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення. Отже, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців може бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушення. Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності. Припинення державної служби на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, тому неможливість застосування до посадової особи дисциплінарних стягнень аж до звільнення з органу повинно бути мотивованим. Нормами Порядку, зокрема, пунктом 8, визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, чітко врегульована процедура їх застосування, внаслідок чого забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності. Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстав припинення державної служби за порушення Присяги, мають бути встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, яке регулюється Порядком. При цьому необхідно враховувати, що у разі вчинення дисциплінарного правопорушення, наслідком якого може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з органу державної служби є санкціями різних рівнів відповідальності, які не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення Присяги. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 826/6646/16, від 27.11.2019 у справі № 815/4824/13-а. Разом з тим, важливим у сфері дисциплінарної відповідальності державного службовця є те, що його діяння можна вважати дисциплінарним проступком тільки тоді, коли наявні всі обов`язкові ознаки складу такого проступку, вчиненого державним службовцем. Це свідчить про необхідність визначення й розуміння складу дисциплінарного проступку державного службовця. В іншому ж випадку можливо необґрунтоване та несправедливе притягнення такого суб`єкта до дисциплінарної відповідальності. Склад дисциплінарного проступку утворюють об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона. Об`єктом дисциплінарного проступку державного службовця, є відносини, які забезпечують нормальне функціонування державного апарату, а також відносини, що становлять зміст службової діяльності державного службовця. Об`єктом дисциплінарного проступку є службовий обов`язок, причому його зміст з формальної точки зору однаковий для всіх державних службовців. Суть цього обов`язку полягає в достойній поведінці як при здійсненні службових повноважень, так і поза службою, у виконанні всього, що передбачає службова етика, і в утриманні від того, що з нею несумісно. Відтак державний службовець, порушуючи свої обов`язки і обмеження, пов`язані з проходженням державної служби, спричиняє шкоду таким суспільним відносинам, які становлять зміст службової діяльності державного службовця, правопорядку у сфері державно-службових відносин та авторитету державної служби взагалі. Тобто, державний службовець при вчиненні дисциплінарного проступку, безпосередньо завдає шкоди службовій дисципліні та авторитету державного органу, в якому він працює. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку державного службовця, як обов`язкова ознака його складу, є зовнішнім вираженням протиправної поведінки державного службовця. Об`єктивні риси дисциплінарного проступку виявляються у здійсненні діяння, що завдає або може завдати шкоди певним суспільним відносинам. Протиправне діяння дисциплінарного проступку може бути здійснено у формі дії або бездіяльності, яке несе негативні наслідки, що визначають як завдану шкоду об`єкту такого проступку. Дисциплінарний проступок державного службовця, згідно із законодавством про державну службу, може проявлятися у недодержанні вимог Присяги, зокрема на невиконанні або неналежному виконанні службових обов`язків, перевищення прав, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством, чи вчинення інших дій, що ганьблять або дискредитують особу як представника державної служби. В даному випадку дисциплінарне провадження щодо позивача ініційоване на підставі наказу в.о. начальника управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області у зв`язку з надходженням постанови Миронівського районного суду Київської області від 29 березня 2018 року по справі №371/1583/17 про визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-7 КУпАП, постанови від 5 квітня 2018 року по справі №371/1584/17 про визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та з урахуванням стягнення, яке застосоване до ОСОБА_1 у вигляді оголошення догани згідно з наказом Управління соціального захисту населення Миронівської РДА від 14 лютого 2018 року № 116-О. За результатами проведеного службового розслідування було складено інформаційну довідку від 10.05.2018 року в якій зазначено, що позивач допустила дії та вчинки, які зашкодили інтересам державної служби та управлінню, в якому працює. Зокрема, позивач не виконувала посадові обов`язки неналежним чином; не проявляла оперативності у виконанні нормативно-правових актів, за що її було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді винесення догани; використовувала своє службове становище в інтересах близьких осіб, що призвело до проведення службового розслідування по порушенню антикорупційного законодавства, а також визнання її винною у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1,2 ст. 172-7 КУпАП (постанови Миронівського районного суду Київської області від 29 березня 2018 року у справі № 371/1583/17 та 5 квітня 2018 року у справі № 371/1584/17); позивач не приймає до уваги зауваження керівництва та виявляє до нього неповагу, без погодження з керівництвом самостійно приймає рішення, які негативно виливають на роботу управління, що призводить до приниження авторитету державного органу. Як свідчать покази свідків, а також наявні у матеріалах справи докази (Акти), позивачу пропонувалося ознайомитися із матеріалами дисциплінарного провадження. Разом з тим, позивач відмовилася від ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи. Крім того, позивачу було запропоновано надати письмові пояснення з приводу встановлених під час службового розслідування обставин, проте позивач від надання останніх відмовилася. Частиною 1 ст. 77 Закону № 889-VIII передбачено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. Згідно ч. 2 ст. 77 Закону № 889-VIII у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення. Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що позивача звільнено зі державної служби відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби (за порушення Присяги Державного службовця, а саме - п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу"). Колегія суддів вважає, що відповідачем було дотримано процедуру притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та показами свідків. Відповідачем було дотримано вимоги чинного законодавства під час здійснення службового розслідування, складення висновку та винесення наказу Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області № 51-О від 17 травня 2018 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення ОСОБА_1 », яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у вигляді звільнення зі займаної посади. Суд першої інстанції правильно зазначив, що у відповідача були наявні підстави дійти висновку, що своїми неправомірними діями, які встановлені іншими рішеннями судів (постановами Миронівського районного суду Київської області від 29 березня 2018 року (у справі № 371/1583/17) та від 5 квітня 2018 року (у справі № 371/1584/17) та рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року (у справі № 810/4251/18)) позивач допустила несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, скоїла проступок (вчинок) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов`язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання нею своїх обов`язків. Такі дисциплінарні проступки в силу вимог частини другої статті 65, частини п`ятої статті 66 та пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII є підставою для звільнення особи з посади державної служби та припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення. Враховуючи встановлені обставини та оцінюючи дії, що ставляться в провину позивачу, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності й з обраним видом стягнення. У рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. В даному випадку доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у позовній заяві та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 19.08.2020 року. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Є.О. Сорочко А.Г. Степанюк