Постанова 4852 № 280/773/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 липня 2021 року м. Дніпросправа № 280/773/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Чумака С.Ю., суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 280/773/21 (суддя І інстанції Семененко М.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач, ГУ ПФУ) щодо здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% грошової суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді без зарахування до стажу роботи, що надає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1984 по 29.06.1988, що становить 1 рік 11 місяців, а також з 01.08.1988 по 05.12.2001 робота в органах прокуратури, що складає 12 років 4 місяці 8 днів; - зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці: 14 років 1 місяць 28 днів стажу роботи на посаді судді: 12 років 4 місяці 8 днів стажу роботи в органах прокуратури: половина строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім.Ф.Е. Дзержинського 1 рік 11 місяців, а всього 28 років 5 місяців 6 днів; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, вже визначеного постановою Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 29.11.2016 у справі №316/1567 16-а та розпорядженням УПФ України в м. Енергодар Запорізької області № 129949 від 19.12.2016 у розмірі 90% судової винагороди судді, який працює на відповідній посаді за довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 25.02.2020 року № 08-02/773, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням фактично виплачених сум та здійснити нарахування та виплату компенсації інфляційних витрат на час виплати перерахунку відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року адміністративний позов задоволений частково: - визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо зменшення до 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці; - зобов`язано відповідача здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу, виходячи із 66 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум. - зобов`язано ГУ ПФУ здійснити компенсацію втрати частини доходів позивачу з 19.02.2020 по місяць виплати заборгованості у зв`язку з порушенням строків виплати довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III. В іншій частині позову відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині визначення відсоткового розміру довічного грошового утримання у 66% від грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, та прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити повністю, зобов`язавши відповідача призначити їй 90%. В обґрунтування скарги зазначила, що визначений їй при призначенні пенсії відсотковий розмір довічного грошового утримання 90% не може бути зменшений при наступних перерахунках. У відзиві відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Апеляційна скарга відповідача ухвалою суду від 6 липня 2021 року повернута скаржнику. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ Відповідно до наказу голови Енергодарського міського суду Запорізької області № 12-21 від 14.09.2016 позивача, звільнену з посади судді у відставку Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 № 1515-VIII «Про звільнення суддів», відраховано зі складу Енергодарського міського суду Запорізької області 14.09.2016. Згідно протоколу Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі Запорізької області № 2445 від 18.10.2016 позивачу з 15.09.2016, враховуючи її стаж роботи суддею 14 роки 1 місяць 28 днів, призначено довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 19 720,00 грн, що складає 80% суддівської винагороди, який вона мала на момент звільнення. Постановою Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 29.11.2016 у справі № 316/1567/16-а, яка набрала законної сили 27.12.2016, крім іншого, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі Запорізької області: зарахувати позивачу в стаж роботи, який дає право на відставку та на отримання довічного грошового утримання 1/2 строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту з 01.09.1984 по 29.06.1988, що становить 1 рік 11 місяців; починаючи з 15.09.2016 нараховувати та виплачувати позивачу довічне грошового утримання судді в розмірі 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування без обмеження граничного розміру за відрахуванням виплаченого, відповідно до частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ до внесення змін Законом України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VІІІ відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4 рп/2016. Відповідно до розпорядження Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі Запорізької області № 129949 від 29.12.2016 позивачу з 15.09.2016, враховуючи її стаж роботи суддею 28 років 5 місяців 5 днів, призначено довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 22 185 грн, що складає 90% суддівської винагороди, яку вона мала на момент звільнення. У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач 02.03.2020 та 01.07.2020 звернувся до відповідача із заявами про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додала довідку територіального управлінням ДСА України в Запорізькій області від 25.02.2020 № 08-02/773 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Листом від 13.03.2020 № 0800-0213-8/9426 та повідомленням відповідача від 13.03.2020 № 0800-0213-8/9426 позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» згідно з довідкою про суддівську винагороду - до надходження роз`яснень щодо порядку проведення такого перерахунку. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31.08.2020 у справі № 280/5030/20, яке набрало законної сили 01.10.2020, задоволено позовну заяву ОСОБА_1 : - визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі Довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 25.02.2020 № 08-02/773. - зобов`язано ГУ ПФУ здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 25.02.2020 № 08-02/773, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.08.2020 у справі № 280/5030/20 відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. При перерахунку враховано збільшений розмір суддівської винагороди, вказаний у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 25.02.2020 № 08-02/773, проте змінено відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. 18.11.2020 позивач звернулась до Управління із заявою про здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі постанови Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 29.11.2016 у справі № 316/1567/16-а та рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.08.2020 у справі № 280/5030/20 в розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді судді з урахуванням стажу роботи, який дає право на відставку та на отримання довічного грошового утримання 28 років 5 місяців 6 днів. Листом від 03.12.2020 № 10776-10481/К-0800/20 Управління з посиланням на частину 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII) повідомило, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді. Стаж роботи позивача на посаді судді Енергодарського міського суду Запорізької області з 04.07.2002 по 31.08.2016 складає 14 років 01 місяць 28 днів. Враховуючи викладене, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.08.2020 по справі № 280/5030/20, здійснений з 19.02.2020 з розрахунку 50 % (за 14 років стажу судді) суддівської винагороди, зазначеної в довідці ДСА України в Запорізькій області від 25.02.2020 №08-02/773. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після перерахунку складає 53 601 грн. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 3 статті 142 Закону № 1402-VIII при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу відповідач повинен був врахувати стаж роботи позивача на посаді судді, встановлений постановою Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 29.11.2016 у справі № 316/1567/16-а, у розмірі повних 28 років, а тому при визначенні позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсоткове значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, становить 66%, а саме: 50% (20 років роботи на посаді судді) + 8 * 2% (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років). При цьому, суд вважав безпідставними твердження позивача про наявність у нього права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з відсоткового розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, встановленого Законом № 2453-VI, а саме в розмірі 90%. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на те, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року в частині задоволення позову не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає законність і обґрунтованість такого рішення лише в частині відмови в задоволенні позову. Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року, визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Відповідно до ч. 1 ст. 116 Закону № 1402 суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Згідно із частиною 1 статті 142 Закону № 1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. (частина 2 статті 142 Закону № 1402-VI). Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частиною 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України №2453-VI. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII). Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 № 193-IX, який набрав чинності 07.11.2019, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI. Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Разом з тим рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами. У вказаному рішенні, зокрема Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. Таким чином з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, для всіх судді у відставці незалежно від проходження кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або конкурсу, визначено однаковий підхід для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру, встановленого Законом №1402-VIII. При цьому апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані різні закони при визначенні окремих складових, з яких обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, оскільки зазначене не узгоджується з приписами чинного законодавства, суперечить змісту рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 щодо необхідності встановлення однакового підходу до визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Враховуючи, що позивачу перерахунок довічного грошового утримання проведено на підставі частини третьої статті 142 Закону № 1402, виходячи із розміру та складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на момент виникнення права на перерахунок, то й розмір такого утримання має визначатися на підставі приписів частини третьої статті 142 Закону № 1402, а саме 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, із збільшенням за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розміру щомісячного довічного грошового утримання на два відсотки грошового утримання судді. Разом з тим, заперечуючи застосування при перерахунку пенсії частини 3 ст. 142 Закону № 1402 щодо відсоткового розміру довічного грошового утримання, позивач діє непослідовно, адже не враховує, що у питанні перерахунку раніше призначеної пенсії мають застосовуватися норми чинного закону, а не вибірково норми різних законів за його бажанням, зокрема Закону, який втратив чинність уже більше як 5 років. При цьому, суд визнає безпідставним посилання позивача на те, що при перерахунку пенсії має застосовуватися відсоткова величина визначення розміру довічного грошового утримання у відсотках, яка діяла на момент її призначення, тобто 90%, як, зокрема зазначено Верховним Судом України у постановах від 10.12.2013 у справах № 21-348а/13, № 21-420а/13, від 06.10.2015 у справі № 21-2432/15, постанові Верховного Суду від 04.02.2019 у справі № 240/5401/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 360/1428/17 з огляду на таке. Висновки, викладені у приведених судових рішеннях судів касаційної інстанції, стосувались правовідносин, які виникли внаслідок зміни відсоткового розміру пенсій, призначених на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ), тобто в правовідносинах з іншим предметом спору ніж ті, що розглядаються судом у цій справі. Крім того, правовідносини стосовно перерахунку пенсій військовослужбовцям із зменшенням відсоткового розміру регулювались одним законом (№ 2262-ХІІ), в якій законодавцем вносились відповідні зміни. У справі ж, яка переглядається, зміна відсоткового розміру довічного грошового утримання відбулась внаслідок прийняття нового закону, який по-іншому визначає не тільки відсотковий розмір такого, а й інші умови матеріального забезпечення суддів, зокрема розмір суддівської винагороди. У зв`язку з цим суд вважає неможливим при вирішенні спірних правовідносин застосовувати за вибором конкретної особи норми двох різних законів, один з яких (що втратив чинність) визначав більший відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а другий (чинний) новий розмір суддівської винагороди працюючого судді, з якого й має обчислюватися розмір довічного грошового утримання. Отже, суддя у відставці, який бажає, щоб йому здійснили перерахунок довічного грошового утримання за ч. 3 ст. 142 Законом № 1402, повинен прийняти всі умови, які визначає ця норма стосовно щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме, не тільки положення стосовно розміру суддівської винагороди (грошового утримання працюючого судді), але і стосовно обчислення відсоткового розміру цього утримання. ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що довічне грошове утримання позивачу повинно обчислюватись в розмірі 66% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Отже, судом першої інстанції рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін. Оскільки справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України є справою незначної складності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 280/773/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Cуддя-доповідач С.Ю. Чумак суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко