Постанова 4824 № 753/14102/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 жовтня 2020 року місто Київ справа № 753/14102/19 апеляційне провадження № 22-ц/824/6939/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Головачова Я.В. суддів: Вербової І.М., Шахової О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Заставенко М.О. від 18 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гмирі 17" про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди, в с т а н о в и в : У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 . У даному будинку створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гмирі 17" (далі - ОСББ "Гмирі 17"). Приблизно з 2017 року між сторонами почалися конфлікти та звинувачення позивачки у тому, що, перебуваючи певний час на посаді голови правління ОСББ "Гмирі 17", вона підписала договір з ПАТ "Київенерго" на невигідних умовах. ОСОБА_1 неодноразово зверталася до голови правління ОСББ "Гмирі 17", мешканців будинку з вимогою проведення загальних зборів, оскільки останні не проводилися, всупереч статуту, два роки. 23 березня 2019 року член правління ОСББ "Гмирі 17" ОСОБА_3 зробила написи на стінах ліфтів будинку: "Гичка дура псіхопатка". 25 квітня 2019 року позивачка звернулася до Дарницького управління поліції з заявою про те, що ОСОБА_3 в присутності голови правління ОСББ "Гмирі 17" ОСОБА_3 1 квітня 2019 року, переслідуючи її в під`їзді будинку, влаштувала сварку, при цьому хапала позивачку за одяг, намагалася її вдарити по обличчю та ображала словами, такими як: "психічка, дура, дебілка". Посилаючись на те, що дії відповідачів принижують честь, гідність і репутацію позивача, вона просила суд зобов`язати ОСОБА_3 та голову правління ОСББ "Гмирі 17" ОСОБА_3 публічно вибачитися перед нею та стягнути з них моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Скаржник зазначає, що суд упереджено ставився до позивача, відмовляючи у письмовому опитуванні свідків, відмовляючи у витребуванні необхідних доказів, проведенні графологічної експертизи; суд безпідставно відмовив у розгляді справи в загальному порядку, порушив строки розгляду справи; суд безпідставно відмовив у задоволенні позову з тієї підстави, що позивачкою не надано доказів на підтвердження її вимог; факт завдання позивачці моральної шкоди є очевидним та підтверджується відповідними доказами на які суд також не звернув увагу. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Позивачем не було надано доказів на підтвердження позовних вимог, а тому апеляційна скарга є необґрунтованою. ОСББ "Гмирі 17" відзив на апеляційну скаргу не подало. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом установлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 . У даному будинку створено ОСББ "Гмирі 17", головою якого є ОСОБА_4 , а заступником ОСОБА_3 Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 на обґрунтування позовних вимог про захист честі, гідності, репутації та відшкодування моральної шкоди, посилалася на те, що ОСОБА_3 здійснила написи у загальних ліфтах, які є образливими та принизливими, а тому просила зобов`язати відповідачів публічно вибачитися перед нею. Ураховуючи те, що образливі висловлювання бачать усі мешканці будинку, конфлікт з відповідачами завдає моральних страждань, позивач оцінила заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Відповідно до частини 1 статті 275 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Згідно з частиною 1 статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до статей 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи. Негативною необхідно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно частин 5-6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При цьому суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цивільним процесуальним кодексом (частина 7 статті 81 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки нею не було надано суду доказів, що підтверджують написання образливих висловлювань саме відповідачами. Також, правильним є висновок суду про те, що не підлягає задоволенню і вимога про відшкодування моральної шкоди у розумінні частини 1 статті 23 ЦК України, оскільки судом не встановлено порушення прав позивача та завдання їй моральних страждань діями відповідачів. Доводи апеляційної скарги про те, що суд фактично позбавив позивача права на подання доказів, відмовивши у задоволенні заяв про витребування доказів та призначення експертизи є необґрунтованими, оскільки вона не була позбавлена можливості оскаржити такі процесуальні рішення судді окремо в апеляційному порядку. Крім того, слід зазначити, що відповідні клопотання позивача були подані з порушенням встановленого законом порядку, оскільки чинним процесуальним законом встановлена вимога щодо їх подання разом з позовною заявою. Доказування ж в суді апеляційної інстанції має свою специфіку, що обумовлено сутністю та значенням апеляційного провадження. Апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були дослідженні з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено. ЦПК України встановлює також можливість подання до суду апеляційної інстанції нових доказів. Апеляційний суд досліджує нові докази, якщо їх неподання до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Відповідно до частин 2, 3 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З урахуванням наведених норм, судом апеляційної інстанції було відмовлено у задоволенні клопотань позивача щодо забезпечення доказів (витребування доказів, призначення графологічної експертизи) на стадії апеляційного провадження. Посилання у апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно відмовив у розгляді справи в загальному порядку та порушив строки розгляду справи не є тією правовою підставою з якою процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування правильного по своїй суті судового рішення, а тому такі доводи відхиляються колегією суддів. Доводи скаржника про те, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи неможливо встановити особу, місце та час написання образливих висловлювань на адресу позивача, що вірно було зазначено судом першої інстанції. Також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду доводи скаржниці щодо завдання їй моральної шкоди, оскільки ці обставини також не підтверджені жодними доказами. За таких обставин, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 21 жовтня 2020 року. Головуючий Я.В. Головачов Судді: І.М. Вербова О.В. Шахова