Ухвала КАС ВС № 808/2400/16

УХВАЛА 20 липня 2021 року м. Київ справа № 808/2400/16 адміністративне провадження № К/9901/24110/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шевцової Н.В., суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі №808/2400/16 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна казначейська служба України, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна казначейська служба України, в якому просив: - визнати протиправними дій ТУ ДСА щодо відмови позивачу у виплаті вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою роботи суддею Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області на підставі частини першої статті 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010, який діяв на момент виникнення права на відставку та на момент реалізації такого права; - зобов`язати ТУ ДСА виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою роботи суддею Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області на підставі частини першої статті 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010, який діяв на момент виникнення права на відставку та на момент реалізації такого права. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, відмовлено в задоволенні позову. 29 листопада 2018 року постановою Верховного Суду залишено без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року. 27 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із заявою про перегляд рішення суду за виключними обставинами. 07 липня 2020 року рішенням Запорізького окружного адміністративного суду задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами. Скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду 22 серпня 2016 року та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Зобов`язано ТУ ДСА виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою роботи суддею Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області. В іншій частині позову відмовлено. 24 травня 2021 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року в справі № 808/2400/16. Ухвалено нове рішення. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з виключними обставинами постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року в справі № 808/2400/16 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна казначейська служба України, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії. На вказану постанову апеляційного суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 02 липня 2021 року. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. За приписами пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Згідно з частиною першою статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених пунктом 1 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. На обґрунтування заяви про перегляд постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року в справі № 808/2400/16 за виключними обставинами позивач посилається що рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VІІ. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції у постанові від 22 серпня 2016 року, з висновкам якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на час звільнення позивача з посади судді та відрахування його зі штату Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 01.04.2014, в якому відповідно до Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 виключено статтю 136, що передбачала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою. Отже, судді, які виходили у відставку з 01.04.2014 не мали законодавчих підстав для отримання вихідної допомоги. Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(11) 2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ. Положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166- VІІ, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 15 квітня 2020 року. Враховуючи наведене, позивач просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у справі №808/2400/16 та задовольнити позовні вимоги. Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви позивача про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суди апеляційної інстанції виходив з наступного. Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України № 1166-VII, яким виключено статтю 136 Закону України №2453-VI. Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Конституційний Суд України у рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю. У рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, за змістом статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення. Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про Конституційний Суд України» до повноважень Суду належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. У пункті 2 резолютивної частині Рішення від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 вирішив, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України № 1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про перегляд постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року за виключними обставинами, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні положення містяться у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII. За висновком Верховного Суду наявність Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(11) 2020 не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню. Аналогічної позиції щодо оцінки як виключної обставини рішень Конституційного Суду України дотримується Верховний Суд у постановах від 23 січня 2019 року у справі № 820/2462/17, від 25 липня 2019 року у справі № 804/3790/17, від 23 грудня 2019 року в справі № 814/1274/17, від 30 квітня 2020 року в справі № 826/15692/16, від 12 серпня 2020 року в справі № 826/18177/15. Аналізуючи рішення суду апеляційної інстанції, Суд дійшов до висновку, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у справі №808/2400/16 відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі №808/2400/16 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна казначейська служба України, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Шевцова Судді Н.А. Данилевич В.Е. Мацедонська