Постанова Дніпровський апеляційний суд № 215/379/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6942/21 Справа № 215/379/21 Суддя у 1-й інстанції - Науменко Я. О. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 липня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривбасремонт» розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасремонт» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 квітня 2021 року, яке постановлено суддею Науменко Я.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний тескт рішення суду складено 28 квітня 2021 року, - В С Т А Н О В И В : В січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасремонт» (надалі - ТзОВ «Кривбасремонт») про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з отриманими профзахворюваннями та втратою працездатності. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що впродовж тривалого часу працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК від 27 грудня 2020 року позивачу первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності, з яких 40% - по радиколпатії та 10% - по Хозл, ІІІ група інвалідності, безстроково. В зв`язку з професійними захворюваннями змінився його образ та якість життя, що завдає йому моральних страждань. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 160 000 грн., яку просив стягнути з відповідача. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ «Кривбасремонт» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 70 000 грн., без урахування податків фізичних осіб. Стягнуто з ТзОВ «Кривбасремонт» на користь держави судовий збір 700 грн. В апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно заниженим, таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Також судом не враховано, що у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями позивач позбавлений можливості працювати, реалізовувати свої наміри в професійній сфері, реалізовувати свої звички та бажання, оскільки змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя. Внаслідок професійних захворювань, отриманих на підприємстві відповідача, позивач постійно відчуває біль в хребті, переважно на попереково крижовому рівні, періодичний гострий біль в поперековому відділі справа з віддачею в праву ступню, виражений гострий біль з порушенням ходи, періодичний біль в шийному відділі хребта, обмеження рухів в шийному і попереково крижовому відділах хребта, плечових, ліктьових, колінних суглобах, загальну слабкість, слабкість в руках, задишку та кашель. Не погоджуючись із рішенням суду, ТзОВ «Кривбасремонт» подали апеляційну скаргу, де, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставлять питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог. На думку апелянта, судом першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» Вважають, що обов`язок ТзОВ «Кривбасремонт» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу, відсутній, оскільки підприємство не вчиняло будь яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянню моральних страждань позивачу. Крім того, суд не врахував, що позивач був попереджений про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров`я та свідомо приймав запропоновані йому умови праці. ТзОВ «Кривбасремонт» вважає, що судом надано більшу перевагу позиції позивача, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог позивача. Відзиви на апеляційні скарги не подані. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 працював з 01 січня 2009 року по 28 жовтня 2020 року на посаді слюсаря чергового та з ремонту устаткування дільниці №9 на ТзОВ «Кривбасремонт». 28 жовтня 2020 року звільнений за станом здоров`я, згідно ч.2 ст.40 КЗпП України (а.с. 11-14). Згідно п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 06 серпня 2020 року, професійні захворювання у позивача виникли за обставин праці, зокрема, на підприємстві відповідача де, внаслідок недосконалості технологічного процесу, він підпадав під вплив підвищених концентрацій пилу переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони та незручної робочої пози (а.с. 16). Відповідно до п. 18 Акту, причиною виникнення професійних захворювань у позивача є пил, переважно фіброгенної дії та важкість трудового процесу (а.с. 16). Висновком МСЕК від 27 грудня 2020 року позивачу первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності, з яких 40% - по радиколпатії та 10% - по Хозл, ІІІ група інвалідності, безстроково (а.с. 17). Суд, частково задовольняючи позов, виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання позивач частково отримав під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, однак не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно встановив, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання та хвилювання. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що обов`язок ТзОВ «Кривбасремонт» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу, відсутній, оскільки підприємство не вчиняло будь яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянню моральних страждань позивачу, не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, згідно п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 06 серпня 2020 року, професійні захворювання у позивача виникли за обставин праці, зокрема, на підприємстві відповідача де, внаслідок недосконалості технологічного процесу, він підпадав під вплив підвищених концентрацій пилу переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони та незручної робочої пози (а.с. 16). Висновком МСЕК від 27 грудня 2020 року позивачу первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності, з яких 40% - по радиколпатії та 10% - по Хозл, ІІІ група інвалідності, безстроково (а.с. 17). За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач ТзОВ «Кривбасремонт» - повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Не заслоговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач був попереджений про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров`я та свідомо приймав запропоновані йому умови праці, оскільки ч. 2 ст. 153 КЗпП Українита ст. 13 Закону України «Про охорону праці»передбачений обов`язок саме власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання. Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом надано більшу перевагу позиції позивача, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог позивача, оскільки як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції взяв до уваги відзив відповідача на позовну заяву разом з письмовими додатками. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача на користь позивача, необґрунтований та занижений. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Так, суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача, зокрема, на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці, відсоток втрати ним професійної працездатності, ІІІ групу інвалідності, безстроково, стан здоров`я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Так, в результаті отриманих професійних захворювань позивач позбавлений можливості працювати, реалізовувати свої наміри в професійній сфері, реалізовувати свої звички та бажання, оскільки змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя. Внаслідок професійних захворювань, отриманих, зокрема, на підприємстві відповідача позивач постійно відчуває біль в хребті, переважно на попереково крижовому рівні, періодичний гострий біль в поперековому відділі справа з віддачею в праву ступню, виражений гострий біль з порушенням ходи, періодичний біль в шийному відділі хребта, обмеження рухів в шийному і попереково крижовому відділах хребта, плечових, ліктьових, колінних суглобах, загальну слабкість, слабкість в руках, задишку та кашель. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість і моральних страждань позивача, відсоток втрати професійної працездатності, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з ТзОВ «Кривбасремонт» і збільшити його з 70 000 гривень до 120 000 гривень. У зв`язку із збільшенням розміру стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди підлягає збільшенню стягнутий судом першої інстанції розмір судового збору, з огляду на наступне. Згідно положення, закріпленого в п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 761/11472/15-ц. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з ТзОВ «Кривбасремонт» і збільшивши його з 700 гривень до 1 200 гривень. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги апелянт мав сплатити судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ТзОВ «Кривбасремонт» на користь держави підлягають стягненню 1 800 грн. в рахунок відшкодування судових витрат по справі за розгляд справи судом апеляційної інстанції. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без змін, рішення суду зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України в частині розміру моральної шкоди, та збільшення його з 70 000 грн. до 120 000 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасремонт» - залишити без задоволення. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 квітня 2021 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасремонт» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 70 000 грн. до 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. Рішення суду змінити, збільшивши розмір стягнутого з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасремонт» на користь держави судового збору з 700 гривень до 1200 (одна тисяча двісті) гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасремонт» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 19 липня 2021 року. Головуючий: Судді: