Ухвала КЦС ВС № 755/6718/20

УХВАЛА 15 липня 2021 року м. Київ справа № 755/6718/20 провадження № 61-11394ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С., розглянувши питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації, Департамент міського благоустрою міста Києва Київської міської державної адміністрації, про зобов`язання привести фасад будинку у попередній стан відповідно до проектно-технічної документації, ВСТАНОВИВ: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив зобов`язати відповідача привести за власний рахунок фасад будинку АДРЕСА_1 з боку квартири №52 до попереднього стану відповідно до паспорту фасаду зазначеного будинку шляхом: демонтажу вхідної групи, вікон та двері, відновлення попередніх розміром 2-х вікон та добудови провалів (вибитих частин) стіни, укріплення фасадної стіни, демонтажу 10 фундаментів із закладними пластинами та укріплення фундаменту будинку, відновлення благоустрою шляхом посадки дерева вишні та кущів бузку. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 привести за власний рахунок фасад будинку АДРЕСА_1 з боку квартири №52 до попереднього стану відповідно до паспорту фасаду зазначеного будинку шляхом: демонтажу вхідної групи, вікон та двері, відновлення попередніх розміром 2-х вікон та добудови провалів (вибитих частин) стіни, укріплення фасадної стіни, демонтажу 10 фундаментів із закладними пластинами та укріплення фундаменту будинку. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 грудня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. 07 липня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню. В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною, враховуючи те, що спір є незначної складності. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Однак, таких доводів касаційна скарга не містить. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Скаржник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року і залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 грудня 2020 року. Досить важливим є те, що правове регулювання та застосування норм матеріального права у відносинах, які склалися між учасниками даного спору не представляють складності, суди попередніх інстанцій ухвалювали рішення відповідно до усталеної судової практики, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції (частина перша статті 400 ЦПК України). Таким чином, за встановленими фактичними обставинами справи та правовідносинами, правовим регулювання спору, справа не представляє значної складності, а тому не належить до виключень із категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтями 19, 389, 393, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації, Департамент міського благоустрою міста Києва Київської міської державної адміністрації, про зобов`язання привести фасад будинку у попередній стан відповідно до проектно-технічної документації. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді А. А. Калараш Є. В. Петров О. С. Ткачук