Постанова 4803 № 215/2323/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7903/21 Справа № 215/2323/21 Суддя у 1-й інстанції - Красюк К. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 215/2323/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 липня 2021 року, яке ухвалене суддею Красюк К.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 12 липня 2021 року,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доПриватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі ПРАТ «ПІВНГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`ю. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він, працюючи у відповідача в шкідливих умовах праці, отримав професійні захворювання, у зв`язку із чим, висновком МСЕК від 06.04.2021 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 65 % (15% - радикулопатія, 40% - ХОЗЛ, 10% - туговухість) з 22 березня 2021 року, безстроково. Вважає, що у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями йому спричинено моральну шкоду, яка завдана з вини відповідача та підлягає відшкодуванню ним, а тому просив суд стягнути на його користь моральну шкоду з відповідача у розмірі 200 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПРАТ «ПІВНГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану в зв`язку з ушкодженням здоров`я, у розмірі 130 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ПРАТ «ПІВНГЗК» на користь держави судові витрати у розмірі 908,00 грн. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на його користь з відповідача, просить збільшити її розмір до заявленого у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині його моральних страждань та принципу розумності, виваженості і справедливості. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано характер отриманих ним професійних захворювань, стан здоров`я, який не поліпшується, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні йому для поліпшення стану здоров`я. Внаслідок втрати професійної працездатності позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно проходити курси лікування, оскільки його постійно турбує біль у спині та суглобах, обмеження рухів, утруднення дихання, задишка при незначному навантаженні, сильний сухий приступоподібний кашель. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок отриманих професійних захворювань, втратив 65 % професійної працездатності безстроково та його визнано особою з інвалідністю третьої групи також, на безстроковий строк. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 04.02.1998 року по 07.06.2019 року працював у гірничотранспортному цеху № 1 слюсарем по ремонту автомобілів, на дробовій фабриці № 1 слюсарем черговим та з ремонту устаткування виробничої дільниці з ремонту та утримання механічного устаткування на дільниці дроблення руди з правом пільгового пенсійного забезпечення за списком № 1 (а.с. 6-9). 07.06.2019 року позивач звільнений з підприємства за власним бажанням, в зв`язку з виходом на пенсію за віком за ст. 38 КЗпП України (а.с. 9). Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я Державної установи «Українського НДІ промислової медицини» № 475 від 25.02.2021 року ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої-третьої стадії (пиловий бронхіт другої-третьої стадії, емфізема легень другої-третьої стадії) , група С, ЛН третього ступеня. Хронічне легеневе серце. НК першої стадії; радикулопатія попереково-крижова L5-S1 та шийна С6-С7, з помірним статико-динамічними порушеннями, з больовим синдромом, периферичним синдромом, вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з пері артрозами ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) і колінних (ПФ першого-другого ступеня) суглобів (а.с. 16-17) Згідно пункту 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19 лютого 2020 року хронічні професійні захворювання виникли у ОСОБА_1 за таких обставин: працюючи дробильником виробничої дільниці дроблення руди дробильної фабрики № 1, ОСОБА_1 виконував роботи з ведення процесу дроблення сировини на дробарках, спостереження за технічним станом у устаткування та його масло-господарством, огляду і очищення обладнання, спостереження за рівномірним надходженням і розподілом сировини та матеріалів на дробарках, прибирання просипу в зоні обслуговування. При цьому, внаслідок недосконалості робочого місця та технології дроблення руд, умови праці характеризувались фізичним перевантаженням та впливом підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. Раніше, працюючи слюсарем черговим та з ремонту устаткування з 29.01.2004 року по 08.07.2005 року та з 23.02.2009 року по 18.06.2009 року і з 08.07.2005 року по 23.02.2009 року механіком дробильної фабрики № 1, з тих же причин, також підпадав під плив шкідливих виробничих факторів на організм. Відповідно до п. 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19 лютого 2020 року, причиною виникнення професійних захворюваньпозивача є перевищення в повітрі робочої зони гранично допустимої концентрації аерозолю переважно фіброгенної дії з вмістом кремнію діоксиду кристалічного від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 3,25 разів перевищує ГДК, важкість праці: робоча поза становить 57,6% при нормативному значенні до 25%, маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, кг: 36 при нормативному значенні до 30 (а.с. 10-14). Відповідно до пункту 20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19 лютого 2020 року, враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 15 років 04 місяці в умовах впливу шкідливих факторів, конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламентні нормативи, встановити неможливо. Висновком МСЕК від 06.04.2021 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 65 % (15% - радикулопатія, 40% - ХОЗЛ, 10% - туговухість) з 22 березня 2021 року, безстроково (а.с.15). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19 лютого 2020 року, причиною виникнення професійних захворюваньпозивача є перевищення в повітрі робочої зони гранично допустимої концентрації аерозолю переважно фіброгенної дії з вмістом кремнію діоксиду кристалічного від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 3,25 разів перевищує ГДК, важкість праці: робоча поза становить 57,6% при нормативному значенні до 25%, маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, кг: 36 при нормативному значенні до

30. Отже, роботодавець ПРАТ «ПІВНГЗК» під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли тільки з вини ПРАТ «ПІВНГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так якпорушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки його постійно турбує біль у грудях та між лопатковій ділянці, біль та обмеження рухів, утруднення дихання, задишка при незначному навантаженні, сильний сухий приступоподібний кашель.. Позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, розпачу. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров`ї, що підтверджується чисельними виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований стійкий дистабілізаційний стан його здоров`я, внаслідок чого позивач переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування. Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійних захворювань, які потягли за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 65 %, безстроково та його визнано особою з інвалідністю третьої групи, також на безстроковий термін. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки його постійно турбує біль у грудях та міжлопатковій ділянці, біль та обмеження рухів, утруднення дихання, задишка при незначному навантаженні, сильний сухий приступоподібний кашель. Позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, розпачу, у нього поганий сон. Періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я не спостерігається, а враховуючи, встановлення ступеню втрати професійної працездатності та групи інвалідності безстроково,взагалі можливість такого відновлення. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, що потягли втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатності 65%, який встановлено безстроково, та визнання його особою з інвалідністю третьої групи також, безстроково, що свідчить про незворотність такого стану здоров`я, тривалості праці позивача в шкідливих умовах, що перевищували нормативи тільки на ПРАТ «ПІВНГЗК»(15 років 04 місяці), що потягло втрату працездатності, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 130 000,00 грн. до 200 000,00 грн. Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПРАТ «ПІВНГЗК»на користь держави та збільшує цей розмір з 908,00 грн. до 2000,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. Крім того, з відповідача ПРАТ «ПІВНГЗК»на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 3000,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (2000,00 грн. х 150%). В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 липня 2021 року, змінити, збільшити розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 з 130 000,00 гривень до 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 липня 2021 року змінити, збільшивши розмір стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судового збору з 908 гривень 00 копійок до 2000 (дві тисячі) гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачем, на користь держави, судовий збір у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 (нуль) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 13 жовтня 2021 року. Головуючий: Судді: