Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/1633/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1633/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Мишкіної М.А. при секретарі - Лук`ященко В.Ю. за участю представників: від прокурора: Немашкало Р.М. від позивача: не з`явився від відповідача: Рабзі О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу господарського суду Одеської області від 10.06.2021, суддя в І інстанції Бездоля Д.О., повний текст якої складено 15.06.2021 в м. Одесі у справі № 916/1633/21 за позовом: першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю РЄНТАЛ ГРУП про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, зміну права власності, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У червні 2021 року перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю РЄНТАЛ ГРУП, в якому просив: - визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Гаврющенко Ольги Володимирівни (індексний номер рішення 51943114 від 10.04.2020) про реєстрацію змін до права власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1727597051101), яке розташоване за адресою: вул. Успенська, будинок 66-А, м. Одеса, Одеська обл.; - змінити зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Товариства з обмеженою відповідальністю РЄНТАЛ ГРУП на нежитлові будівлі, загальною площею 4205,4 кв.м, які розташовані за адресою: вул. Успенська, будинок 66-А, м. Одеса, Одеська обл. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1727597051101) на нежитлові будівлі, загальною площею 3478,6 кв.м, які розташовані за адресою: вул. Успенська, будинок 66-А, м. Одеса, Одеська обл., шляхом внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; - зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю РЄНТАЛ ГРУП знести за власний рахунок об`єкт самочинного будівництва - надбудований четвертий поверх над літ. Б об`єкта нерухомого майна за адресою: вул. Успенська, 66-А, м. Одеса. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що ТОВ РЄНТАЛ ГРУП не було дотримано визначеного законом порядку отримання дозвільних документів на здійснення будівельних робіт щодо надбудови четвертого поверху над літ. Б у нежитловому приміщенні за адресою: вул. Успенська, 66-А, м. Одеса та введення його в експлуатацію, а державним реєстратором не дотримано визначеного законом порядку реєстрації права власності на вказане нерухоме майно, а тому оспорюване рішення є незаконним та підлягає скасуванню в судовому порядку, а зареєстроване право власності підлягає зміні. Одночасно перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури в порядку ст. ст. 136-139 ГПК України подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив: - накласти арешт на нежитлову будівлю за адресою: вул. Успенська, 66-А в м. Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1727597051101); - заборонити ТОВ РЄНТАЛ ГРУП та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії, проводити будь-які будівельні роботи та дії щодо відчуження нерухомого майна за адресою: вул. Успенська, 66-А в м. Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1727597051101). Зазначена заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у разі відчуження відповідачем спірного об`єкта нерухомого майна на користь третіх осіб або його передачі в оренду іншим фізичним або юридичним особам, в подальшому у разі задоволення позову виконання рішення суду може бути утруднено або взагалі неможливим. Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2021 у задоволенні заяви першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури вх. № 15509/21 від 08.06.2021 про забезпечення позову у справі №916/1633/21 відмовлено. Ухвала мотивована тим, що здійснивши оцінку доводів прокурора щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням вимог розумності, обґрунтованості і адекватності, суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає, оскільки не містить обґрунтованих мотивів з посиланням на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку, що невжиття заходів забезпечення позову, які прокурор просить суд застосувати, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду. При цьому припущення прокурора щодо потенційної можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна, без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю за адресою: вул. Успенська, 66-А в м. Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1727597051101). Підставами для скасування оскаржуваної ухвали прокурор зазначає порушення норм ст. ст. 2, 136, 137, 140, 236 ГПК України. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги прокурор вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що заходи забезпечення позову спрямовані на усунення перешкод для подальшого виконання рішення у справі, адже їх незастосування може суттєво ускладнити чи взагалі унеможливити виконання такого рішення та ефективно захистити порушені інтереси держави через виникнення потреби у повторному зверненні до суду з іншим позовом. У разі відчуження вказаного об`єкта нерухомого майна, його перебудови тощо, такі дії відповідача ТОВ РЄНТАЛ ГРУП призведуть до неможливості реального поновлення інтересів держави, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду. Твердження суду, що прокурором не надано жодних доказів на підтвердження вимог, заявлених у заяві про забезпечення позову, не відповідає фактичним обставинам цієї справи, оскільки припущення прокурора щодо можливого ухилення ТОВ «РЄНТАЛ ГРУП» від виконання судового рішення та неможливості у зв`язку із цим забезпечення ефективного захисту порушених інтересів держави, є обґрунтованим. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «РЄНТАЛ ГРУП» заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржувану ухвалу місцевого суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою. Відповідач, зокрема, зазначає, що в апеляційній скарзі апелянтом так і не надано будь-яких доказів щодо вчинення або наявності наміру вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на відчуження спірного нерухомого майна, а також інших доказів, з якими діюче законодавство пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову. Також в апеляційній скарзі відсутні обґрунтовані мотиви з посиланням на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку, що невжиття заходів забезпечення позову, які прокурор просить суд застосувати, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду. Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони та прокурор в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте позивач не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду. Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, а частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника позивача за наявними у справі матеріалами. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Згідно з частинами першою, другою статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18). Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову. Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 137 ГПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18). Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. Відмовляючи у задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 66-А в м. Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1727597051101), а також заборони ТОВ РЄНТАЛ ГРУП та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії, проводити будь-які будівельні роботи та дії щодо відчуження нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 66-А в м. Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1727597051101) господарський суд першої інстанції виходив із того, що прокурором не надано суду жодних доказів щодо вчинення відповідачем або наявності наміру вчинення будь-яких дій, спрямованих на відчуження спірного нерухомого майна, а також інших доказів, з якими діюче законодавство пов`язує необхідність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся в разі невжиття таких заходів. При цьому, господарський суд слушно зазначив, що у заяві про забезпечення позову прокурор, зокрема, просить суд заборонити відповідачу та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій проводити будь-які будівельні роботи на спірному об`єкті, водночас у поданій заяві прокурор взагалі не виклав своїх доводів та мотивів щодо необхідності забезпечення позову в такий спосіб. Між цим, з поданих прокурором матеріалів судом не встановлено, що наразі відповідач або інші особи здійснюють чи мають намір здійснювати будівництво на спірному об`єкті, більш того, у відповіді Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради від 21.05.2021 №01-29/410вих та складеного Управлінням акті візуального обстеження від 14.05.2021 №87/2021 зазначено, що під час здійснення обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Успенська, 66а, м. Одеса, будівельні роботи не проводились, наявність у дворі будівельних матеріалів, інструментів та бригади виконавців робіт не зафіксовано. Отже, здійснивши оцінку доводів прокурора щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням вимог розумності, обґрунтованості і адекватності, суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає, оскільки не містить обґрунтованих мотивів з посиланням на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку, що невжиття заходів забезпечення позову, які прокурор просить суд застосувати, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду. При цьому припущення прокурора щодо потенційної можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна, без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. За таких обставин, оскільки, заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на уникнення виконання рішення у даній справі, а також не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Ураховуючи викладене вище у цій постанові, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду стосовно відсутності достатнього правового обґрунтування наявності підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову. Колегія суддів зазначає, що прокурор звертаючись до суду з заявою та вказуючи про наявність підстав для забезпечення позову не обґрунтував, яким чином невжиття заявлених ним заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Заявником в заяві про забезпечення позову не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 ГПК України, які б свідчили про вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення або дій, які можуть призвести до знецінення належного позивачу майна на момент виконання рішення. Також, колегія суддів зазначає, що прокурор звертаючись до суду з заявою та вказуючи про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, не обґрунтував, яким чином невжиття заявлених ним заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, та яких конкретно прав та інтересів. Прокурором в заяві не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. У цій частині апеляційний суд звертається до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 902/775/20, від 27.01.2021 у справі № 910/3480/20, від 16.03.2021 у справі № 921/302/20, від 13.04.2021 у справі № 910/15607/19. Колегія суддів зазначає, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися наданими йому правами. Наведена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 911/2930/17. Таким чином наведені прокурором у відповідній заяві обґрунтування не підтверджують існування реальної загрози ефективному захисту порушених (оспорюваних) прав позивача в разі задоволення позову. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, вказаних висновків суду не спростовують. Зокрема, не спростовують висновків про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на пошкодження, знищення або відчуження спірного майна. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заявлені прокурором заходи забезпечення позову не є достатньо обґрунтованими, отже - не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову. Таким чином, місцевим судом було правильно застосовано ті норми процесуального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, а незгода скаржника із оскаржуваною ухвалою і бажання винесення нового рішення на його користь не свідчить про те, що судом було порушено норми процесуального права. Водночас, скаржником в порушення принципів доказування, не надано належних та допустимих доказів того, що існують обставини, які б прямо чи опосередковано свідчили про наявність необхідності у забезпеченні позову. Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, суд оцінює критично та не бере до уваги, оскільки вони не стосуються предмету доказування у питанні наявності підстав вжиття заходів забезпечення позову. Оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову та відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі є обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам процесуального права. Посилання скаржника на неправильне застосування норм процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту апеляційний господарський суд не вбачає. Враховуючи викладене та беручи до уваги унормовані статтею 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм процесуального права, отже, оскаржувана ухвала скасуванню або зміні не підлягає. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення. З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2270 грн. покладаються на скаржника. Керуючись статтями 253, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Ухвалу господарського суду Одеської області від 10 червня 2021 у справі № 916/1633/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури - без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 20.07.2020. Головуючий суддя: Бєляновський В.В. Судді: Богатир К.В. Мишкіна М.А.