Постанова Київський апеляційний суд № 369/6780/20

справа № 369/6780/20 головуючий у суді І інстанції Пінкевич Н.С. провадження № 22-ц/824/5237/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 19 липня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Мостової Г.І. суддів: Сержанюка А.С., Суханової Є.М., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Моторно (транспортного) страхового бюро України - Козацької Тетяни Сергіївни на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року у справі за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди, - в с т а н о в и в : У червні 2020 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі по тексту - МТСБУ) звернулось до суду з позовом ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди у порядку регресу. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що 13 травня 2018 року у с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області з вини ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода. У зв`язку з чим автомобіль «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. Розмір завданих збитків власнику цього автомобіля становить 20 426 грн 13 коп., які були виплачено потерпілому ОСОБА_2 . Отже, МТСБУ набуло право регресу до винної особи. Розмір витрат за послуги аварійного комісара склали 720 грн. У добровільному порядку відповідач збитки не відшкодувала. Також позивач поніс витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні позову МТСБУ. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник МТСБУ - Козацька Т.С. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Апелянт посилається на те, що судом суд першої інстанції не було враховано, що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у скоєнні ДТП. Суд першої інстанції не звернув увагу, що в постанові Києво- Святошинського районного суду Київської області від 24 вересня 2018 року зазначено, що саме дії відповідача призвели до порушення нею ПДР України та внаслідок чого сталася ДТП. Не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду. Суд першої інстанції не дослідив та не надав належної оцінки доказам позивача, а саме постанові Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 вересня 2018 року, повно та всебічно не дослідив та не проаналізував правові норми, що регулюють спірні правовідносини та помилково дійшов висновку, що зазначена постанова не є належним доказом вини відповідача у вчиненні ДТП, що у в свою чергу призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення. За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідач належним чином повідомлена про розгляд справи в суді апеляційної інстанції (а.с. 72,75), своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України не скористалась, станом на момент розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не подала. Враховуючи приписи частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні позову та мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки жодного доказу вини відповідача у скоєнні вищевказаного ДТП матеріали справи не містять, зокрема у постанові у справі про адміністративне правопорушення вина відповідача не була встановлена, а також зазначена постанова не містить жодного висновку про доведеність вчинення інкримінованих їй дій. Суд першої інстанції також зазначив, що позивачем не надано доказів того, що саме відповідач є особою, винною у спричиненні ДТП, оскільки з цього приводу до суду були представлені лише копія схеми ДТП та копія постанови суду, які самі по собі (без інших матеріалів) не можуть доводити вищевказаного факту. У зв`язку з чим суд першої інстанції вважав, що підстави для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у цьому випадку відсутні. Колегія апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції неповно оцінив докази і не встановив наявність всіх складових страхового випадку: ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу; шкода має бути завдана особою, відповідальність якої застрахована за полісом; шкода має бути завдана третій особі; настання внаслідок ДТП цивільно-правової відповідальності, наявність/відсутність чи ступінь вини кожного з учасників ДТП, а також інші обставини, які мають істотне значення для відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18. Аналіз положень статті 38 та пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП дає підстави стверджувати те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення, проте жодним чином не вказує на відсутність вини певної особи у вчиненні такого правопорушення. Закриття справи з вказаних підстав не є співрозмірним з підставами закриття, пов`язаними із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, що передбачені пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП. За наявності такої постанови у справі про адміністративне правопорушення, питання покладення цивільно-правової відповідальності на особу, вину якої не було встановлено, не відповідало б нормам чинного законодавства України. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Отже, лише постанова суду про відсутність в діях водія складу або події відповідного адміністративного правопорушення звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП. Зазначена позиція відповідає правовим висновкам з висновками Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі №234/16272/15-ц. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року скасувати з ухваленням нового рішення. На підставі поданих позивачем доказів, колегія апеляційного суду встановила, що 13 травня 2018 року близько 19 год. 40 хв. у с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області сталася ДТП за участю автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП транспортним засобам нанесені механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди. За наслідками вищевказаної ДТП працівниками патрульної поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серія ОБ №002678 від 13 травня 2018 рокустосовно водія ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а.с. 9). Відповідно до статей 1166, 1187 ЦКУкраїни шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 вересня 2018 року встановлено, що відповідач 13 травня 2018 року близько 19.40 год. в Київській області, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, керувала транспортним засобом Toyota Corolla д.н.з НОМЕР_2 , перед зміною напрямку руху не переконалась, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, чим створила аварійну ситуацію водію транспортного засобу Toyota Avensis д.н.з. НОМЕР_1 , який рухаючись в попутному напрямку, різко змінив напрямок руху та скоїв наїзд на транспортний засіб Toyota Corolla. При ДТП транспортний засіб отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушила пункт 10.1 ПДР України і вчинила правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП. Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 вересня 2018 року провадження у справі № 3/369/3758/18про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП, в межах якої розглядався протокол про адміністративне правопорушення від 13 травня 2018 року, закрито у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Вказана постанова набрала законної сили та не оскаржувалася сторонами. Згідно з частиною 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, Києво-Святошинський районний суд Київської області встановив, що саме в діях водія ОСОБА_1 , який порушив положення 10.1. ПДР України, існує причинно-наслідковий зв`язок з настанням даної ДТП. Колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що водій автомобіля Toyota Corolla д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_1 є завдавачем шкоди автомобілю Toyota Avensis д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого настає цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 . Відповідно до статей 1166, 1187 ЦКУкраїни шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. 05 листопада 2017 року було отримано поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/1461382, а саме автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 . 01 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ із заявою про настання страхового випадку. Згідно з звіту № 1362 від 08 червня 2018 року матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 , у результаті пошкодження при ДТП становив 22460 грн 85 грн. 29 жовтня 2018 року до МТСБУ надійшла заява ОСОБА_2 про відшкодування йому завданої шкоди особою, яка не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність. Відповідно до наказу № 11187 від 03 грудня 2018 року МТСБУ було виплачено ОСОБА_2 - 20 426 грн 13 коп., про що підтверджується платіжним дорученням № 1014557 від 04 грудня 2018 року. Також, МТСБУ було сплачено ФОП ОСОБА_3 за послуги аварійного комісара у розмірі 720 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 910379 від 20 липня 2018 року. Відповідно до статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб визначених у статті 13.1 цього Закону. Докази, що водій ОСОБА_1 входить до кола осіб визначених у статті 13.1 цього Закону в матеріалах справи відсутні. 09 вересня 2019 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування завданої майнової шкоди та просив у досудовому порядку сплатити 21 146 грн 13 коп. Підсумовуючи, позовні вимоги Моторно (транспортного) страхового бюро України слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Будь яких доказів, які б надавали суду апеляційної інстанції дійти іншого висновку у цій справі відповідачем не надано. Також відповідачем не надано суду доказів часткового або повного відшкодування завданої шкоди на користь позивача. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись статтями 141, 367, 369, 374, 6, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Моторно (транспортного) страхового бюро України - Козацької Тетяни Сергіївни задовольнити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року скасувати з ухваленням нового рішення. Задовольнити позов Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України завдану майнову шкоду у розмірі 21 146 (двадцять одна тисяча сто сорок шість) грн 13 коп. та судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. та у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн 00 коп. Інформація про стягувача: Моторно (транспортне) страхове бюро України (ЄДРПОУ 2164713102154, що розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Русанівський бульвар, будинок 8). Інформація про боржника: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий Г.І. Мостова Судді А.С. Сержанюк Є.М. Суханова