Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 915/2021/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/2021/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богатиря К.В. суддів: Бєляновського В.В., Філінюка І.Г. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 (суддя суду першої інстанції Ржепецький В.О., дата і місце постановлення рішення: 27.04.2021 (повний текст складено - 30.04.2021), м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області) по справі № 915/2021/19 за позовом: фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни, до відповідача: фізичної особи-підприємця Щавінського Олександра Віталійовича про: стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ: 20.09.2019 фізична особа-підприємець Семера Вікторія Анатоліївна звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 04.09.2019 про стягнення з фізичної особи-підприємця Щавінського Олександра Віталійовича заборгованості по оплаті вартості товару за договором поставки №21/03/18-б від 21.03.2018 у розмірі 132 500,00 грн. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 відмовлено у задоволені позову повністю; стягнуто з фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни на користь фізичної особи підприємця Щавінського Олександра Віталійовича 7 452,86 грн судових витрат на оплату судової експертизи. Рішення суду першої інстанції було обґрунтовано тим, що видаткова накладна №83 від 21.03.2018 не підписана відповідачем - фізичною особою-підприємцем Щавінським Олександром Віталійовичем, а отже факт отримання відповідачем товару згідно видаткової накладної №83 від 21.03.2018 не був підтверджений належними доказами, тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність зобов`язання відповідача з оплати, зазначеного у вказаній видатковій накладній товару. До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 по справі №915/2021/19. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права не призначивши повторну судову почеркознавчу експертизу. Як доказ необхідності її проведення Апелянт надала до суду Консультативний висновок з рецензування Висновку експерта судово- почеркознавчої експертизи №20-211 від 18.01.2021. Позивач зазначає, що Консультативний висновок з рецензування Висновку експерта судово-почеркознавчої експертизи №20-211 від 18.01.2021 є належним доказом, адже він обґрунтовує заперечення Позивача щодо обставин, які підлягають встановленню і мають вирішальне значення для даної справи, крім того він обґрунтовує необхідність проведення повторної експертизи, яка є запорукою об`єктивного, неупередженого та всебічного розгляду даної справи. Керуючись викладеним вище, апелянт просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 по справі №915/2021/19 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги фізичної-особи підприємця Семери Вікторії Анатолівни до фізичної особи-підприємця Щавінського Олександра Віталійовича по справі №915/2021/19 задовольнити повністю, стягнути з фізичної особи-підприємця Щавінського Олександра Віталійовича на користь фізичної-особи підприємця Семери Вікторії Анатолівни суму судового збору за подання цієї апеляційної скарги у розмірі 3 562,37 грн., стягнути з Відповідача 6 500,00 грн. судових витрат, які були понесені Позивачем у зв`язку з необхідністю отримання Консультативного висновку від 05.03.2021 з рецензування Висновку експерта судово-почеркознавчої експертизи № 20-211 від 18.01.2021 по матеріалах господарської справи № 915/2021/19. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 915/2021/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Бєляновський В.В., Філінюк І.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2021. На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 915/2021/19 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 по справі №915/2021/19 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи № 915/2021/19 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. 07.06.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/2021/19. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 по справі №915/2021/19; відмовлено у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни про призначення повторної почеркознавчої експертизи; відмовлено у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни про розгляд апеляційної скарги по справі № 915/2021/19 з повідомленням (викликом) сторін; розгляд апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 по справі №915/2021/19 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 06.07.2021. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ГПК України до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. 29.06.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від фізичної особи-підприємця Щавінського Олександра Віталійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 по справі №915/2021/19. Відповідач вказує, що суд першої інстанції законно відмовив у задоволенні клопотання Позивача про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, вказавши, що Консультативний висновок з рецензування Висновку експерта судово-почеркознавчої експертизи №20-211 від 18.01.2021, який Апелянт надала, є неналежним доказом. Інших доказів неясності або неповноти Висновку експерта у розумінні ст. 107 ГПК України Апелянт суду не надає. Керуючись викладеним вище, відповідач просить апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Семери Вікторії Анатоліївни на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 - без змін. Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 09.06.2021, якою відкрито апеляційне провадження у справі №915/2021/19, направлялася на електронну адресу позивача та відповідача 11.06.2021 та була отримана в цей же день, що підтверджується роздруківками з електронної пошти (додані до матеріалів апеляційного оскарження). Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2021, якою відкрито апеляційне провадження у справі №915/2021/19, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 11.06.2021. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».) Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційних скарг в письмовому провадженні без виклику сторін. Фактичні обставини, встановлені судом. 21 березня 2018 року між фізичною особою - підприємцем Семерою Вікторією Анатоліївною (постачальник) та фізичною особою - підприємцем Щавинським Олександром Віталійовичем (покупець) був укладений договір поставки товару № 21/03/17-6 (далі - Договір), за змістом якого постачальник (позивач) зобов`язався у строки, передбачені договором, поставити та передати у власність покупцю товар, визначений у п. 1.2. Договору, а покупець (відповідач) зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість з урахуванням індексації вартості товару та інших умов, передбачених договором. (п. 1.1. Договору) Відповідно до п.1.2. Договору, товар, що поставляється за цим Договором: крапельна стрічка Star Tape 8-10-750 (500м) кількість бухт: 260 на загальну суму 132 500,00 грн. Договором передбачена індексація вартості товару (зобов`язань по оплаті), визначеної у гривнях у п. 1.2. Договору, яка відбувається за певних умов за чітко визначеною Договором формулою відповідно до зміни курсу гривні по відношенню до іноземної валюти (долару США) за даними міжбанківського ринку на дату платежу, або на дату проведення розрахунку зобов`язань. Пунктом 3.1 Договору встановлено, що протягом строку дії Договору грошові зобов`язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Вказані у п. 1.2 Договору ціна та вартість товару в гривнях погоджені на дату підписання Договору і залишаються чинними до моменту їх індексації. Якщо в день, попередній дню платежу або дню розрахунку зобов`язання, вказаний нижче курс гривні А2 по відношенню до іноземної валюти, зазначеної у п. 1.2 Договору, буде відрізнятися в бік здешевлення гривні більше ніж на 3 % (три відсотки) від узгодженого курсу, зазначеного п. 1.2 Договору, ціна/ вартість цього товару підлягає індексації (коригуванню) пропорційно зміні цього курсу без додаткового узгодження. При такому коригуванні використовується наступна формула: Ц = Цс * (А2 / А1), де: Ц - ціна/ вартість товару на дату оплати, грн.; Цс - ціна/ вартість товару на дату підписання Договору (вказані у п. 1.2 Договору), грн.; А1 - зазначений у п. 1.2 Договору узгоджений сторонами курс співвідношення гривні до іноземної валюти на момент підписання Договору (визначений у п. 1.2 Договору); А2 - значення курсу продажі іноземної валюти за гривню за даними міжбанківського валютного ринку України згідно веб-сайту http://index.minfin.com.ua/arch (в розділі "Котирування міжбанківського валютного ринку України") на день, попередній дню здійснення платежу або дню розрахунку зобов`язання. Згідно п. 3.3. Договору сторони погодили, що оплата вартості товару, проіндексованої у відповідних випадках згідно п. 3.1. Договору, здійснюється покупцем на умовах кредиту (відстрочення платежу). Строк оплати: не пізніше 30 вересня 2018 року. За передбаченими пунктом 4.2. Договору умовами строк поставки товару: не пізніше 23 березня 2018 року. Поставка (передача) товару в межах цього строку за згодою сторін, що підтверджуватиметься відповідними товарними накладними, може відбуватись частинами. Позивач зазначив у позові, що на виконання Договору він (як постачальник) передав відповідачу (покупцю) у власність товар, зазначений у п. 1.2 Договору та у видатковій накладній № 83 від 21.03.2018 року (далі - видаткова накладна), вартість якого становить 132 500,00 грн. Відповідач не виконав зобов`язання щодо оплати вартості зазначеного товару, а також сплати відсотків за користування товарним кредитом у разі прострочення оплати товару у строк, визначений договором. Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості по оплаті вартості товару в сумі 132 500,00 грн та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 25 827,56 грн. Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 ЦК України. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною першою статті 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. В той же час, ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України. Аналогічні положення містить і Господарський кодекс України (далі - ГК України). Так, відповідно ч. 2 ст. 67 ГК України, підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Відповідно до п. 1, 2, 7 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання; належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно вимог ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За загальним правилом і з урахуванням ст.ст.641, 642 ЦК України моментом, з якого договір вважається укладеним, є момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, тобто повного і безумовного прийняття однією стороною пропозиції другої сторони укласти договір на визначених і добровільно погоджених ними умовах. Як зазначено вище, позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки товару № 21/03/18-6 від 21.03.2018 щодо своєчасної оплати за видатковою накладною №83 від 21.03.2018. Відповідачем позовні вимоги заперечено з тих підстав, що товар по договору поставки товару № 21/03/18-6 від 21.03.2018 за видатковою накладною №83 від 21.03.2018 він не отримував, вказану видаткову накладну не підписував. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.01.2020 призначено у справі №915/2021/19 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (54038, м. Миколаїв, вул. Карпенка, 27). Витрати по оплаті судової експертизи покладено на відповідача - фізичну особу - підприємця Щавінського Олександра Віталійовича з подальшим їх розподілом за наслідками розгляду справи. Провадження у справі зупинено до одержання результатів експертизи. На вирішення почеркознавчої експертизи поставлено наступне питання: Чи виконаний підпис у видатковій накладній №83 від 21.03.2018 у графі (після слів) «Получил (а)» від імені Щавінського Олександра Віталійовича тією особою, від імені якої він зазначений, а саме, Щавінським Олександром Віталійовичем особисто, чи іншою особою? 21.01.2021 до Господарського суду Миколаївської області надійшов висновок експерта № 20-211 судово-почеркознавчої експертизи у справі, складений 18.01.2021, а також повернуто матеріали справи № 915/2021/19. Згідно висновку експерта № 20-211, складеного 18.01.2021: 1)підпис у видатковій накладній №83 від 21.03.2018 у графі (після слів) Получил(а) від імені Щавінського Олександра Віталійовича виконаний не тією особою, від імені якої він зазначений, а саме, Щавінським Олександром Віталійовичем особисто, а іншою особою. (т. 2, а.с. 93-101) 09.03.2021 на адресу Господарського суду Миколаївської області надійшли заперечення позивача на висновок експерта, якими позивачка просить суд не приймати до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи №20-211 від 18.01.2021 та вважати його недостовірним доказом; призначити повторну експертизу у справі та доручити її проведення іншій експертній установі, а саме: Українському центру судових експертиз (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 37, оф. 426). Посилаючись на норми ч. 2 ст. 77, ст. 78, ч. 2 ст. 107 ГПК України та Консультативний висновок Незалежного інституту судових експертиз від 05.03.2021 з рецензування висновку експерта судово-почеркознавчої експертизи №20-211 від 18.01.2021, позивачка вказувала, що висновок експерта №20-211 від 18.01.2021 є необ`єктивним, неповним та складеним із порушенням спеціальних нормативно-правових актів. Щодо Консультативного висновку Незалежного інституту судових експертиз від 05.03.2021, колегія суддів зазначає наступне. Питання складення рецензії на висновки судових експертів врегульовані Порядком проведення рецензування висновків судових експертів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 03 лютого 2020 року № 335/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2020 за № 131/34414 (далі Порядок рецензування). У відповідності до п. 1 Порядку рецензування цей Порядок визначає процедуру проведення та оформлення результатів рецензування висновків судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - НДУСЕ), судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, а також проектів висновків фахівців, які мають намір отримати кваліфікацію судового експерта. За приписами п. 2 Порядку рецензування метою рецензування висновків судових експертів є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків. Рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження висновків. Підставами для рецензування висновків судових експертів, проектів висновків згідно п.3 Порядку рецензування визначено: 1) план рецензування висновків судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - План рецензування); 2) договір або план щодо підготовки (стажування) фахівця, який має намір отримати (підтвердити) кваліфікацію судового експерта. Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку проведення рецензування висновків судових експертів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 03 лютого 2020 року № 335/5, рецензування висновків проводять співробітники НДУСЕ, які мають кваліфікацію судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено поданий на рецензування висновок, та не менше ніж трирічний стаж експертної роботи. Колегією суддів встановлено, що Консультативний висновок Незалежного інституту судових експертиз від 05.03.2021 з рецензування висновку експерта судово-почеркознавчої експертизи №20-211 від 18.01.2021 було складено та підписано Панчошнік Іриною Зіновіївною. Відповідно до відомостей з Реєстру атестованих судових експертів, свідоцтво експерта Панчошнік Ірини Зіновіївни було анульовано рішенням ЕКК Київського НДІСЕ від 02.02.2018 №

2. Таким чином, Консультативний висновок Незалежного інституту судових експертиз від 05.03.2021 з рецензування висновку експерта судово-почеркознавчої експертизи №20-211 від 18.01.2021 було складено та підписано особою, яка не була судовим експертом на момент складання такого висновку, тому даний висновок не може вважатися рецензією в розумінні Порядку проведення рецензування висновків судових експертів та носить виключно консультативний характер. До такого висновку як до консультації з питань щодо здійснення експертної діяльності та наявності недоліків у висновку діючого судового експерта, колегія суддів ставиться критично з врахуванням анулювання свідоцтва експерта у особи, яка надає позивачу вказану консультацію, рішенням ЕКК Київського НДІСЕ від 02.02.2018 №

2. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що наданий позивачем Консультативний висновок Незалежного інституту судових експертиз від 05.03.2021 не є належним доказом необґрунтованості або неповноти висновку експерта судово-почеркознавчої експертизи №20-211 від 18.01.2021, проведеній у даній справі. Інших доказів та доводів неповноти та необґрунтованості висновку судового експерта та наявність підстав для призначення повторної судової експертизи у справі ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду, позивач не надав. З огляду на викладене вище, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на хибність Висновку експерта судово-почеркознавчої експертизи №20-211 від 18.01.2021. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з нормами Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: -операції обліковуються відповідно до їх сутності (абзац сьомий ст. 4 Закону), що безумовно передбачає наявність факту здійснення господарської операції, правильне визначення її змісту і обсягу та відповідного дебітора або кредитора, а отже виключає можливість відображення у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку нереальних операцій з псевдоконтрагентами; -операція з постачання-придбання (отримання) товарів/послуг, будучи дією (подією) у взаємовідносинах між підприємством і його відповідним контрагентом, що викликає зміни в структурі активів та зобов`язань обох сторін, які брали участь у її здійсненні, є господарською операцією, а підставою для її відображення в облікових регістрах є первинний документ (наприклад, видаткова накладна, акт або інший документ, що містить відомості про дії з передачі-приймання товару/послуги, платіжне доручення) (абзаци п`ятий і одинадцятий ст. 1 та частина перша ст. 9 Закону); -первинний документ повинен містити обов`язкові реквізити, зокрема зміст та обсяг господарської операції, а також посади, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції й відповідають за її здійснення, правильність оформлення та достовірність (частини друга і восьма ст. 9 Закону). Тобто, первинний документ при здійсненні постачання-придбання товарів/послуг (проведенні за них безготівкових розрахунків) повинен об`єктивно визначати основні дані щодо взаємопов`язаних двосторонніх (односторонніх - при списанні коштів з банківського рахунка) дій підприємства і його контрагента та осіб, відповідальних за їх вчинення (тобто, мати достовірні дані). Таким чином, враховуючи, що видаткова накладна №83 від 21.03.2018 не підписана відповідачем особисто - фізичною особою-підприємцем Щавінським Олександром Віталійовичем та він навпаки категорично заперечує підписання вказаної накладної та отримання вказаного там товару, підпис невідомої особи на вказаній накладній не скріплений печаткою або штампом відповідача як суб`єкта підприємницької діяльності, тому апеляційний господарський суд вважає, що така накладна не є належним доказом факту здійснення господарської операції, та відповідно недоведеним є факт отримання відповідачем товару згідно видаткової накладної №83 від 21.03.2018. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність зобов`язання відповідача з оплати зазначеного у вказаній видатковій накладній товару. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази та враховуючи, що позивачем не доведено обставин, які свідчать про факт поставки товару, а також обставин, які свідчать про отримання товару відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, тому судом першої інстанції було вірно відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі. Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Приймаючи дане рішення, суд відповідно до ст. 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Висновки апеляційного господарського суду: Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 по справі №915/2021/19 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено. За вказаних обставин оскаржене рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 по справі №915/2021/19 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта. Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 по справі №915/2021/19 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 по справі №915/2021/19 залишити без змін. Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу. Постанову складено та підписано 20.07.2021. Головуючий К.В. Богатир Судді: В.В. Бєляновський І.Г. Філінюк