Постанова 4803 № 216/850/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6987/21 Справа № 216/850/20 Суддя у 1-й інстанції - Онопченко Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 216/850/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідачка ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2021 року, яке ухвалено суддею Онопченком Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 25 березня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачкою ОСОБА_2 у шлюбі з 11.01.2003 року по лютий 2009 року. В період шлюбу, у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка, за взаємною згодою сторін, залишилася проживати з матір`ю, та на утримання якої рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягнено аліменти в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 27.08.2008 року. Також, позивачем було подаровано двокімнатну квартиру його доньці ОСОБА_5 та її матері ОСОБА_2 . З дня народження по теперішній час, крім сплати аліментів, позивач приймає участь в розвитку та оздоровленні дитини. Щорічно донька їздить з позивачем та його сім`єю на відпочинок до моря в Автономну Республіку Крим на 3-4 неділі, витрати на харчування складають 5000 грн. на одну людину, а за два роки сума становить 10000 грн. Також, ОСОБА_5 відпочивала з позивачем за кордоном, а саме: в лютому 2015 року у Єгипті 12 денний тур, в червні 2017 року в Італії 10 денний тур, який коштував 17776 грн. на 1 особу, та страхування 970 грн. на людину. Крім того, відповідач приймає активну участь у навчанні та розвитку доньки, зокрема, в 2008 році ОСОБА_5 закінчила художню школу, в якій навчалася вісім років, оплату за навчання та художнє обладнання сплачував позивач, вартість навчання становить 1350 грн. на рік, а за три роки 4050 грн. Протягом останніх 3,5 років ОСОБА_5 відвідує репетиторів з математики та англійської мови, в 2019 році вступила до комп`ютерної академії «Крок», навчання в якій коштувало 19870 грн. на рік. Також, було придбано одяг, взуття, скейт для занять спортом, ліки при захворюванні, вітаміни, навчальні приладдя (рюкзак вартістю 725 грн., канцелярські товари на суму 325 грн., телефон та планшет Аpplе, які були в недовгому його користуванні), меблі в квартиру, де ОСОБА_5 проживала разом з матір`ю, були подаровані в вересні 2018 року, шафу в її власну кімнату в його будинку, де донька перебуває майже кожні вихідні було придбано в 2019 році за 16320 грн. В загальному понесені позивачем витрати, за період з 11.02.2017 року по 11.02.2020 року, складають 178007 грн. Зазначає, що на утриманні в позивача, крім ОСОБА_5 , також знаходиться його син ОСОБА_6 , 2012 року народження. Посилаючись на вищевказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачки половину вартості витрат. понесених ним на лікування, навчання, утримання та оздоровлення спільної дитини за період з 11.02.2017 року по 11.02.2020 року, у розмірі 178 007,00 грн., що складає 89 003,50 грн. Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано обов`язку відповідачки брати участь у додаткових витратах на утримання дитини. Судом не було враховано, надані позивачем, дозволи відповідачки ОСОБА_2 для виїзду до АРК Крим з дитиною, страховки, квитки та засвідчення про поїздки за кордон, диплом та чеки з художньої шкоди, засвідчення репетиторів, договір та чеки з комп`ютерної академії «Крок», чеки та інші додаткові витрати, договори та чеки на купівлю меблів для доньки, які є прямими доказами понесення ОСОБА_1 додаткових витрат на утримання доньки, однак безпідставно не були враховані судом. Вважає, що судом неправильно було застосовано положення ч. 2 ст. 185 СК України та не прийнято до уваги, що диплом та чеки з художньої шкоди, а також договір та чеки з комп`ютерної академії «Шаг», підтверджують розвиток особливих здібностей дитини. Зазначає, що особливі здібності ОСОБА_5 підтверджуються також характеристикою від 30.04.2021 року з КПМНЗ «Художня школа №2» КМР про ї участь у міських, регіональних, всеукраїнських та міжнародних конкурсах та зайняття призових місць, характеристикою від 01.06.2021 року з Комп`ютерної академії «Шаг», яка підтверджує її навчальні досягнення високого рівня, її схильність до певних дисциплін, засвоєння на високому рівні відповідних знань. Заняття з репетиторами також безпосередньо необхідні дитині для розвитку її здібностей, й понесення позивачем витрат на оплату занять з репетиторами підтверджені їх засвідченням, а тому теж підлягають відшкодуванню, як додаткові витрати на дитину. Також, позивач, на обґрунтування доводів апеляційної скарги, наводить судову практику Верховного Суду в аналогічних справах, а саме: у постанові від 14.01.2019 року у справі №751/4312/16-ц, у постанові від 24 лютого 2016 року у справі №6-1296цс15. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.10.2008 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь матері дитини ОСОБА_7 , аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн., щомісячно, до її повноліття, починаючи з 27.08.2008 року (а.с. 13, 14). Згідно договору дарування квартири від 25.06.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Забуранною А.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2764, позивач ОСОБА_1 подарував відповідачці ОСОБА_2 та доньці ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.16). Відповідачкою ОСОБА_2 надавались позивачу дозволи на виїзд дитини на територію тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим від 30.06.2015 року, 04.06.2016 року, 30.06.2016 року, 14.06.2018 року, 04.07.2019 року, та на виїзд за кордон до Італійської Республіки від 06.05.2017 року (а.с.17-22). Спір між сторонами виник з приводу стягнення з відповідачки ОСОБА_2 половини додаткових витрат на дитину, понесених позивачем на лікування, утримання, харчування та оздоровлення доньки ОСОБА_5 , за період з 11.02.2017 року по 11.02.2020 року, в розмірі 178007 грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необгрунтованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом першої інстанції. Відповідно до статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батьків незалежно від сплати ним аліментів. Чинним законодавством не передбачена можливість повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору. Аналізуючи положення ст. 185 СК України можна дійти висновку, що додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини, за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Заявляючи вимоги про одноразове стягнення додаткових витрат на дитину, необхідно надати докази усієї суми фактично понесених витрат, в той час, як заявляючи про періодичні або постійні витрати, позивач повинен довести їх необхідність. Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Розмір коштів, що стягуються на додаткові витрати, не може бути більше самих додаткових витрат. Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного стану сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і стягнення аліментів відповідно до ст. ст. 181, 182 СК. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, додаткові витрати можуть бути компенсовані лише частково. Як роз`яснено у пункті 18 постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", до передбаченої статтею 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. В цьому контексті, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом доказування у справах даної категорії є особливі обставини (розвиток здібностей дитини, її хвороба, тощо) та як наслідок додаткові грошові витрати на дитину, які несе один із батьків, а також розмір таких. Відтак, доводи позивача щодо витрат на придбання одягу, взуття, скейту для занять спортом, вітамінів, навчального приладдя (рюкзак вартістю 725 грн., канцелярські товари на суму 325 грн., телефон та планшет Аpplе, які були в недовгому його користуванні), меблі в квартиру, де ОСОБА_5 проживала разом з матір`ю, та шафу в її власну кімнату в будинку позивача, а також витрати на відпочинок за межами України, не є ключовими у спірних правовідносинах, оскільки не можуть підтвердити чи спростувати особливих обставин розвитку здібностей дитини чи її хвороби, а також затрачених у зв`язку цим відповідних коштів, тому колегія суддів погоджується з висновком суду в цій частині, такі витрати не відносяться до додаткових, в розумінні ст. 185 СК України, оскільки вони не викликані особливими обставинами, а є основними витратами, які батьки несуть на утримання дітей виходячи із своїх матеріальних можливостей. Натомість, якщо це витрати пов`язані з розвитком здібностей дитини, наприклад, як у даному випадку, художнє мистецтво, необхідно надати рекомендації щодо навчання дитини у художній школі з вказівкою тривалості повного курсу навчання, підтвердити витрати пов`язані з придбанням усіх необхідних знарядь, періодичність їх придбання, довівши суду при цьому, що заявлена сума, це лише половина тих витрат, яку необхідно на розвиток здібностей дитини. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 не було надано суду належних та допустимих доказів щодо наявності рекомендацій для навчання доньки ОСОБА_5 в Комунальному позашкільному мистецькому закладі «Криворізька міська школа мистецтв №2» Криворізької міської ради та необхідності понесення витрат на навчання, якими, зокрема, мають бути докази про вартість навчання у закладі (рахунки, договір, тощо) та квитанції про оплату витрат за весь період навчання з 01 вересня 2010 року по 31 травня 2018 року (а.с.30), адже лише у цьому разі суд може дійти висновку, що такі витрати дійсно обумовлені особливостями розвитку дитини та понесені одним із батьків. Натомість, матеріали справи містять лише копії чеків про оплату навчання в Комунальному позашкільному мистецькому закладі «Криворізька міська школа мистецтв №2» Криворізької міської ради у березні 2018 року та у серпні 2019 року (а.с. 31-32), тобто лише за два роки із восьми, а тому колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено, ані наявності виняткових обставин для понесення витрат на навчання в художній школі, ані понесення таких витрат у повному обсязі саме ним. Не можна вважати обґрунтованими й посилання позивача ОСОБА_1 на понесення ним додаткових витрат на придбання ліків для доньки, адже, якщо додаткові витрати пов`язані з особливим станом здоров`я дитини, то необхідно надавати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, тривалості та періодичність лікування та з урахуванням цього розрахунок його вартості, а також про вартість ліків, які необхідно придбавати дитині, чого в даному випадку суду не надано. Не відноситься до особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, і навчання дитини з метою здобуття професійної освіти або ж певних фахових навичок, а тому навчання ОСОБА_3 в ТОВ «Комп`ютерна академія Крок» (а.с. 37-42) відноситься до загального розвитку дитини та є волевиявленням її батьків, у даному випадку позивача ОСОБА_1 , а тому покладення на матір обов`язку з відшкодування половини вартості витрат на навчання в цьому закладі буде суперечити принципу рівності батьків у вихованні дитини, адже, належним та допустимими доказами не підтверджено, що таке рішення приймалося ними спільно та вони узгоджували між собою необхідність отримання донькою додаткових спеціальних знань в галузі комп`ютерних технологів, які безумовно необхідними кожній дитині в сьогоденні, однак, не зумовлені особливими здібностями їх доньки ОСОБА_5 . Необхідно зазначити, що позивач ОСОБА_1 , у період з 11.02.2017 року по 11.02.2020 року, був платником аліментів на утримання дитини, яка проживала разом з матір`ю та перебувала на її утриманні, а тому мати дитини ОСОБА_2 беззаперечно несла більшу частину витрат, пов`язаних із забезпеченням побуту доньки. При цьому, як встановлено колегією суддів, позивач ОСОБА_1 самостійно, на власний розсуд, здійснював ряд витрат на доньку, які не покривалися обсягом сплачених ним аліментів, що свідчить про його добросовісну поведінку, як батька, однак, не надає йому права вимагати від матері дитини компенсації половини вартості понесених ним витрат. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 21 липня 2021 року. Головуючий: Судді: