Постанова 4824 № 757/11688/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 липня 2021 року м. Київ Унікальний номер справи № 757/11688/20-ц Апеляційне провадження 22-ц/824/3293/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Махлай Л.Д., суддів: Немировської О.В., Ящук Т.І. при секретарі: Гойденко Д.В. сторони позивач ОСОБА_1 відповідачі Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Вовка С.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання правочинів недійсними, в с т а н о в и в : у березні 2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «Форінт», АТ «Райффайзен Банк Аваль», у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати недійсними договір № 140/11/210 від 09.08.2018 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт» та договір відступлення прав за іпотечними договорами № 140/11/214 від 09.08.2018 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт». В обґрунтування позову зазначав, що 09.08.2018 між AT «Райфайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Форінт» укладено договір № 140/11/214 про відступлення прав за іпотечними договорами, згідно з яким ТОВ «ФК «Форінт» набуло право вимоги за договором іпотеки № 014/05/240/659 від 28.04.2007, зареєстрованим в реєстрі № 1132, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» на нерухоме майно - нежитлова будівля молодіжно - розважального комплексу з підвальним приміщенням, загальною площею 486,50 кв м, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю предмета іпотеки, визначеного сторонами у сумі 1 318 428 грн. Вважає, що такий договір укладений всупереч актів цивільного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним за ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки ТОВ «ФК «Форінт» не мав на час укладення договору необхідного обсягу цивільної дієздатності, а саме, не мав ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій та будь - яких дозволів на відкриття та ведення рахунків в іноземній валюті. Відтак товариство не мало права приймати від боржника у погашення кредиту кошти у іноземній валюті та отримувати проценти в іноземній валюті, а тому не має права ініціювати звернення стягнення на іпотечне майно у разі невиконання умов кредитного договору. Також на час укладення договору вартість вимог за договором перевищувала 50 % від загальної вартості чистих активів ТОВ «ФК «Форінт», а тому такий правочин міг бути вчинений лише за наявності на це згоди, наданої рішенням загальних зборів. Проте таке рішення не приймалося. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2020 в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував розмежування та різницю між договором факторингу та договором відступлення права вимоги, зміст яких визначено ст. 512, 1077 ЦК України. ТОВ «ФК «Форінт» відповідно до Реєстру відступлених прав вимоги набув від банка право вимоги на загальну суму 123 349 240,86 грн, 11 905 128,15 доларів США, 670 222,81 євро, у тому числі і за кредитним договором, укладеним з ним, на основну суму боргу 68 299,55 грн, проценти за користування кредитом - 47 581,38 грн, штраф і три проценти річних - 1 066 347,35 грн, за ціною 153 000 грн, набувши таким чином вигоди на суму різниці між загальною сумою боргових зобов`язань та оплаченою ціною. Це вказує на те, що за змістом укладеним між відповідачами договір є договором факторингу. Суд не врахував, що в порушення вимог до форми договору, встановленої ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір не містить найменування фінансової операції, а також, що інформація зазначена у ч. 2 ст. 12 цього Закону надана клієнту. Судом не враховано його доводи, викладені у відповіді на відзив. Суд не звернув уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги підлягають включенню до переліку. Надання фінансових послуг, не включених до переліку забороняється. Вважає, що фінансова установа має право займатись виключно діяльністю з надання фінансових послуг за переліком передбаченим у додатку до свідоцтва про реєстрацію товариства, як фінансової установи та виданої Нацкомфінпослуг ліцензії. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «Форінт» - Думітращук В.А. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зазначає, що позивач намагається витлумачити умови оспорюваного договору та надати договору ознаки, яких він не має. Вважає доводи апелянта про те, що спірний договір є договором факторингу помилковим. У правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 чітко визначено ознаки договору факторингу та договору купівлі - продажу, а також ясно висвітлено критерії та ознаки за якими слід розмежовувати зазначені договори. Метою укладення спірного договору є передача права вимоги за отримані від нового кредитора кошти, що відповідає визначенню договору купівлі - продажу передбаченому ч. 1 ст. 655 ЦК України. Заміна сторони у зобов`язанні ніяким чином не порушує права та інтереси боржника, оскільки він зобов`язаний вчинити дії щодо погашення заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора. Договір укладено з додержанням форми, змісту та суб`єктивного складу передбаченому ст. 512, 513, 514, 655, 656 ЦК України. Вважає, що долучені апелянтом до апеляційної скарги копії рішення судів у справі № 7177/89/19 не повинні враховуватися, оскільки є новими доказами, які не подавалися до суду першої інстанції та апелянт не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції. Крім того, позивач помилково вважає, що факт укладення договору факторингу встановлено рішенням Хотинського районного суду від 24.06.2020. Предметом розгляду у справі № 717/789/19 було визнання недійсним договору купівлі - продажу від 04.12.2015, який укладено під час дії ухвали про забезпечення позову, а також скасування записів про право власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У рішенні суд послався на норми права, які регулюють відносини факторингу без оцінки правової природи спірного договору відступлення права вимоги. Крім того, зазначене рішення повністю змінене постановою Чернівецького апеляційного суду, яка постановою Верховного Суду залишена без змін. Чинне законодавство не містить жодної заборони щодо укладення фінансовими установами договорів купівлі - продажу права вимоги. Крім того, оскільки право боржника жодним чином не обмежене та не порушене внаслідок укладення оспорюваного договору, це є підставою для відмови у позові, незалежно від інших, встановлених судом обставин. У судовому засіданні представники позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Представник ТОВ «ФК «Форінт» Кравченко В.П. просла апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 09.08.2018 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» укладено договір № 140/11/210, за умовами якого кредитор зобов`язується передати у власність набувачу права вимоги, вказані в реєстрі кредитних операцій до відступлення, в порядку та на умовах визначених в договорі, а набувач - зобов`язуються прийняти від кредитора права вимоги в обсязі та на умовах, що існуватимуть на дату відступлення прав вимоги, та сплатити кредитору їх вартість (п.2.1 договору). Вказаний в реєстрі кредитних операцій до відступлення загальний розмір прав вимоги, що відступаються (передаються) за договором кредитором набувачу, визнається станом на дату відступлення прав вимоги і фіксується в Реєстрі відступлення прав вимоги, (п. 2.2 договору). За цим договором кредитором набувачу, відступаються права грошової вимоги щодо повернення позичальниками сум основної (позичкової) заборгованості за кредитним договорами. Включення чи не включення сум нарахованих процентів за користування позиченими коштами та/або сум штрафних санкцій за кредитними договорами до розміру прав вимоги не впливає на волю сторін та їх рішення укласти і виконувати цей договір. (п. 2.3 договору). Права вимоги кредитора до позичальників та/або поручителів щодо відшкодування кредитору сум судового збору, втрат виконавчого провадження чи інших витрат, понесених кредитором у зв`язку із судовим захистом своїх прав за кредитними договорами, кредитором набувачу за цим договором не відступаються, а відповідні суми заборгованості позичальників та або поручителів перед кредитором - не включаються до розміру прав вимоги ( п. 2.4 договору). Перехід прав вимоги від кредитора і набуття їх набувачем у власність відбувається за умови сплати набувачем кредитору загальної вартості прав вимоги, відповідно до п.п 3.1, 3.2 договору, з моменту підписання сторонами реєстру відступлених прав вимоги. Реєстр відступлених прав вимоги підписується сторонами у строк не пізніше 3 (трьох) робочих днів, з дня сплати набувачем кредитор перестає бути стороною кредитних договорів, зазначених в Реєстрі відступлених прав вимоги, а набувач стає виключним та єдиним кредитором за відповідними Кредитними договорами (стає новим кредитором за кредитними договорами) і набуває право вимагати повернення Позичальниками сум заборгованості окремо по кожному із Кредитних договорів в розмірі станом на дату відступлення прав вимоги, зазначеному в Реєстрі відступлених прав вимоги. Права вимоги переходять до набувача в повному обсязі, безвідзивно та без можливого зворотного відступлення на користь кредитора (без регресу). Кредитор не приймає на себе зобов`язань зі зворотного викупу у набувача прав вимоги не задоволених позичальниками (п. 2.6 договору). Сторони дійшли згоди, що за цим договором кредитор не несе відповідальності, а набувач приймає на себе усі ризики, пов`язані з: невиконанням та/або неналежним виконанням позичальниками та/або поручителями будь-яких зобов`язань, за кредитними договорами та договорами забезпечення, права вимоги за якими відступлені на умовах цього договору та були пред`явлені набувачем позичальникам та /або поручителям до виконання; Одержанням набувачем від позичальників та/або поручителів суми заборгованості за кредитними договорами та договорами забезпечення в розмірі меншому за розмір прав вимоги, що відступлені ( передані ) кредитором набувачу за цим договором (п. 2.8-2.8.3 договору). У зв`язку з відступленням права вимоги кредитор за умови повного виконання набувачем свого обов`язку щодо сплати кредитору загальної суми вартості прав вимоги згідно з п.п. 3.1, 3.2. договору, зобов`язується відступити набувачу, а набувач-зобов`язується прийняти від Кредитора права за договором забезпечення, зазначеними у Реєстрі договорів забезпечення. Для виконання зазначених зобов`язань сторони упродовж 5 (п`яти) робочих днів з дати відступлення прав вимоги окремо укладають договори відступлення прав за договорами забезпечення, а саме: договори відступлення прав за іпотечними договорами - за формою вказаною додатку № 6 до договору; договори відступлення прав за договорами застави, які не посвідчені нотаріально - за формою, вказаною у додатку № 7 по договору; договори відступлення прав застави, які нотаріально посвідчені - за формою, вказаною у додатку № 9 до договору ( п.п. 2.11.-2.11.4 договору). Після відступлення прав вимоги набувач має право: здійснювати незаборонені чинним законодавством України дії для реалізації прав вимоги та/або отримання сум заборгованості, повного чи часткового прощення суми заборгованості, від позичальників особисто, або уповноважити на це третіх осіб (зокрема шляхом укладення відповідних договорів доручення); здійснювати будь-які передбачені чинним законодавством України дії, пов`язані з набутими правами вимогами, в тому числі щодо укладення мирової угоди, реструктуризації заборгованості, повного чи часткового прощення суми заборгованості, відмови від примусового стягнення заборгованості та інше; розпоряджатися правами вимоги на свій власний розсуд, в тому числі здійснювати наступний продаж та/або відступлення прав вимоги на користь третіх осіб за будь-яку ціну, або без сплати такої, за умови дотримання при цьому вимог чинного законодавства України та умов кредитних договорів ( п.п. 2.15 -2.15.3 договору). Загальна вартість прав вимоги становить 18 370 000 грн без ПДВ. (п. 3.1 договору). Набувач зобов`язаний сплатити кредитору загальну вартість прав вимоги протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення цього договору шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у національній валюті України на банківський рахунок кредитора (п. 3.2 договору). Набувач засвідчує та гарантує, що є фінансовою установою, що включена до відповідного державного реєстру фінансових установ, має всі необхідні дозвільні документи, які у відповідності до чинного законодавства надають право надання фінансових послуг, не є афілійованою особою кредитора, на момент укладення договору володіє достатнім рівнем платоспроможності, необхідним для вчасного виконання ним своїх зобов`язань за договором на момент укладення договору не існує відомих набувачу обставин, які можуть негативним чином вплинути на стан його платоспроможності (п.п. 5.1 - 5.1.2 договору). У відповідності до Реєстру відступлених прав вимоги до вищевказаного договору ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» набуло від АТ «Райффайзен Банк Аваль» права вимоги за кредитним договором 014/05/240 від 27.04.2007, укладеним, між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 на основну позичкову заборгованість розміром 68 299, 55 доларів США, нараховані проценти за користування кредитом - 47 581, 38 доларів США, штрафні санкції, інфляційні нарахування та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання - 1 066 347, 35 UAН, за одиничною вартістю прав вимоги 153 000 грн. Відповідно до умов договору та договору відступлення прав за іпотечними договорами № 140/11/2014 від 09.08.2018, нотаріального посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстрованого в реєстрі за номером 2029, ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» набув права вимоги за іпотечними договорами, зокрема, договором іпотеки № 014/05/240/659 від 28.04.2007, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 зареєстрованим а реєстрі № 1132, на нерухоме майно: нежитлова будівля молодіжно-розважального комплексу з підвальним приміщенням, загальною площею 486,50 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 2.1 договору кредитор зобов`язується передати у власність набувачу права вимоги, вказані в Реєстрі кредитних операцій до відступлення, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, а набувач - зобов`язується прийняти від кредитора права вимоги в обсязі та на умовах, що існуватимуть на дату відступлення прав вимоги, та сплатити кредитору їх вартість. Під «правом вимоги» розуміється право грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів (заборгованості) від боржника ОСОБА_1 за кредитним договором, яка існує на дату укладення цього договору. Умовами договору не передбачена плата чи якісь інші фінансові можливості на отримання новим кредитором додаткових сум чи винагороди, які можливо кваліфікувати як плату/ ціну винагороди фактора за надання клієнтові відповідної фінансової послуги. Пункт п. 2.3 договору передбачає, що за цим договором кредитором набувачу відступаються права грошової вимоги на суми основної заборгованості (позичкової) заборгованості, суми нарахованих процентів за користування позиченими коштами, суми комісій та суми штрафних санкцій за кредитними договорами». Відповідно до п. 2.5 договору перехід прав вимоги від кредитора і набуття їх набувачем у власність відбувається за умови сплати набувачем кредитору загальної вартості прав вимоги відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору та з моменту підписання сторонами Реєстру відступлених прав вимоги. Оплата вартості прав вимоги свідчить, що договір не має на меті фінансування однієї сторони договору кредитора іншою стороною набувачем шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів в розпорядження за відповідну плату, на певний час. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту порушення його прав оспорюваним правочином. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. За обставинами справи встановлено, що позивач є боржником АТ «Райффайзен Банк Аваль». АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило право вимоги за кредитними зобов`язання позивача ТОВ «ФК «Форінт». Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Позивач не є стороною договору. Більше того, відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України у разі заміни кредитора його згода як боржника у зобов`язанні не потрібна. Відповідно до положень ст. 15, 16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Указані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. За положеннями ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, його можуть оспорити сторони договору або заінтересована особа. Такою заінтересованою особою має бути особа, права чи інтереси порушуються укладенням договору між іншими особами. Відтак особа, яка не є стороною оспорюваного правочину має обґрунтувати які її права чи інтереси були порушені саме при укладенні договору, а суд має у першу чергу встановити, чи були порушені права чи інтереси заявника при укладенні оспорюваного договору, та лише після встановлення цих обставин вирішувати питання про те, чи є правові підстави для визнання договору недійсним. Судом правильно встановлено, що укладення договору про відступлення права вимоги між ТОВ «ФК «Форінт» та АТ «Райффайзен Банк Аваль» не порушує прав та інтересів позивача, а відтак доводи апеляційної скарги про те, що суд мав проаналізувати різницю між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу, та що за своєю правовою природою оспорюваний договір є договором факторингу не мають правового значення. Обсяг грошового зобов`язання позивача перед кредитором уже визначено рішенням суду, яке набрало законної сили. Відповідно до ч. 1 ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Відтак у разі виникнення спору між новим кредитором та боржником, захист прав та інтересів останнього здійснюється у інших спосіб, а саме шляхом оспорювання суми заборгованості, у разі сплати боргу попередньому кредитору тощо, а не шляхом визнання недійсним договору щодо заміни кредитора у зобов`язанні. Крім того, позивач ні у позовній заяві, ні у апеляційній скарзі не наводить обґрунтування про те, які ж саме його особисті права чи інтереси порушено укладенням оспорюваного ним договору. Доводи представника апелянта про те, що позивач бажає виконати рішення суду, проте ТОВ «ФК «Форінт» не надає йому номеру валютного рахунку, на який можна зарахувати суму боргу не впливають на вирішення даного спору, оскільки боржник вправі зарахувати суму боргу на депозитний рахунок державного чи приватного виконавця або сплатити суму боргу у гривні відповідно до ст. 533 ЦК України за офіційним курсом валюти на день платежу. Крім того, представник ТОВ «ФК «Форінт» вказала, що будь - яких звернень від боржника товариство не отримувало та у виконавчому провадженні вони є стягувачем, оскільки заміна стягувача була проведена на підставі ухвали суду. Натомість дії боржника, у тому числі і подача даного позову, направлені на ухилення від виконання рішення суду. Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не спростовують висновків суду, оскільки суд дану норму до спірних правовідносин не застосовував, а лише процитував її, що не вплинуло на правильність вирішення спору. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови виготовлений 19.07.2021. Головуючий Л. Д. Махлай Судді О. В. Немировська Т. І. Ящук