Постанова Харківський апеляційний суд № 638/15010/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «16» липня 2021 року м. Харків справа № 638/15010/20 провадження № 22ц/818/4266/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б. учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2021 року в складі судді Цвірюка Д.В. в с т а н о в и в: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Позовна заява мотивована тим, що вони з відповідачем перебувають у шлюбі з 04 серпня 2012 року, від якого мають двох дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказала, що подружнє життя з відповідачем не склалось через відсутність спільних інтересів з чоловіком, взаєморозуміння, різних поглядів на життя, у зв`язку з чим виникають сварки, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим, суперечить її інтересам та інтересам дітей. Зазначила, що спільні діти мешкають разом з нею та перебувають на її утриманні. Оскільки малолітні діти потребують значного догляду, забезпечення належного рівня життя, а відповідач є здоровим та працездатним, має певний заробіток, то необхідно стягнути з нього аліменти у розмірі по 4000,00 грн на кожну дитину щомісячно. Просила розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 04 серпня 2012 року Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 473; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 4000,00 грн щомісячно, починаючи з дати подання позову і до повноліття дитини, а на також на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 у розмірі 4000,00 грн щомісячно, починаючи з дати подання позову і до повноліття дитини; судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково; розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 04 серпня 2012 року Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №473; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 грн щомісячно, починаючи з 02 листопада 2020 року та до досягнення дитиною повноліття; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 грн щомісячно, починаючи з 02 листопада 2020 року та до досягнення дитиною повноліття; після розірвання шлюбу прізвища залишено без змін; стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 315,30 грн; в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено; рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць звернено до негайного виконання. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів у розмірі по 4000,00 грн на кожну дитину - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 4000,00 грн щомісячно та ОСОБА_4 у розмірі 4000,00 грн щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову і до повноліття дітей; судові витрати покласти на відповідача. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, узвалюючи судове рішення, неповно з`ясував обставини у справі. Не звернув увагу на те, що розмір аліментів, визначений судом першої інстанції, є недостатнім для утримання дітей, адже кожній дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя для її фізичного, морального та соціального розвитку. Відповідач не надав доказів неможливості утримувати дітей через тяжкий стан здоров`я, наявність інших утриманців чи інші обставини. Відповідач є здоровим, працездатним, мешкає окремо, тоді як вона має самостійно займатися вихованням двох дітей, не маючи можливості працювати, оскільки знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до шести років у зв`язку з потребою сина у домашньому догляді. Суд не врахував стан здоров`я молодшої дитини, яка знаходиться на диспансерному обліку, відвідує дитячий садок компенсуючого типу. Суд визначив розмір аліментів лише у розрізі доходів відповідача та на підставі його бажання. Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду в оскаржуваній частині - залишити без змін. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що виходячи з встановлених обставин справи, розміру заробітку відповідача, розумною та достатньою сумою аліментів, яку належить стягувати з відповідача на утримання дітей, є сума у розмірі по 1500,00 грн на кожну дитину. Доказів підтвердження необхідності саме вказаної позивачкою суми для забезпечення належного розвитку та належного рівня життя дітей суду не надано. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 04 серпня 2012 року перебували у шлюбі, від якого мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 7-9). ОСОБА_4 відвідує комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 418 компенсуючого типу Харківської міської ради», групу № 11, з 17 листопада 2017 року, що підтверджується копією довідки від 17 листопада 2020 року № 93/01-55 (а. с. 30). ОСОБА_3 , 2013 року народження, навчається у 1 класі музичного відділення з класу вокалу Комунального початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Дитяча школа мистецтв №6» з 15 жовтня 2019 року. Щомісячна плата за навчання - 400,00 грн, що підтверджується копією довідки № 40 від 18 листопада 2020 року (а. с. 29). З копії довідки № 185 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді від 22 грудня 2020 року вбачається, що ОСОБА_4 перебуває на диспансерному обліку та потребує домашнього догляду з 02 лютого 2021 року. Довідка дійсна до 01 липня 2021 року (а. с. 32). З копій довідок № 4 від 09 лютого 2021 року та № 7 від 15 квітня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 працює у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з 07 травня 2013 року на посаді бармена-офіціанта. Його посадовий оклад становить 6200,00 грн. Заробітна плата за лютий 2020 року - січень 2021 року склала 30 385,79 грн. У лютому та березні 2021 року нараховано заробітну плату у розмірі по 6 272,64 грн, з якої утримано податків 1 223,17 грн (а. с. 33, 37). Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов`язок матері і батька. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Вказаною нормою не передбачено звільнення від такого обов`язку в разі неможливості його виконання. Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Із роз`яснень, які містяться в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вбачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі, рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі, на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; тобто розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим з 1 січня 2020 року - 889,50 грн, з 1 липня 2020 року - 929,50 грн, з 1 грудня 2020 року - 960,50 грн; віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень; тобто розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим з 1 січня 2020 року - 1109,00 грн, з 1 липня - 1159,00 грн, з 1 грудня - 1197,50 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» встановлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; тобто розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим з 1 січня 2021 року - 960,50 грн, з 1 липня 2021 року - 1006,50 грн, з 1 грудня 2021 року - 1050,00 грн; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень; тобто розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим з 1 січня 2021 року - 1197,50 грн, з 1 липня 2021 року - 1255,00 грн, з 1 грудня 2021 року - 1309,00 грн. Згідно частин 1 та 2 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання двох малолітніх дітей у розмірі по 1500,00 грн на кожну дитину на місяць. Зобов`язуючи матеріально забезпечувати дітей, закон враховує і інтереси батьків, зокрема, їх матеріальний стан. Встановивши, що розмір заробітної плати відповідача складав з вересня по грудень 2020 року 5200,00 грн на місяць без вирахування податків та зборів, а у лютому-березні 2021 року - 6272,64 грн на місяць без вирахування податків та зборів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо того, що відповідач зобов`язаний та спроможний сплачувати аліменти в розмірі по 1500,00 грн на кожну дитину, вважаючи цей розмір доцільним та таким, що відповідає потребам дітей. Доказів щодо наявності у відповідача інших доходів та витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких не доведено джерело походження коштів для їх оплати, суду не надано. Стягнення аліментів у розмірі по 4000,00 грн на дитину, тобто по 8000,00 грн щомісячно, про який просить ОСОБА_1 , призведе до покладення на відповідача обов`язку сплати коштів у розмірі, що значно перевищує отримувану ним заробітну плату, що ставитиме його у скрутне матеріальне становище та може потягти за собою утворення заборгованості зі сплати аліментів, що не відповідатиме інтересам дітей. Доказів того, що позивачка дійсно несе витрати на дітей у зазначеному нею розмірі щомісячно, та що визначений судом розмір аліментів не є достатнім для забезпечення дітей, ОСОБА_1 не надала. Посилання ОСОБА_1 на те, що дочка займається вокалом, а син має проблеми зі здоров`ям, у зв`язку з чим потребує домашнього догляду, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, роз`яснивши позивачці право на звернення з вимогами щодо стягнення з відповідача додаткових витрат на дітей, пов`язаних з розвитком їх здібностей чи захворюваннями. До тверджень ОСОБА_1 щодо того, що відповідач є здоровим, працездатним, мешкає окремо, тоді як вона має самостійно займатися вихованням двох дітей, не маючи можливості працювати, оскільки знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до шести років у зв`язку з потребою сина у домашньому догляді, судова колегія ставиться критично, з урахуванням того, що на час перегляду справи молодшому сину сторін вже виповнилось шість років, він відвідує дитячий навчальний заклад, про що позивачка сама зазначає в апеляційній скарзі, та довідка про його потребу у домашньому догляді чинна лише до 01 липня 2021 року. Зазначене дає підстави для висновку, що позивачка також не позбавлена можливості працевлаштуватися та брати участь в утриманні дітей. Доводи ОСОБА_1 щодо того, що відповідач не надав доказів неможливості утримувати дітей через тяжкий стан здоров`я, наявність інших утриманців чи інші обставини, що суд визначив розмір аліментів лише у розрізі доходів відповідача та на підставі його бажання, є безпідставними, оскільки при визначенні розміру аліментів суд першої інстанції врахував всі обставини справи у сукупності та надані докази, на підставі яких дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача аліментів у розмірі по 1500,00 грн на кожну дитину. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що подальша зміна майнового чи сімейного стану платника аліментів може бути підставою для звернення до суду з вимогою про збільшення розміру аліментів (частина 1 статті 192 СК України). З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - без змін. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, та вона звільнена від сплати судового збору, підстав для перерозподілу судового збору не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2021 року в оскаржуваній частині - залишити без змін. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 16 липня 2021 року.