Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/10063/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1291/21Головуючий по 1 інстанції Справа №712/10063/20 Категорія: 306010000 Романенко В. А. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2021 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Бондаренка С.І., Вініченка Б.Б., за участю секретаряЧуйко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2021 року (повний текст складено 27 квітня 2021 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди, - в с т а н о в и в : У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 . Позов обґрунтувала тим, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 та була старшою по під`їзду у будинку, поки з боку відповідача ОСОБА_2 , який є головою ОСББ у будинку, не була подана неправдива, образлива, недостовірна характеристика, поширення якої унеможливило продовження позивачкою займатися активною громадською діяльністю. Неправдивою інформацією, яку поширив відповідач у підписаній ним характеристиці на ім`я позивачки є наступне: являється конфліктною людиною, проявляє недоброзичливе ставлення до мешканців будинку, в спілкуванні з мешканцями допускає грубощі, отримує особисту вигоду із скарг до органів місцевої влади та установ на впровадженні мешканцями будинку заходи по покращенню умов їх проживання, участі в громадському житті не приймає. З неправдивої характеристики на її ім`я, невідомо конкретно з ким із мешканців ОСОБА_1 конфліктувала і допускала грубощі і яку отримала особисту вигоду із скарг і звернень до органів влади. Доказом спростування інформації, що вона участі в громадському житті не приймає є те, що вона приймаючи активну участь в створенні ОСББ «Гоголя 137-1», була обрана в члени правління і активно в ньому працювала, про що свідчать протоколи зборів. Недостовірна інформація в характеристиці була вивішена біля під`їзду на дошці оголошень та направлена в Соснівський районний суд м. Черкаси по справі 712/2641/18. Вказуючи на такі обставини, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду, що була завдана внаслідок неправомірних дій з боку відповідача, в розмірі 5000,00 грн.; принести публічне вибачення відповідачем, а судові витрати по справі покласти на відповідача. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2021 року (повний текст складено 27 квітня 2021 року) позовні вимоги залишено без задоволення. Ухвалюючи рішення, місцевий суд виходив із того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 знаходяться в неприязних відносинах, які виникли при здійсненні господарської діяльності ОСББ «Гоголя 137-1», що підтверджується позовами, які знаходяться на розгляді в Господарському суді Черкаської області. Проте, позивачем недоведено приниження її честі, гідності та ділової репутації, а лише встановлена критика та емоційна оцінка дій позивача, крім того позивачем не надано належних та допустимих доказів, що поширення зазначеної інформації завдало шкоди її діловій репутації, принизили честь та гідність, а тому позовні вимоги про захист честі, гідності і ділової репутації суд залишив без задоволення. Також судом зазначено, що оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, тому вони задоволенню не підлягають. Додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 травня 2021 року доповнено рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2021 року по даній справі. Судові витрати в розмірі 4 500 грн. компенсовано ОСОБА_2 за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вирішуючи питання про судові витрати, місцевий суд вважав реальними та підтвердженими матеріалами справи витрати на правничу допомогу відповідача ОСОБА_2 , що були надані адвокатом Манзар Т.В., у розмірі 4 500 грн. та, враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати у означеному розмірі компенсував за рахунок держави. ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду в цілому, оскаржила його в апеляційному порядку. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що складена та поширена неправдива характеристика ОСОБА_2 не є оціночним судження. Судом не врахована неправдива інформація, що ОСОБА_1 не приймає участі у громадському житті, хоча вона вона приймала активну участь у створенні ОСББ, була обрана в члени правління, приймала участь у засіданнях правління, що порушило її ділову репутацію. Крім того, покази свідків обгрунтовані слухами, оскільки останні з позивачкою особисто не спілкувалися та не конфліктували. Скаржниця також зазначає, що неприязні стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мають ніякого відношення до поведінки ОСОБА_1 та не дають підстав відповідачу принижувати її честь і гідність, складати та поширювати неправдиву характеристику, підбурувати до погроз щодо фізичної розправи та пошкодження майна. ОСОБА_1 також вказує на те, що відповідач у справі, будучи головою ОСББ «Гоголя-137-1», порушує Закон України «Про захист персональних даних», оскільки оприлюднює інформацію про її заборгованість. На переконання апелянтки, приниження честі та гідності підтверджується також недопуском останньої на територію двору шляхом відмови у відчиненні автоматичних воріт через наявність неіснуючої заборгованості до фонду ОСББ, що підтверджується, як вказує скаржниця, висновком дільничого офіцера поліції від 16 липня 2018 року про результати розгляду звернення ОСОБА_4 . Вважаючи рішення незаконним, ОСОБА_1 просить його скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. 25 червня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшові відзив на апеляційну скаргу від адвоката Манзар Т.В.. яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 . У відзиві адвокат просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2021 року без змін, вказуючи на те, що викладені в апеляційній скарзі міркування є необгрунтованими та безпідставними. Крім того, сторона відповідача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000,00 грн. Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення. Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає цим вимогам закону. Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Попереднім головою правління ОСББ «Гоголя 137-1» був ОСОБА_3 , який являється чоловіком позивача ОСОБА_1 . Відповідно до протоколу засідання зборів працівників правління ОСББ «Гоголя 137-1» № 6 від 22.01.2017 року призначено на посаду голови Правління ОСББ «Гоголя 137-1» ОСОБА_2 . Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань головою Правління ОСББ «Гоголя 137-1» є ОСОБА_2 . За підписами дванадцяти мешканців будинку АДРЕСА_2 , завіреними головою правління ОСББ «Гоголя 137-1» Бережним В.А., складена характеристика на ОСОБА_1 наступного змісту: «проживає за вказаною адресою з чоловіком ОСОБА_3 . За період проживання зарекомендувала себе не з кращої сторони, є конфліктною людиною, проявляє недоброзичливе ставлення до мешканців будинку, в спілкуванні з ними допускає грубощі. З метою отримання особистої вигоди, постійно надсилає скарги до органів місцевої влади та установ на впровадженні мешканцями будинку заходи по покращенню умов її проживання. Участь в громадському житті не приймає.» (а.с. 10) Голова правління ОСББ «Гоголя 137-1» діючи в межах повноважень, визначених статутом та типовм статутом ОСББ в пункті 16 Розділу ІІІ посвідчив підписи осіб, у зазначеній характеристиці. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував своє рішення тим, що зазначена у характеристиці інформація щодо позивачки є оціночними судженнями, зробленими на підставі відомої підписантам інформації про особу ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується із такими висновками суду, які є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону. Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч.1). Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (ч.3). У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а)поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б)поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача, в)поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г)поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співвжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (а відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст.10 Конвенції (абз.3 п.19 постанови Пленуму ВСУ). Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені іншою особою, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч. 1 ст. 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи, надавши їм іншу оцінку (абз. 4 п. 19 постанови Пленуму ВС України). Викладена у характеристиці інформація стосовно особи ОСОБА_1 також визначається колегією суддів як оціночні судження, зроблені співвласниками багатоквартирного будинку на підставі власних спостережень, чуток та та власного розуміння підписантами поведінки позивачки у відносинах із іншими сусідами та у сфері діяльності об`єднання співвласників багатоквартирних будинків. Наведені висловлювання підписантів не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, незважаючи на те, що останні містять критичну оцінку дій позивача, і не є твердженнями про встановлені факти. В даному випадку підписанти характеристики реалізовував своє конституційне право на вільне вираження поглядів, гарантованих Основним законом. До того ж, позовних вимог в частині порушення особистих немайнових прав позивачки, зокрема приниження її честі та гідності, підписантами характеристики остання не заявляє. Отже, інформація, яку просить спростувати ОСОБА_1 , є результатом критичної оцінки фактів, її поведінки та діяльності, в тому числі як колишнього члена правління ОСББ та є їх оціночними судженнями, вираженнями їх суб`єктивної думки, які не є предметом судового захисту в розумінні ст. 277 ЦК України. Також, суду не було подано належних та допустимих доказів того, що поширенням суб`єктивної думки підписантів, в тому числі і відповідачем (як головою правління ОСББ`Гоголя-137-1», позивачці було заподіяно шкоду честі та гідності та мало негативні наслідки, в тому числі завдання моральної шкоди. За таких обставин, оскільки не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які є вираженням суб`єктивної думки і поглядів співвласників будинку, в якому проживає позивачка, і які не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського Суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог. Доводи апелянта щодо порушення відповідачем її прав в частині її недопущення на територію будинку колегіяєю суддів відхиляються, оскільки можуть бути вирішені в ході вирішення спору із застосуванням іншого способу захисту, передбаченого ст. 16 ЦК України. Посилання апелянта на неправомірне розповсюдження ОСОБА_2 її персональних даних колегією суддів оцінюються критично, оскільки порушення відповідачем діючого законодавства про захист персональних даних та неправомірне розголошення, зберігання та використання персональних даних, є підставою для застосування до правопорушника адміністративної та кримінальної відповідальності. Оцінюючи законність рішення місцевого суду щодо розподілу судових витрат у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити на тупне. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Судом вірно встановлено, що позивачка, маючи пільги, передбачені ст. 5 Законом України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору. Проте, нормами процесуального законодавства не передбачено звільнення інвалідів ІІ групи від сплати судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги. Згідно з вимогами ч. 7 ст. 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Далі, відповідно до ч. 3 ст. 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті (оцінивши майновий стан сторони), суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Судом першої інтстанції не приймалися процесуальні рішення щодо звільнення позивачки ОСОБА_1 від сплати судових витрат в порядку ч. 3 ст. 136 ЦПК України, у зв`язку з чим компенсація витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем, за рахунок держави, в порядку, встановленому КМУ, є незаконною, що є підставою для зміни оскаржуваного рішення в частині розподілу судових витрат. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник відповідача надає докази понесення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 2 000,00 грн, що підтверджується договором № 51 про надання правової допомоги від 23 червня 2021 року та квитанцією про сплату вказаної суми ОСОБА_2 адвокату Манзар Т.В. При цьому, підстав для врахування заперечень апелянта щодо її звільнення від компенсації понесених відповідачем витрат на правову допомогу та неспівмірності розміру таких витрат із ціною позову та значенням справи для відповідача колегія суддів не вбачає. Апелянтом не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження її майнового стану, тому не обгрунтовано підстав для звільнення від сплати не тільки судового збору, а й інших судових витрат. Встановлені колегією суддів порушення норм процесуального законодавства при проведенні розподілу судових витрат є підставою для зміни рішення. Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2021 року змінити в частині розподілу судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 4 500,00 грн. В решті рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 2 000,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 20 липня 2021 року. Судді