Постанова 4855 № 640/25173/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/25173/20 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., за участю секретаря: Волошка О. Л. представника позивача Калман Д. А., представника відповідача Бугаєнко С. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2021 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 03.02.2021) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український Холдинг Будівельних Проектів" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "Український холдинг будівельних проектів" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 липня 2020 року № 00005150502, № 00005140502. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2021 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що згідно відомостей інформаційних податкових баз контрагент позивача ТОВ «Мрія», а також інші суб`єкти господарювання, по ланцюгу укладання правочинів, враховуючи кількість працюючих осіб та матеріально-технічне забезпечення, не мали реальної можливості виконати зобов`язання із виконання будівельних робіт в обсягах заявлених позивачем. З огляду на викладені обставини апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлено без повного дослідження обставин справи. До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні 20.07.2021 апелянтом доводи апеляційної скарги підтримано. Представником позивача щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено. Крім того, в судовому засіданні задоволено клопотання апелянта щодо здійснення його заміни правонастпником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011). У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Український Холдинг Будівельних Проектів" з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за серпень 2019 року та листопад 2019 року, за результатами якої складено акт від 04 червня 2020 року № 228/26-15-05-02-03/37402189 (надалі - акт перевірки). Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства, а саме: - п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період що перевірявся, на загальну суму 531690 грн, в тому числі по періодах: за серпень 2019 року у сумі 134 398 грн; за листопад 2019 року у сумі 397 292 грн; - п. 185.1ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1,200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в періодах що перевірялися на загальну суму 400412 грн, в т.ч. по періодах: за серпень 2019 року у сумі 227790 грн; за листопад 2019 року у сумі 172622 грн. 17 червня 2020 року ТОВ "УХБП" подано до ГУ ДПС у м. Києві заперечення на Акт перевірки від 04 червня 2020 року № 228/26-15-05-02-03/37402189, які листом ГУ ДПС у м. Києві від 01.07.2020 року № 96495/10/26-15-05-02-03 залишено без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін. Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі висновків, викладених в акті перевірки, 03 липня 2020 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: - № 00005140502, яким згідно позивачу збільшено розмір грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 797 535, 00 грн, в тому числі 531 690, 00 грн за податковими зобов`язаннями та 265 845, 00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; - № 00005150502, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на додатну вартість у розмірі 400 412, 00 грн. Рішенням Державної податкової служби України №28028/6/99-00-06-02-02-06 від 16.09.2020 року за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 03.07.2020 року № 00005150502, № 00005140502 скаргу позивача залишено без задоволення, а вказані вище податкові повідомлення-рішення - без змін. Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 03.07.2020 року № 00005150502, № 00005140502 позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України. У розумінні п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України "податковий кредит" - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу. Положеннями ст.185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п.187.1 ст.187 ПК України). Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість вказаної у податковій накладній , до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для віднесення відповідних сум до складу ПДВ. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків. Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків. Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій. Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту. У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг. За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні. Згідно правової позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ "МРІЯ" (субпідрядник) 28.09.2018 року укладено Договір підряду № 28/09, за умовами якого ТОВ "МРІЯ" зобов`язується за завданням генпідрядника та у відповідності до проектно-кошторисної документації на свій ризик власними та залученими силами і засобами виконати комплекс будівельно-монтажних робіт (надалі - роботи) на об`єкті: "Будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом (для потерпілих від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній "Еліта центр") по провулку Платонівському у Солом`янському районі м. Києва" та передати їх генпідряднику. Генеральний підрядник зобов`язується прийняти виконані належним чином роботи та сплатити їх вартість у порядку та на умовах визначених цим договором. Відповідно до п. 4.1 розділу 4 вказаного договору оплата за виконані роботи здійснюється генпідрядником по фактично виконаним обсягам робіт, визначених в акті приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В) та довідці про вартість виконаних робіт та витрат по встановленій формі КБ-3. Пунктом 5. 1 розділу 5 вказаного договору передбачено, що фактично виконані субпідрядником обсяги робіт оформляються актами приймання виконаних будівельних робіт по встановленій формі КБ-2в та довідками про вартість виконаних робіт та витрат по встановленій формі КБ-3 здачі-приймання виконаних робіт. Генпідрядник підписує їх протягом 6-ти (шести) робочих днів з моменту представлення до приймання та скріплює печаткою. В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином, за період що перевірявся, позивачем як до суду так і до перевірки надано: - копії Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень від 27.06.2019 року, за серпень 2019 року від 22.08.2019 року, за вересень 2019 року, за листопад 2019 року; - акти приймання виконаних будівельних робіт за червень 2019 року від 27.06.2019 року № 2, № 3, № 4, за серпень 2019 року від 22.08.2019 року № 1, № 2, № 2-1, № 3, № 4, № 5, № 6, за листопад 2019 року № 1 від 29.11.2019 року, 14.11.2019 року № 1, № 2 за грудень 2019 року від 29.11.2019 року № 2, № 3, № 4, № 5, № 6; - підсумкову відомість ресурсів Об`єкт: Будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом (з виділенням частки квартир для потерпілих від діяльності ГІБК "Еліт-Центр") у провулку Платонівському у Солом`янському районі м. Києва за серпень 2019 року, за грудень 2019 року , Підсумкову відомість ресурсів Об`єкт: Влаштування шпунтового огородження котловану. Також в підтвердження здійснення повного розрахунку з ТОВ "МРІЯ" позивачем надано копії платіжних доручень: від 15.08.2019 року № 7786, від 29.08.2015 року № 7832, від 01.11.2019 року № 8004, від 06.11.2019 року № 8016, від 07.11.2019 року № 8018, від 13.11.2019 року № 8033, від 19.11.2019 року № 8046, від 21.11.2019 року № 8062. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем до перевірки та до суду первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, не містить, та в повній мірі відображає зміст і характер вчинених господарських операцій. Спірні господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача. Вказані первинні документи досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки. Наявність таких документів відповідачем не заперечувалась. Як вірно зауважено судом першої інстанції, податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності в податковій накладній обов`язкових реквізитів. Натомість, як вірно встановлено судом першої інстанції, доводи податкового органу щодо відсутності у позивача правових підстав для формування податкового кредиту за серпень, листопад 2019 року за результатами взаємовідносин з ТОВ "МРІЯ" обґрунтовано виключено міркуваннями щодо відсутності у останнього реальної можливості виконати свої зобов`язання за правочином укладеним з позивачем. Зокрема, з аналізу податкових баз даних апелянту стало відомо, що основний вид діяльності ТОВ "МРІЯ": електромонтажні роботи; остання декларація з ПДВ подана за квітень 2020 року; кількість працюючих складала 7 осіб. При проведенні перевірки, згідно з наданими до перевірки документами (актів приймання будівельних робіт ф. КБ 2) та показників розділу "витрати труда робітників - будівельників на обсяг робіт, люд.-год." встановлено, що ТОВ "МРІЯ" не в змозі виконати будівельні роботи, які зазначені в вищенаведених актах приймання будівельних робіт внаслідок відсутності відповідної кількості працюючого персоналу на підприємстві та відповідного обладнання. Також, за результатом проведеного аналізу Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) встановлено реєстрацію податкових накладних на адресу ТОВ "МРІЯ" з номенклатурою, будівельні роботи від ТОВ "Тайрон Бізнес", ТОВ "Лайф Парадайс" та ТОВ "Профіт Стар Груп". Основний вид діяльності зазначених вище контрагентів - будівництво житлових та нежитлових будівель; кількість працюючих - 36, 13 та 29 осіб відповідно, декларацію з податку на прибуток за 2019 рік подано не було, основні засоби відсутні. Зазначені вище суб`єкти господарювання формували податковий кредит з номенклатурою: "виконання робіт з будівництва житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом для потерпілих від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній "Еліта центр" за рахунок наступних контрагентів: ТОВ "Блік Універс" та ТОВ "Фортуно Плюс". Апелянтом вказується, що ТОВ "Блік Універс" та ТОВ "Фортуно Плюс" не могли виконати свої зобов`язання з виконання робіт з будівництва житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом для потерпілих від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній "Еліта центр", з огляду на наступне: - ТОВ "Блік Універс" зареєстровано у ГУ ДПС у Донецькій області, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, кількість працюючих не встановлена, Декларацію з податку на прибуток за 2019 не подано, основні засоби відсутні; - ТОВ "Фортуно Плюс" знаходиться на обліку у ТУ ДПС у Кіровоградській області, основний вид діяльності - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням, декларацію з податку на прибуток за 2019 не подано, а основні засоби відсутні. В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. На момент здійснення вищезазначених господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "МРІЯ", останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мав індивідуальний податковий номер, а отже, мав право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі у відповідності до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, є підставою для формування позивачем податкового кредиту та від`ємного значення з податку на додану вартість за періоди серпень, листопад місяці 2019 року. Щодо посилання апелянта на відомості про відсутність у контрагента позивача умов необхідних для ведення відповідної господарської діяльності з обсягом товару у відповідні строки, зокрема, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, як на підставу для відмови в позові, відхиляється судом, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагентів добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача. Остання обставина підтверджується наданими платіжними дорученнями, оборотно-садовою відомістю. Як вірно зазначено судом першої інстанції, посилання податкового органу на інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах ДФС, як на доказ нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "МРІЯ", є безпідставними та не можуть розцінюватись судом як доказ при вирішення даного спору, оскільки такі жодним чином не підтверджують наведені в акті перевірки обставини. Крім того, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах податкового органу носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2019 року у справі №820/7831/15. Разом з цим, доказів щодо проведення будь-якої перевірки ТОВ "МРІЯ" (зустрічної звірки, виїзної перевірки, тощо), які б підтверджували належним чином доводи суб`єкта владних повноважень, контролюючим органом не надано. Суд також зазначає, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. До того ж, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов`язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вищенаведеними первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив правильне судове рішення з додержанням норм процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Керуючись ст.ст. 150, 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український Холдинг Будівельних Проектів" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 20.07.2021)