Постанова 4824 № 761/528/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/528/21 Головуючий у І інстанції Осаулов А.А. Провадження №22-ц/824/8359/2021 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 14 липня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Ігнатченко Н.В., за участі секретаря Тимошевської С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Маляр Ян Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, УСТАНОВИВ: у жовтні 2020 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Маляр Ян Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, в якому позивач просила суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Буждиганчук Є.Ю. №6850 від 11.12.2020 року таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.12.2020 р. позивач дізналась про виконавче провадження №6395659, що перебуває у приватного виконавця Маляр Я.А., яке було відкрито на підставі виконавчого напису №6850 від 11.12.2020 р., виданого приватним нотаріусом Буждиганчук Є.Ю., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 286664,30 грн, з яких 3 % річних за період з 04.12.2017 р. по 04.12.2020 р. в розмірі 98352,81 грн, пеня за період з 04.12.2019 р. по 04.12.2020 р. в розмірі 186811,49 грн. Позивач вважає, що при вчиненні спірного виконавчого напису приватним нотаріусом не дотримано вимоги постанови КМУ №1172 від 29.06.1999 р., якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку. Заборгованість, яка зазначена у виконавчому написі, є спірною, кредитний договір було укладено на 72 місяці до 18.06.2012 р., виконавчий напис вчинено 11.12.2020 р., тобто поза межами трирічного строку. Крім цього, рішення Ордженікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.04.2011 р. у справі №2-1304/11 стягнуто з позивача заборгованість за кредитним договором №014/097285/3161/73 від 19.06.2006 р. Також для одержання виконавчого напису не було додано нотаріально посвідченого договору. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня 2021 року позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №6850 вчинений 11.12.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» заборгованості за кредитним договором 014/097285/3161/73 від 19.06.2006 р. в розмірі 285164,30 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» на користь ОСОБА_1 кошти судового збору в розмірі - 840 грн. 80 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представником відповідача ТОВ «Вердикт-Капітал» подано апеляційну скаргу. В доводах апеляційної скарги цитує норми матеріального права, які регулюють порядок вчинення виконавчого напису нотаріусом, а також наводить судову практику з даного питання. При цьому апеляційна скарга не містить доводів щодо того, які обставини неправильно встановив суд, або які норми матеріального права не правильно застосував, які норми процесуального права порушив, що могло бути підставою для скасування судового рішення. Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Сахно О.В. подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого представник позивача заперечує проти її задоволення, оскільки дана апеляційна скарга лише декларує наявність порушень, але не вказує яких саме порушень припустився суд першої інстанції. Зазначає, що сам факт цитування апелянтом правових позицій Верховного Суду не можу свідчити про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Сторони в судове засідання не з`явились. Про час, дату та місце судового розгляду належним чином повідомлені, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Від адвоката Сахно О.В. надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, у зв`язку із неможливістю з`явитись в судове засідання через термінову госпіталізацію. Відповідач про причини неявки представника не повідомив. Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі сторін, які були належним чином повідомлені про розгляд справи. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, доходить висновку що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 11.11.2020 р. приватним нотаріусом Буждиганчук Є.Ю. вчинений виконавчий напис за реєстровим № 6850 про стягнення ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором №014/097285/3161/73 від 19.06.2006 р., укладеним з Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»,в розмірі 285164,30 грн та за вчинення вказаного виконавчого напису коштів у розмірі 1500, 00 грн. Заборгованість за кредитом складається з 3 % річних за період з 04.12.2017 р. по 04.12.2020 р. в розмірі 98352,81 грн та пені за період з 04.12.2019 р. по 04.12.2020 р. в розмірі 186811,49 грн. (а.с. 11-12) Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в порушенням вимог ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус не перевірив обставин безспірності заборгованості боржника, у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.Крім того, відповідачем, всупереч вимог закону не було надано документів, які б підтверджували право його вимоги до позивача за Кредитним договором, а нотаріус помилково, всупереч вимог закону, не перевірив зміст договорів, на які відповідач посилався як на підставу виникнення у нього права вимоги до позивача за Кредитним договором, та стягнув спірну заборгованість на користь особи, яка не підтвердила свої повноваження належними доказами. Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з частиною першою статті 39 Закону України "Про нотаріат" (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України. Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів "Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно", для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. В постанові Верховного Суду від 11.07.2019 р. у справі №461/4609/16-ц зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України Про нотаріат ). Але характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Судом встановлено, що підставою для вчинення виконавчого напису є кредитний договір №014/097285/3161/73 від 19.06.2006 р., укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 , за яким позивачу надано кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 78970,00 дол. США. Згідно п. 1.2, 1.4 договору кредит надається на 72 місяці з 19.06.2006 р. по 18.06.2012 р., процентна ставка - 12,50 % річних. (а.с. 13-15) Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12) Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 06.02.2019 р. у справі №175/4753/15-ц, в якій зазначив, що після закінчення строку дії кредитного договору кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та пені. Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем нараховано пенюпісля закінчення строку дії кредитного договору. Крім цього, з ухвали Апеляційного суду м. Києва від 09.09.2015 р. у справі №2-1304/1 вбачається, що заочним рішенням Ордженікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.04.2011 р. у справі №2-1304/11 стягнуто з позивача на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/097285/3161/73 від 19.06.2006 р. в розмірі 382 412,09 грн, судові витрати по платі судового збору - 1700,00 грн та витрати на ІТХ розгляду справи - 120,00 грн. (а.с. 34-36) Матеріали справи містять копіюзаочного рішення Ордженікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.04.2011 р. у справі №2-1304/11 з Єдиного державного реєстру судових рішень. (а.с. 32-33) Згідно ст. 82 ч. 4 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором. Кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 310/11534/13-ц). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 р. у справі № 916/3006/17) Необхідно зазначити, що кредитний договір №014/097285/3161/73 було укладено 19.06.2006 р. зі строком дії до 18.06.2012 р., рішення Ордженікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі №2-1304/11 було ухвалене15.04.2011 р., а виконавчий напис нотаріусом вчинено 11.12.2020 р., тобто з моменту виникнення права вимоги пройшло більше трьох років. Крім цього, як на підставу вчинення виконавчого напису, нотаріус посилається на Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 р. (далі - Постанова). Проте вказана Постанова не відносить кредитний договір до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Відповідні зміни до Постанови та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постанову Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» відповідно до Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 визнана судом незаконною та нечинною. Так, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття. З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Також, пп. б п. 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, зокрема, подаються засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову і визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке постановлено з дотриманням норм процесуального права, з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 19 липня 2021 року. Суддя-доповідач Д.О. Таргоній Судді: С.А. Голуб Н.В. Ігнатченко