Постанова 4803 № 183/2482/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5875/21 Справа № 183/2482/21 Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. при секретарі Кругман А.М. розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу фермерського господарства Самара на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2021 року по справі за позовом фермерського господарства «Самара» до Губиниської селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Новомосковська районна державна адміністрація, фермерське господарство Вільне Агро, фермерське господарство Фірма Агромир, про скасування рішення та визнання права постійного користування землею, - в с т а н о в и л а: У квітні 2021 року фермерське господарства Самара (далі ФГ Самара) звернулось до суду позовом до Губиниської селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Новомосковська районна державна адміністрація, фермерське господарство Вільне Агро (далі ФГ Вільне Агро), фермерське господарство Фірма Агромир (далі - ФГ Вільне Агро), про скасування рішення та визнання права постійного користування землею. Одночасно з позовом було подано заяву про його забезпечення шляхом накладання арешту на земельну ділянку площею 34,3 га, кадастровий номер 1223281500:01:009:0001, власниками якої є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та накладання арешту на земельну ділянку площею 18,69 га, кадастровий номер 1223281500:01:009:0002, власниками якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2021 року задоволенні заяви відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ФГ Самара, зазначаючи, що ухвала суду винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2021 року скасувати та постановити нову, якою його заяву про забезпечення позову задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що він вважає, що необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Вони доводять право постійного користування земельними ділянками, та побоюються, що фізичні особи які стали їх власниками можуть вчинити дії направлені на їх виділенні в натурі. Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу сторони по справі не скористались. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви ФГ Самарапро забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що підстави для забезпечення позову, в обраний позивачем шляхом, відсутні, а вимоги заявника не доведені та зводяться лише до припущень. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Згідно ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 унормовано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Положеннями ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. За змістом ст.151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, захід забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Як вбачається з матеріалів справи ФГ Самара звернулось до суду позовом до Губиниської селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Новомосковська районна державна адміністрація, ФГ Вільне Агро, ФГ Вільне Агро, про скасування рішення та визнання права постійного користування землею. Предметом позову є визнання за позивачем права на постійне користування земельною ділянкою та визнання недійсним рішення про передачу відповідачам у власність спірної земельної ділянки. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі №932/14900/19. Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст.43,49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Заявником не надано будь-яких належних та переконливих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову як арешт земельних ділянок, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість що фізичні особи, які набули право спільної сумісної власності на спірні земельні ділянки можуть вчинити дії, направлені на виділення земельних ділянок в натурі зі спільної сумісної власності, що призведе до розділення спірних земельних ділянок на декілька окремих земельних ділянок та присвоєння нових кадастрових номерів кожній окремо виділеній земельній ділянці, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Заява немотивована, до неї не додані докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, як зазначено у заяві шляхом накладання арешту. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що стосовно спірних земельних ділянок протягом тривалого часу ведуться численні судові спори. Порушень процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено. Також колегія суддів звертає увагу на те, що з приводу спірного нерухомого майна тягнуться численні судові спори, які вирішувалися судами різних інстанцій. З урахування наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а тому не має підстав для її задоволення. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу фермерського господарства Самара залишити без задоволення. Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.