Постанова 4818 № 643/19006/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 15 липня 2021 року м. Харків справа № 643/19006/20 провадження № 22-ц/818/2965/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., за участю секретаря - Гришиної А.О., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , представники - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представника ОСОБА_2 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 20 січня 2021 року в складі судді Харченко А.М., у с т а н о в и в : 04 грудня 2020 року ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, за договором про намір, за умовами якого ОСОБА_2 мав намір продати базу відпочинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 18 січня 2021 року ОСОБА_3 - представник ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій або зміни права власності на 3-х кімнатну квартиру, загальною площею 89 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову, виходячи із предмета позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20 січня 2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Старостіна Я.І. про забезпечення позову - задоволено. Заборонено вчинення будь-яких реєстраційних дій або зміни права власності на квартиру АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер майна: 18227456. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову. 09 березня 2021 року ОСОБА_4 - представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви позивача відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі за позовом про стягнення грошових коштів. Посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Суд першої інстанції не з`ясував співмірність виду забезпечення позову. Матеріали справи не містять відповідних доказів вартості майна, на яке судом накладено арешт. Крім того, суд не врахував норми частини третьої статті 154 ЦПК України, якою встановлені випадки, коли суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення. ОСОБА_1 ухвалу суду першої інстанції не оскаржив, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що 15 вересня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про намір, за умовами якого, сторони взяли на себе зобов`язання укласти договір купівлі - продажу нерухомого майна, а саме: бази відпочинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 зобов`язання за договором наміру не виконав належним чином, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути на його користь суму боргу в розмірі 284 962,00 грн, 3 % річних від простроченої суми боргу в розмірі 702, 65 грн, а всього - 285 664,65 грн, та стягнути з відповідача на його користь витрати по сплаті судового збору та професійної правничої допомоги. ОСОБА_3 - представник ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій або зміни права власності на 3-х кімнатну квартиру, загальною площею 89 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 03 лютого 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Парфенковою І.В. Космі І.В. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений у статті 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Враховуючи наведене при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. Отже, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12, 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту або заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції, встановивши, що заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, та враховуючи доводи позивача про те, що до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі існує загроза відчуження майна відповідачем, що створює реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, надав правильну правову оцінку заявленим стороною позивача ризикам утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову і вірно оцінив співмірність вимог заяви про забезпечення позову із позовними вимогами. Суд першої інстанцій дав належну оцінку доводам заявника щодо необхідності вжиття такого заходу забезпечення позову, врахували вимоги розумності, обґрунтованості позивачем необхідності забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Крім того, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Вжиті судом заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами та наявні підстави припускати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, про відсутність доказів щодо потенційної можливості ухилення відповідача від виконання судового рішення, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки умовою застосування заходів забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Посилання апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було застосовано зустрічне забезпечення не заслуговують на увагу, оскільки частиною першою статті 154 ЦПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням наведених норм законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 28 травня 2021 року у справі № 925/1502/20. Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Посилання у апеляційній скарзі на те, що судом накладено арешт у якості забезпечення позову саме на житло, а не на будь - яке інше майно відповідача, також не заслуговують на увагу, оскільки задоволення заяви про забезпечення позову не порушує права відповідача щодо користування та розпорядження майном, а лише обмежує їх у здійсненні деяких дій на певний період. Доводи щодо постановлення ухвали за відсутності відповідача суд не бере до уваги оскільки відповідно до вимог частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 20 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текс постанови складено 19 липня 2021 року. Головуючий - А.В. Котелевець Судді - О.М. Хорошевський В.Б. Яцина