Постанова 4852 № 280/3741/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 липня 2021 року м. Дніпросправа № 280/3741/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач), суддів: Шлай А.В., Кругового О.О., розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року (головуючий суддя: Новікова І.В.) по адміністративній справі № 280/3741/20, за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування постанов, ВСТАНОВИВ: Позивач Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до відповідача Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі ГУ Держпраці у Запорізькій області), в якому просить визнати протиправною та скасувати винесені відповідачем постанови від 16.04.2020 року №9ДФС-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в сумі 283 380 грн., та №10ДФС-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в сумі 94 460 грн. Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю факту порушення позивачем приписів ч. 3 ст. 24 КЗпП України. У відзиві на позов відповідач зазначає про наявність в діях позивача порушення приписів ч. 3 ст. 24 КЗпП України та правомірність накладення на нього штрафу за приписами абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України відповідно до винесених постанов. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року позовну заяву задоволено, визнані протиправними та скасовані винесені відповідачем постанови №9ДФС-ФС, №10ДФС-ФС від 16.04.2020 року про накладення штрафу, стягнено на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 3778,40 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на доводах, викладених у відзиві на позов. Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надійшов. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшов висновку про відсутність підстав для за доволення апеляційної скарги виходячи з наступного. Пунктами 1,2,4,7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 року визначено, що Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Державна служба України з питань праці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. У відповідності до зазначених норм законодавства ГУ Держпраці в Запорізькій області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі Порядок №823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81, 1947 року, про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 року № 1986-IV, та Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. У відповідності до п. 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Відповідно до змісту пп.3 п.5 Порядку № 823, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту. Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених пп. 5-7 цього пункту та п. 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю чи його заступник. Згідно з п. 6, 8, 9, 10 Порядку № 823 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання об`єктом відвідування законодавства про працю. Документи, одержані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. На вимогу об`єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи інспектор праці надає копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та вносить запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису. Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів. Відповідно до п.19-24 Порядку № 823, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акту залишається в об`єкта відвідування. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дня, що настає за днем підписання акту. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження. Із матеріалів справи вбачається, що посадовими особами ГУ Держпраці у Запорізькій області 17.02.2020 року проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та магазин в одному приміщенні щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, за результатами якого складено акти №47/08-01-33-05/ НОМЕР_1 , №50/08-01-33-05/ НОМЕР_1 , відповідно до висновків яких позивачем порушено приписи ч.1,3 ст.24 КЗпП України відносно допущення до роботи без укладання трудового договору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по першому акту, та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 по другому акту. ГУ Держпраці у Запорізькій області розглянуто справу про накладення штрафу відповідно до виявлених в актах №47/08-01-33-05/ НОМЕР_1 від 17.02.2020 року, №50/08-01-33-05/ НОМЕР_1 від 17.02.2020 року порушень трудового законодавства, та прийнято постанову №9 ДФС-ФС від 16.04.2020 року про накладення на ФОП ОСОБА_1 за приписами абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України штрафу в сумі 283 380 грн., та постанову №10 ДФС-ФС від 16.04.2020 року про накладення на позивача штрафу в сумі 94 460 грн., які оскаржені позивачем в судовому порядку. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України. Згідно ч.1 ст. 3,4 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами; законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. За приписами ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. За приписами ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається. Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст.208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і їх дія припиняється. Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Аналіз вищезазначеного законодавства свідчить, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції, за яким працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату, предметом договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах по справі №127/ 21595/16ц від 08.05.2018 року, у справі №820/1432/17 від 4.07.2018 року , у справі №815/954/18 від 13.06.2019 року. Із матеріалів справи вбачається, що 03.02.2020 року між ФОП ОСОБА_1 та укладено цивільно-правовий договір на послуги, відповідно до пункту 1.1. якого( з урахуванням додаткової угоди), Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з обслуговування клієнтів - консультація 120-ти відвідувачів магазину, які придбають товар, у строк з 03.02.2020 року до 15.02.2020 року. На підтвердження виконання робіт за укладеним Договором, до матеріалів справи надано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №13 від 14.02.2020 року. Аналогічний за змістом цивільно-правовий договір на послуги укладено позивачем з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.102-104, 117-119, 120-122). 03.02.2020 року між позивачем та ОСОБА_6 укладено Договір на послуги, відповідно до пункту 1.1 якого (з урахуванням додаткової угоди), Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з обслуговування клієнтів -видача та виготовлення 240 напоїв для відвідувачів бару, у строк з 03.02.2020 року до 15.02.2020 року. Аналогічний за змістом цивільно-правовий договір на послуги укладено позивачем з ОСОБА_7 (а.с.108-110). В цей же день 03.02.2020 року між позивачем та ОСОБА_8 укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого з урахуванням додаткової угоди), Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з обслуговування 240 столів з відвідувачами у строк з 03.02.2020 року до 15.02.2020 року. Аналогічний за змістом цивільно-правовий договір на послуги укладено позивачем з ОСОБА_9 (а.с.114-116). Здійснивши аналіз вищезазначених договорів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що характер взаємовідносин між позивачем та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 відповідають вимогам встановленим до цивільно-правового договору, ознак, які притаманні трудовим відносинам, судом не встановлено та відповідачем не доведено. Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №13 від 14.02.2020 року підтверджується виконання ОСОБА_4 зазначеної в договорі роботи. Пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 підтверджують факт їхньої роботи у позивача за цивільно - правовими угодами. В силу викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що цивільно - правові угоди з вищезазначеними особами позивачем укладалися для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання певних результатів, обсяг виконуваної роботи зазначений у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню у зв`язку з досягненням зазначеної в угодах мети, що відображено в акті здачі-прийняття робіт, та правомірно визнав протиправними і скасував оскаржувані постанови про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу. Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовано. В силу приписів ст.139 КАС України суд першої інстанції правомірно стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 3778,40 грн. Оскільки судом першої інстанції в повному обсязі встановлено обставини справи та прийнято рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року по адміністративній справі № 280/3741/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати постановлення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду на протязі 30 діб. Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук суддя А.В. Шлай суддя О.О. Круговий