Постанова Вінницький апеляційний суд № 125/2210/25

Справа № 125/2210/25 Провадження № 22-ц/801/1155/2026 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Хитрук В. М. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 рокуСправа № 125/2210/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В., суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниця цивільну справу 125/2210/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кузик Лілії Дмитрівни на рішення Барського районного суду Вінницької області від 05 березня 2026 року, ухвалене у складі судді Хитрука В. М.,- встановив: Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини яка продовжує навчання, в якому просить стягувати з відповідача на її користь аліменти в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання, чи до досягнення нею двадцяти трьох річного віку. Свої вимоги мотивувала тим, ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона досягла повноліття, навчається та потребує матеріальної допомоги. Відповідач ОСОБА_2 є його батьком та відмовляється добровільно надавати допомогу на утримання її як повнолітньої дитини, що продовжує навчатися. А тому, позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на її утримання як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки зі всіх видів його доходів щомісячно, до закінчення навчання. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 05 березня 2026 рокупозов задоволено частково. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частки всіх видів доходів щомісячно, починаючи з 14.11.2025 року i до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років за умови продовження навчання. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Кузик Л.Д. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду змінити, стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , аліменти на її утримання в розмірі частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 14.11.2026 та до закінчення навчання, чи до досягнення нею двадцяти трьох річного віку. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Відзив на апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного суду не надійшов. Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов наступних висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що батьком дитини ОСОБА_1 є відповідач у справі ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_1 . Встановлено, що ОСОБА_1 досягла повноліття. Згідно довідки № 423 від 04.11.2025 року Барського фахового коледжу транспорту та будівництва НТУ позивач ОСОБА_1 є студентом 3-го курсу денного відділення з терміном навчання до 30.06.2027 року. Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. У постанові Верховного Суду від 23.01.2019 в справі №346/103/17, суд касаційної інстанції, зокрема, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дитина сторін навчається на денній формі, у зв`язку з чим не в змозі офіційно працювати та отримувати доходи, а отже потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання. Позивач ОСОБА_1 є дочкою відповідача, на день звернення до суду не досягла 23 років, навчається на денній формі, що позбавляє її можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв`язку з чим вона потребує матеріальної допомоги, а відповідач, є працездатною особою та має можливість і обов`язок забезпечувати утримання дитини, нарівні з матір`ю дитини, з якою повнолітня дитина проживає. Відповідно до пункту 20постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 . ОСОБА_2 21.08.2025 року одержав мінно-вибухову травму, акубаротравму, за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, виконання бойових завдань, що підтверджується довідкою № 940/696 від 29.08.2025. ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у період 03.06.2025 по 13.06.2025 Повний діагноз: Вертеброгенна первікобрахіалгія справа, торакалгія, люмбоішиалгія, стадія загострення, зі стійким больовим синдромом, помірно вираженими м?язово-тонічними проявами на тлі остеохондрозу, спонділоартрозу хребта, грижі МХД С5-С6-С7, протрузії МХД С3-С4-С6. LS-S1. Спонділолістез С4.CS I ст. Анамнез захворювання: Зі слів хворого дані скарги з`явились 20.05.2025 р. після травми на тлі бойових дій. Рекомендовано продовжити лікування та нагляд лікаря. Що підтверджується Випискою із медичної карти хворого № 0892425. ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні з 22.08.25 по 26.08.2025 що підтверджується Випискою із медичної карти стаціонарного хворого №3783 від 09.07.2025. Згідно висновку комп`ютерної томографії органів грудної клітини від 27.06.2025 у ОСОБА_2 встановлено ознаки вузликів в нижній частині правої легені. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. При цьому мати, батько мають рівні обов`язки щодо дитини. Позивач ОСОБА_1 проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними витягами з реєстру територіальної громади. Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192, 194-197 цього Кодексу. Отже, для вирішення питання щодо стягнення аліментів суд має з`ясувати три складові: чи повнолітня дитина продовжує навчання, чи потребує вона матеріальної допомоги та чи може надавати таку матеріальну допомогу один з батьків, який не приймає участі в утриманні дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановивши, що позивач ОСОБА_1 навчається в Барському фаховому коледжі транспорту та будівництва НТУ, є студентом 3-го курсу денного відділення з терміном навчання до 30.06.2027 року, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, взявши до уваги взаємний обов`язок батьків по її утриманню, дослідивши надані сторонами докази, взявши до уваги позицію відповідача у справі, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, визначивши аліменти в розмірі 1/6 частину всіх видів заробітку (доходу) відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів, встановив баланс між обов`язком відповідача по сплаті аліментів та правом повнолітньої дитини на отримання матеріальної допомоги на період навчання. Крім того судом під час визначення розміру аліментів враховано, що відповідач має незадовільний стан здоров`я у зв`язку з пораненнями за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, потребує лікування. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, що, в свою чергу, не дає підстав для висновку про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни рішення. Отже доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, а позивач, яка звернулася з апеляційною скаргою, звільнена від сплати судового збору, то судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив : Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кузик Лілії Дмитрівни залишити без задоволення. Рішення Барського районного суду Вінницької області від 05 березня 2026 року залишити без змін. Компенсувати судовий збір у розмірі 1996 (одна тисяча дев`ять сот девяносто шість) гривні, 80 копійок за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий: І.В. Міхасішин Судді: Ю.Б. Войтко М.В. Матківська