Постанова Київський апеляційний суд № 761/35491/20

КИЇВСЬКИЙАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції Притула Н.Г. Єдиний унікальний номер справи № 761/35491/2020 Апеляційне провадження №22-ц/824/12317/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 листопада 2021року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мережко М.В., суддів - Верланова С.М., Савченка С.І., секретар -Ющенко Я.М. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича, третя особа приватний ви конаве виииконннааавчого округу міста Києва Маляр Ян Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не піддягає виконанню. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, - В с т а н о в и в : У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позову зазначила, що 04 серпня 2008 року між нею та АКІБ «УкрСиббанк» укладений договір № 11380252000 споживчого кредиту під заставу транспортного засобу . Між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ» Кредекс Фінанс» 20 квітня 2012року був укладений договір факторингу №50\12 . Відповідно до умов договору банк відступив своє право вимоги за договором кредиту в тому числі за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу за № 11380252000 від 04 серпня 2008 року. Протоколом загальних зборів учасників ТОВ « Кредекс Фінанс» № 01/ 08-2018 від 01 серпня 2018 року товариство змінило назву на ТОВ «Вердикт Капітал». У зв`язку із невиконанням зобов`язанння за договором про надання споживчого кредиту під заставу транспортного засобу приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. 22 вересня 2020 року вчинив виконавчий напис № 3799 про стягнення за період із 02 вересня 2017року по 02 вересня 2020року з ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 557 334,29 грн, з яких - -3% річних за період із 02 вересня 2017 року по 02 вересня 2020 року - 109 281,93 грн, -пеня за період із 17 травня 2019 року по 02 вересня 2020 року 448052,36 грн . Сума сплати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису. Постановою приватвного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляр Я.А. від 13 жовтня 2020 року відкрито виконавче провадження № 63293715 по виконанню виконавчого напису нотаріуса та розпочато стягнення заборгованості ів розмірі 557 334, 29 грн шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 із внесенням її до Єдиного реєстру боржників та вилученням транспортного засобу TOYOTA Sequoia 2008 року випуску, колір чорний, ДНЗ НОМЕР_1 , номер кузова (VIN) НОМЕР_2 . Позивач вважає що вказаний виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат». Зокрема, стягувач не надав нотаріусу графік погашення кредиут, згідно якому останій платіж мав бути здійснений 04 серпня 2015 року, тому право вимоги у стягувача закінчилось 04 серпня 2018 року .Крім того стягувач приховав той факт ,що він вже звертався із позовом про стягнення заборгованості за вказаним договором і рішенням суду йому було відмовлено у задоволенні позову, крім того не зазначив, що на час вчинення напису у Подільському районному суді м.Києва відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 461 958,50 грн , а відтак сума заборгованості не є безспірною. Вона не отримувала будь-яких письмових повідомлень про відступлення права вимоги фактору з визначенням розміру грошової вимоги відповідно дло вимог ст.1082 ЦК України. Вказане є доказом відсутності безспірності заявлених до боржника вимог і помилковості та можливого безпідставного завищення стягувачем розрахунку, просила визнати виконавчий напис таким ,що не підлягає виконанню. Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 15 лютого 2021 року задоволено позов . Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №3799 вчинений 22 вересня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборованністі в сумі - 557 334 ,29 грн за договором про надання споживчого кредиту№ 11380252000від 04 серпня 2008 року . Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн, витрати на професійну правову допомогу в сумі 2 424,01 грн . В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Вердикт Капітал» просить рішення суду скасувати. В апеляційній скарзі зазначав, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, суд не взяв до уваги відзив на позовну заяву, суд не врахував ,що нотаріусу було надано всі необхідні документи для виконання виконавчого напису , враховуючи що заборгованість є безспірною. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив що рішення суду є законним і обґрунтованим , просив у задоволенні скарги відмовити. Відповідно до ст. 43 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони булисвоєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 19 жовтня 2021 року, 18 листопада 2021 року за адресами , які булизазначені в матеріалах справи, заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження не надходило. Представник позивача приймав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції . Заяв про причини неявки в судове засідання від інших сторін до апеляційного суду не надходило. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили , колегія суддів вважає , що відсутні підстави вважати причини їх неявки до суду поважними. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду Укпраїни з розгляду цивільних і кримінальних спнрав «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01 березня 2013 року право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (частина друга статті 50 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII "Про нотаріат"). Спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства. За загальним правилом ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Як встановлено судом першої інстанції, 04 серпня 2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11380252000. За умовами зазначеного договору Банк надав Позичальнику кредитні кошти в сумі 80 000,00 доларів США строком повернення не пізніше 04 серпня 2015 року. На забезпечення виконання умов кредитного договору в заставу було передано автомобіль «Тойота», державний номер НОМЕР_1 . Оскільки позивач належним чином не виконувала зобов`язання за кредитним договором, в березні 2016 року ТОВ «Кредекс фінанс» звернувся до Братського районного суду Миколаївської області із позовом про звернення стягнення на предмет застави. Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 січня 2020 року (справа №471/285/16-ц) було відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт капітал» в зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту. В той же час вказаним рішенням встановлено, що ТОВ «Вердикт капітал» є правонаступником ТОВ «Кредекс фінанс». Рішення набрало законної сили. В подальшому, 05 березня 2020 року ТОВ «Вердикт капітал» звернулось з позовом до Подільського районного суду м.Києва в якому просять стягнути з ОСОБА_1 ОСОБА_2 заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11380252000 від 04 снрпня 2008 року в сумі 461 958,50 грн. У тексті позову зазначено , що станом на 30 січня 2020 року заборгованість за кредитом становить 43 933,25 доларів США та заборгованість за нарахованими відсотками - 43 852,62 долари США, всього 87 758,87 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30.01.2020 року становить 2 180 728,94 грн. Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 16 липня 2020 року відкрито провадження за позовом (справа №758/2991/20). На даний час справа перебуває в провадженні Подільського районного суду м.Києва, рішення судом не ухвалено. Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. 22 вересня 2020 року вчинив виконавчий напис яким запропонував стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість, що виникла за кредитним договором № 11380252000 від 04 серпня 2008 року, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 .. Правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Укрсиббанк» за вказаним кредитним договором є ТОВ «Кредекс Фінанс» на підставі Договору факторингу № 05/12 від 20 квітня 2012 року. ТОВ «Кредекс Фінанс» змінило назву на ТОВ «Вердикт Капітал», тобто є правонаступником. Як зазначається у виконавчому написі, строк платежу за кредитним договором настав, боржником допущено прострочення платежів, стягнення заборгованості здійснюється за період з 02 вересня 2017 року по 02 вересня 2020 року, сума заборгованості становить 557 334,29 грн , та складається з: - 3% (відсотків) річних за період з 02 вересня 2017 року по 02 вересня 2020 року в сумі 109 281,93 грн , - пені за період з 17 травня 2019 року по 02 вересня 2020 року в сумі 448 052,36 грн, - суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису. Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за №3799. На підставі виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Маляр Я.А. 13 жовтня 2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63293715. Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку). Згідно з п.п.2.1 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку). Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому | Законом | України «Про | виконавче провадження». Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (п. 3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22лютого 2012 року №296/5). Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (п. 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012року № 296/5). Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса. Пунктом 3.1 Інструкції визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Крім того, пункт 3.3 Інструкції передбачає, що якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Пунктом 3.5 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Так, у своєму позові, позивач посилається на те, що виконавчий напис було вчинено з пропуском трирічного строку, встановленого ст. 88 Закону України «Про нотаріат», так як право вимоги банку щодо стягнення кредитних коштів - сплинув 05 серпня 2018 року, адже кінцевий строк виконання зобов`язань та повернення кредиту визначений сторонами за договором - 04 серпня 2015 року. Відповідач доказів на спростування вказаного тверждення не надав . Умови договору не містять положень про збільшення строків позовної давності. Разом з тим, відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами. Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення. Суд першої інстанції , у даному випадку, правильно вважав , що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Крім того, вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19). Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року ( справа № 310/9293/15) . Як встановлено судом першої інстанції, нотаріусу не було надано доказів, які б свідчили , що при вчиненні виконавчого напису, нотаріусу разом з відповідною заявою стягувач надав первинні фінансові документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Крім того ,як видно із матеріалів справи , не було надано і розрахунків за якими проведено нарахування відповідачем 3% річних та пені при зверненні до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису. В той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (№ 14-10цс18) прийшла до висновку, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Суд першої інстанції вірно зазначив , що строк кредитування закінчився 04 серпня 2015 року, і після закінчення вказаного строку відповідач не мав права нараховувати пеню, встановлену умовами договору за період з 02 вересня 2017 року по 02 вересня 2020 року. Велика палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року(справа N 305/2082/14-ц) відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 88 Закону України "Про нотаріат", викладеного у постанові Верховного Суду України від 04 березня 2015 року у справі N 640/5240/13-ц та зазначила, що вирішуючи питання правомірності вчинення виконавчого напису у розумінні статті 88 Закону України "Про нотаріат" слід враховувати, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису. В той же час варто звернути увагу, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14-ц визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада .2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року ( справі № 757/24703/18-ц) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Однією з ознак безспірності вимоги, є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен впевнетися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. В матеріалах справи відсутні докази направлення боржнику письмово повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові з визначенням розміру грошової вимоги, яка підлягає виконанню, та стороною відповідача такі надані не були. Таким чином, у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Суд першї інстанції, задовольняючи позовні вимоги , вірно виходив із того ,що відповідач не надав приватному нотаріусу необхідних та достатніх документів для вчинення виконавчого напису, зокрема, які підтверджують безспірність заборгованості позивача. Колегія суддів ввжає, що такі висновки суду ґрунтуються на вимогах закону, відповідають встановленим обставинам. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з доказів наданих відповідачем неможливо зробити висновок , що перелік наданих нотаріусу документів для вчинення виконавчого напису свідчить про безпірність заборгованості , і що він є достатнім . Як видно із матеріалів справи ,що належно формлена виписка з рахунку про заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором , інші документи, які передбачені Переліком та підтверджують розмір та безспірність заборгованості боржника , банком нотаріусу подано не було. Вірним є висновок суду ,що оспорюваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом із порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та пункту 284 Інструкції, оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною. Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не були надані приватному нотаріусу належні докази безспірності заборгованості позивача за кредитним договором, отримання позивачем вимоги щодо стягнення заборгованості , правильним є висновок суду першої інстанції , що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України, суд,- П о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року залишит без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення вготовлений 23 листопада 2021 року. Головуючий Судді