Постанова Вінницький апеляційний суд № 131/117/26

Справа № 131/117/26 Провадження № 22-ц/801/1515/2026 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Олексієнко О. Ю. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2026 рокуСправа № 131/117/26м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Берегового О.Ю. (судді доповідача), суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С., за участю секретаря судового засідання: Ходакової М.Г., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Герасимовської Наталі Миколаївни на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 квітня 2026 року, яке ухвалив суддя Олексієнко О.Ю., повний текст складено 16 квітня 2026 року, в с т а н о в и в: В січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, мотивуючи позовні вимоги тим, що він є сином відповідача ОСОБА_2 . ОСОБА_2 сплачував аліменти спершу в твердій грошовій сумі 300 грн, потім в зміненому розмірі 400 грн на місяць, а рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2019 року (справа № 131/811/19) змінено розмір аліментів стягуваних з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_1 з 400 грн щомісячно на дитину і до її повноліття, визначивши їх подальше стягнення в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Позивач навчається на 3 курсі Чернівецького політехнічного фахового коледжу за спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення», на бюджетній основі, період навчання з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2027 року. Відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , про що свідчить довідка військової частини НОМЕР_1 та має можливість надавати допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання. Таким чином, ОСОБА_1 просив стягувати з відповідача на його користь аліменти в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом до суду і до закінчення позивачем навчання, але не довше як до досягнення ним віку 23 років. Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина у розмірі 1/4 частин всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову, тобто з 26 січня 2026 року і до закінчення ОСОБА_1 навчання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. Стягнуто з ОСОБА_2 1331,20 грн судового збору в дохід держави. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у повнолітнього ОСОБА_1 відсутнє джерело доходу, а у зв`язку з його навчанням він потребує матеріальної допомоги. У відповідача на утриманні інших осіб не має, він є працездатним, перебуває на військовій службі в ЗСУ, має офіційний дохід, а тому має можливість сплачувати аліменти. Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 адвокат Герасимовська Н.М. подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи; неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/8 частин всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову і до закінчення ОСОБА_1 навчання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не встановлено обставин понесення позивачем витрат на навчання, проживання, проїзд, придбання навчальних матеріалів, проходження відповідних курсів чи додаткового навчання. Позивачем не доводилась обставина саме потреби фінансової допомоги від відповідача у зв`язку з навчанням, а тому вважає помилковим висновок суду про потребу повнолітнього сина у аліментах. Судом не враховано принцип рівності прав та обов`язків батьків, а також неправильно застосовано положення ч.5 ст.183 СК України. Зауважує, що розмір аліментів повинен бути достатнім та співмірним, враховуючи мету аліментного зобов`язання, а не виключно тією обставиною, що відповідач отримує дохід. Вважає, що судом не встановлено фактів, необхідних для стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача, який продовжує навчання. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до частково задоволення за таких підстав. Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судове рішення частково не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином відповідача по справі, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 07 листопада 2007 року. Батьки позивача ОСОБА_1 , а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебувають у шлюбі (а.с.8). ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг повноліття та навчається на 3 курсі Чернівецького політехнічного фахового коледжу за спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення» на бюджетній основі. Період навчання з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2027 року, що підтверджується довідкою Чернівецького політехнічного фахового коледжу від 09 вересня 2025 року № 421 (а.с.10). Відповідач є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу за мобілізацією з 24 лютого 2022 року по теперішній час у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 19 лютого 2026 року № 940/6732 (а.с.41). Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 07 листопада 2022 року у відповідача встановлено наслідки вибухової травми, вогнепальні осколкові поранення м`яких тканин правої гомілки та правого колінного суглоба, компресійний перелом грудного хребця, посттравматичні зміни хребта, що пов`язані із захистом Батьківщини (а.с.46). Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 2025-0508-1002-4867 від 08 травня 2025 року опис діагнозу відповідача: встановлено посттравматичний остеохондроз грудного відділу хребта, сколіоз, двобічний гонартроз, залишкові явища мінно-вибухової травми, а також підтверджено причинний зв`язок травми із захистом Батьківщини. За ступенем тяжкості травма відноситься до легких (а.с.42). До апеляційної скарги долучено довідку ВЧ НОМЕР_1 про доходи №940/14906 від 22 квітня 2026 року з якої вбачається, що ОСОБА_2 було нараховано заробітну плату у січні 2026 в розмірі 71269,01 грн, у лютому 2026 року 97978,10 грн, у березні 2026 року 105653 грн. Також долучено довідку ТОВ «Люстдорф» про доходи №1919/01-21 від 22 квітня 2026 року згідно з якої, дохід ОСОБА_2 за період з 01 січня 2026 року по 31 березня 2026 року склав 48300 грн: за січень 2026 року 16100 грн; за лютий 2026 року 16100 грн; за березень 2026 року 16100 грн. Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів. Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)». Аналогічний висновок міститься у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Відповідно до положень статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка). Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Разом з тим, судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження. Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17. Із системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Разом з тим, доведення тієї обставини, що отримувач аліментів потребує грошового утримання покладається саме на позивача. Тому звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на період навчання, необхідно надати всі наявні докази, що підтверджують необхідність отримання такого утримання, наприклад: довідка про вартість навчання, в разі якщо дитина навчається на контрактній формі навчання, докази, що підтверджують вартість проживання в гуртожитку чи договір оренди іншого житла, виписка з банківського рахунку дитини, чи будь-які інші докази на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у нього потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо). Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання. Розмір стягуваних аліментів повинен служити задоволенню актуальних життєвих потреб, відповідати життєвому стандарту в місці проживання, а не призводити до збагачення та бути джерелом інших нецільових витрат. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що повнолітня дитина, яка навчається, потребує матеріальної допомоги, а тому стягнення з батька грошових коштів на її утримання є необхідним, оскільки обов`язок з утримання дитини покладається на обох батьків. Водночас апеляційний суд вважає, що при визначенні розміру аліментів, суд першої інстанції належним чином не врахував, що позивач ОСОБА_1 навчається на бюджетній формі навчання (безоплатній) (а.с.10), доказів витрат на проживання, проїзд ним надано не було. Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що відповідач перебуває на військовій службі у складі ЗСУ, отримав травми, вогнепальні осколкові поранення м`яких тканин правої гомілки та правого колінного суглоба, компресійний перелом грудного хребця, посттравматичні зміни хребта. Також, відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 2025-0508-1002-4867 від 08 травня 2025 року відповідачу встановлено посттравматичний остеохондроз грудного відділу хребта, сколіоз, двобічний гонартроз, залишкові явища мінно-вибухової травми. Отже, відповідач потребує постійного лікування, медичного спостереження та реабілітації. З огляду на викладене, визначаючи розмір аліментів, враховуючи взаємний обов`язок батьків по утриманню дитини, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні повнолітньої дитини, витрати пов`язані з навчанням та обставини, що встановленні судом та мають значення в їх сукупності, колегія суддів вважає справедливим змінити розмір стягуваних аліментів, зменшивши їх до 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно. Доводи скаржника про визначення аліментів в твердій грошовій сумі, колегія суддів відхиляє, оскільки спосіб стягнення обирає стягувач, а суд не може за власною ініціативою чи за проханням відповідача призначити аліменти у твердій грошовій сумі, якщо на це немає згоди позивача. Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч. 1, 4 ст. 376 ЦПК України). Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду змінити у частині визначеного розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Герасимовської Наталі Миколаївни задовольнити частково. Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 квітня 2026 року змінити, зменшивши розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 1/4 до 1/8 частин всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову, тобто з 26 січня 2026 року і до закінчення ОСОБА_1 навчання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Головуючий О. Ю. Береговий Судді О. В. Ковальчук О. С. Панасюк