Постанова Харківський апеляційний суд № 641/8878/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2021 року м. Харків Справа № 641/8878/20 Провадження № 22-ц/818/4184/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: судді Тичкової О.Ю., суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П., сторони справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , інші учасники справи: третя особа - ОСОБА_3 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова, ухвалене 17 березня 2021 рокуу складі судді Курганникової О.А. (повний текст рішення складений 22 березня 2021 року), установив: Дев`ятого листопада 2020 року ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника податків щомісячно, починаючи з дня звернення до суду до досягнення сином 23-х річного віку. Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який у 2019 році розпочав навчання у Харківському національному університеті внутрішніх справ на денній формі навчання за державним замовленням. Відповідач не надає матеріальної допомоги синові на його навчання, хоча має дохід (працює неофіційно) та отримує пенсію. Заробітної плати позивача не вистачає на утримання дітей, сплату комунальних послуг, харчування, задоволення власних потреб. ОСОБА_3 навчається на денній формі, не має можливості працювати, але потребує матеріальної допомоги для купівлі підручників, оплати харчування, одягу та інших потреб. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 березня 2021 рокупозов ОСОБА_5 задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини від усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 11.11.2020 та до закінчення навчального закладу чи до досягнення ним 23-х річного віку. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1500 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць. Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжує навчання, потребує матеріальної допомоги, а ОСОБА_2 є інвалідом 3-ї групи, працездатна особа, сплачує аліменти на дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому може надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина в розмірі 1/6 частини від усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розмір витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 довела належними та допустимими доказами, тому понесені нею витрати також підлягають відшкодуванню відповідачем. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права. А саме, суд помилково вказав, що ОСОБА_2 є працездатною особою, хоча він пенсіонер та отримує пенсію 2100 грн, з якої половину сплачує на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_6 . Суд також не врахував, що ОСОБА_3 отримує стипендію, речове забезпечення та харчування від держави. Позивач не довела, що їх син потребує у зв`язку з навчанням матеріальної допомоги. Апелянт за своїм матеріальним становищем не може надавати сину матеріальну допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , проти її задоволення заперечила. Послалася на те, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, тому не може влаштуватися на роботу. Іншого доходу ОСОБА_3 не має, але несе витрати на навчання, харчування тощо. Забезпечення від держави не в повній мірі покриває витрати ОСОБА_3 . Виключно посилання відповідача на державне матеріальне забезпечення його сина не свідчить, що ОСОБА_3 не потребує матеріальної допомоги від батька. Згідно з рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2020 року у цивільній справі № 641/9619/19, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, ОСОБА_2 на праві власності належить Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 , та автомобіль Daewoo Nexia НОМЕР_1 , що має бути враховано судом при перевірці матеріального становища відповідача. Пенсія по інвалідності це додаткова гарантована матеріальна підтримка від держави, тому її отримання не може свідчити про непрацездатність особи та відсутність у неї фінансової можливості надавати матеріальну допомогу сину. Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, суд уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до п.п. 2,4 ч.1, ч.2 статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Як установлено судовим розглядом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 8). ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця реєстрації № 6316-1362034-2018 від 22.02.2018 та інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 18.09.2020 (а.с. 8, 18). ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 11), що підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця проживання (а.с. 11), разом з матір`ю, ОСОБА_1 (а.с. 5-6). Статтею 199 Сімейного кодексу України (надалі СК України) передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину ( стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 346/103/17 (провадження № 61-20178св18). На підтвердження потреби ОСОБА_3 у матеріальній допомозі від батька позивач надала довідку Харківського національного університету внутрішніх справ № 24/534 від 15.10.2020. З указаної довідки вбачається, що рядовий поліції ОСОБА_3 з 15.08.2019 наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 19.07.2019 №240 о/с зарахований до складу курсантів ХНУВС (денна форма навчання за державним замовленням, за спеціальністю 081 «Право») та навчається на час видачі довідки. Термін навчання - 4 роки (а.с. 12). На виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с. 42-43) Харківський національний університет внутрішніх справ надав суду довідку-розрахунок витрат на продовольче забезпечення, довідку про грошове забезпечення та довідку про речове забезпечення (а.с. 49-52). Згідно з указаними довідками загальна сума витрат на продовольче забезпечення ОСОБА_3 за період з 15.08.2019 по 31.01.2021 складає 11847 грн, грошове забезпечення за період з 15.08.2019 по 31.01.2021 складає 4720,85 грн, витрати за період навчання курсанта факультету №1 ОСОБА_3 складають 7619,73 грн. Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1,2 ст.77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України). Отже, посилаючись на потребу ОСОБА_3 в отриманні матеріальної допомоги від батька на період навчання, саме представник позивача мала надати докази того, що, зокрема, ОСОБА_3 потребує такої матеріальної допомоги. З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що ОСОБА_3 навчається у Харківському національному університеті внутрішніх справ за державним замовленням, на його матеріальне та харчове забезпечення виділяються кошти. Ні до позовної заяви, ні до апеляційної скарги представник ОСОБА_1 не надала доказів того, що ОСОБА_3 несе окремо витрати на навчання та ці витрати не перекриваються коштами, що виділяються на його утримання державою. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги від батька, за відсутності належних доказів цього. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 перебуває на повному речовому, продовольчому та фінансовому забезпеченні за рахунок державного бюджету Міністерства оборони України. Позивач не довела існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України, що є її процесуальним обов`язком, не надала будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у ОСОБА_3 потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо). Тому суд помилково вважав, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково. Зазначені вище висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 20 травня 2020 року у справі № 635/1139/17 (провадження № 61-350св17), що відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України мають враховуватися Харківським апеляційним судом. Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_2 належить задовольнити, рішення суду від 17.03.2021 скасувати з ухваленням у справі нового судового рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, слід відмовити. При цьому судова колегія вважає, що оскільки ОСОБА_1 не довела юридичного факту потреби сина в матеріальній допомозі від батька, відсутня потреба надавати оцінку юридичному факту можливості батька надавати таку фінансову допомогу. Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оскільки в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, понесені нею витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню ОСОБА_2 . Відповідач по справі при подачі апеляційної скарги сплатив 1261 грн 30 коп. (а.с. 82), які не підлягають стягненню з відповідача у зв`язку з її звільненням від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Тому сплачений ОСОБА_1 судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 березня 2021 рокускасувати, ухвалити у справі нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 а про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, залишити без задоволення. Сплачений ОСОБА_2 ем судовий збір при подачі апеляційної скарги в розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 30 (тридцять) копійок компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 20 липня 2021 року. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді С.С. Кругова Н.П. Пилипчук