Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/3728/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3728/20 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Кравця О.О., Зуєвої Л.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу адвоката Веліксар Алли Віталіївни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року - 75 відсотків суми підвищення, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з врахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних відмовлено. 08 червня 2021 року до Одеського окружного адміністративного суду звернулась представник позивача із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2020р. по справі №420/3728/20 суду шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення. В обґрунтування вказаної заяви було зазначено, що виплата перерахованої пенсії здійснена не була, що зумовлює необхідність встановлення судового контролю за виконанням вказаного рішення. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 від 08.06.2021р. про встановлення судового контролю за виконанням рішення відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Веліксар Алла Віталіївна звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій вважає, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, тому просить суд скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та винести нове судове рішення, яким задовольнити заяву позивача про встановлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області судового контролю за виконанням рішення суду від 03.07.2020р. по справі № 420/3728/20 та про зобов`язання відповідача подати до суду першої інстанції звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2020р. по справі № 420/3728/20 у встановлений судом строк. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції в ухвалі помилково зазначається, що застосування такого способу судового контролю як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, є правом суду та застосовується виключно на розсуд суддів. На думку апелянта, По-друге, суд першої інстанції в ухвалі безпідставно зазначає, що незважаючи на існування інституту судового контролю, саме виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень. Також апелянт вказує, що судом першої інстанції необґрунтовано зазначено, що позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів не наведено і не надано останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення. Представник відповідача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено аргументів на переконання необхідності встановлення судового контролю та доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, а також суд врахував видання 12.08.2020р. Одеським окружним адміністративним судом виконавчого листа №420/3728/20. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його зробленим із порушенням вимог процесуального права з огляду на наступне. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно із частинами першою та другою статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року - 75 відсотків суми підвищення, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з врахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 07 серпня 2020 року та на його виконання судом 12 серпня 2020 року видано виконавчий лист, який пред`явлено позивачем до примусового виконання. В подальшому, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В. було відкрито виконавче провадження №ВП63152104 по виконавчому листу № 420/3728/20 від 12.08.2020 року про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити (з врахуванням раніше виплачених сум) пенсію ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року однією сумою, з врахуванням раніше виплачених сум. В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, листом № 21.04.2021 № 10.03-6347 (а.с. 116) органом виконавчої служби було повідомлено позивача, що 20.04.2021р. Головне управління Пенсійною фонду України в Одеській області надіслало лист, яким повідомило, що ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії, заборгованість в розмірі 11351,42 грн. яка виникла внаслідок проведеного перерахунку, не виплачується боржником у зв`язку із відсутністю коштів. Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази повного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року, що судом першої інстанції не враховано. Колегія суддів не погоджується із посиланнями суду першої інстанції, що саме виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень, як на підставу для відмови у встановленні судового контролю, з огляду на наступне. Так, згідно ч.2 ст. 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. При цьому сторона по справі, на користь якої ухвалено рішення суду, має право, а не зобов`язана звертатись до виконавчої служби для примусового виконання рішення суду. Водночас, сторона також має право звернутись до суду, який ухвалив рішення по справі для встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений ст. 382 КАС України, що на переконання колегії суддів є альтернативним способом забезпечення виконання рішень суду. Жодними нормами процесуального законодавства не встановлено обмежень для встановлення судового контролю в порядку ст. ст. 382 КАС України у разі наявності відкритого виконавчого провадження. У цьому контексті колегія суддів наголошує, що навіть здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у порядку, встановленому статтею 287 КАС України, не перешкоджає його здійсненню відповідно до статті 382 цього кодексу, оскільки такі процесуальні дії не є взаємовиключними. При цьому стаття 382 КАС України орієнтована на перевірку того, як виконує судове рішення суб`єкт владних повноважень, не на користь якого ухвалене це рішення. Щодо висновків суду, що позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів не наведено, колегія суддів зазначає, що аналіз доданих до матеріалів справи документів, отриманих позивачем в ході виконавчого провадження, свідчить, що наразі заходи виконавчого провадження, які були застосовані, не є ефективними. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що оцінка доводам відповідача щодо відсутності відповідних бюджетних асигнувань повинна бути надана судом за результатами розгляду звіту суб`єкта владних повноважень. Щодо доводів відповідача, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень-відповідачем у справі суд першої інстанції може лише під час прийняття рішення у справі, колегія суддів зазначає, що відповідач, стверджуючи, що стаття 382 КАС України регулює порядок застосування судового контролю таким чином, помилково тлумачить норми процесуального права, оскільки законодавець у зазначеній нормі процесуального кодексу фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Такий контроль здійснюється саме після прийняття судового рішення. При цьому суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14 травня 2020 року у межах справи № 800/320/17 та Верховним Судом у постанові від 04 березня 2020 року у межах справи №539/3406/17, які відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про скасування заходів забезпечення позову та прийняття нового судового рішення. Керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 382 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Веліксар Алли Віталіївни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії скасувати, та прийняти нове судове рішення, яким заяву адвоката Веліксар Алли Віталіївни в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задовольнити. Встановити судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у строк протягом 30 днів з моменту отримання даної постанови подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року по справі №420/3728/20. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.П. Коваль Суддя: О.О. Кравець Суддя: Л.Є. Зуєва