Ухвала КЦС ВС № 334/8619/18

Ухвала 19 липня 2021 року м. Київ справа № 334/8619/18 провадження № 61-11481ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у вихованні дітей та спілкуванні з ними, визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними, ВСТАНОВИВ: 07 липня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у вказаній справі. Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона подана з пропуском строку на касаційне оскарження. Відповідно до частин першої, другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року складено 03 лютого 2021 року, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 05 березня 2021 року. Касаційна скарга згідно з відтиском поштового штемпеля подана 07 липня 2021 року. У касаційній скарзі міститься клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку касаційного оскарження, у якому заявниця посилається на те, що вона не була присутньою у судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги, копію оскаржуваної постанови поштою не отримувала та дізналася про неї через Єдиний державний реєстр судових рішень. Також, заявниця зазначає, що із квітня 2020 року вона перебувала у стані вагітності, намагалися уникати участі у судових засіданнях, оскільки позивач постійно виказу погрози на її адресу, ображає та принижує. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дитину, наразі має статус багатодітної матері та здійснює догляд за новонародженою дитиною, яка перебуває на грудному вигодовуванні, а тому не мала можливості отримати консультацію щодо подальшого руху справи, порядку та строків перегляду судових рішень, а також отримати правову допомогу щодо складання касаційної скарги. Лише після відкриття виконавчого провадження та погроз колишнього чоловіка щодо відібрання дітей, вона змушена у терміновому порядку ініціювати подання касаційної скарги. Розглядаючи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, Верховний Суд виходить із такого. Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону. Посилання заявниці на те, що вона не була присутньою у судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги та не отримувала копію повного тексту постанови апеляційного суду у цій справі, Верховний Суд не може визнати поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження тривалістю більше, ніж на 4 місяців з таких підстав. Зі змісту постанови Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, що свідчить про те, що заявниці було відомо про перебуванні на розгляді суду цієї справи. Як вбачається із інформації на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувана постанова Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року зареєстрована 04 лютого 2021 року, а 05 лютого 2021 року вона була оприлюднена. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Таким чином, із 05 лютого 2021 року ОСОБА_1 мала можливість ознайомитися із оскаржуваним судовим рішенням апеляційного суду. Верховному Суду не надано логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало заявнику ознайомитися із оскаржуваним судовим рішенням суду апеляційної інстанції та подати належно оформлену касаційну скаргу протягом 30 днів з дня складення повного тексту цього рішення. Посилання заявниці на те, що вона із квітня 2020 року перебувала у стані вагітності та ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину не можуть бути підставою для поновлення строку касаційного оскарження, оскільки вказані обставини відбулися до ухвалення оскаржуваного рішення. Посилання заявниці на те, що наразі вона має статус багатодітної матері та здійснює догляд за новонародженою дитиною, яка перебуває на грудному вигодовуванні, не можуть визнаватися поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження тривалістю більше, ніж на 4 місяців, оскільки не свідчать про існування об`єктивно непереборних, таких, що не залежать від волевиявлення заявниці, обставин, які б перешкоджали своєчасному, у межах встановлених строків зверненню із касаційною скаргою. У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року). У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені заявницею у клопотанні причини пропуску строку на касаційне оскарження не можна визнати поважними, а тому касаційну скаргу відповідно до положень частини третьої статті 393 ЦПК України необхідно залишити без руху та надати заявниці строк для подання нового клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням інших підстав для його поновлення. Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявниці строку для усунення недоліків. Керуючись статтями 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 20 серпня 2021 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Якщо у зазначений строк заявниця не наведе інших поважних причин пропуску строку касаційного оскарження, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ступак